Економіка водогосподарської організації (стр. 3 из 3)
В першому випадку використовується діючі тарифи на воду, а в другому - тарифи на послуги ВЕО.
2. Тарифи на послуги по водоподачі формуються із двох складових:
а) собівартість, яка визначається за нормативними витратами на експлуатацію систем;
б) нормативний прибуток, який забезпечує функціонування ВЕО на умовах госпрозрахунку.
3. Доцільно використовувати двох ставкові тарифи на воду.
4. Тарифи на воду доцільно доповнити пільговими тарифи і штрафними санкціями.
Економічна оцінка води в системі водозабезпечення дорівнює поточним щорічним витратам на формування і охорону доступних для використання водних ресурсів та економічній оцінці води, як природного ресурсу.
Для кінцевого споживача плата за воду, яка використовується формується з витрат по водогосподарській системі витрат ВЕО. Тому тариф за воду, яка використовується у с/г можна прирівняти до ціни Франко – станція призначення.
Т = Твгс + Твео,
де Т – тариф на воду.
Твгс – тариф на воду, що забирається із водогосподарських систем.
Твео - тариф на послуги по подачі води ВЕО споживачам.
3. Двохставковий тариф на зрошувальну воду, його суть і значення
Можливість формування двох ставкового тарифу на зрошувальну воду тісно пов’язана з характером витрат ВЕО серед яких можна виділити дві відносно стійкі групи:
1. Перша група об’єднує витрати величина яких досить постійна, мало залежить від об’єму водоподачі і визначається в основному площею зрошувальних земель, які обслуговуються ВЕО. Такі витрати можуть бути покладені в основу планування ставок за 1 гектар зрошувальної площі.
2. Включає витрати, що значною мірою визначаються об’ємом водоподачі і можуть бути покладені в основу розрахунку ставок за 1м3 води.
В групу витрат, які можна назвати умовно-постійними і які визначають погектарну ставку включаються такі статті:
1. Утримання експлуатаційного штату управлінь меліоративних систем, дільниць, насосних станцій (зарплата персоналу).
2. Утримання і ремонт виробничих і цивільних будівель, засобів зв’язку, експлуатації доріг, транспортних засобів, робочих механізмів, лісонасаджень.
3. Частина витрат по ремонту меліоративних споруд.
4. Інші витрати (по техніці безпеки, на придбання виробничого інвентарю, утримання охорони тощо).
5. Амортизаційні відрахування на основні фонди.
В групу витрат, які можна назвати умовно-змінними і які відносять на собівартість 1м3 води (визначають по кубометрову ставку) включаються такі статті:
1. Частина витрат на утримання гідроспоруд, загороджувальних дамб і каналів, насосних станцій.
2. Витати на очистку меліоративної мережі, на протипаводкові та регулюючі роботи, нівелювання дамб і каналів, формування аварійного запасу матеріалів.
3. Преміальні із фонду заробітної плати.
4. Витрати на електроенергію.
Таким чином двох ставковий тариф на воду формується з погектарної і по кубометрової ставок.
В умовах зрошувальних меліорацій доцільно використовувати такий двохставковий тариф:
1. Плата за гектар, що обслуговується:
ППЛ=СУПВ+ПН (грн./га),
де СУПВ – умовно-постійна частина витрат,
ПН – нормативний прибуток.
2.Плата за подачу води
ППВ=СУЗВ+ПН+ ПР (грн./м3),
де СУЗВ – умовно-змінна частина витрат,
ПР – плата за водні ресурси(рента).
Виходячи із двохставкового тарифу ціна на зрошувальну воду визначається за формулою:
(грн./м3),
де ПНТ – площа зрошення нетто,
ОТВ – об’єм води, що подається в точках водовиділу.
В умовах осушувальних меліорацій вартість послуг ВЕО визначається платою за гектар, що обслуговується, а також додатково-встановленим тарифом за подачу води в окремі роки.
4. Пільгові тарифи і штрафні санкції за водокористування у с/г .
Для посилення стимулюючої дії тарифів на раціональне використання водних ресурсів і основних меліоративних фондів ВЕО доцільно ввести пільгові тарифи за поза вегетаційне водоспоживання і штрафні санкції за понаднормативне водоспоживання.
5. Основні напрямки удосконалення системи платежів за воду у с/г:
1. Розробка нормативів витрат на експлуатацію основних фондів по окремих видах чи групах.
2. Розробка методики і нормативів рентабельності
В умовах ринкових відносин найважливішим фактором формування будь-яких тарифів є попередня оцінка верхньої та нижньої межі ціни між якими може бути встановлений договірний тариф.