Агатангел Крымский

АгатангелЮхимович Кримський

Вісімдесятіі дев'яностіроки XVII ст. булидуже бурхливимив Туреччині,в Криму і Україні.Це часи початкурозпаду Османськоїімперії - "Великийзгон" на правобережжіУкраїни 1680-х рр..Кримські походигетьманів ІванаСамойловича1687 р. і Івана Мазепи1689 р„ невдалатурецька облогаВідня (1683), втрататурками Азова(1696).

Власне, останняподія змусилаодного кримськогомуллу, цебтоісламськогодуховника,залишити неспокійнустолицю Бахчисарайі податися наЛитву. Зв'язкиміж Кримом таЛитвою (і Волинню)датуються щечасами великогокнязя Литовськоїо Вітовта (1392 -1430), який запрошувавтатарськихдружинниківдо обох своїхрезиденцій:біля Вільната Луцька.Втікач-муллаоселився уМстиславі(тершоріяМогилівськоїобласті Білорусії),прийняв християнствоі одруживсяз місцевоюжінкою (близько1698 р.).

Із тогомстиславськоготатарськогороду походилидві цікавізаслуженіродини: Куторгита Кримські(пер. із'тюрк..Киримли).Брати Куторгистали в першійполовині XIX сторіччяоздобою російськоїнауки. Обидвабули професорамиСанкт-Петербурзькогоуніверситету:зоолог СтепанСеменович (1805- 1861) та творецьантичної історіїв російськійнауці МихайлоСеменович (1809- 1886).

Як відомо,обурений польськимповстанням1831 р. і, зокрема,1863 р., царськийуряд вирішивдеполонізувати"Юго-Западньїй"край. Почализасновуватиросійськісередні школи,зокрема наВолині, і тудитепер подавалисяна працю українціпе тільки зПравобережжя,але й з колишньоїГетьманщинита СлобідськоїУкраїни. Такимчином, в 1866 р. народивсяв Холмі МихайлоГрушевський,син учителяСергія з Київщини,а 25 лютого 1871 рокуу Новограді-Волинському(Житомирськоїобласті)-ЛарисаКосач, пізнішаЛеся Українка,дочка ПетраКосача із Гадяча,а дещо раніше,15 січня того жроку, - найкращийкримськийподарунокУкраїні - АгатангелЮхимович Кримський.Бо вчительісторії і географіїЄвфимій (українськоюмовою Юхим)Кримський,татарсько-білоруськогопоходження,також зацікавивсяможливістюдістати працюна Волині іпереїхав уВолодимир-Волинськийз Білорусіразом зі своєюдружиною АделаїдоюМатвіївноюСидорович, яка- за словамиАгатангелаЮхимовича улисті до ІванаФранка - була"полька литовська"[Кримський1972-1974,5/1, 38].

Про своєпоходженняАгатангелЮхимович пишедо свого інтимногодруга БорисаГрінченка(17.УІ.1901 р.): "До речі,питаєтеся, якимробом з менетатарин. Наскількимені вияснили,перший нашпрадід, виходецьіз ханства, мавохреститисябільш-менш 1698р. у Мстиславці.Це я виводжуіз запису настародавніммолитовнику.В сентябрісестра моя вдругих перешлемені арабськідокументи (їїбатько бувнайстаршийі папери позоставалисьу нього)" [Кримський1972 - 1974, 5/1, 360].

Через кількамісяців післянародженняАгатангелаЮхим Кримськийпереїхав нароботу доЗвенигородкинад ГнилимТікичем, напівдень відКиєва, і за гроші,заробленівиданням підручниказ географіїдля "двокласнихшкіл", побудувавсобі там дім,і його сім'явідтепер зв'язаласянапостійноз українськоюземлею.

АгатангелЮхимович навчивсячитати, маючитри з половиноюроки [Кримський1972 - 1974, 5/1,59], а коливиповнилосьп'ять років,батько віддавйого в наукудо Звенигородського"городськогоучилища", девін пробувнаступних п'ятьроків (1876-1881), причомуголовним йогодуховним кормомбула чималабібліотекабатька. У листідо Грінченказ 1892 р. (17.УІ) писавАгатангелЮхимович так:"Може, хіба щоя, Ж дитина, читавстрашно багато,тим більше, щобатько мав ітепер має бібліотеку;

Од читання яй очі геть зіпсувавще на 12-му році(а тепер у мене6-е ч. окулярів)і фізичнонедорозвився(мій меншийбрат виглядаєдалеко старшимод мене). Певно,.що хлопці-товариші,котрі дужецінують фізичнусилу та зручність,не поважалимене, я частобув задля нихякимось покидишем,але так як явчивсь дужегарно і багацьконачитався, тоя вважав себедуже розумнимі був певен, щоніколи вищогоод мене немає( звісно, такігадки я пильнохоронив присобі і нікомуне висловлював)"[Кримський 1972- 1974, 5/1, 59].

В той час вінпочав вже вивчатичужі мови, асаме, крім салоновихмов краю -польськоїта французької,ще англійськута німецьку.

1881 року, коли йомубуло десятьроків, йоговіддали допротогімназіїв м.Острозі, наВолині, де жилайого тіткаФилипа - сестрабатька. Воназавідуваламіською бібліотекою,завдяки чомухлопець діставдоступ докнигосховищадля дорослихі читав різнимимовами безрозбору.

У 1884 р. АгатангелаЮхимовичапереводятьдо четвертогокласу Другоїкиївськоїгімназії Кромера.Через рік бачимойого вже якстипендіата"по конкурсі"відомої на всюУкраїну КолегіїПавла Ґалаґана,яку він закінчив,маючи 18 роківі вивчивши щенаступні мови: грецьку, італійськуі турецьку.

Інтелектуальнедозрівання,а також відкриттясвоєї національноїприналежностіі свідомостіїї, відбулосяпід час студійАгатангелаЮхимовича вКолегії ПавлаҐалаґана вКиєві (1885 -1889). Проту першу школуйого свідомогожиття заховалисяйого ж характеристики,із яких ми запитуємодві: "зовнішню",офіціальну- у листі АгатангелаЮхимовича доЛьвівськогопрофесораукраїнськоїлітературиОмеляна Огоиовського(21.УІ.1893) та "внутрішню",дружню - у листідо свого приятеляБориса Грінченка(17.УІ.1892 р.).

У першомулисті АгатангелЮхимович писав:"Мабуть, ви невідаєте, щотаке колегіяҐалаґана, тим-тоя позволю собісказати пронеї два слова.Це дуже невеличкашкола, "закрита"(себто з інтернатом),приймаютьсятуди найкращіученики з 4-їкласи гімназіальноїпо конкурсномуекзаменові.Видима річ, щочерез це в Колегіїзбираєтьсядуже живий,дуже свіжийелемент, вельмисприяючийрозумовомурозвиткові:виробляєтьсяпошана до розумовоїпраці й до науки,виробляєтьсянавіть жадністьдо знаття. Іменнотакий впливмало на менеколегіатськевиховання.Щасливий я буві в тім згляді,що вчителемсловесностібув у колегіїПавло ГнатовичЖитецький -людина, що їївплив я й досіна собі відчуваю.Були в Колегіїі перечні боки,та я про них нехочу тутечкизгадувати"[Кримський 1972- 1974, 5/1,115].

Зате в листідо Грінченка(12. VI. 1892) маємо внутрішнюхарактеристикутої школи:"Великоюшколою життябула задля менеКолегія ПавлаҐалаґана уКиєві. Ви знайоміз цим-о закладом?Це закриташкола, трохиз українськимдухом. Там єтільки 4 вищікласи гімназії.Плата страшенновисока - 750 крб.річно, так щосвоєкоштнівченики, очевидячки,люди аристократичнихабо плутократичнихродин. Але тутє рівне числой стипендіатів(а всіх учениківє більше-менше60 - 65);стипендіативступають поконкурсовомуіспиту і всівони пролетарі!й плебеї. (Мійбатько і теперичкинезаможний,а тоді зовсімбув бідний), неважко зрозуміти,що стипендіатита своєкоштнімусять неодміннообразуватидва табори, якіаж ненавидятьодин одного.У перших зброя- їх знаття, бовони всі булив гімназіяхпершими учениками,а в своєкоштнихзброя - їх пиха,висока гадкапро своє дворянство,князівствочи гроші, та щей, звичайно,фізична сила,которою вонив 1-м та 2-м (себтов 5-м та 6-м) класідуже добрекористуються.Якщо стипендіаттрапитьсятакий,що й сам можедати здачі, товони стараютьсяйого купитигрішми, себтозатягують йогоз собою покондитерських,їздять укупіп'янствувати,тягнуть йогопо лупанаряхі т. ін. Але все-такизостаютьсятакі стипендіати,що завзятоведуть боротьбуі доводять ділодо перемоги.Я й у Колегіїбув первимучеником, гордощірозвелися вмене незмірне,тому-то, хоч ясебе поставиводразу так, щонаші аристократине сміли чіпатимене, слабого,але я відчувавгніт над стипендіатамище сильніше,ніж другі, імоє самолюбієдійшло до болісності.Навіть словами(безпосередньо)мене кривдилигеть менше, ніждругих, а протеякий-небудьслабісінькийнатяк на адресуплебса менеболісно зачепляв,сіяв у мененасіння ненависті,злоби та гіркоти.І ми вели боротьбу"[Кримський1972-1974, 5/1, 59- 60].

"Такимспособом, - писавАгатангелЮхимович влисті до БорисаГрінченка,-зовсім готовийбув грунт длявпливу літератури60-х років, котруя незабаром"почав читати.Спершу Писарєв,далі другіписателі тогочасу мали намене великийвплив (N.8. я літературу60-х років знаюнезмірне краще,ніж сучасну).Вони формулювалимені мої змагання,дали системумоєму світоглядові,навчили менедумати" [Кримський1972- 1974,5/1,67].

Усвідомленняукраїнськостіприйшло доАгатангелаЮхимовича післяпрочитанняпередмовиМ.Драгомановадо повістейЮрія Федьковича(визнання АгатангелаЮхимовича уйого листі доБ.Грінченкавід 24 червня1892). "Зоставалосядо канікул дватижні. І от узявя якось повістіФедьковичаз передмовоюДрагоманова,узяв, прочитав,і мене новесвітло осіяло.Я зрозумів, щоя мусю бутиукраїнофілом- і це я зрозумівцілком свідомо.В цій свідомостібула певначастина одвітуна мої мучительцісумніви, і отя жадібно ухопивсяза українство"[Кримський 1972- 1974, 5/1,65].

