Розділ 1
Система національних рахунків як нормативна база
макроекономічного рахівництва
1.1 Сутність СНР та її відмінність від системи БНГ
Система національних рахунків (СНР) – це сукупність взаємопов’язаних показників та класифікацій, яка віддзеркалює реальні явища і процеси економіки на макрорівні. Вона вміщує інформацію про всіх суб’єктів, що беруть участь у економічних процесах; відображає всі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом та перерозподілом доходів, нагромадженням активів, кінцевим споживанням.
Баланси народного господарства – це система взаємопов’язаних макроекономічних показників, створена в 20-ті рр. в СРСР, за допомогою якої описувалась і аналізувалась модель централізованої планової економіки. Вона ґрунтувалась на марксистській методології. Тому БНГ мали обмежену сферу дослідження та інформаційного забезпечення – сферу матеріального виробництва. Центральною ланкою БНГ був матеріальний баланс, який описував виробництво, споживання та нагромадження суспільного продукту.
Матеріальний баланс відображав рух ресурсів та використання матеріальних благ. Сфера послуг розглядалась як система перерозподільчих відносин і не включалась у виробництво сукупного суспільного продукту.
Розподіл доходів та операцій з фінансовими активами в БНГ не знайшов належного відображення, оскільки в централізовано-розподільчий економіці вони не мали визначального значення.
Порівнюючи дві системи національного рахівництва, варто зазначити, що обидві вони мали за мету опис існуючої економічної моделі.
Табиця1 Порівняльна характеристика СНР і БНГ
| Основні характеристики систем національного рахівництва | |
| БНГ | СНР |
| 1. Об’єкти дослідження (опису) | |
| Централізована панова економіка | Ринкова економіка |
| 2. Методологічні засади побудови | |
| – марксистська концепція звуженого трактування суспільного виробництва, згідно з якою у створенні сукупного суспільного продукту (ССП) та національного доходу бере участь тільки матеріальне виробництво; – первинними доходами, за марксистською концепцією, є доходи працівників сфери матеріального виробництва. Доходи працівників сфери послуг та доходи держави у вигляді податків – це вторинні доходи, отримані внаслідок перерозподілу; – результатом виробничої діяльності є не тільки кінцевий продукт, а і проміжне споживання сфери матеріального виробництва; | – концепція розширеного трактування суспільного виробництва, згідно з якою у виробництві суспільного річного продукту та національного доходу (ВВП та НД) беруть участь як галузі, що створюють матеріальний продукт, так і ті, що виробляють послуги; – первинні доходи трактуються значно ширше. Вони визначаються як такі, що отримуються внаслідок первинного розподілу ВВП і включають доходи підприємств і корпорацій, власників землі і капіталу, найманих працівників і органів державної влади; – результатом є тільки кінцевий продукт, але усіх сфер економіки; |
| 3. Підходи до класифікації доходів і витрат | |
| – немає чіткого розмежування доходів і витрат на поточні та капітальні (одноразові); | – є чітке розмежування доходів на капітальні та поточні; |
| 4. Відмінності в обліку проміжного споживання | |
| – витрати підприємства на спортивні, культурні та інші заходи для своїх працівників: | |
| • є кінцевим споживанням; | • є проміжним споживанням |
| – витрати підприємства на службові відрядження: | |
| • утворюють первинні доходи | • є проміжним споживанням |
| – витрати матеріальних оборотних засобів, пов’язаних зі стихійними лихами: | |
| • кінцеве використання національного доходу | • проміжне споживання |
| – витрати на спецодяг: | |
| • кінцеве особисте споживання | • проміжне споживання |
| 5. Методологічні розбіжності стосовно визначення критерію класифікації статей кінцевого споживання | |
| – характер і функціональне призначення товарів, що підлягають реалізації | – тип господарюючого суб’єкта (державні чи приватні) |
| 6. Методичні розбіжності щодо визначення змісту заощаджень | |
| – немає чіткого визначення заощаджень. До їх складу включають приріст готівки, приріст вкладів у банках тощо і розглядають їх як форми перерозподілу національного доходу | – заощадження є різницею між поточними доходами і витратами |
| – визначення нагромадження здійснюється: | |
| • на чистій основі, тобто за вирахуванням амортизації (спожитого основного капіталу) | • на валовій основі (до вирахування амортизації) та без урахування втрат, зумовлених стихійними лихами |
| – зміна обсягу незавершеного будівництва належить до: | |
| • приросту матеріальних оборотних запасів | • нагромадження основного капіталу у вигляді капіталовкладень |
| – витрати на військову техніку належать до: | |
| • нагромадження | • кінцевого споживання |
| 7. Рафіновані золоті злитки та інше монетарне золото належать до: | |
| – нагромадження оборотних активів | – фінансових активів |
| 8. Приріст основного капіталу запасів посольств, зарубіжних представництв та інших зарубіжних організацій включаються у: | |
| – кінцеве споживання країни, на території якої розташовані ці організації | – кінцеве використання вітчизняного продукту тієї країни, котру вони представляють |
| 9. Фінансові потоки визначають: | |
| – як форми тимчасового перерозподілу національного доходу | – як вид інвестиційної діяльності |
Макроекономічний аналіз оцінює народногосподарський комплекс загалом. Він вивчає сукупні економічні величини (національний продукт і національний прибуток, сукупне споживання, сукупне інвестування); досліджує взаємозв'язки, що формуються між цими величинами, які виражають діяльність цілих груп господарських суб'єктів; розглядає економічні явища з глобальної точки зору.
