Аналіз маркетингової та фінансово-господарської діяльності підприємства МПП "Монтажник" (стр. 3 из 7)

Отже, здійснення маркетингової діяльності на підприємстві вимагає створення такої організаційної структури яка дозволила б реалізувати весь комплекс маркетингу, що забезпечує проведення маркетингових досліджень по вивченню перспектив попиту, вимог споживачів до якості послуг, тенденцій цих вимог під впливом змінюються умов життя. Кінцева мета функціонування маркетингових служб - підпорядкування всієї господарської та комерційної діяльності підприємства законам існування та розвитку ринку. На сьогоднішній день без добре налагодженої системи маркетингових служб підприємствам важко, а часом неможливо вижити в конкурентній боротьбі. Підприємствам, що спеціалізуються на наданні послуг, необхідно підвищувати продуктивність праці, кількість не знижуючи при цьому якості, стандартизувати послуги, розробляти методики ефективного обслуговування, використовувати сучасні технології.

3. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Метою оцінювання фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва та зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком і іншими фінансовими установами.

Для аналізу фінансового стану підприємства використовують офіційні форми річної бухгалтерської звітності: ф. №1 “Бухгалтерський баланс”, ф. №2 “Звіт про фінансові результати”.

Для аналізу фінансового стану підприємства використовуються такі основні показники як: коефіцієнт фінансової автономії, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт маневреності власного капіталу, фондовіддача, коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт оцінки ліквідності, рентабельність сукупного капіталу, рентабельність власного капіталу, валова рентабельність продажів, коефіцієнт оборотності активів, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

Розрахуємо та охарактеризуємо кожен з вищеназваних показників на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) коефіцієнт характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність.

, (3.1)

2006 рік:

;

2007 рік:

;

2008 рік:

.

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим фінансово стійкіша, стабільніше та більш незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство. На практиці встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Таким чином, критичне значення коефіцієнта автономії - 0,5.

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії є коефіцієнт фінансової залежності. Коефіцієнт фінансової залежності розраховується за формулою:

, (3.2)

2006 рік:

;

2007 рік:

;

2008 рік:

.

Критичне значення коефіцієнта фінансової залежності - 2. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, і втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Виходячи з розрахунку показника можемо зробити висновок про збільшення частини позикового капіталу у фінансуванні підприємства, тобто стан цього показника у 2008 р. є негативним, бо значення k_зал перевищило критичне значення й склало 9,23.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Цей показник показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обігу, тобто в тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізований. Коефіцієнт повинен бути достатньо високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення власного оборотного капіталу підприємства до власних джерел фінансування:

(3.3)

2006 рік:

;

2007 рік:

;

2008 рік:

.

Отримані дані свідчать про не можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов’язання за рахунок використання власних коштів.

Фондовіддача. Значення даного показника рівняється чисельнику від ділення об’єму реалізованої продукції на середньорічну вартість основних засобів. Розраховується за наступною формулою:

(3.4)

2006 рік:

;

2007 рік:

;

2008 рік:

.

Проаналізувавши даний коефіцієнт можна зробити висновок про те що підприємство ефективно використовує основні фонди в 2008 році в порівнянні з 2006 роком.

Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності показує, в якій мірі наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов’язань. Логіка, що стоїть за розрахунком даного коефіцієнта, полягає в тому, що оборотні активи повинні бути повністю переведені в грошові кошти протягом одного року, а поточні зобов’язання також необхідно сплатити протягом року.

Згідно з загальноприйнятим стандартам, вважається, що цей коефіцієнт повинен знаходитися в межах від одиниці до двох. Нижня межа зумовлена тим, що оборотних коштів повинне бути щонайменше досить для погашення короткострокових зобов’язань, інакше компанія виявиться під загрозою банкрутства. Перевищення короткострокових коштів над зобов’язаннями більш ніж в два (три) рази вважається також небажаним, оскільки може свідчити про порушення структури капіталу. Коефіцієнт розраховується за формулою:

, (3.5)

2006 рік:

;

2007 рік:

;

2008 рік:

.

Стан цього показника у 2008 р. є задовільним, бо значення коефіцієнта не перевищує норму, але в 2007 р. цей показник значно зменшився це свідчить про те, що підприємство вклало гроші в основні фонди, а також про збільшення поточних зобов’язань. Слід зазначити що коефіцієнт поточної ліквідності характеризує тільки наявність оборотних коштів, але не їх якість.

Коефіцієнт швидкої ліквідності вважається більш жорстким тестом на ліквідність, тому що при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів – повільно реалізовані активи (ЛЗ). Нормальний рівень К_шл вважається тоді, коли коефіцієнт близький до одиниці.

, (3.6)

2006 рік:

;

2007 рік:

;

2008 рік:

.

У 2006 році цей коефіцієнт становив 5,28 в 2007 та 2008 роках він зменшився і відповідно становить 1,25 та 0,64, що свідчить про те, що він зменшується за рахунок збільшення поточних зобов'язань, а саме збільшення дебіторської заборгованості, що призводить до зменшення грошових коштів і до збільшення короткострокової кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт оцінки ліквідності за показниками першої групи активів називається коефіцієнтом абсолютної ліквідності. У західній практиці коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується рідко. У країнах з перехідною економікою його оптимальне значення визнається на рівні 0,2 – 0,35. Значення вище 0,35 не завжди потрібно, так як надлишок грошових коштів свідчить про неефективне їх використання.

Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має такий вигляд:

, (3.7)

2006 рік:

;

2007 рік:

;

2008 рік:

.

Цей коефіцієнт показує, яка частина поточної заборгованості може бути покрита негайно. У 2008 р. цей коефіцієнт значно зменшився в порівнянні з 2006 роком, це відбулося за рахунок зменшення грошових коштів у національній та іноземній валюті, тобто, частина короткострокових позикових зобов'язань, які підприємство може погасити негайно, значно зменшилась.