- розрив господарських зв'язків;
- падаючу платоспроможність;
- складності інвестування та в отриманні кредитів;
- відсутність достатнього першопочаткового капіталу.
В основному "мала" приватизація до 1993 року закінчилася.
Основні завдання які ставилися перед "малою" приватизацією в постсоціалістичних країнах - створення приватного сектору та демонополізація - були досягнуті після закінчення "малої" приватизації в Чехії в 1993 році, в Польщі в 1991 році, в Росії в 1993 році. В Україні цей процес триває. На основі приватизації створюється конкурентне середовище яке сприяє зменшенню цін та підвищенню якості реалізованої продукції.
Процесу приватизації в Чехії, Словаччині, Польщі, Росії, Україні передували майже рівні економічні умови. В усіх вищезгаданих країнах була висока частка державного майна в загальній структурі власності та високий рівень монополізації. Так в Чехії та Словаччині державі в 1989 році належало 98% майна, в Польщі - 95%, в Росії та Україні - 99%.
Приватизація в цих країнах "мала" однакове коло суб'єктів: з одного боку Міністерства по управлінню державним майном, а з іншого - клас підприємців, що народжувався, керівники компаній, діячі "чорного" ринку. В деяких країнах суб'єктами були колишні власники, яким в результаті реституції повертали їхню власність.
Приватизація відкривала широкі горизонти керівникам компаній та діячам "чорного" ринку, особливо в країнах, де не набуло широкого розвитку кредитування оборотного капіталу, в таких, як Україна, Росія, Словакія, на відміну від Польщі та Чехії, де розвиток орендних та кредитних відносин сприяв більш цивілізованому процесу приватизації.
В досліджуваних країнах використовувались такі способи приватизації (табл. 1.3.1):
СХЕМА 1.3.1 СПОСОБИ ПРИВАТИЗАЦІЇ
У ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНИХ КРАЇНАХ
В Польщі оцінка майна підприємств, що приватизуються особливого значення не "мала", бо в цій країні приватизація здійснювалася в основному на конкурсах і стартова ціна базувалася на розмірі орендної плати. В Чехії часто проводились "голандські" аукціони, в результаті яких об'єкти продавались нижче стартової ціни. В Україні в силу неконкурентних способів приватизації і в результаті недосконалості діючої Методики оцінки вартості майна продаж об'єктів здійснюється також за цінами, нижчими від ринкової вартості.
Спільною рисою для всіх постсоціалістичних країн є неритмічність приватизаційних процесів.
Приватизаційні процеси в постсоціалістичних країнах мали і свої особливості:
1. Якщо в Чехії, Словакії ніхто не мав привілеїв та пільг в процесі приватизації, то в Україні чітко просліджується тенденція до надання пільг трудовим колективам та керівникам підприємств.
2. В Чехії, Словакії існувала державна програма підтримки малого бізнесу, створювались інвестиційні банки для кредитування "малої" приватизації. В Польщі, Україні основою першопочаткового капіталу був спекулятивний капітал. В результаті цього Україна має менш цивілізований приватизаційний процес, ніж, наприклад, Чехія.
3. Якщо в більшості постсоціалістичних країн Західної Європи однією із форм приватизації була реституція, то в країнах СНД (крім Балтії) вона була відсутня.
В більшості досліджуваних країн для приватизації об'єктів комунальної власності та малих підприємств використовували такий спосіб як аукціон. Він приносив найбільше коштів бюджету, до того ж вже на стадії процесу приватизації створювалося конкурентне середовище.
В постсоціалістичних країнах приорітет віддавався приватизації найбільш збиткових фірм. В офіційній літературі цей факт трактується як один із позитивних факторів в силу того, що новий власник бере на себе відповідальність за збільшення ефективності та прибутковості приватизованого підприємства. При цьому до уваги не береться, що це є однією з причин зниження ефективності виробництва, падіння темпів розвитку, так як для зменшення приватизаційної ціни директори підприємств часто доводять їх до межі банкрутства.
В Україні було варто законодавчо закріпити приватизацію лише рентабельних та ефективно працюючих підприємств.
В усіх постсоціалістичних країнах приватизація не створює нового майна. Йде процес перерозподілу майна серед нових власників. Для нової влади головним завданням була швидкість приватизаційного процесу і його розмір, а не якість і економічна ефективність.
В силу того, що на сучасному етапі трансформування відносин власності в суспільстві з'явилось необхідність в своєчасному внесенні змін в законодавчі акти, в корегуванні темпів та пропорцій процесів приватизацій та роздержавлені в узгоджуванні ходу перетворень власності з іншими напрямками економічної реформи то особливого значення набув моніторинг процесів роздержавлення та приватизації.[18.82] Нагально постала потреба проаналізувати діяльність підприємств у постприватизаційний період. Досягненню цієї цілі і підпорядкована наступна глава десертаційного дослідження.
