Спеціальні економічні зони та їх роль в залученні іноземних інвестицій (стр. 4 из 5)

Нерідко простежується і елемент національної ментальності. Закордонні інвестори і підприємці іноземного походження тяготіють до своєї історичної батьківщини. Найчастіше вони володіють середнім і невеликим капіталом, відзначаються національним патріотизмом, легкі на підйом. Саме цим можна пояснити той факт, що найбільшими інвесторами у спеціальні економічні зони КНР є “хуацяо”, тобто китайці, що мешкають поза межами Великого Китаю – у Гонконзі, на Тайван, в інших державах.

Найбільшою мірою виробничі об’єкти, що створюються у спеціальних економічних зонах представляють такі галузі промисловості, як легка (текстильна індустрія, виробництво одягу), деревообробна (виробництво буддеталей, меблів), харчова (продукти харчування), електроніка, мошинобудування. Це пояснюється тим, що вироби зазначених галузей можуть споживатися як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. Транспортування продукції цих галузей, як і забезпечення виробництва комплектуючими й сировиною, не становить значної проблеми. Для цих виборів можуть використовуватися місцеві компоненти та комплектуючі. Як правило, готові вироби зазначених галузей є досить рентабельні.

Найчастіше при формуванні виробничого сектору зони підприємства первинних галузей стають базовими і на їх основі відбувається формування промислового ядра зони. Це підтверджується досвідом створення об’єктів електронної промисловості у Бразілії та Мексиці, текстилю та одягу на Філіпінах, у Малайзії та Єгипті.

Характерним є також те, що досить часто у спеціальних економічних зонах зберігається саме та виробнича спеціалізація, яка з’явилась там уперше. Поступово набуваючи досвіду, підприємці розширюють потужності підприємств своєї галузі, створюючи тим самим монокультурне виробництво. У ряді випадків це веде до небажаних наслідків, оскількі не дозволяє гнучко реагувати на структурні зміни у світовому виробництві та поділі праці.

Проте, можна також назвати і приклади зворотнього характеру. Трапляється так, що несподівано для організаторів зони її спеціалізація формується інакшою. Зокрема, такий прецедент стався у експортно-виробничій зоні о.Маврикій, де спеціалізація планувалася наступною: електронна промисловість – 30%, а виробництво текстилю та одягу – 25%. Однак після п’яти років діяльності зони виробництво текстилю та одягу досягло 87% , меблевої промисловості – 2,5%, а частка виробів електронної промисловості склала лише 1%.

При складанні концепції створення спеціальної економічної зони потрібно зважувати інтереси інвесторів та враховувати їх в установчих документах. Це обумовлено приватним характером капіталу, намаганням кожного інвестора мати не тількі тверді гарантії його збереження, але і утворення необхідних умов збільшення. Умови включають привілеї і пільги, що стосуються оподаткування прибутків, митних зборів, платні за використання місцевих ресурсів тощо.

Наслідки діяльності ряду зон підтверджують, що привілеї та пільги інвесторам вагомі для їх активного залучення, але в ряді випадків це питання є другорядним. На першому місці інвесторів привертає стабільність політичного, економічного та правового режимів, а вже потім вивчаються можливості регіону у забезпеченні ефективної роботи, терміни та розміри потенційних прибутків.

У більшості випадків при створенні вілних економічних зон фіксується бажання країни-резидента отримати нові технології, забезпечити підготовку кадрів для освоєння “ноу-хау”. Нажаль, бажання, подекуди, залишається нездійсненним. Іноземні підприємці забезпечують передачу новітніх технологій у загальне користування лише тою мірою, якою це потрібно для розвитку власного виробництва і забезпечення випуску конкурентноспроможної продукції. Найкращим варіантом запозичення технології є розміщення у вільній зоні спільного підприємства, коли іноземний інвестор у відповідності з угодою передає техніку, технологію, “ноу-хау” та досвід управління. Саме таким чином відбувається інтеграція сучасних технологічних схем в економіку створюваної зони, а значить, і в економіку держави.

Поряд з іншими позитивними сторонами функціонування зон для країни-резидента (податки, митні збори, платня використання ресурсів) значне економічне і соціальне значення має створення нових робочих місць. Розміри заробітньої платні на іноземних та спільних підприємствах перевищують відповідні оклади на підприємствах, розташованих поза зоною.

Особливості і принципи створення спеціальних економічних зон на території України.