Для чого потрібна СНР?
Вчені пов’язують появу системи національного рахівництва з найбільш екстремальними подіями, що відбувалися у суспільстві. Так, приміром, Перша світова війна поставила перед урядами країн, втягнутих у неї, проблему обліку агрегованих показників, необхідних для вироблення економічної політики, здатної реалізувати військові та політичні цілі.
Велика депресія 29–33-х посилила потребу в макроекономічних показниках. Вони були необхідні для того, щоб поставити „діагноз” економіці та виробити заходи впливу держави на економіку з метою обмеження впливу на неї циклічних коливань.
Отже, інформація, що міститься в системі національних рахунків, необхідна насамперед органам державної влади для вироблення економічної політики, прийняття управлінських рішень, розробки прогнозів соціально-економічного розвитку.
Її користувачами є також науково-дослідні інститути та вищі навчальні заклади, котрі черпають з СНР інформацію для вивчення макроекономічних явищ і процесів, виявлення тенденцій розвитку макроекономіки, розробки макроекономічних теорій і моделей.
Окрім того, в ній зацікавлені менеджери, підприємницькі та бізнесові структури, які хочуть мати інформацію про стан макроекономічного середовища, в якому вони планують здійснювати свою діяльність.
СНР вміщує в собі інформацію, вкрай необхідну міжнародним економічним організаціям (ООН, МВФ) для прийняття виважених управлінських рішень щодо надання кредитів, допомоги країнам-учасницям.
В основі СНР лежить концепція розширеного трактування виробництва. СНР, ухвалена Статистичною комісією ООН у 1993 р., охоплює як галузі, що виробляють матеріальні блага, так і галузі, що виробляють послуги (галузі науки, освіти, мистецтва, культури, охорони здоров’я, державного управління, фінанси, страхування, житлово-комунальне господарство тощо). Вона не залишає поза увагою й економічну діяльність домогосподарств, але з певними обмеженнями. Наприклад, якщо догляд за будинком та подвір’ям, виховання та догляд за дітьми чи особами похилого віку здійснює наймана прислуга, то її діяльність враховується при підрахунку валового внутрішнього продукту та національного доходу. Якщо ж ці види діяльності виконують самі господарі дому – не враховуються. Пояснюють цей парадокс насамперед складністю збору інформації про зазначені види діяльності.
СНР охоплює і тіньову економіку, але оскільки її обсяги обчислюють опосередкованим шляхом і держави погоджуються на оприлюднення інформації про тіньовий сектор, що виробляє незаборонені законом товари і послуги, але уникають висвітлення інформації про виробництво заборонених законом товарів і послуг (нелегальне виробництво і торгівля зброєю, торгівля живим товаром та органами людей, наркобізнес тощо), то це дає змогу зменшити похибки підрахунку макроекономічних показників, але не дає змоги уникнути їх.
1.2Етапи розвитку СНР
Виділяють два етапи розвитку СНР. Перший етап (до Другої світової війни) характеризується посиленням зацікавленості державних органів управління статистикою національного доходу у зв’язку щодо боротьби з невикористанням виробничих потужностей, безробіттям, інфляцією. [1]
Здобутками цього етапу є:
• розробка загальних принципів обчислення національного доходу;
• вирішення низки теоретико-методологічних засад обчислення макроекономічних показників;