6. Мультинаціональна матрична структура: : Президент// Департамент в країні розташування (в/во, маркетинг, фінанси, персонал)//Оперативні відділення (Північна Америка, Європа, Промислові товари)//Менеджер промислових товарів Північної Америки, менаджер промислових товарів Європи.
114. Особливості й основні моделі керівництва міжнародними корпораціями.
Особливостікерівництва міжнародними корпораціями
Керівництво – це процес впливу на людей для спрямування їх зусиль на досягнення певних цілей.
· Філософські основи поглядів керівника на підлеглих
· Підходи до лідерства як відображення характеристик автократії – участі і поведінки керівників
Взаємодія між керівниками та підлеглими: 1).Автократичне керівництво 2).Патерналістське керівництво 3).Демократичне керівництво.
Основні моделі керівництва міжнародним бізнесом
1. Фактологічний менеджер – знаходить доступну інформацію і готує рішення, спираючись на факти і данні. Фокус уваги на документованих теперішніх подіях і данних.
2. Інтуітивний менеджер – грунтується у прийняття рішень на свої уявлення і інновації. Фокус його уваги пов”язаний з майбутнім.
3. Аналітичний менеджер – відзначається логічністю і систематичністю, ретельним зваженням наявних альтернатив. Його мислення зачіпає минуле, теперішнє і майбутнє, стратегію і тактику.
4. Нормативний менеджер є ідеалістичним і довірливим до того, як може бути вирішена та чи інша проблема. Фокус його уваги – минулий досвід, який оцінюється з позицій його використання в нових діях.
1. Адміністратор – керівник, здатний виявити слабкі ланки у роботі і прийнати для їх усунення ефективні коригуючі заходи.
2. Лідер – керівник, спроможний спілкуватися з людьми, розпізнавати потенціал кожного працівника і зацікавити його у повному використанні цього потенціалу, вести людей за собою, викликати в них віру в успіх справи.
3. Плановик – керівник, який прагне оптимізувати майбутню діяльність фірми, концентруючи основні ресурси в традиційних сферах діяльності і спрямовуючи їх на досягнення поставлених цілей.
4. Підприємець – керівник, який прагне змінити динаміку фірми, а не екстраполювати її минулу діяльність, шукає нові напрями діяльності, експерементує і ризикує.
115. Особливості управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях.
Особливості:
· Відмінність ринків праці у країнах-господарях
· Переміщення працівників між підрозділами компанії, що розташовані в різних країнах
· Відмінність практики управління людськими ресурсами в різних філіях
· Національна орієнтація персоналу
· Ускладнення контролю виконання
1. Домашні країни – Експатріанти
2. Країни-господарі – Місцевий персонал
3. Треті країни
1. Загальні критерії
· Технічні навички (американський підхід)
· Людські якості (японський підхід)
2. Адаптація до культурних змін
3. Незалежність і самозабезпеченість
4. Фізичне та емоційне здоров”я
5. Вік, досвід, освіта
6. Мовний тренінг
7. Мотивація до зарубіжного призначення
8. Сімейний стан і залежність
9. Здатності лідерства
· Особистість
· Країна
· Вартість життя
· Підвищення посадового статусу
· Компенсація затруднень зарубіжного відрядження
· Валюта
· Віддаленість району
· Адаптація до життя в домашній країні
· Особисті фінансові проблеми
· Просування по службі
· Відносини з колишніми колегами
· Формування у всіх менеджерів єдиного глобального підходу до розв”язання проблем
· Навчання менеджерів розв”язання проблем, що виникають в діяльності експатріанта у країні перебування
116. Природа, типи і шляхи підвищення ефективності міжнародних комунікацій.
Природа міжнародних комунікацій
1.Відправлення повідомлення 2.Кодування 3.Канали передачі. 4.Декодування 5.Отримувач Інтерпритація. 6.Зворотній зв”язок. На всіх етапах – влив різних регіонів, країн, культур.