Більшперспективнопише про цеАгатангелЮхимович усвоїй розвідціпро Драгоманова:"ЕтнографічніМ.ПДрагомановаписання знавя, ще на шкільнійлаві сидівши,в Колегії ПавлаҐалаґана вчившись.Допомогли тому,безперечно,і вчителі мої:ПТ.Житецькийта Є.К.Трегубов,бо нам, колегіатам,доводилосяписати шкільніроботи ("сочинения"),прим. на такідані од нихтеми: "Казачествопо "ТарасуБульбе" Гоголя"і ін., і при томузазначалосянам, що ми можемовикористати"Историческиепесни" Антоновичата Драгоманова.Наш товаришколегіат Мих.Чубинськийприносив доколегії "Малорусскиенародньїепредания"Драгомановав книгозбірнісвого батьказ власноручнимнаписом М.Драгоманова,і всі ми перечиталиті "Предания"не один раз.Незадовго передзакінченнямколегіатського(гімназіального)курсу я з захопленнямпрочитав "Переднєслово" Драгомановадо "ПовістейОсипа Федьковича",що розкриломені очі направдиву рольГаличини внашім письменстві.Але ж те вседрукував Драгоманів,ще як у Києвібув. А про Драгомановаяк про емігрантами нічого незнали виразного"[Кримський 1972- 1974, 2, б2б].

Лист АгатангелаЮхимовича доГрінченка (із25.УІ.1892 р.) додаєще інтимногоколориту: "Грунтдо українофільствау мене був вжедавно приготований.Пригадую, напр.,як ще за двароки перед тиммені дуже любобуло являтисяна любительськіспектаклі вЗвенигородців щонайпоганішомувбранні, не вчоботях, а вподраних пантофлях:це я робив нате, щоб обуритинашу провінціальнуаристократіюнеприличністюсвоєю; щоб іщебільше обуритивсіх, я вдававсядо брата в антрактахпо-вкраїнськи,то по-французьки,останнє я робивна те, щоб показати,що я вмію нетільки російської,ба навіть щеаристократичнішоїмови, а все-такивкраїнськушаную більше,бо вона мужицька(N3. я тоді багацьковикидував такихштук, бо одне,що був ще зовсімхлопчина, адруге -хтілосябравувати своїммужицтвом)"[Кримський 1972- 1974, 5, б5]. Тут можнадодати, що цейбравурнийвиступ в обороніпереслідуванняукраїнськоїмови АгатангелЮхимович описаву своїм оповіданні"Перші дебютиодного радикала",де він виступаєпід іменемПетраХимченка [Кримський1972 - 1974, 1, 414-415].

“Яуже страшновиучував усете, - пише даліАгатангелЮхимович Грінченкові(5ДД.1892 р.), - що читалосьна лекціях (напершім-такисеместровімекзамені мавувИІ*), ічерезте мені здавалося,що решту часуя можу і сміюприсвятитицілком у“У“івству.Я не гадав проте, що коливдовольнитисясамісінькимилекціями, томозкяа й десятьфакультетівскінчити, азостатися тимсамим неуком!Я не хтів зміркувати,що задля Україния зможу бутикорисним лишетоді, коли яматиму основнівсестороннізнаття, колия буду людиною,а не якимсьхлопчиною, колия матиму широкийсвітогляд. Яцього не зміркував:мені здавалосягріхом "непобігти напособу моїйНенці", яку ядопіру "обрів",- я не хтів бути"зрадником".І я побіг.

Кожнісінькувольну від"офіціальних"занять часинуя й присвячував"Україні". Першаознака національностіє мова - я й неюнайпершезаклопотався,пильно читавусякі книжки,особливо увагузвертав наетнографічніматеріали,перечитав усякіфілологічніпраці. Далі:знайомивсяз нашою літературою,спішився перечитатинавіть погань.Кинувся й долітературноїпраці: перекладав,писав оригінальнітвори (на щастя,послав і пошлюдо друку дужемало цих "овочівнезрілої музи").Хай собі, позаповіту Горація,полежать: попитргетат іп аппит!("нехай друкуєтьсяна дев'ятийрік"). Знайомивсяз Галичиноюта її діячами,завів переписну;і в Москві япридбав собіодного знайомогоз галичан, котрийнавіть дещописав по часописах(перекладавз московського),от од нього ядуже багатодізнався затую "Галілею".Нарешті полізі в політику..."[Кримський 1972- 1974, 5/1,68-69].

У листі добрата Юхима(Бейрут, 23 травня1897) АгатангелЮхимовичписав:"Відноснонаціональногоукраїнськогопитання, я повиненпризнатися,що воно меневластиво малоцікавило ізтеоретичноїточки погляду.У мене чистопрактичноюдорогою (черезчитання і писанняпо-малоросійськомуна теми, необов'язковонаціональні)непомітно іпоступововиробилисявідомі національніпереконання,і коли я вжепісля тогочитав теоретичніпращ про значеннянаціональності,то вони вже невикликалиніякого впливуна мене: вониповторяли те,до чого я самбез примусуприйшов раніше.Тому я не можуоцінити, наскількивони (оті праці;переклад мій.- ОЛ.) є дійснопереконливі"[Кримський 1972- 1974, 5/2,147].

III

Із МихайломДрагомановимбули у АгатангелаЮхимовича дужеспецифічнівзаємини, етапияких він подаву своїй документальнійстудії, присвяченійтому національномудіячеві, якабула впершеповністю опублікованау збірникупраць АгатангелаЮхимовича"Розвідки,статті та замітки"в 1928 р. (передрукованаз пропусками.Кримський 1972- 1974, 2, 614-672],АгатангелЮхимович пройшовподвійний шлях:від Павла доСавла і відСавла до Павла.

У 1890 р. появиласястаття Драгомановау Львівськомужурналі "Народ",яка на думкуАгатангелаЮхимовичанедооцінювалазначення національноїсправи, остання,мовляв, малаб уступитиперше місцевсеімперськомупоступові:"Стаття Драгомановаобурила мене,- писав він доГрінченка(26.УІ.1892), - і зо мноюзробився нервовийпароксизм, цебуло саме впередденьтурецького(дуже важкого)екзамена"[Кримський 1972- 1974,5/1.76].

СангвінічнийАгатангелЮхимович зразупослав своюрецензію додругого Львівськогожурналу "Правда",яка закінчуваласязапитаннями:"Тепер я Васпитаю: якимспособом можнаі треба українцямдля здобуттяправ і вольности(між іншим, певне,і прав національности)сполучитисяз неприхильнимидо них москалями,та й не потопитисяпри тім в "общемрусском море"?Або яким способомперетворитиросійськунетолерантністьв толерантність?Коли Ви можетедати на це пораду(та, 'Бога ради”не загальнимифразами, а точно!),тоді будьтепевні, ніхтоВам, крім щирої·•омки, нічогоне скаже" [Кримський1928,326].

Другий гріхДрагоманова- це недооцінюваннянаціональноїмови. АгатангелЮхимович, фанатичнозакоханий усвою мову, таіз природнимвичуттям важливостімови у суспільномужитті, мусиврізко зареагувати.

"Нам жеодібрано, - вінкаже, - усякімінімальні,елементарніправа. Для насі говоритисвоєю мовоюто вже є злочин;нашій наці! -гірше, ніж усіміншим націям.Тим-то дужеважлива длянас річ - придбатисобі хоч первісніправа, хоч правона мову, бо безнеї не можливаж просвітанашого дорогогонам народа...Маючи хоч мовузаконом дозволену,українофіламможна будеосвічуватинарод і впливатина народ, - тодій народ можестатися помічникомдля інтелігенціїв справі здобуттядальшої волі;а без участинародньої маси- хто знає, чибагато вдієсама інтелігенція?Зрештою, колиб Ви вказалиукраїнцям хочтрошки кращийшлях, то певне,що вони б Вамгаряче подякували.Тим часом. Викажете нампопросту: "Севаша справа;та й по всіймові!" [Кримський192^,338].

Але деяківідступи Драгомановаі ближче з нимлітературнезнайомство,приязнь з ІваномФранком, головнимучеником Драгоманова,- знов повернулиАгатангелаЮхимовича дотабору Драгоманова."Наперед усьогоя (пізніше), спокійнорозмишлю-ючи,примирив у собінаціональствоз поступом ідовів собізнов, що вонизовсім не знаходятьсяу суперечності(як думав Драїоманов) однез одним... Я дужерадий, що почавтоді трохилистуватисяз Франком..."[Кримський1972- 1974, 5/1,78].

Вістка просмерть Драгомановавразила АгатангелаЮхимовича. Усвоєму некролозівін прямо писав:"На мою думку,смерть Драгоманова- це таке великеі оре, якого мище не зазналипісля Тарасовоїсмерти" [Кримський1928,364].

У ті часи уРосійськійімперії булодва центрисходознавства:східний факультетСанкт-Петербурзькогоуніверситету- з чисто науковимицілями таЛазаревськийінститут уМоскві, де практичнонавчали східнихмов майбутніхдипломатів,політиків таекономічнихдіячів. Наукатривала тамтри роки. Очевидно,для випускниківЛазаревськогоінституту булавідкрита можливістьпісля того, яквони практичновивчили східнімови, дістатинауковий вишкілна східномуфакультетіу Санкт-Петербурзі.

Тодішнійголова російськихорієнталістіварабіст баронВіктор фонРозен (1849 -1908) звернувувагу на талановитогоЛазаревськогоарабіста АгатангелаЮхимовича ізапропонувавйому перейтидо Санкт-Петербургу.

Але це означалоб, що АгатангелЮхимович мусивби зректисясвоїх україністичнихі славістичнихінтересів іприсвятитисебе виключнонауковій арабістиці.Такої жертвидля "чистоїнауки" АгатангелЮхимович неміг зробити,тим більше, щоукраїнськежиття вимагалойого участі.

