Смекни!
smekni.com

Державні замовлення виробникам як форма регулювання економіки (стр. 3 из 3)

При невиконанні зобов'язань за державним контрактом виконавець, крім сплати неустойки, відшкодовує збитки в повному обсязі, які було завдано неналежним виконанням зобов'язань. Сплата неустойки (штрафу, пені), а також відшкодування збитків у разі неналежного виконання зобов'язань за державним контрактом не звільняють виконавця від виконання державного контракту в натурі.

Державний замовник має право відмовитися повністю або частково від оплати продукції, якщо вона не відповідає вимогам щодо якості продукції, встановленим чинним законодавством України та державним контрактом.

При невиконанні державним замовником зобов'язань за державним контрактом, а також у випадках, зазначених у частині сьомій статті 2 Закону України "Про поставки продукції для державний потреб" від 22 грудня 1999 р. №493, державний замовник відшкодовує виконавцю державного замовлення завдані йому збитки, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток,

У випадках відмови державного замовника від закупівлі продукції, що виготовлена за державним контрактом (крім випадків, зазначених у частині четвертій цієї статті), виконавець державного замовлення реалізує її на свій розсуд, при цьому замовник відшкодовує виконавцю додаткові витрати, пов'язані з реалізацією, а у разі неможливості реалізації продукції - завдані йому збитки, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток.

Спори, що виникають між державним замовником і виконавцем державного замовлення при укладенні державних контрактів на поставку продукції для державних потреб, внесенні змін у процесі їх виконання, а також щодо відшкодування завданих збитків розглядаються згідно з чинним законодавством України господарськими судами. Державні замовники та виконавці державних замовлень звільняються від сплати державного мита при поданні позовів до господарського суду. При розгляді справи господарський суд вирішує питання щодо сплати державного мита у розмірах, передбачених чинним законодавством.


Висновок

Насамперед варто зазначити, що згідно з міжнародним досвідом та правовою традицією країн Європейського Союзу визначення вартісних обмежень застосування законодавства щодо державних закупівель не передбачено. Такий підхід пов'язаний з необхідністю формування у суспільному (державному) секторі відповідної закупівельної практики, в основі якої лежить належне ставлення службовців до державних коштів, що передбачає їх раціональне та ефективне використання. Тому застосування конкурентних засад при здійсненні державних закупівель є доцільним незалежно від вартості закупівлі, оскільки це сприяє більш раціональному використанню державних коштів, вибору оптимальної пропозиції і поширенню конкуренції на відповідному ринку товарів, послуг або робіт.

Контракти, як форма управління держзамовленнями, широко відомі в світі й апробовані практикою десятиріч. їх застосовують у Великобританії, Франції, Німеччині та інших країнах з ринковою економікою, однак найбільшого поширення вони набули в США, де створена і багато років функціонує Федеральна контрактна система.

В індустріально розвинутих країнах державні контракти поширюються на сфери з обмеженими можливостями освоєння винаходів, новоутворені науко місткі галузі їх також застосовують для державної підтримки інноваційної діяльності підприємств, стимулювання неприбуткових науково-дослідних робіт фундаментально-пошукового характеру.

Зважаючи на важливість та актуальність державних замовлень, Міністерством економіки України підготовлено ряд змін до законодавства у сфері державних закупівель, в тому числі в проекті Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" передбачається встановлення мінімальної межі, з якої потрібно застосовувати тендерні процедури закупівлі. Нині нормативні документи проходять процедуру погодження та доопрацювання з рядом міністерств та відомств.


Використана література

1. Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22 лютого 2000р., №1490-III, "Урядовий кур'єр", 24.05.2000р., №92;

2. Закон України "Про поставки продукції для державних потреб" від 22 грудня 1995р., №493/95-ВР, "Урядовий кур'єр", 01.02.1999 р., №20-21:

3. МінФін/МінЕкономіки/Держкомресурсів/НБУ "Положення про систему розрахунків по виконанню державного контракту і державного замовлення" від 16.06.1999р., №04-106, LIGA: Професіонал;

4. Лист Мінекономіки від 23.05.2001, №19-37/1654, "Урядовий кур'єр", 25.09.2001 p., №173;

5. Мельник А.Ф. . Державне регулювання економіки/ Навчальний посібник.-К., 1999;

6. Михасюк І.Р.. Мельник АФ., Крупка З.М. Державне регулювання економіки.- К: "Атіка. Ельга-Н, 2000;

7. Панасюк Б.Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки.- К.. 2003.

8. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Київ: Четверта хвиля, 2003.

9. Башнянін Г.І, Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. Київ: Ніка-Центр Ельга, 2000.

10. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва. Київ: Вища школа, 2003.

11. Буян І.В., Гуменюк П.Д., Березюк Р.М. Економічна політика. Тернопіль: ТАНГ, 2000.