Гл.2. Формування постприватизаційних підприємств: проблеми і перспективи
1. Аналіз фактичного матеріалу проведення
"малої" приватизації на регіональному рівні
Згідно з програмою Уряду України на 1996 рік "малу" приватизацію передбачалося завершити в І півріччі нинішнього року. Але враховуючи те, що багато областей ще не повністю завершили "малу" приватизацію, що багато об'єктів є в таких галузях, як залізничий транспорт, вугільна промисловість тощо, які не підлягають приватизації, то можна стверджувати, що вона буде тривати і далі.
Що ж дав нам цей чотирьохрічний процес, про який говорено-переговорено? Не буду зупинятися на кількісній характеристиці приватизації, адже якщо переглянути офіційну пресу з цього приводу, то інформація як в старі, добрі часи: заплановано приватизувати - фактично виконано. Що стосується якісної характеристики, то тут гірше. Інколи зустрічаються такі твердження, що на сучасному етапі якісна характеристика і не можлива, адже підприємства, що змінили форму власності ще не адаптувалися до впливу негативних факторів економіки України, до ринкових умов. Дозвольте з цим не погодитись. Негативні фактори однаково впливають на підприємства як державного, так і недержавного сектору економіки. Ніхто не повірить в те, що приватизовані підприємства працюють і працюватимуть краще інших, якщо не буде проведений грунтовний аналіз їх роботи.
Проведення приватизації в Україні характеризується неритмічністю та зміною завдань на кожному етапі.
Державна програма приватизації майна державних підприємств на 1992 рік "мала" на меті досягнення таких головних цілей:
- зміну відносин власності на засоби виробництва з метою їх якісного відтворення та ефективного використання;
- створення прошарку недержавних власників як основи багатоукладної соціально орієнтованої економіки;
- структурну перебудову економіки;
- стабілізацію економічного становища;
- розвиток конкуренції та обмеження монополізму;
- залучення іноземних інвестицій.[11.4]
Протягом 1992 року передбачалося приватизувати 15% основних фондів державної власності. Поставлені завдання не були виконані. Дію зазначеної Державної програми Верховною Радою було продовжено на 1993р. Причинами невиконання програми у 1992 році були такі фактори: відсутність актів законодавства, нормативно-методичних документів, затримка терміну затвердження Програми..., невизначеність з майновим комплексом України в цілому у зв'язку з незавершеним розподілом власності на рівні держав СНД, України та автономної республіки Крим; недосконалість схеми управління державною власністю на рівні комунального майна тощо.[58.60]
У 1993 році приватизація пішла більш швидкими темпами. В цілому за 1992-1993 рр. Було приватизовано 3621 об'єкт, в тому числі 2781 об'єкт групи А та 840 об'єктів груп Б,В,Г,Е.
За об'єкти групи А було вилучено 128,1 млр.крб., а за об'єкти групи Б,В,Г,Е - 1227,5 млрд.крб.[57.6]
Приватизовані об'єкти групи А становлять за цей період 76,8% загальної кількості приватизованих підприємств, а виручено за них лише 10,4% загальної суми виручки від приватизації об'єктів груп А-Е.
Якщо аналізувати приватизаційний процес за 1992-1993рр. за способами приватизації, то переважають неконкурентні способи: викуп та оренда з викупом (табл. 2.1.1).
Класифікація об'єктів за способами приватизації
по Україні в 1992-1993рр. Таблиця 2.1.1
Cпособи приватизації 1992 р.
одиниць в%
Викуп
Викуп за альтернативним планом
Оренда з викупом
Аукціон
Некомерційний конкурс
Комерційний конкурс
Продаж акцій
УСЬОГО: - -
- -
29 96,7
- -
- -
- -
1 3,3
30 100,0
Вищезгаданими способами було приватизовано 2751 об'єкт, тобто 74,7% приватизованих підприємств. За найбільш доцільним способом - аукціоном - було приватизовано лише 269 підприємств (7,5%).
На Чернігівщині за цей період було приватизовано 39 підприємств.[16.1] Всі вони були приватизовані у 1993 році (табл. 2.1.2).
"мала" приватизація на Чернігівщині за способами приватизації
в 1992-1993рр. Таблиця 2.1.2
Способи приватизації 1992-1993рр.
одиниць у%
Викуп товариством покупців
Викуп державного майна зданого в аренду
Продаж на аукціоні
Некомерційний конкурс
Комерційний конкурс
Продаж акцій
УСЬОГО: 23 59
1 2,6
2 5,1
10 25,6
3 7,7
- -
39 100
Найбільше підприємств приватизовано з використанням таких некомерційних методів, як викуп товариством покупців (59%) та некомерційний конкурс (25,6%). Використання некомерційних методів вплинуло на формування фактичних цін продажу, адже при викупі підприємства товариством покупців ціна продажу у 21 (91,3%) випадку не збільшилась, а залишилась на рівні вартості майна підприємства, розрахованої за діючою Методикою оцінки вартості майна. Щодо недоліків цієї методики, говорилось в попередніх главах.