Правда, вінпішов продовжуватистудії доуніверситету,але не доСанкт-Петербурзького,а до Московського,і тим самим нена східнийфакультет(такого у Москвіне було), а наісторико-філологічний,де він в 1892 - 1896 рр.проходив курсизі слов'янськоїфілології(головно у РоманаБрандта) тасвітової історії(головно у ВладимираГер'є). Державнііспити витримавтам 1-го травня1896 р.

28 жовтня1894 р. помер професорруської-українськоїфілологіїЛьвівськогоуніверситетуОмелян Огоновський.У кругах наддніпрянськихпостала ідеяповторитиобсаду Львівськоїкафедри придніпровськимукраїнцем (якце було з Грушевськиму 1892 р.). Адже АгатангелЮхимович уміжчасі здобувсобі визнаннясвоєю завзятоюполемікою ізСоболевським,відновлювачемПогодінськоїтези про те, щодавні киянибули росіянами,які тільки вмонгольськічаси перейшлина північ.

У міжчасівін дістав відЛазаревськогоінститутустипендію надва роки, одинна перебуванняв арабськихкраїнах, а другий- на студії водному іззахідноєвропейськихуніверситетів(відвідуватилекції з орієнталістики).Це вирішилоостаточнопитання Львівськоїкафедри. Осьщо він пишесвоєму учителевіще з колегіїҐалаґана -ПавловіЖитецькомупро свою ідеюсполучитиарабістикуз україністикою:"Декотрі МОіземляки нехтять розуміти,що, йдучи наарабську кафедру,я зовсім і недумаю цуратисяпраці на ріднійниві, а навпаки- думаю, що своїмшляхом я швидкодійду до тієїмети, на якійвони бажалиб мене бачити...Не знаю, чи яВам писав проколективнийлист чернігівцівдо мене. Вони,обзиваючисьдо мого патріотизму,прохали, щобя усіма силамистарався дістатисядо львівськоїкафедри, а кинувгадку про арабську(а про арабськувони довідалисявід Чайченка(Грінченка. -О.П.)). ЯкВи знаєте, явже і раніш бувсам не від того;але як одержавя оцей лист, тосправді заходивсяробити дещоактивніше вцій справі.Зрозумівши,що вже не кафедральвівська менешукає, а сам яїї, дд. Кониськийі Барвінськийпоставили такіумови, що я мусиврішуче зректисяусяких претензійна тую кафедрувести даліякі-небудьпереговоризначило б нешанувати анісебе, ані науки.Моє зреченняпогано вразилотих, що писалилист до мене.А тепер, колия навіть у Москвіне зоставсяпри слов'янськійкафедрі, а пішовна східну, теєпогане враженняще й погіршало.Навіть у Чайченка,що найкращез усіх чернігівцівстосуєтьсядо мене, видноз листів якесьневдоволення.Тим-то я й доВас боявсядовгий часписати: якбище й Ви менеосудили, то яй почував бисебе найнещасливішоюлюдиною наземлі. З Вашогоостанньоголиста бачу, щоВи не осудили,і це мене дужепотішило, тількиж мені хотілосьби ще й особистопобачити Вас,послухатиВашого голосу,почути тогослова, що надаєснаги, й даліз енергієюпрацювати.

ДорогийПавле Гнатовичу!Можу Вас завіритисловом честі,що мені прокар'єру байдуже(нехай собі дд.чернігівцідумають, щохтять!). Коли ялюблю схід, точи ж я тому винен?А що східнаспеціальністьне спинить меніроботу українську,дак цьому вірте"[Кримський 1972- 1974, 5/1, 253].

Після поверненняз Бейрута, девін вирішивзалишитисяще другий рік,призначенийна студії вЄвропі, АгатангелЮхимович зновустояв передрішенням: требабуло готувати,а властивокінчати дисертацію,щоб обнятикафедру арабістикив Лазаревськомуінституті.

Директор інституту,всесвітнійісторик (ученьТ.Н.Грановського)Георгій ІллічКананов (1834 - 1897) бувдобрий бюрократі настоювавна тому, щобКримськийзірвав зі славістикоюі присвятивсебе всецілоарабістиці.Дисертаціямала бути захищенау барона фонРозена в Санкт-Петербурзі.

Це, очевидно,дуже не подобалосьАгатангеловіЮхимовичеві,але мусив датизгоду на рішеннясвого начальника.

Але вже в1897 р. помер Кананов.Його спадкоємцемстав іраністі фольклорист,професор МосковськогоуніверситетуВсеволод Міллер(1897 - 1911). Як пізнішеписав сам АгатангелЮхимович унекролозі тоговченого, вінбув дуже поганийадміністраторі не вмів триматидисципліни.Вибір його доІмператорськоїАкадемії Наукв 1911 р. був длянього спасінням,бо вже збиралисяйого звільнятиз посади директора.

Міллер буввчений широкогопрофілю, і нанауковій площиніАгатангелЮхимович знайшову ньому сподіваноговчителя. Крімтого, вся сім'яМіллерів, а вінмав жінку ітрьох синів,прийняла АгатангелаЮхимовича засвого; він змалювавїх як сім'ю генералаШмідта у своємуромані "АндрійЛаговський".Життя йшло далівперед. У 1901 р.АгатангелЮхимович ставнадзвичайнимпрофесоромарабськоїфілології, ау 1903 р. став щетаким же професоромісторії мусульманськогоСходу. Але дисертаціяне закінчувалася.Дуже цікавіпричини, яківін подав улисті до ВсеволодаМіллера (23.1.1904), зяких видно йогооцінку характерусвоєї власноїтворчості. Осьвони (в моємуукраїнськомуперекладі): "Язалишив писатидисертаціютому, що, нерозраховуючина те, що довшебуду в Звенигородці,я не забрав зсобою потрібнихкниг.Закінчившичастину, дляякої я запассякнижками, язадержався.Не буду таїти:я задержавсяне без задоволення,властиво, дисертаціюя вже давнонаписав (в тімроці, коли япосваривсяз Борисом (Міллером,сином адресата.-О.П.) і протягомкількох місяцівне бачив людськогообличчя), і томутепер у мененемає ніякогозацікавленнядо неї - усе ділозводиться дотого, щоб надатихаотичномурукописовістрійний танауковий вигляді, що важче, датиточний і добрийпереклад множествуарабськихвиїмків, що їхнаводжу. Очевидно,і в тій роботіє для мене чималоцікавого, алетільки з технічноїсторони: бо жприємно приглядатися,як хаотичнабрила переміняєтьсяв читабельністорінки; алеж така роботаі робитьсяскучною: це ужестилістика,а не дослід.Щоб Вам догодити,я доведу дисертаціюдо кінця в цімже році, але,правду сказати,я б з задоволеннямїї розтягнувще років надва, щоб міжтим зайнятисябільш цікавимипрацями.

Ви пишете, щобарон Розеннастоює нанеобхідностіякнайскорішогопредставленнямоєї дисертації.Він писав імені про те,передавав теділо також ічерез Мінорського,і через Халатова.Ви, щоб розбудитив мені амбіцію,додаєте, що янарешті повиненвидати працюакадемічногохарактеру, іпо асоціаціїідей передбачуєтемій майбутнійвступ до Академії...Ах, дорогийВсеволодеФедоровичу!Даю Вам чеснеслово, на почвіамбіції Винедалеко менепідгоните: вмене немаєамбіції, а якщоі були колисьу мене її завдатки,я її цілкомвикоренив.Найбільше, щоя ще відчуваю,це дике почуттярадості відпозитивнихрецензій, алеі то лише тому,що вони свідчатьлише про те, щоя не цілкомпрогайнувавчас: при томуі похвальнарецензія післякількох годинпісля її прочитаннявикликає почуттявтоми, стидута відразу досебе і до людей,чуєш себе рабомчужої думкиі гидко робитьсяна душі.

Академія менене захоплює,і жити мрієюпро неї і працюватиради тої мріїя ніяк не спосібний.Ледве Ви одобритеті стимули, якізаставляютьмене напруженопрацювати, алевсе-таки я їхВам відкрию.А займаюся аботільки длятого, щоб тимсправити собісвоє власнезадоволення(через те рецензіїі бувають приємніі займаєшсясам для себе,а тут показується,що це і для другихпожиток ізадоволення),або для того,щоб заглушитив собі почуванняприв'язаностіі, розширяючисвітогляд,забувши своїособисті скорби,обиди і т.д., дрібнів порівнянніз життям світовихідей. Цей другийстимул, власне,і заставлявмене працюватиякнайбільшінтенсивно:найбільш напняти-миперіодами моєїроботи булироки 1895 - 1896 та 1902, іврешті, останнітри місяці(властиво: листопад,грудень), колия навіть проганявсвій сон, щобдумка не працювалапроти моєїволі, 1902 р. даврезультатив тому напрямку,що Ви від менехотіли: всяоснова дисертаціїбула власнетоді мною виткана;але я її не довівдо кінця, томущо кидався надві сторони,стараючисьзахопити думкоюякнайширшігоризонти: тоя кидався настарохристиянськулітературуі впивавсяЄфремом Сирином,аввою Ісаїєю,Тертуллія-номі др., то займався"Семітськимимовами і народами",цікавими длямене як "Ошпагі85"(основа) своїхвласних знань,та опрацьовувавсобі такожОгип(1гі58 з "Історіїмусульманства"і "Історіїарабів", то зновперескакувавна малоруськуфілологію, тона англійськулітературуі т.д., і т.д., причомуінколи перескакувавдуже різко ізобласті наукив область суспільногожиття, хвилювавсягорожанськимипочуваннямиі пр. Серед тихзайнять чуттяоскорбленоїособистоїприв'язаностізатихало, ісерце потрохупереставалонити. А тому щоя, очевидно, докінця життябуду до кого-небудьприв'язуватися,а опісля розлучатисяі шукати забуттяу поширеннікругу зацікавлень,то, очевидно,в мене до кінцяжиття будутьперемагатиось такого родузаняття, якія Вам вже описав.Мабуть, і дисертаціїбудуть писатисяв такі часи (цеж у мене вжечетверта!), але,не оброблені,будуть складатисяна окремі полиціразом з множествомінших моїхрукописів,чекаючи кінцевоїобробітки, яківідкладаютьсядо більш спокійногочасу. Я розказавВам чистосердечнозакуліснусторону, абопідкладку, моїхзайнять. Доерудиції (я тутне стану притворнобути скромним:навіть до порядноїерудиції) вониведуть (у менеж мале колознайомств, адень довгий,і тому, при всіхмоїх скокахз однієї науковоїділянки в другу,на долю кожноїобласті остаєтьсядосить праці),і для своєїпосади, це говорютвердо, я вповнінадаюся, томущо мої зайняттяне шарлатанські.А тої кар'єри,що прямо ведев Академію, тоїкар'єри, яку Видля мене, якмій вчительі як начальникінституту,уважали б найбільшепожаданою,треба думати,я не зроблю.