· Розміщення окремих елементів комуніккацій в різних країнах світу
· Віддаленість
· Вплив різних культур
· Різниця в часі
· Значні затрати
1. А. Зовнішні (п-д:між урядами з прводу угод про міжнародну торгівлю) В.Внуртішні (спілкування менеджера з іншої країни)міжнародні комунікації
2. А. Комунікації на думці (щвейцарці) В. Висловленні комунікації (японці)
3. А. Висхідні комунікації (а.зворотній зв”язок; б.допомога менеджерам нижчого рівня від вищих менеджерів) В. Низхідні (а.встановлення завдань; б.надання інформації)
1. Мовні бар”єри
2. Бар”єри сприйняття
3. Вплив культури
4. Невербальні комунікації
Підвищення ефективності міжнародних комунікацій
1. Поліпшення сиситеми зворотнього зв”язку
2. Мовний тренінг
3. Культурний тренінг
4. Посилення гнучкості та співробітництва
Способи подолання культурних бар”єрів:
· Зберігайте неупередженість
· Уважно відностесь до звичаїв
· Враховуйте багатозначність однакових жестів і виражень
· Пристосовуйте ваш стиль до особливостей іншої людини
117. Характеристика систем контролю і звітності в міжнародному менеджменті
Особливості контролю в міжнародному середовищі
1. Стандарти в MNC повинні враховувати як загальнокорпоративні цілі так і місцеві умови
2. Інформація, що міститься у звітах, повинна відзеркалювати не тільки поточне виконання, а й встановлені стандарти
3. Управлінські дії щодо коригування відхилень є заключним кроком функції контролю
Проблеми контролю в MNC
· Цілі зовнішньоекономічних операцій конфліктують із загальнокорпоративними цілями
· Цілі партнерів спільних підприємств суперечать корпоративному менеджменту
· Досвід і компетенція в плануванні дуже різняться у різних зарубіжних відділеннях
· Філософська природа конфліктів відносно цілей і політика зарубіжних операцій в основному пов”язані з культурними відмінностями між менеджерами країн походження і країни господаря.
Основні типи контролю в MNC
1. Прямий контроль
2. Непрямий контроль
3. Три комплекти фінансових звітів зарубіжних відділень до штаб-квартири:
· Звіти, що грунтуються на національних стандартах рахунків, передбачених законодавством та професійними організаціями в країні-господаря
· Звіти, що пов”язують принципи обліку із стандартами, що вимагає країна походження
· Консолідовані фінансіві звіти з урахуванням вимог країни походження
Вимірювання виконання
· Фінансове виконання (прибуток, фінансові коефіцієнти)
· Контроль якості (гуртки контролю якості, сучасні системи контролю якості)
· Особистий контроль (групова та індивідуальна орієнтація)
118. Сутність, принципи й особливості міжнародної економічної діяльності в Україні.
В 1991 році ВР України прийняла закон про зовнішньоекономічну діяльність. Він заклав основу правового регулювання міжнародної економічної діяльності. Терміну МЕД в українській термінології відповідає ЗЕД.
Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами;
Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні ЗЕД керуються такими принципами:
Принципом суверенітету народу України у здійсненні ЗЕД, що полягає у: виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати ЗЕД на території України, керуючись законами, що діють на території України; обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі МЕВ;
Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб'єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які не заборонені законами України; додержанні при здійсненні ЗЕД порядку, встановленого законами України; виключному праві власності суб'єктів ЗЕД одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;
Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у: рівності перед законом всіх суб'єктів ЗЕД, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні ЗЕД; забороні будь-яких, крім передбачених законами дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;
Принципом верховенства закону, що полягає у: регулюванні ЗЕД тільки законами України; забороні застосування дій місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;
Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава: забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно із законами України; здійснює рівний захист всіх суб'єктів ЗЕД України за межами України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її територіі, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;