Досвід функціонування спеціальних економічних зон показав, що внаслідок їнього створення досягається суттєвий загальногосподарський ефект, який носить комплексний характер. З погляду міжнародних економічних відносин він складається за рахунок дії таких чинників господарського росту, як інтеграція у світове господарство, використання порівняльних переваг з позиції, перш за все, глобальної економіки, запровадження принципів вільної чи пільгової торгівлі, а також можливість включення у відтворювальний процес іноземних інвестицій.

Мал. 1.1 Формування сукупного ефекту функціонування спеціальної економічної зони з погляду міжнародних економічних відносин.

Якщо ж розглядати ефект від діяльності спеціальних економічних зон під кутом зору національної економіки, то він формується внаслідок залучення капіталовкладень та активізації експортно-імпортних зв’язків, прискореного економічного розвитку регіону та держави вцілому, формування полігону нововведень, та одержання демонстраційного ефекту. Залучення капіталовладень, активізація експортно-імпортних зв’язків забезпечуються наданням в межах спеціальних економічних зон всіляких пільг (податкових, митних та інших), що створює сприятливий клімат для залучення інвестицій, в першу чергу іноземних. Це є важливим фактором ринкових перетворень та розвитку національної економіки, її інтеграції у світове господарство. Надання пільг, в свою чергу, активізує економічну, включаючи зовнішньоекономічну діяльність, як спеціальної економічної зони, так і територій, що знаходяться у сфері її впливу. Крім того, спрощується вихід національних компаній на зовнішній ринок, формується певний досвід роботи на ньому.

Економічний ефект для розвитку регіону проявляється в тому, що розвиток зон із спеціальним режимом діяльності стає необхідним стартовим імпульсом. Функціонування спеціальної економічної зони є одним з джерел поповнення доходу місцевих бюджетів та державного бюджету. Це стосується не тільки прямих податків, які спрямовуються до бюджету, але й збільшення податкової маси за рахунок активізації обороту товарів та послуг, інтенсивної фінансової діяльності, залучення приватних та інших підприємницьких структур до співоробітництва з зональними структурами, тощо. Крім того, концентрація значної частини податків та інших обов’язкових платежів у місцевому бюджеті дає додатковий стимул для розвитку регіону.

Існування спеціальної економічної зони утворює сприятливі умови для соціального розвитку регіонів, оскільки зростає життєвий рівень населення, вирішуються гострі соціальні питання, наприклад, такі як безробіття, розширення послуг для населення та інші. Важелі, що несе в собі ідея спеціальних економічних зон, як засобу регіональної політики, можна застосувати для цілеспрямованого розвитку регіонів, проведення корекції економічного розвитку, позбавлення окремих негативних тенденцій.

Економічний ефект для розвитку держави грунтується на тому, що створення та функціонування спеціальної економічної зони дає не тільки економічний ефект для регіону, але й макроекономічний ефект для держави вцілому. Спеціальні економічні зони слід розглядати в якості потужнього інструменту державної політики структурної перебудови економіки, коли ці зони можна запровадити відразу у декількох регіонах. З формуванням спеціальної економічної зони відбувається інтеграція певних територій (регіонів) у світову економіку, завдяки чому створюються своєрідні “острівки конкурентноспроможності” в економіці, яка ще не повністю готова до міжнародної конкуренції.

Необхідно зауважити, що спеціальна економічна зона може використовуватися в якості полігону нововведень, мати демонстраційний ефект. Завдяки своїй відносній відокремленості спеціальна економічна зона виступає як діючий дослідний об’єкт для впровадження та випробування нових технологій, розробок у тій або іншій галузі. Очевидно, що успішне втілення новітніх розробок стане основою для перенесення досвіду в інші регіони, матиме великі практичні наслідки з огляду демонстрації розгортання економічної реформи.

Слід підкреслити ті економічні вигоди, які досягаються з створенням вільних економічних зон. Серед них можна виділити прямі та непрямі (опосередковані). До прямих вигод відносяться прибутки адміністрації зони у національній та вільноконвертованій валюті, виплати, податки та орендна плата, які сплачують компанії, що діють в зоні, доходи робітників, прибутки внаслідок забезпечення комунальними послугами (водо- та енергопостачання, зв’язок, каналізація), постачання сировини, тощо, прибутки; від зв’язків з компаніями, розташованими за межами зони і прибутки за рахунок розширеня обороту товарів та послуг. У складі непрямих переваг перебувають активізація діяльності в регіоні і розширення економічної взаємодії з іншими регіонами країни та з закордрном, вдосконалення місцевих професійних навичок, надбання нових технологій та передового досвіду, зростання якості товарів та послуг, прискрення процесів структурної перебудови у промисловості.