З огляду на те,що моє здоровлясильно підточенеі ледве дастьмені прожитидуже довго, ядумаю, що кориснішеє видавати,поки я живий,всякі підсумовуючізагальні огляди("Історія арабськоїлітератури","Історія перськоїлітератури"і др., що я їхпостійно переробляю),ніж викінчуватидисертацію...

Мимо того,відносно дисертації- будьте спокійні;Ви бажаєте, щобя поспішився,і я це зроблю(теперішнязадержка нез моєї вини),але я зроблютільки тому,що це Вам будеприємно і щоВам тоді небуде стидноіз-за мене. Авідносно дальшоїкар'єри, у передбачуванніякої Ви робитемені компліменти,то я примушенийВас розчарувати:відмовитисявід незаслуженихкомпліментів.Якщо Ваш ученьі доставитьВам коли-небудьприємність,то це не будескорим осягненнямвсяких можливихофіційнихнаукових дипломіві почестей, дояких в ньогонемає найменшогопотягу, а приочікуваннікороткочасногойого життянавіть не можебути такогопотягу. Досвідпоказує, щобарон Розен,що так спішитьмене з дисертацією(впрочім, вінсам писав, абовідтягав, своюдисертацію18 років. Такеж число роківписав своюмагістерськудисертаціюМедников. Коковцев- 13 років відтягавсвою дисертаціюі, як я це знаюз його листа,ще навіть неприступив доїї писання),вміє цінитиі такі "не академічні"мої видання,як "Історіямусульманства",та рекомендуєвивчати їїсвоїм слухачам;до речі, та жсама АкадеміяНаук, коли треба,згадує менеі вже два разинакладала намене відповідальнідоручення,виповненняяких, здавалосяби, треба воложитина людей, щоофіціальнозаймають кафедруслов'янськихмов; безсумнівно,що вона ще і нераз мене згадає(ось і тепер намені лежить,разом з Житецьким,нове дорученняАкадемії, дляякого требабуло мати, кріммоїх славістичнихзнань, ще і знанняз семітології).А серед широкоїпубліки, щоцікавитьсянаукою, я можусвоїми (Працямине тільки піддержатиславу інституту,а не зменшити,і тому з тогобоку Вам непотрібно стидатисяіз-за мене"[Кримський 1972- 1974, 5/1, 379].

Як вищесказано, АгатангелЮхимович щедо 1889 р. остаточновирішив справусвоєї національноїприналежностіяк української.Але він ніколине цуравсяКриму, батьківщинийого предків.Ось що він писаву своєму (єдиномуіснуючому)огляді кримсько-татарськоїлітературиу 1930 р.: "Історіянового кримсько-татарськогописьменства,що його зумівстворити народ,який налічуєне більше ніж178 тисяч душ, всярозгорнуласяна моїх очах.Я прихильнопочав за неюстежити з 1889 року(від часу вступудо Лазаревськогоінститутусхідних мову Москві. -О.П.), здавназнайомий я бувз патріархомкримськогописьменстваІсмаїлом Гаспринськимі його спільниками,далі з великоюсимпатієюпідтримуваві підтримуюособисті знайомостіз головнимидіячами кримськоголітературногожиття. Черезте мені хочетьсявірити, що втім стислімісторичнімнарисі, якийя оце накреслив,не міг я допуститисянебажаноїсуб'єктивності,не міг чогосьнедооцінити"[Студії з Криму1930,765 -198,190].

ІсмаілГаспринський(1851 - 1914) працювавусе своє творчежиття як будитель,просвітительі реформаторкримськихтатар, а черезних усіх тюрківта муслімівімперії. Стороків післяупадку Кримськогоханату, у 1883 р.,він заснуваві видавав досвоєісмерті свійзнаменитийдвомовний(татарсько-російський)журнал "Терджиман.Переводчик".АгатангелЮхимович дужецікавився долеюісламськихнародів та їхпоступом. Умонографії"Мусульманствоі його будучність"[Кримський1904] він ясно окресливодне своє джерело:"Щодо характеристикитюрків російських,то я переважнонаводитимуфакти із найважнішоготатарськогооргану - бахчисарайськоїчасописи "Терджиман"і із інших писаньтатарськихпатріотів".

З другоїсторони, Гаспринськийперекладаві друкував уТерджимані"думки АгатангелаЮхимовича протюркськийфанатизм [Терджиман1904, ч. ЗО] або пропроблеми реформишкіл у російськихмусульман[Терджиман1905, ч. 28]. Тому недивно, що з нагодирецензії творуАгатангелаЮхимовича"История Турции"в тому ж татарськомуоргані появиласятакож біографіянашого вченогоіз цікавоюспеціальноюбібліографією[Терджиман1915, ч. 204]. У своїх"Студіях зКриму" АгатангелЮхимович цікавопорівнює своюнаціональнусвідомістьіз свідомістюГаспринського.В році 1881 останнійпояснив російськимчитачам, хтовін, такимисловами: "Ярусский, оставаясьв то же времямусульманиномй татарином".До тих слівАгатангелЮхимович додавтаке: "В розмовахзо мною, свідомимукраїнцем(розрядка моя.- О.П.),Гаспринськийсебе ніколи"русским" неназивав" [Студіїз Криму 1930, 772, прим.2].

АгатангелЮхимович частовідвідувавКрим (головноЯлту та Бахчисарай).Ось яку він мавпригоду ізмолодшимспівробітникомГаспринського,Ісмаїлом Лемановим( 1871 - 1936?), викладачемросійськоїта арабськоїмов у найвизначнішійісламськійшколі в Бахчисараї- Зенджірлімедресе.

"Пам'ятаю,- пише АгатангелЮхимович, - якнапровесні1905 р. побував яв Зенджірлівкупі з Лемановим,і він хитреньконаперед попрохавмене не говоритиз софтами(студенти-богословиісламські. -О.П.), абоз ним ані по-російськи,ані по-татарськи,тільки покласично-арабськи:що з того вийде.Вийшло те, щожоден із софтівне зміг, на моїарабські запити,скласти менівідповіді,скільки-небудьграмотної:

силувалисязліпити простенькіарабські речення,та мало що їмщастило, а тимчасом я з Лемановим,в присутностісофтів, велиарабську науковурозмову, обмінювалисявражіннямиі т. п. З тогоЛеманов бувдуже задоволений:"Нехай нашіклерикализнають, що навітьмову святогоКорана гяури(не мусульмани.- О.П.)тямлять краще,ніж вони. А черезщо? Через те,що вчили їїновим європейськимметодом, а неперестарілимсередньовіковим"[Студії з Криму1930, 7 75].

АгатангелЮхимович бувособливо близькийз татарськимикультурнимидіячами післяпереїзду доКиєва, колипрацював внашій Академії.Його близькимспівпрацівникомбув історик-середньовічникОсман Акчокракли(1879 - 1937?), що, між іншим,стимульованийАгатангеломЮхимовичем,видав українськоюмовою змістпоеми про походиБ.Хмельницькогоу 1648 р., складеноїДжан Мухамедом,зятем Тугай-бея,близького друганашого Богдана(Татарськапоема Джан-Мухаме-дова.Про похід Іслям-ГіреяII (III) спільно зБогданом Хмельницькимна Польщу. [Східнийсвіт 1930,12,163-170;передрук див.:Східний світ1993,1,134-139]).Інший кримськийвчений, з якимАгатангелЮхимович радоспілкувався,був філолог-тюркологі поет БекірЧобанзаде (1893- 1937), професортюркологіїв університетіБаку [див. пронього: Библиографическийсловарь... 1975,601].

Серед кримськихдрузів АгатангелаЮхимовича бувмолодий тодіведучий революційнийпоет АбдуллаЛятіф-заде(1890 - 1937?), з яким АгатангелЮхимович радообговорювавміж іншим загальніпроблемикримсько-татарськоїхудожньоїлітератури."Пам'ятаю, - пишеАгатангелЮхимович, - врозмові зЛятіфом-задея сказав бувпро одноготатарськогопоета: "Він усвою лірикувносить громадськінастрої". "Ая, - перебив менеЛятіф-заде, -роблю навпаки:в громадськітеми вношулірику" [Студіїз Криму 1930,183].В іншому місціАгатангелЮхимович пишепро того жЛятіфа-заде:"Довелося менічути од Лятіфа-задетаку характеристикутатарськоїпоезії (в своїйскромностівін не виключиві самого себе):"Уся наша поезія- дуже практична,утилітарна.Наші вірші -ніби трактатиз публіцистичнимиідеями". "Увагаця, - додає АгатангелЮхимович, -справедлива,і торкаєтьсявона не тількикримчаків, ай інших тюрківбувшої Росії"[Студії з Криму1930,188].

АгатангелЮхимович маві прямих учнівз кримськихтатар. Між нимибув ісламістКгОрнк ЯкубКемаль, завідувачСхідного музеюв Ялті, що досліджувавсуфізм, ісламськиймістицизм, однуз улюбленихнаук А. Кримського.АгатангелЮхимович надрукувавінформаціюпро відкритийним "Арабськийсуфійськийрукопис ХТОст„ в Кримузнайдений, ічи не в Кримуй писаний "[Східнийсвіт 1930,759-764]. Як казавмені АгатангелЮхимович у 1940р., Кемалевауже надрукованамонографія"Документальнаісторія цехівв КримськімХанстві" невийшла у світу 1931 р., а була повністюзнищена. Одначецій молодійкримсько-татарськійкультурі врозвитку, такдорогій серцюАгатангелаЮхимовича, несудилося довгопроцвітати.Прийшли трагічніроки 1934 - 1936, і майжевсі її діячібули поголовнезліквідовані.

