- ПФТС ( позабіржова фондова торгова система ), заснована на кошти американського
агенства міжнародного розвитку.
- Чотири зареєстровані фондові біржі: Українська, Київська міжнарода, Донецька та Українська міжбанківська валютна біржа.
Ринок цінних паперів охоплює частину кредитного ринку і повністю ринок інструментів власності. Іншими словами, цей ринок інтегруе операції щодо випуску та обігу боргових інструментів, інструментів власності, а також їхніх похідних. До боргових інструментів належать, передусім, облігації, векселі, сертифікати. До інструментів власності – всі вид акцій, а до їх похіднх – опціони, ф’ючерси та інші аналогічні цінні папери. Отже, ринок інструментів позики, будучи елементом кредитного ринку, є сферою відносин, що стосуються позикового капіталу, в той час як ринок інструментів власності стосується відносин щодо власного капіталу, тобто пайових внесків власників у статутних фондах підприємств.
Ринок цінних паперів можна розмежувати на первинний і вторинній, біржовий та позабіржовий. Первинний ринок – це ринок перших і повторних емісій (випусків) цінних паперів, на якому здійснюеться їх початкове розміщення серед інвесторів.
Тобто рамки первинного ринку фактично обмежуються найпершим актом купівлі-продажу того чи іншого цінного паперу. На цій стадії емітент (організація, що випустила цінні папери) предає майнові права на свою власність (чи частину власності) іншим особам, одержуючи натомість грошові кошти для інвестицій.
Як правило, більшістьь цінних паперів (отже, і майнові права, що в них виражені) згодом переходить від одного власника до іншого – відбуваеться інша їхня купівля-продаж, інші операції, що залежать і, в свою чергу, впливають на кон’юнктуру ринку. Іншими словами, цінні папери надходять в обіг. Обіг цінних паперів – це прерогатива вторинного ринку.
Одне з найважливіших завданнь первинного ринку полягає в тому, щоб звести до мінімуму ризик інвестора. На це спрямовані державні законодавчі та нормативні акти, що регулюють діяльність ринку, вимоги щодо опублікування інформації про емінента, підготовки проспекту емісії, реєстрації цінних паперів та відповідних даних у фінансових органах тощо. Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінних паперів, тобто створення умов для найширшої торгівлі ними. Це, в свою чергу, надає можливості власникові цінних паперів реалізувати їх у найкоротший строк при незначних варіаціях курсів та невисоких витратах на реалізацію.
Діяльність по випуску та обігу цінних паперів
Діяльністю по випуску та обігу цінних паперів, відповідно доцього Закону, визнається посередницька діяльність по випуску таобігу цінних паперів, здійснювана банками, а також акціонернимитовариствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключноіменних акцій, та іншими товариствами (надалі - торговці ціннимипаперами), для яких операції з цінними паперами становлятьвиключний вид їх діяльності.Торговці цінними паперами вправі здійснювати такі видидіяльності по випуску та обігу цінних паперів:
а) діяльність по випуску цінних паперів;
б) комісійну діяльність по цінних паперах;
в) комерційну діяльність по цінних паперах.
Діяльністю по випуску цінних паперів визнається виконанняторговцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунокемітента обов'язків по організації передплати на цінні папери абоїх реалізації іншим способом. При цьому торговець цінними паперамиза домовленістю з емітентом може брати на себе зобов'язання у разінеповного розміщення цінних паперів викупити в емітентанереалізовані цінні папери.
Комісійною діяльністю по цінних паперах визнаєтьсякупівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем ціннимипаперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи. Комерційною діяльністю по цінних паперах визнаєтьсякупівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем ціннимипаперами від свого імені та за свій рахунок.
Здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, яквиключної діяльності, допускається на основі дозволу, що видається. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелікдокументів, необхідних для одержання дозволу на здійсненнядіяльності по випуску та обігу цінних паперів, а також переліквідомостей, які торговець цінними паперами повинен подаватипротягом строку дії цього дозволу, визначаються Державною комісієюз цінних паперів та фондового ринку.
Дозвіл на здійснення усіх або окремих (крім комісійної)видів діяльності може бути видано торговцям цінними паперами, якімають внесений статутний фонд у розмірі не менш як 1000неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на здійсненнякомісійної діяльності щодо цінних паперів - не менш як 200неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.При здійсненні виключної діяльності по випуску та обігуцінних паперів допускається здійснення окремих видів діяльності,пов'язаних з обігом цінних паперів, насамперед діяльності понаданню консультацій власникам цінних паперів.
Дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску таобігу цінних паперів не може одержати торговець цінними паперами,який безпосередньо або побічно володіє майном іншого торговцяцінними паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, втому числі безпосередньо - вартістю понад 5 процентів статутногофонду іншого торговця.Торговець цінними паперами, який має дозвіл на здійсненнябудь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів, неможе безпосередньо або побічно володіти майном іншого торговця
цінними паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, втому числі безпосередньо - вартістю понад 5 процентів статутногофонду іншого торговця. Якщо частка юридичної особи, що не має дозволу на здійсненнядіяльності по обігу цінних паперів, або громадянина в статутномуфонді кількох торговців цінними паперами перевищує 5 процентів покожному торговцю, то ці торговці не можуть здійснювати торгівлюцінними паперами один з одним.
Торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю:
а) цінними паперами власного випуску;
б) акціями того емітента, у якого він безпосередньо абопобічно володіє майном у розмірі більше 5 процентів статутногофонду.
Відповідно до цієї статті безпосереднім володінням майнавизнається володіння часткою у статутному фонді будь-якоготовариства, побічним володінням - володіння часткою у статутномуфонді такого товариства, яке є учасником в іншому товаристві.
Національна депозитарна система та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні
Національна депозитарна система складається з двох рівнів.Нижній рівень - це зберігачі, які ведуть рахунки власниківцінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.
Верхній рівень - це Національний депозитарій України (далі Національний депозитарій) і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодоцінних паперів.
Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Особливості здійснення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком України. При здійсненні такої діяльності на Національний банк України не поширюються обмеження, встановлені абзацом шостим статті 1 та частиною першою статті 10 цього Закону. У разі одержання відповідного дозволу депозитарії та зберігачі можуть вести реєстри власників іменних цінних паперів. Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є виключною діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної.
Для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку у формі відкритого акціонерного товариства створюється Національний депозитарій. Уповноваженим органом управління часткою держави у статутному фонді Національного депозитарію є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. На етапі створення Національного депозитарію держава виходячи з фінансових можливостей вживає заходів щодо його створення, передбачаючи наце відповідні кошти. Частка держави у статутному фонді Національного депозитарію може бути відчужена іншим акціонерам не раніше ніж через два роки після його створення. До компетенції Національного депозитарію, крім видів діяльності, визначених статтею 6 цього Закону, належить:
- стандартизація депозитарного обліку відповідно до міжнародних норм;
- стандартизація документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація (кодифікація) цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм;
- встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн, укладання як двосторонніх, так і багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників Національної депозитарної системи, контроль за їх кореспондентськими відносинами з депозитарними установами інших країн.
Порядок здійснення грошових розрахунків за операціями з цінними паперами у Національному депозитарії встановлюється Національним банком України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У назву інших депозитаріїв забороняється включати слова "національний" чи "центральний".
Цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися в документарній та бездокументарній формах. Форма випуску цінних паперів визначається за рішенням емітента про випуск цінних паперів, затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою як іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред'явника у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача.