13.3. Для більш детального дослідження та оцінки фінансового стану підприємства проводиться аналіз фінансової стабільності, платіжної спроможності (ліквідності) підприємства, тобто розраховуються відповідні коефіцієнти, абсолютні показники, на підставі яких визначають, наскільки фінансово-стабільне, платоспроможне підприємство і які має тенденції щодо змін.
Слід зазначити, що на підставі світового досвіду та досвіду нашої країни встановлені нормативно-допустимі або оптимальні значення, які порівнюються з визначеними.
Проведений аналіз дає можливість аудитору висловити свою думку щодо фінансового стану підприємства, можливості його покращання.
Результати своїх досліджень по фінансовому стану аудитор відображає в робочих документах а також в аудиторському висновку.
Тема 14.Особливості аудиту в комерційних банках.
14.1 Аналіз фінансових результатів діяльності комерційних банків.
14.2. Аналіз фінансового стану юридичних осіб – учасників комерційних банків.
14.1.Для оцінки доходності (прибутковості) банку проводиться як кількісний аналіз – оцінка рівня доходності, так і якісний – структурний. Кількісний проводиться за допомогою ряду показників аналізу доходності активів.
Основні показники доходності є:
- доходність активів – це відношення чистого прибутку після оподаткування до середнього розміру активів (валюта балансу–нетто);
- чиста маржа – це відношення чистого відсоткового доходу до середнього розміру активів (середньої суми валюти балансу–нетто);
- доходність окремих статей активів;
- витрати по ряду пасивів (проценти по депозитних вкладах).
Для обчислення прибутковості банків використовують такі показники:
- відношення прибутку до активів;
- відношення одержаних банком відсотків до середніх залишків активів;
- відношення відсотків, сплачених банком, до середніх залишків активів;
- відношення витрат від списання кредитів до середніх залишків активів;
- відношення доходу на одну акцію до вартості акції на кінець року (у %);
- відношення виплачених дивідендів до прибутку банку.
Рентабельність банку обчислюється як відношення прибутку до середнього рівня власного капіталу банку.
14.2. Діяльність комерційних банків певною мірою залежить від платоспроможності і фінансової стабільності юридичних осіб – акціонерів, які є їх засновниками.
Аудит юридичних осіб-акціонерів (учасників) комерційних банків регулюється спеціальним Положенням , затвердженим НБУ.
Для аналізу фінансового стану визначають:
1. Показники платоспроможності (коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт поточної (проміжної) ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт покриття короткострокових зобов’язань власним оборотним капіталом);
2. Показники фінансової стабільності (коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів, коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт автономії);
3. Інші показники фінансового стану (коефіцієнт реальної вартості основних і оборотних коштів, коефіцієнт покриття інвестицій, коефіцієнт інвестування, коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні, коефіцієнт покриття балансу, коефіцієнт ефективності використання власних коштів, коефіцієнт використання фінансових ресурсів).
Тема 15. Реалізація результатів аудиту.
15.1. Методика прийняття рішень за результатами аудиторського контролю.
15.2. Відшкодування матеріального збитку, виявленого в процесі аудиту фінансово-господарської діяльності.
15.3. Аудиторська оцінка збитків від порушень господарських договорів.
15.4. Профілактика недоліків і правопорушень у підприємницькій діяльності за даними аудиту.
15.1. За результатами аудиторського контролю після розгляду узагальнюючих матеріалів керівництвом приймаються певні рішення: виправлення помилок в веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності, відшкодування матеріальних збитків відповідальними особами, перерахування в бюджет і позабюджетні органи недонарахованих податків, зборів та інших платежів з нарахуванням пені за відповідний період несплати їх, попередження винних у допущенні недоліків тощо.
Крім того, керівництво за участю трудового колективу повинно розробити план заходів щодо ліквідації та запобігання повторенням недоліків в подальшому, в якому вказуються термін виконання та відповідальні особи.
Виконання плану заходів регулярно контролюється.
15.2. Матеріальним збитком може бути сума від нестач, псування чи іншої заподіяної шкоди як окремими матеріально-відповідальними особами так і підприємствами-постачальниками сировини, матеріалів, товарів тощо.
Відшкодування збитків, завданих підприємству фізичними особами, повинно проводитись відповідно до встановленої матеріальної відповідальності, яка може бути обмеженою і повною.
Матеріальний збиток відшкодовують при наявності письмової згоди працівника за розпорядженням адміністрації підприємства шляхом утримання із заробітної плати.
Якщо згоди працівника на утримання із заробітної плати немає, тоді адміністрація чи інший орган звертається до суду з позовною заявою.
Щодо відшкодування збитків, заподіяних юридичними особами, то з боку керівництва доцільно прийняття таких заходів, як подання претензійних листів з розрахунками та іншими документами, подання позовних заяв до арбітражу та інше.