Вище я цитувавлиста АгатангелаЮхимовича досвого сходознавчоговчителя ВсеволодаМіллера, в якомуАгатангелЮхимович недвозначноз'ясував своюнезацікавленістькар'єрою в РосійськійІмператорськійАкадемії Наук.Очевидно, вінне бажав збільшитичисло тих українськихдуховниківта вчених, щовід часів ПетраІ наводнювалистолицю імперії,спричиняючиінтелектуальнузасуху на своїйбатьківщині.

Але у 1918 р. відкриласяможливістьтворити повноціннуукраїнськунауку в УкраїнськійАкадемії Наукі тим самимреалізуватимрію учителяДрагоманова.

Очевидно,АгатангелЮхимович повністювключився уту велику справубез Люднихзастережень.

Михайло Драгоманов(1841 - 1895) має заслуженуславу як найвизначнішийтеоретик лібералізмуі конституціалізмув царськійімперії та наеміграції. Алейого Місце вісторії українськоїінтелектуальноїісторії - виїмкове.Тоді, коли йогоколега 00 київськомууніверситетуВолодимирАнтоновичпродовжувавпроповідуватихлопоманськепросвітянствота аполітичнеукраїнофільство,Драгомановвідкрив, щовсякий український(не українофільський!)рух на Українімусить бутиполітичний,всякийполітичнийрух, отже, муситьмати українськунаціональнузакраску [Охримовяч1922,88-778;Пизюр 1966,162-166,7 -77].Крім того, Драгомановпроповідував,що українствомає сенс тількитоді, коли витворитьсвою власнувисоку культуруєвропейськоготипу; що українськіписьменникиповинні залишитиетнографізмнауковцям, анатомістьвчитися навзорах творівсвітової літератури,причому ті, хтоне знає західнихмов, можутьвикористовуватиросійську мовуяк вікно в Європу.

Після 1876 рокутвори Драгомановатільки випадковопопадали в рукиукраїнськомучиггачеві. Затев Галичині,завдяки австрійськомуконституційномуустрою, ДрагомановІ. — знайшовучнів, що проводилив життя йоготеорії. Найвизначнішимсеред них бувПан Франко,близький другАгатангелаЮхимовича, атакож прибранийгаличанинМихайло Грушевський.Обидва вони- Грушевськийі Франко - властивостворили Першуукраїнськунеофіційнуакадемію - НауковеТовариствоім. Шевченкау Львові (1893).

Восени 1904р. зустрілисядва українськідрагоманівціу Москві, девони працювалипрофесорами.Обидва буликорифеями усвоїх галузях.Один з них -універсальнийфілолог, сходознавецьта славістАгатангелЮхимович, адругий - універсальнийПриродознавець,основоположникбіогеохімії- ВолодимирВернадський(1863 - 1945) {Сарбей 1971, 1,93].Вони сталидрузями на всежиття, бо ідеальнодоповнювалиОдин одного.ВолодимирВернадськийбув старшийі вже у 1912 р. ставординарнимакадемікомІмператорськоїАкадемії Наукв Петербурзі.

В червні1918 р. гетьманУкраїни ПавлоСкоропадський,який тількищо заснуваві українськіуніверситети- один у Києві,а другий уКам'янці-Подільськім,велівпокликатидо життя спеціальнуКомісію довиробленнязаконопроектупро заснуванняУкраїнськоїАкадемії Наукв Києві. Головоюкомісії призначеноакадемікаВолодимираВернадського,який запросивна одного зчленів комісіїв першу чергуАгатангелаЮхимовича.Комісія працювалаз 9 липня по 17вересня і підготувалазаконопроект,якийзразу був прийнятийРадою Міністріві затвердженийгетьманом[Дорошенко1930, 2, 361 - 362].Праці Комісіїсклали цілийтом, в якомувміщено дотичнідокументи, міжними "Статут"новоствореноїАкадемії [див.:Збірник праць...1919, IV, 136].Тому що це першийСтатут нашоїАкадемії і вінясно віддзеркалюєвізію йогоавторів, обохдрагоманівців-друзів- Вернадськогоі Кримського,я дозволю собізапитуватийого відноснучастину:

“2. УкраїнськаАкадемія Науку Києві:

а) намагаєтьсяпоширювати,поглиблюватиі розповсюджуватинаукові дисципліни,а разом і збагачуватиїх новими відкриттямина користьлюдськости;

б) пособляєоб'єднанню таорганізуваннюнаукової праціна Вкраїні тадопомагаєвитвореннюдослідничихінститутівдля всіх паростейлюдськогознання;

в) як найвищаукраїнськанаукова національнаустанова. Академія,визнаючи українськунаціональнукультуру з їїоруддям - українськоюмовою, ставитьсобі на меті,окрім загально-науковихзавдань, виучуватисучасне і минулеВкраїни, українськоїземлі та народу"[Дорошенко1930, 2, 362 – 363].

Наказомгетьмана від14 листопада1918 р. було призначеноперших 12 академіків(по 4 на коженіз трьох їївідділів), якітепер одержалиправо постійногодобору дальшихчленів. ПершимпрезидентомАкадемії гетьманіменував академікаВолодимираВернадського,а він запропонувавсвоїм колегамобрати на неодмінногосекретарявласне АгатангелаЮхимовича, щоі було одноголоснесхвалено таємнимголосуваннямна засіданні14 листопада1918 р. [Автобиография...1941,6].

Великийвчений академікВернадськнйніколи не відступиввід ідеї самостійностиукраїнськоївисокої культури- проти ПетраСтруве та іншихідеологів одноївисокої культуридля всієї імперії.На засіданнянашої Академії,присвячене70-літтю АгатангелаЮхимовича, вінпіслав ювіляровілиста слідуючогозмісту: "Дорогийдруже, підводячипідсумки життя,переді мноюпроходять нашізустрічі. Загаломпідсумок -один-єдинийпідсумок: науковатворча роботаі вільна культурнадіяльністьза Україну ірідною мовою(розрядка моя.-О.П.), якімені передавмій батько здитинства. Ія, виходячи здумок, що меніприємні, в обохтечіях взявнайактивнішу,до певної мірипровідну участь.І на обох шляхахя йшов порядз Вами. Моя науковаробота длямене, а власнеі для Вас, все...стоїть на першомумісці, але культураукраїнськогонароду рідноюмовою (драгоманівськаідея; розрядкамоя. -О.П.),наукова йоготворчість ідумка цієюмовою в критичниймомент історіїнас об'єднала.І ми з Вами обрали...правильнийшлях у критичниймомент історіїукраїнськоїнаукової роботи- наша спільназ Вами справа..."[Сарбей 1971, 1,96].

VII

Творчежиття АгатангелаЮхимовичаподіляєтьсяна дві епохи:Московську,довшу (29 років)(1889 - 1918), та Київську,коротшу (23 роки)(1918 - 1941).

Уся Київськадоба зв'язаназ нашою Академією.Він виконувавкерівні функціїяк неодміннийсекретар (до1928 р.) та як головаПершого(історично-філологічного)відділу (до1929 р.).

Перші рокибули особливотяжкі. Владищокілька місяцівмінялися, частовони були ворожіконцепціїукраїнськоївисокої науки,так що доводилосязахищати навітьфізичне існуванняінституції.Свідок тогочасу, історик,професор НаталіяПолонська-Василенкопише: "МатеріальнестановищеАкадемії буложахливе. Жодназ влад не забезпечилаїї не тількиможливістюнормальноїпраці, ба навіть"прожитковиммінімумом",потрібним дляп співробітників,щоб не вмертиз голоду. Кримськийвід часу дочасу здобуваврізного роду"натуральні"цінності: тоякесь вбрання,то - картоплю,то "пайок". ДляспівробітниківАкадемії відводилитерен, де вонимогли розводитигороди ... їм давалидозвіл десьсамим рубатидрова на зиму.В приміщенні,що його дісталаАкадемія -В-Володимирська,54 (кол. пансіонгр. Левашової),не опалювали,чорнило замерзало,і його доводилосявідігріватихуканням. Алетут, у зимнихкімнатах, збиралися(голодні) ентузіастиукраїнськоїнауки, в потертихплащах, з помороженими,порепанимируками; зігрітілюбов'ю до України,вони складалиплани розбудовиукраїнськоїнауки... На зворотніхсторінкахкалендарів,настарих театральнихафішах - бо паперуне було, - чорнилом- розчиненимиу воді олівцями- вони писалисвої твори..."[Полонська-Василенко1949, 2,122].Перед вів ентузіастакадемік-секретарАгатангелЮхимович, якийусякими трюкамивиманював відсолдатів, щоохоронялидрукарні, видіставатинадрукованівже аркуші,зокрема, у друкарніПечорськоїЛаври, і в такийспосіб зуміввін врятуватидля науки прецінніпраці, такі як,наприклад,протоієреяХведора Титова"Матеріалидля історіїкнижної справина Вкраїні вXVI - XVIII ст." На щастя,АгатангелЮхимович приєднавсобі молодогопомічника,талановитогоісторика йетнографа зЧернігівщини,Миколу Левченка(1900 - 1934), який скоростав директоромвидавництваУАН та особистимсекретаремакадеміка. Міжними зав'язаласяблизька дружба,і АгатангелЮхимович, щобув неодружений,усиновив його.

Не всівидержувалиголод і холодКиєва. ПрезидентВернадськийпереїхав спочаткутимчасово доТаврійськогоуніверситету(Сімферополь,1920 - 1921), а у 1922 р. переніссяна постійнодо Петрограду,де була можливістьстворити Радієвийінститут. Йогонаступникботанік ВолодимирЛипський (1863 -1937; президент1922 - 1928) не мав, якпишуть сучасники,"ані хисту, анібажання керуватиакадемією"[Полонська-Василенко1949, 122].Власне, у тойчас, до 1928 р. увесьтягар спочивавна Агатанге-лоаіЮхимовичеві,і тому в Києвіокреслювалижартом нашуАкадемію неяк Українську,а як "Кримську".

Очевидно,що в "Кримській"Академії повиненбути гіднорепрезентованийСхід. Тому АгатангелЮхимович усвоїх "Увагахз приводу катедрисхідної історіїта філології"подав своювізію обсягута завданьмайбутньоїукраїнськоїорієнталістики.Тому що візіяАгатангелаЮхимовича всеще актуальна,я дозволю собізапитуватидекілька виїмків,що яскравохарактеризуютьпотребу сходознавствав АкадеміїНаук.

"Окрім неминучоїзагально-визнаної науковоїпотреби студіюватисхідну історію,як одну з великихчастин історіївселюдської,Україна маєще свої особливіпричини дбатипро те, щоб уїї найвищійученій інституціїсхідні дисциплінирозвивалисяяк слід, з інтенсивністю.І бажалося бмати навітьне одну і недві, а скількисьсхідних катедрв АкадеміїНаук. Стародавнятериторіясучасної Українибула місцемдля життя абодля давньогоперебуванняусяких орієнтальнихнародів, - і передукраїнськоюнаукою стоїтьціла низкавсеможливихпитань і завдань,що чекаютьплановогорозробленняі розв'язання.Іраністика,туркологія(дисциплінаця особливопотрібна) іарабістика- без отих трьохнаук всестороння,неоднобічнаісторіяукраїнстванеможлива; безних будутьнеминучі зіяючілакуни в самому-такиукраїнознавстві.

За давніхчасів теперішнюпівденну Вкраїнузалюднювалаіранська вітканародів: скити-сармати,потім їхнявидозміна-алани...Як відомо, навітьімення нашихвеликих річок"Дністер","Дніпро", "Дін"- осетинські(іранські. -О.П.), деякінайзвичайнішіслова українськоїмови, такі як"собака", живцемпозичено зіранськоїмови...

...Виступаєпотреба розвивативже другу галузьсходознавства- туркологію...Історія Хозарщинині на кому такоювеликою повинністюне тяжить, якна Академіїіменно українській(на жаль, першавелика монографіяпро хозарів,написана академікомКримським ще50 років томуназад, ще посьогодні остаєтьсяв рукописі.Вона в першучергу муситьбути видананашою Академією.- О.П.).

Знов же нікому,опроче Академіїукраїнської,не може бутиближчим обов'язкомісторично-філологічнодослідитипеченізькіта половецьківпливи на КиївськуРусь. Варто міжіншим зазначити,що й досі ще невияснено якслід усі тіїтюркські лексикальніелементи, котріще в передмонгольськуепоху булизайшли до української("староруської")мови і визирають,приміром, із"Слова о ПолкуІгоревім" абоз літописівКиївськогоперіоду. Потім,починаючи зчасів монгольських,турецько-татарськівпливи ідутьна Вкраїну вжезовсім широкимипотоками, різкоодбиваючисьі на звичаях,і на мові, і нанародній словесності,за часів козаччиниособливо. Неможна свідомостудіюватиукраїнськународню словесність,обминаючитурецьку йтатарськународню словесність.

...Не можна цілкомпродуктивностудіюватиісторичнівідносиниУкраїни доОрди, до Криму,до Туреччини(яка іноді навітьволоділа Україноюабо її частинами),не вичерпуючитурецьку йтатарськуісторію в їїперводжерелах,доступнихтільки тюркологам...

...Арабська мова,мова священногоКорану, є длявсіх народівмусульманськогосходу органнауки (з історіографієювключно), а дужечасто ще й органканцеляріїі всяких діловихзносин. Отакяк латинськадля середньовіковоїЄвропи—Черезте кожнісінькийорієнталіст,чи буде з ньогоіраніст, читюрколог, чихто, повиненрівночаснобути дуже досвідченимарабістом;інакше трохичи не всі історичніджерела будутьперед ним зачинені....Можна думати,що третя почерзі східнякатедра, яказаснуєтьсяпізніше, будегебраїстична,бо кожномуясно, що Україна,оця "чертаеврейскойоседлости",має право вимагати,щоб її найвищанаукова інституціябула авторитетноюі в науковомувирішеннісправ, які торкаютьсяжидівськогонароду, йогоісторії, мови,віри, побуту...

Як бачимо,оріенталістичнихзавдань у УкраїнськоїАкадемії Наукє безліч, та йто постійних,на дуже довгіроки. Нема чогой казати, щотреба будезгодом позаводитив УкраїнськійАкадемії Наукне дві, а декількакатедр сходознавства(в петербурзькійАкадеміїорієнталістівзавсіди неменше як шестеро,а буває й більше)"[Записки... 1919, 1,IX -XII].

Роки 1918 - 1929 булизолотою добоюукраїнськоїнауки, а особливов гуманістичнихта суспільнихнауках. Це бувперіод, коликниги появлялисяу світ без цензури.Систематичнийкаталог виданьУАН за ті роки- це книга в 285сторінок, вякій є 888 бібліографічнихпозицій, із нихбільше як половинавласне присвяченарізним галузямукраїністики[Систематичнийкаталог... 1930]. Непотребую додавати,що праці, якімали штамп"Дозволяєтьсявипустити всвіт. Неодміннийсекретар АкадеміїакадемікАг.Кримський",викликали повнедовір'я у науковцівсвіту. Ім'яАгатангелаЮхимовичагарантуваловисокий рівень.

Також АгатангелЮхимович реалізувавсвої інституційнівізії. Не будутут спинятисьнад структуроюйого академічноїкафедри філології.Інститутомукраїнськоїнаукової мовита відповіднимиукраїнознавчимикомісіями(діалектологічної,правописної,живої мови таісторії українськоїмови), які всівін очолював.Я хочу тут спеціальноназвати сходознавчіустанови, яківін, відкривачісламськогоі тюркськогосходу для України,створив і зразузаповнив вагомимзмістом. Це впершу чергу"Кабінетарабо-іранськоїфілології"(до 1930 р. випустившість публікацій),"Тюркологічнакомісія" (до1930 р. теж випустилашість публікацій,між іншим дужецікавий збірник"Студії з Криму")та "Жидівська(опісля: Єврейська)історично-археографічнакомісія" (до1929 р. видала дватоми свого"Збірникапраць").

Тут требаще підкреслитилітературнутворчістьАгатангелаЮхимовича,зв'язану зіСходом. Це небули лиш майстерніпереклади.АгатангелЮхимович, щобув одним ізактивних натхненнихкласиків українськогомистецтваслова, в часийого найвищогорозквіту награні XIX - XX ст., бувзаразом тонкимвсебічнимзнавцем класично-арабськоїта перської- не тількилітератур, авідноснихцілісних культур.Цей рідкийталандав АгатангеловіЮхимовичевіможливістьвідчувати татворити гармонічноі паралельноу двох структурахпоетичногомислення. "Пальмовегілля" АгатангелаЮхимовича -поета - це своєріднийжанр. Поодинокійого поеми іцикли - це, яксказано вище,не тільки художніі не тількифілологічніпереклади. Це"орієнтальне"інспіровані,і крім того,структурно"по-орієнтальному"відчуті перлиниукраїнськоголіричногогенія. "Пальмовегілля" - це такожсвоєріднийжанр у світовійлітературі.Ярослав Стеткевич,ведучий і тонкийзнавець арабськоїпоезії (вінпрофесоруєв університетів Чікаго), вивчившивсебічно "Пальмовегілля", прийшовдо висновку,що тільки"Західно-СхіднийДиван" ("\Уе5І-08і1іспегОіуап") Йоганна-ВольфгангаГете вкладаєтьсяповністю у тусаму категорію.

VIII

Щоб справитисязі своїми науковимита організаційнимироботами, АгатангелЮхимович працював18 годин на добу.Але не так легкобуло творитинауку у часигромадянськоївійни та післянеї. Ось, наприклад,була справанаукових контактівта книгообмінуз закордоном,головно ізЗахідною Європою.Все-таки усіті труднощіАгатангелЮхимович старавсяпобороти ічасто мав успіхи.

Але прийшлитрагічні роки- 1928, 1929, а за ними щестрашнішітридцяті роки.Почалася плановаакція ліквідаціїукраїнознавстваяк науки нависокому світовомурівні, базиокремої високоїнаціональноїкультури. І тутгірка чашаприпала нашомутрудівникові:він був відсунутийвід праці свогопокликанняі мусив статисвідком, якодна за одноюліквідуютьсястворені нимз таким трудомі любов'ю установи[дати подійподані тутголовно на базітвору Полонська-Василенко1954, 1; 1958, 2].

Насампередприйшло зв'язуваннярук. Хоч 3-го травня1928 р. члени АкадеміїодноголоснепереобралиАгатангелаЮхимовича нанеодмінногосекретаря, урядне затвердивйого на ту посаду[подробиці див.ще: Полонська-Василенко1949, 2,724; Полонська-Василенко1971, ч. 31-32,95]. Осіннюслідуючогороку (1929) АгатангелЮхимович мусивзалишити головуванняПершим (історично-філологічним)відділом нашоїАкадемії; секретарвідділу академікСергій Єфремовбув тоді жзаарештований- тепер ми знаємодокументально- як голованеіснуючої,т. зв. націоналістичноїорганізації"Спілки ВизволенняУкраїни" (СВУ).А потім булизліквідованіусі сходознавчіустанови, таклеліяні АгатангеломЮхимовичем,і врешті йогогордість -історично-філологічнийвідділ Академії.Про ліквідаціюдіячів кримськоїлітературита науки я вжезгадував. Цевсе він дужесильно відчувавяк особистеупокоренняі перекресленняжиттєвогозавдання. Дварази АгатангелЮхимович перестававбути людиноюз іменем, разза життя, вісімроків (1930 - 1937), а вдруге- після арештуі мученицькоїсмерті в Кустанайській(Казахстан)тюремній лікарні(25 січня 1942 р.) аждо реабілітації(з ініціативийого молодшогоколеги академікаЛеоніда Булаховського)у 1957 р. [див.: Ільєнко1990, 25 жовт*, б].

