За результатами перевірки складається аудиторський висновок, в змістовній частині якого висловлюється думка щодо облікової політики ВАТ, її дотримання, реальності відображення активів, власного капіталу, зобов’язань, достовірності та правильності складання фінансової звітності.
10.5. Страхова діяльність регулюється Законом України “Про страхування” та іншими нормативно-правовими актами. Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю та його органами на місцях.
Предметом діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність.
На певний вид страхування має бути ліцензія.
Страхування може бути добровільним або обов’язковим. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Обов’язкове страхування встановлюється законодавством України.
Страховики здійснюють свою діяльність через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів).
При аудиторській перевірці звертається увага на дотримання правил страхування з кожного виду та затвердження їх Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю при видаванні ліцензії на право здійснення відповідного страхування.
Фінансовий контроль та аудит страхових організацій передбачають додержання ними економічних нормативів, які визначені законодавством з метою запобігання збиткам від страхової діяльності. До економічних нормативів належать розміри статутного фонду, страхових резервів, платоспроможність та ін.
Мінімальний розмір статутного фонду встановлюється Законом України “Про страхування”.
Слід зазначити, що рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.07.1997 р. №15 затверджені Вимоги Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо аудиторської перевірки страхових компаній (акціонерних товариств та підприємств емітентів облігацій), якими передбачена програма перевірки бухгалтерського обліку та звітності а також проведення аналізу фінансового стану.
За результатами перевірки складається висновок, який подається в ДКЦПіФР.
Згідно Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” поняття фондова біржа - організаційно-оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі.
Фондову біржу може бути створено не менш як 20 засновниками - торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності по цінних паперах за умови внесення ними до статутного фонду не менш як 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Фондова біржа - організація, яка створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.
Згідно Закону України “Про товарну біржу” товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.
Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власні розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням.
Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання при-бутку.
Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.
Брокери є фізичними особами, зареєстрованими на біржі відповідно до її статуту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій до реєстрації на біржі.
Кількість брокерів кожної товарної біржі визначається біржовим комітетом (радою біржі). Брокери вправі пересвідчитися в наявності та якості запропонованого товару, а також у платоспроможності покупця, пропонувати альтернативні умови контрактів та здійснювати будь-які інші дії, що не суперечать інтересам клієнтів.
Завданням аудиторів при перевірці біржової і брокерської діяльності є встановлення дотримання законодавства та достовірності бухгалтерського обліку і складання звітності.
Тема 12. Аудит фінансових результатів.
12.1.Суть та задачі аудиту фінансових результатів.
12.2. Методика аудиторської оцінки фінансових результатів підприємства.
12.1. Згідно Закону України “Про підприємства” кожне підприємство створюється з метою отримання прибутку від своєї діяльності.
Джерелами інформації для аудиту фінансових результатів є форми фінансової звітності, які дають загальне уявлення про фінансові результати, в тому числі від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.
Слід зазначити, що результати фінансової діяльності підприємства в умовах ринкової економіки цілком залежать від маркетингу, його стану і напрямів розвитку. Тому об’єктами аудиту результатів фінансово-господарської діяльності є, насамперед, маркетингова діяльність, її стан та напрями розвитку, а це дає можливість виявити недоліки у бізнесі.
Крім того, вивчається бізнес-план підприємства, загальний фінансовий стан підприємства, його стабільність і фінансова мобільність; ліквідність і банкрутство.
Вивчення згаданих об’єктів аудиту дозволяє виявити резерви ділової активності підприємства, а також достовірність обліку і звітності про результати діяльності його, використання прибутку.
12.2. Для оцінки фінансових результатів підприємства вивчаються абсолютні та відносні показники фінансових результатів.
Аудит фінансових результатів включає кілька етапів (визначення валового прибутку (збитку), фінансового результату від операційної діяльності, фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування, після оподаткування, фінансового результату від надзвичайних подій, чистого прибутку підприємства). Для цього використовується Звіт про фінансові результати, згідно з яким досліджується показники, які впливають на прибуток. Крім того, вивчаються такі джерела інформації: законодавчі акти, планові показники, Головна книга, регістри бухгалтерського обліку, первинні документи.
За даними звітності з допомогою економічного аналізу, статистичних розрахунків і економіко-математичних методів виявляються фактори, які впливають на фінансові результати.
А на підставі документальних методичних прийомів встановлюють конкретні факти безгосподарності, недосконалість маркетингу та ін. Із наукових методів найбільш поширені дедуктивні методи дослідження.
Тема 13. Експрес-аудит балансу та оцінка фінансового контролю підприємства.
13.1. Методи і прийоми експрес-аудиту балансу підприємства.
13.2. Аналіз фінансових ресурсів та майна підприємства.
13.3.Оцінка фінансової стабільності, платіжної спроможності (ліквідності) підприємства.
13.1. Експрес-аудит балансу підприємства доцільно проводити при попередньому обстеженні перед проведенням аудиту, адже загальне уявлення про статті балансу, їх зміни за період перевірки в певній мірі дають можливість зорієнтуватись аудитору при плануванні аудиту. В окремих випадках він може проводитись і при оглядових перевірках а також після виправлення помилок, виявлених в процесі аудиту.
Для цього при візуальному дослідженні балансу вивчаються та зіставляються підсумки балансу на початок і кінець звітного періоду, а при значних відхиленнях виясняють, за рахунок яких статей відбулись ці відхилення. Крім того, звертається увага на зміни в структурі балансу як по активах, так і по джерелах утворення та зобов’язаннях.
Оскільки на проведення такого аудиту частіше всього існує обмеження в часі, тому окремі дані балансу можуть зіставлятись з показниками інших форм звітності чи даними Головної книги, регістрів.
Основними специфічними методичними прийомами при експрес-аудиті будуть: вивчення, сканування, зіставлення та тестування.
13.2. Аналіз фінансових ресурсів та майна підприємства проводиться з метою дослідження джерел фінансування підприємства та раціонального їх використання а також виявлення тенденцій в змінах за певний проміжок часу. Необхідність в аналізі фінансових ресурсів та майна очевидна як для внутрішнього так і зовнішнього використання. Його можуть проводити спеціалісти підприємства, незалежні аудитори та представники контролюючих органів.
Джерелами інформації для такого аналізу є: баланс за кілька звітних періодів, інші форми фінансової звітності, окремі форми статистичної звітності та, при необхідності, регістри синтетичного й аналітичного обліку.
Результати аналізу оформляють в таблиці горизонтального та вертикального аналізів.
На підставі отриманих із таблиць результатів розрахунків та зіставлень аудитор може дати оцінку активам, власному капіталу та зобов’язанням а також існуючому фінансовому контролю на підприємстві.