15.3. Для оцінки збитків від порушень аудитору слід перевірити договірну дисципліну між підприємствами і організаціями. Для цього досліджують економічну і юридичну обґрунтованість господарських договорів. Економічна обґрунтованість - це доцільність, вигідність укладення договору з точки зору економічної ефективності. Юридична обґрунтованість – це відповідність законам, нормативам тощо.
В усіх випадках слід підходити до визначення збитків чи втрат від порушень або недоотримання прибутків в результаті порушень.
Для визначення розміру збитків (втрат) використовують законодавчі і нормативні акти, норми, нормативи, ціни, тарифи, розцінки тощо.
Не слід забувати і про той факт, що несплата чи несвоєчасна сплата заборгованості бюджету, позабюджетним та іншим органам, контрагентам тягне за собою ще і нарахування санкцій, розміри яких можуть перевищувати суму заборгованості, що також призведе до збитків (втрат).
15.4. Виходячи з результатів аудиторської перевірки, якщо встановлені недоліки і правопорушення, до профілактики правопорушень, крім плану заходів, слід віднести правильну організацію та постановку бухгалтерського обліку, який є найважливішою функцією управління. Керівник підприємства повинен чітко усвідомити, що він відповідає за організацію бухгалтерського обліку, тому облікова політика підприємства повинна бути наказом керівника доведена до всіх служб.
Отже, оприлюднення і дотримання вимог облікової політики спеціалістами всіх служб, якісні організація та ведення обліку, як показує практика, є запорукою порядку та дисципліни на підприємстві, запобігає правопорушенням.
Аудитор після дослідження підприємства, вивчивши причини недоліків і правопорушень, повинен допомогти керівнику в розробці профілактичних заходів щодо недопущення недоліків та правопорушень.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 р.// Голос України. – 1993. – №99(599). – 29 трав.
2. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р.// Урядовий кур’єр. – 1999 р. - №162. – 1 вересня.
3. Положення про порядок сертифікації громадян України, що мають намір займатись аудиторською діяльністю// Бух. облік і аудит.– 1994. – №1. – с. 43-44.
4. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України.. – К. Аудиторська палата України, 1999. – 274с.
5. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (журнали та газети: “Бухгалтерський облік і аудит”, “Баланс”, “Все про бухгалтерський облік” – 1999, 2000, 2001).
6. Адамс Р. Основы аудита. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1995. – 398с.
7. Андреев В.Д. Практический аудит (справочное пособие). – М.: Экономика, 1994. – 366с.
8. Аренс Э.А., Лоббек Дж. К. Аудит. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 560с.
9. Аудит Монтгомери; пер. с англ. под ред. Соколова Я.В. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 542с.
10.Аудит: Практическое пособие / А. Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Петрик, В. Савченко и др.; под ред. А. Кузьминского. – К.: «Учётинформ», 1996. – 283с.
11.Білуха М.Т. Курс аудиту (підручник). – К., Вища школа - Знання, 1998. – 574 с.
12.Білуха М. Аудит фінансового стану підприємства // Бух. облік і аудит. – 1994. – №5. – с. 17-19.
13.Білуха М. Форми фінансово-господарського контролю (ревізія, аудит, судово-бухгалтерська експертиза) // Бух. облік і аудит. – 1995. – №7. – с. 12-14.
14.Зубілевич С.Я. Аудиторська діяльність в Україні: проблеми становлення і перспективи розвитку // Бух. облік і аудит. – 1995. – №9. – с. 15-18.
15.Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудита. – К.: Ділова Україна, 1996. – 375с.
16.Ковбасюк М., Дерен М. Експрес-аудит балансу і оцінка фінансового становища акціонерного товариства // Бух. облік і аудит. – 1995. – №6. – с. 10-15.
17.Корчагіна О. Проблеми розробки і впровадження системи аудиту в Україні // Бух. облік і аудит. – 1995. – №12. – с. 29-32.
18.Малишкін О. Особливості аудиторського висновку про фінансовий стан підприємства // Бух. облік і аудит. – 1995. – №8. – с. 19-20.
19.Петрик О. Аудиторський ризик // Бух. облік і аудит. – 1994. – №11. – с. 20-23, №12. – с. 21-23.
20.Петрик О. Ознаки, критерії і методи аудиторської оцінки фінансової звітності // Бух. облік і аудит. – 1994. – №10. – с. 10-13.
21.Петрик О. Робочі документи аудитора//Бух. облік і аудит.– 1995.– №1.– с. 16-20, №2. – с. 14-17.
22.Робертсон Дж. Аудит. – М.: KPMG, Аудиторская фирма «Контакт», 1993. – 496с.
23.Сопко В. Методика визначення фінансового становища підприємства за даними балансу // Бух. облік і аудит. – 1995. – №12. – с. 2-8.