Як мені самАгатангелЮхимович розповідаву 1940 р., він дужетяжко переживавсвоє становище"опального"академіка. Він,що працею десятироків поставивна ноги своєулюблене дітище,нашу Академію(як перед тиму Москві понад20 років видававу Лазаревськомуінститутіславні 'Трудьіпо востоковедению"),де він усіхзнав і всі йогознали і шанували,попав у класнедоторкуванихпаріїв, якогонедавні колегине добачали.Остання йогонаукова працяв УАН вийшлау 1930 р., відібранойому його аспірантів.Історик УкраїнськоїАкадемії Наук,НаталіяПолонська-Василенко,жінка другогопрезидентаУАН (1922, не затвердженогоурядом) академікаМиколи Василенка(1866 -1935), дуже пластичнеописала становище"опальногоакадеміка",майже словамиАгатангелаЮхимовича(останньоюсекретаркоюякого вонабула), в такийспосіб:

"...Залишилосякілька академіків(у 1930-х рр.), що їхуряд оголошував"незмінними",але що їх безупинно"проробляли"в газетах, часописах,промовах, як"буржуазнихвчених", "ворогівнароду", і щочекали з дняна день арештуабо заслання.Наукова працяїх не була потрібнадля Академії( в архіві АгатангелаЮхимовича досізберігаютьсятоми ціннихйого монографій,що ніколи невийшли у світ;деякими з нихпоцікавилисяАН СРСР та АНАзербайджанськоїРСР і видалиїх), їх не запрошувалина науковізасідання,наради. Алевони не моглий кинути Академію,тому що це вважалосяб за контрреволюційнийвиклик, їх зв'язокз Академієюобмежувавсятим, що вонидвічі на місяцьприходилиодержуватиплатню та хлібнікартки; колишнібудівельникиАкадемії Наук,як старці, чекали,поки "товариш"Роза чи Соня,перевірившив десятьохреєстрах істільки ж разперепитавшипрізвище, видавалаїм цю злиденнукартку... Незалишилосьнавіть колишнього(громадськинастроєного)технічногоперсоналу.З'явилися вшовкових сукняхрозмальованіпанночки, щоїм була однаковобайдужа і наука,і Україна..."

"Кримськийтяжко терпіввід такогостановища, дотого ж вінматеріальнобідував. Все,що можна було,він висилавдо Звенигородки(де жив йогоприбраний синМикольцьо (синМиколи Левченка)з мамою, улюбленісестра та братз родиною. -О.П.),а сам обмежувавсяодною стравоюв академічнійїдальні і дбайливозагортав шматокхліба, якийвидавали тамдо обіду, і нісдодому. Йогостаре вбраннязвертало насебе увагунавіть у Києві,де більша частинаінтелігенціїходила в злиденномуодязі" [Полонська-Василенко1949, 2, 726 - 127].

Десь у 1936-1937рр. (як розповідавмені АгатангелЮхимович) вІнститутімовознавствапригадали собійого існування.Викладати недозволили, алепочали посилатидо АгатангелаЮхимовичааспірантів.

Але тріумфАгатангелаЮхимовича буву 1939 - 1941 рр., колибула приєднанаЗахідна Україназі Львовом.Тепер АгатангелЮхимович знадобивсяі висипавсядо визволенихземель як корифейукраїнськоїрадянськоїнауки, живийдоказ її високогорівня.

І дійсно,кожна з йогоподорожей доЛьвова сприймаласятам, як великесвято, а АгатангелЮхимович - яктріумфатор.Його сімдесятиліттябуло великимсвятом українськоїсвітової науки.Але діалектикадіяла. 15 січня1941 р. АгатангеловіЮхимовичевібув врученийорден ТрудовогоЧервоногоПрапора, а, яксказано вище,півроку пізніше(20 липня тогож 1941 р.) він ужепопав у м'ясорубкуКДБ/НКВС.

Склалосятак, що АгатангелЮхимович щепід час нашоїпершої зустрічіу Львові у січні1940 р. набрав довір'ядо мене, тоді20-літнього студентаі, відбувши зомною свого родуіспит із сходознавчихдисциплін,запропонувавмені переїхатидо себе до Києвав аспірантуру.Ми тоді ще відбулидекілька розмові, очевидно, немогли не заторкнутисправи СВУ. "Невід речі будезгадати, - розповідавАгатангелЮхимович, - щов 1929 р. УкраїнськаАкадемія Наукстратила своюневинністьяк наукова ігромадськаінституція.А вся та халепачерез сифіліс.Дак". Побачившимій здивованийпогляд, вінпояснив. Щобздійснити своїплани, урядмусив надатиАкадемії свогокандидата, якийбув би добримвченим, а разомз тим втішавсяб довір'ям урядуі популярністюсеред мас. Такимбув академікДанило Заболотний(1866 - 1929), знаменитийепідеміолог,що вславивсясвоїм відкриттяму поборюваннівласне сифілісу,популярноїтоді пошесті.Крім того, віндуже любивходити в народ,фотографувавсяз робітниками,був почеснимдонбаськимшахтарем тощо.Але у 1928 р. він бувпрофесоромВійськово-медичноїакадемії вЛенінграді.Його викликалидо Києва (девін був академікомще з 1922 р.), і вінстав офіційнимкандидатомв президентиАкадемії. АгатангелЮхимович, тодівсе ще неодміннийсекретар, відбуву травні з академікомЗаболотнимділову розмову,під час якоїкандидат давслово, що він"старини нерушатиме і небуде вводитиновин", цебтобуде діяти взгоді зі СпільнимЗібраннямАкадемії. Напередоднівиборів відбуласянарада проіднихакадеміківв помешканніакадемікаМиколи Василенка(на Тарасівській,20), на якій АгатангелЮхимович повідомивсвоїх колегпро вислідрозмови з академікомЗаболотним.Присутні погодилисяодноголоснеобрати йогопрезидентом,а щоб надатибільшого знаеннявиборам, вирішили,що зборами будекерувати приятельАгатангелаЮхимовича таВасиленка,перший президентАкадемії ВолодимирВернадський,що власне череззбори приїхавіз Праги, дебув у науковомувідрядженні[про переговориАгатангелаЮхимовича зЗаболотнимдив. також праці:Полонська-Василенко1954,1,54; Полонська-Василенко1949,2,725-724; Полонська-Василенко1951, 5, 343].І дійсно, збориодноголоснеобрали Заболотногопрезидентом,але він не додержавсвого слова.

Коли у 1924 р.у зв'язку ізполітичнимпроцесом т. зв."Центру дій"було заарештованоакадемікаМиколу Василенка,АгатангелЮхимович добивсятого, що СпільнеЗібрання нашоїАкадемії одноголосне,за підписамиусіх академіків,домагалосяйого звільнення.Ця акція увінчаласяуспіхом [див.про це також:

Полонська-Василенко1955,1,49-57; Полонська-Василенко1951,5,339].І коли літом1929 р. почалисяарешти в справіСВУ і було арештованосамого віце-президентаСергія Єфремова,АгатангелЮхимович таМикола Василенкозвернулисядо Заболотногоі пригадалийому його обіцянку.Одначе, на їхнєздивування.Заболотнийвідмовивсявиступати наоборону своготовариша поакадемії. Ідодав, що Академіяможе виступатилише на стороніобвинувача[див. також:Полонська-Василенко1954,1, 69; Полонська-Василенко1951,5,339].АгатангелЮхимович закінчивсловами Гафіза:

Куди, куди поділосьте прихилля,

Що панувалов тамошнімгурті!

додаючи: "Алеу грудні тогож 1929 р. ДанилаЗаболотногоуже не сталов живих".

Справа СВУне була дляАгатангелаЮхимовича чистоакадемічною.Велика частинайого близькихспівробітників-україністів,таких як Ганцов,Тимченко, Синявський,попали в тюрму.АгатангелЮхимович нездавав позицій,постійно вимагавперед Академієюта Раднаркомомїх звільнення,хоч він самочікував арешту,зокрема післятого, як йогонайближчийпомічник іприбраний синМикола Левченкотеж опинивсяпоза свободою.Але вірний івідважнийЛевченко небувПавлушковом,що діяв запрограмованоі викопувавяму своємудядькові ідобродієві- Єфремову. Левченконе дав себезбити з пантеликуніяким ошустамабо погрозам.Своєю смертювін врятувавна деякий часжиття свогоулюбленогоучителя таприбраногобатька [див.:Полонська-Василенко1954, 1, 77; Полонська-Василенко1949, 2, 725-726; Полоиська-Василенко1971,31-32,94-96]. АгатангелЮхимович доживдо приєднанняЗахідної Україниу 1939 р. Львів бувдля нього своєрідноюМеккою. Там віндрукував до1905 р. свої українськілітературнітвори, там живйого близькийдруг Іван Франко,там реалізуваласяполітична візіяйого вчителяДрагоманова.Свій побут уЛьвові в літі1891 р. він уважаводним із найсильнішихпереживаньсвого життя.Тоді він зупинивсяв українськомуготелі "НароднаГостиниця"біля колишньогоГалицькогопарламенту(пізніше університету),і коли я зайшовдо його кімнати,він скорозапропонувавмені "історичніпоходи" поЛьвову. Це буладуже своєріднапригода длямене: з одноїсторони, АгатангелЮхимович пригадувавсобі усі своїкроки та зустрічіу Львові 1891 р., аз другої - цитувавз пам'яті арабські,перські татурецькі поезіїі заставлявмене їх ідентифікуватита перекладатина українськумову. Оті нашірозмови вінопісля у квітні1940 р. оцінив, яквідмінний іспитіз сходознавчихдисциплін васпірантурунашої АкадеміїНаук.

День переднашою зустріччюцілий культурнийЛьвів (без оглядуна національність)зійшовся унайбільшомузалі ЛьвівськогоуніверситетуСо11е§іит Махітит,щоб почутиукраїнськогоакадеміка, щообіцяв податирозв'язку питання:"Хто такі хозариі яка їх мова".Близько півторигодини промовлявАгатангелЮхимович, і взалі непорухаласяі муха, усі уважновслухалисяу переконливіаргументимаститоговченого.

АгатангелЮхимович кількаразів побуваву Львові - і цебуло великепережиття дляобох сторін.У розмовах зімною він підкресливвагу отих львівськихпобутів.

Але органине забули проАгатангелаЮхимовича.Скоро післягучного всенародного70-ліття ученого,що удостоївсяордена ТрудовогоЧервоногоПрапора (15 січня1941 р.), якраз колипочалася війназ німцями, ужев липні 1941 р., йогобезпідставнозаарештувалиі пригадалиСВУ. Це недавнона базі оригінальнихдокументів(слідча справа№ 148001) було виявленоІваном Ільєнкому "ЛітературнійУкраїні" (25 жовтня1990 р.).

АгатангелЮхимович загинуву тюремнійлікарні 25 січня1942 р. в місті Кустанайу далекомуКазахстані- гідно, як жив.Я можу тут тількиповторити словаІвана Ільєнка:"Слід віддатиналежне АгатангелуЮхимовичу,який, незважаючина похилий вікі недугу, знайшову собі сили,вичерпав їхостанній запас,але не піддався,не обмовив нісебе, ні товаришів,достойно доніссвій тяжкийхрест на Голгофународної покари"[Ільєнко 1990, 43, б].

АгатангелЮхимович, в тічаси як я йогознав, був невеликогозросту, хворийна астму та ізсерцевою недугою,майже сліпий(носив дві парисильних окулярів).Лице орієнтальноготипу, голосслабий, алеприємний, одягненийу скромнийпоношений одягтемного кольору.Дуже цікавийспіврозмовник,хоч часто переходиву монолог. УКиєві він живу старому доміна вулиціМало-Підвальній,5, на 3-му поверсі.Будинок теперуже не існує.Дім мав високіповерхи, такщо нелегко булопідніматисядо квартириАгатангелаЮхимовича імені, тодідвадцятилітньому.Але АгатангелЮхимович ненарікав. Вінвиказував напозитивнусторону своєїквартири: високістіни даваливелику площудля розміщенняйого величезноїславістичноїта добірноїсходознавчоїбібліотеки.Квартира складаласяіз двох кімнатта кухні, і всістіни булимаксимальновикористанідля полиць зкнижками тадля шаф, в якихпоміщалисяйого колекціїграмофоннихплатівок (АгатангелЮхимович буввеликий любительі знавець оперноїмузики) та поштовихмарок, разомз конвертами.Пригадую собійого преціннузбірку марокз часів революціїта громадянськоївійни, зокремарізних українськихурядів. У меншійіз двох кімнатбув стіл ізвеликим самоваром(АгатангелЮхимович ізмолодостілюбився у чаєпитіюміцного чорногочаю) та отоманкоюдля спання. Зогляду на йогосліпоту і неміч,в нього живйого фактотумВасиль Мирошниченко,який ще хлопцемпочав своюслужбу у академіка.Він вміло іскоро виконувавдоручення, ітому АгатангелЮхимович називавйого "Собачіноги". На літоАгатангелЮхимович виїздивзвичайно доЗвенигородки,де жила йогосестра Маша,брат Сима (Юхим)та прибранийсин Микольцяз мамою. У КиєвіАгатангелЮхимович живдуже скромно,він харчувавсяв академічнійїдальні, звичайнооточений студентами.В останні рокивін спілкувавсятільки із сім'ямидочок Старицьких(Людмила Черняхівська,Оксана Стешенко),сестрою ЛесіУкраїнки (ОльгаКосач-Кривенюк)та НаталієюПолонською-Василенко.Остання, самавизначнийісторик, посмерті свогочоловіка академікаМиколи Василенка(1935 р.) стратиласвою працю,навчиласядрукувати намашинці і сталатехнічноюсекретаркоюАгатангелаЮхимовича.Власне тодівін спромігсянаписати (абопереробити)цілу низкусходознавчихмонографій,зокрема свою(досі ще не видану)"Історію хозар".Машинописи,що заховалися,були власнедрукованіНаталією ДмитрівноюВасиленко.

БІБЛІОГРАФІЯ

Библиографическийсловарь... 1975.Библиографическийсловарь советскихвостоковедов.Москва.

ДорошенкоД. 1930. "Українськагетьманськадержава 1918 року".Історія України1917-1923 рр. Т. 1-2. Ужгород.

Записки...1919. ЗапискиІсторично-філологічногоВідділу УкраїнськоїАкадемії Наук.Т.1. Київ.

Збірникпраль... 1919. Збірникпраць комісіїдля виробленнязаконопроектупро заснуванняУкраїнськоїАкадемії Науку Києві. ІУ+88+ХХХІУ.Київ.

ІльєнкоІ. 1990. "Хватальнаевакуація. Заслідчою справоюА. Кримського".ЛітературнаУкраїна. 43. Київ.

КримськийА.Ю. 1904. Мусульманствота його будучність.Львів.

КримськийА.Ю. 1928. Розвідки,статті та замітки.І-ХХУШ. Київ.

КрьімскийА.Е. 1941. АвтобиографияакадемикаАгатангелаЕфимовичаКримского. Киев(рукопис).

КримськийА.Ю. 1972-1974. Твори вп'яти томах.Київ.

ОхримовичЮ. 1922. Розвитокнаціонально-політичноідумки (від початкуXIX століття доМихайла Драгоманова).Львів - Київ.

ПизюрЄ. 1966. Листи доприятелів.162-166. Нью-Йорк.

Полонська-ВасиленкоН. 1949. "АгатангелКримський".Україна. 2. Париж,

Полонська-ВасиленкоН. 1951. "М.П. Василенкоі ВУАН". Україна.5. Париж.

Полонська-ВасиленкоН. 1954. УкраїнськаАкадемія Наук(нарис історії).Т. 1. Мюнхен.

Полонська-ВасиленкоН. 1958. УкраїнськаАкадемія Наук1931-1941. Т. 2. Мюнхен.

Полонська-ВасиленкоН. 1971. "АкадемікАгатангелЮхимович Кримський1871-1941". Українськийісторик. 31-32. Нью-Йорк- Мюнхен.

СарбейВ. 1971. "Першийнеодміннийсекретар УкраїнськоїАкадемії Наук".Вісник АкадеміїНаук УРСР. 1. Київ.

Систематичнийкаталог... 1930.Систематичнийкаталог виданьВсеукраїнськоїАкадемії Наук1918 - 1929, склали ІванченкоМ. та СтешенкоЯ. Київ; передрукпідготуваві видав ШтогринД. 1969. Чікаго.

Студіїз Криму. 1930. Студіїз Криму. 1930.1-ІХ.Київ.

Східнийсвіт. 1930.Східаийсвіт. 1930. 12. Харків.ТерджиманПереводчик.1904, ЗО; 1905, 28; 1915, 204. Бахчисарай.

КРИМСЬКИЙАгатангелЮхимович — укр.сходознавець,мовознавець,славіст, літературознавець,фольклорист,етнограф, педагог,історик, письменник,перекладач,академік УАНз 1918. Закін. 1889 КолегіюПавла Ґалаґанав Києві, 1892 —Лазаревськийін-т сх. мов(Москва), 1896 — Моск.ун-т. У 1896 — 98 перебував(наук, відрядження)у Лівані таСирії, вивчавмови, літературита історіюкраїн Бл. Сходу.З 1898 — приват-доцент,з 1900 — професорЛазарев. ін-тусх. мов, водночаспрацював уМоск. ун-ті. 1900 —18 — секретарСх. відділуМоск. археол.т-ва. 1918 переїхавдо Києва, девзяв діяльнуучасть в організаціїУАН (1918). До 1928 — їїнеодміннийсекретар, керувавІстор.-філол.відділом, протягом1921 — 29 — директорІн-ту укр. наук,мови (з 1930 — Ін-тмовознавства).Очолював Комісіюсловника живоїукр. мови, Комісіюісторії укр.мови, Діалектол.комісію, Орфогр.комісію та ін.Від 1918 (з перервами)був професором,зав. кафедриукраїністикиКиїв. ун-ту.Незаконнорепресований20. VII 1941, помер в ув’язненні.Реабілітований1960.

К. —відомий поліглот(вільно володівмайже 60 мовами),автор бл. 1000 наук,праць. Зробивістотний внесоку вітчизн.сходознавство.Найважливішідослідженняз укр. мови —«Українськамова, звідкілявона взяласяі як розвивалася»(1922), «Хрестоматіяз пам’ятниківписьменськоїстароукраїнщиниXI — XVIII вв.» (1922) та ін.Уряді працьК. заперечуєшовініст.,псевдонаук.«Погодіна-Соболевськоготеорію» пропоходженняукр. народу тайого мови («Філологіяіпогодінськагіпотеза...»,1904, рос. мовою;«Деякі непевнікритерії длядіалектологічноїкласифікаціїстароруськихрукописів»,1906; «Давньокиївськийговір», 1906, рос.мовою, та ін.).Чимало К. зробиві в дослідженнісучасних укр.говорів («Програмадля збиранняособливостеймалоруськихговорів», 1910, рос.мовою, у співавт.з К. Михальчуком,та ін.). Переважнона підставіморфол. критеріївукр. говори К.поділяв на дванаріччя — західноукр.та східноукраїнське.Приділяв увагупроблемамрозвитку інормалізаціїукр. літ. мови:«Наша язиковаскрута та спосібзарадити лихові»(1891), «Про нашулітературнумову» (1891), «Пронаучністьфонетичноїправописи»(1897), «Нарис історіїукраїнськогоправопису до1927 р.» (1929) та ін.;відредагувавперший декретованийукр. правопис«Головнішіправила українськогоправопису»(1919), «Найголовнішіправила українськогоправопису»(1921). К. — автор«Українськоїграматики дляучнів вищихкласів гімназійі семінарійПридніпров’я»(т. 1 — 2, 1907 — 08; рос.мовою). Вважав,що укр. літ. моваповинна розвиватисяна основі нар.мови. Багатозробив у вивченніукр. фольклору,старої та новоїукр. л-ри. ДослідженняК. з етнографії,фольклоруопубл. у кн.«Розвідки,статті та замітки.I-XXVII» (1928).

Здійсниввелику роботуяк науковийредактор численнихвидань («Російсько-українськийсловник», т. 1— 3, 1924 — 33; «Українськийдіалектологічнийзбірник», кн.1 — 2, 1928 — 29; «ЗапискиІсторико-філологічноговідділу ВУАН»,кн. 2 — 5, 1923-24; кн. 7—10,1926 — 27; кн. 12 — 17, 1926 — 28; кн.19, 1928; кн. 21-23, 1929; кн. 25, 1929),багатьох збірниківз орієнталістики.К. Належатьпраці з семітологи,Історії Ісламу,Історії та л-риарабів, персіві турків, багатопосібниківз араб, мови тастатей ізсходознавства.

Міністерствоосвіти і наукиУкраїни

НаціональнийтехнічнийуніверситетУкраїни „КПІ”

Реферат натему:

АгатангелЮхимович Кримський

Виконав:

ст. І-го курсу

гр. ТВ-32

СіваченкоЯрослав

Перевірила:

Суська

Київ 2004