| Показник | Розряд | |||||
| I | II | III | IV | V | VI | |
| 1. Годинна, тариф. ставши. 1984 р. | 59 | 64 | 70 | 79 | 91 | 106 |
| 2. Тарифний коефіцієнт | 1 | 1.085 | 1.186 | 1.339 | 1.543 | 1.798 |
6. Ціноутворення в промисловості
План
1. Роль і функції ціни. Принципи ціноутворення
2. Види цін
3. Формування ціни на нову продукцію
1) Ціна – це грошове вираження вартості. Вартість – витрати суспільної-необхідної праці на випуск продукції.
Загальний рівень цін залежить від попиту та пропозиції.
3-м пропозиції – виробників рахують вигідним направляти велика кількість ресурсів на виробництво даного товару при більш високій ціні, чим при більш низкою.
Рівноважна ціна – ціна, при якому кількість товару запропонованого на ринку дорівнює кількості товару, на який мається попит.
Якщо ціна установиться вище ціни рівноваги то попит знижується, а пропозиції підвищується(надлишок). Будь-яка інша ціна, відмінна від рівноважної буде хитлива у виді конкуренції.
Надлишковий попит(дефіцит) супутній ціні, нижче ціни рівноваги покаже покупцям, що потрібно запропонувати більш високу ціну, якщо вони не хочуть залишитися без товару.
Зростаюча ціна буде спонукувати фірми до росту пропозиції, і витісняти споживачів, тому що попит падає.
Що змусить ціни рости?:
1) перевищення попиту над пропозиціями;
2) ріст зарплати, що перевищує ріст продуктивності праці;
3) невисока ефективність використання основного капитала;
4) ажіотажний попит;
5) слухи.
Що змушує ціни знижуватися?:
1) перевищення пропозиції над попитом;
2) стабільний рівень доходів при росту продуктивності праці.
3) Відсутність попиту на товар;
4) необхідність термінової реалізації товару;
5) ряд державних мір (стабілізаційна політика, збалансованість бюджету).
6) слухи.
Функції цін.
1).облікова (облік витрат).
2) розподільна
3) стимулююча
Види цін на товари
директивні (фіксовані чи централізовані).
регульовані.
вільні (за умови зробленої конкуренції).
Види цін у залежності від обороту, що обслуговується.
– виробнича (сума усіх вироблених і маркетингових витрат).
– оптова.
– роздрібна (до основної ціни додаються торгові націнки).
3. Установлення ціни на товар
1) Установлення стратегії фірми.
а) політика «зняття вершків».
б) забезпечення виживаності.
в) максимализація поточної прибутку.
г) завоювання ринку по якості товару.
2) Формування кривої попиту
3) Підрахунок сумарних витрат.
4 Вивчення цін конкурентів.
5) Вибір методу ціноутворення.
6) Формування ціни з обліком повного психологічного сприйняття
4 Основні методи ціноутворення.
1) Розрахунок ціни по методу «середні витрати + прибутку».
2) Розрахунок ціни на основі аналізу» беззбитковості».
3) Розрахунок ціни на основі цінності товарів, що відчувається.
4) Установлення ціни на рівні поточних цін.
5) Установлення ціни на основі закритих торгів.
7. Особливості ціноутворення в будівництві
1) ціна на кожен об'єкт має індивідуальну характеристику
2) у формуванні ціни беруть участь замовник, підрядчик, проектувальник;
3) ціна об'єкта визначається кошторисом, складеної на основі проекту і називається кошторисною вартістю;
4) обов'язкові нормативи встановлюються на окремі елементи ціни.
Крім кошторисної вартості включають:
1) будівельно-монтажні роботи;
2 витрати на придбання устаткування;
3) інші роботи і витрати.
Кошторисна вартість буд-монтажних робіт включає прямі витрати, загальвиробничі й адміністративні витрати і прибуток.
Сбмр =ПВ+ОЗП+ЗВ+Пр
ПЗ=Смат + ОЗП + Семм + П (вартість матеріалу + основна заробітна плата робочих + вартість експлуатації машин і механізмів + інші витрати)
З моменту включення вартість матеріалів, конструкцій, напівфабрикатів, вкл. витрати по установці, доставці на склад, заготовільно-складські витрати, а також на доставку матеріалів придбаного складу до місця укладання.
ОЗП – витрати робітників на будівельно-монтажних роботах
Семм – витрати на обслуговування, по експлуатації, вартість пально-мастильних матеріалів, а також 3/пл. раб., витрати на ремонт і обслуговування цих машин.
П – враховують витрати по найманню і змісту транспорту, зайнятого на вивозі ґрунту і перевозку матеріалів від придбаного складу до місця укладання.
Поточні одиничні розцінки складені на підставі РЭСН (ДБН Д.2.2–99).
Заробітна плата робітників-будівельників і монтажників розрахована на підставі середніх розрядів робіт, відзначених у нормах РЭСН, і усередненої вартості людино-години по розрядах робіт у будівництві, приведеної в Додатку 1 до ДБН Д.1.1–1–2000.
Витрати по експлуатації будівельних машин і механізмів розраховані за усередненими показниками вартості експлуатації будівельних машин і механізмів, приведеним у РСНЭМ (стор. 199).
Заробітна плата робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні машин, розрахована як сума заробітної плати машиністів і робітників, зайнятих ремонтом і технічним обслуговуванням і перебазуванню машин і механізмів.
Вартість матеріальних ресурсів розрахована за поточними цінами. Витрати на перевезення розраховані з застосуванням усереднених показників проїзної плати за перевезення будівельних вантажів автомобільним транспортом, приведених у Збірнику №1, січень 2001 року, «Ціноутворення в будівництві» на відстань 30 км.
У складі кошторисної вартості матеріальних ресурсів враховані заготівельно-складські витрати:
– для будівельних, санітарно-технічних і електротехнічних матеріалів, виробів і конструкцій – 2%;
– для металевих конструкцій – 0,75%.
Поточні одиничні розцінки можуть застосовуватися для складання кошторисної інвесторській документації, а також використовуватися при визначенні вартості будівництва на стадії договірних цін з обов'язковим уточненням під час проведення розрахунків за обсяги виконаних робіт.
Поточні одиничні розцінки носять довідковий характер.
Загальвиробничі витрати – це сума засобів для відшкодування витрат будівельних і монтажних організацій, зв'язаних зі створенням загальних умов будівельного виробництва, його організацією, керуванням і обслуговуванням.
Адміністративні витрати будівельно-монтажної організації, що враховуються у вартості будівництва – це загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування і керування, що не включаються в собівартість будівельно-монтажних робіт.
Порядок розрахунку загальвиробничих витрат застосовується при визначенні вартості будівництва і не залежить від відомчої приналежності підрядної організації.
Для розрахунку загальвиробничих витрат їхньої статті, приведені в додатку 19 до ДБН Д.І.І-І-2000, групуються в 3 блоки:
- заробітна плата працівників апарата, старших виконавців робіт (начальників ділянок), виконавців робіт, майстрів, механіків будівельних ділянок (крім тих, котрі входять до складу виробничих бригад), а також здійснююче господарське обслуговування;
- збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове пенсійне страхування і внески в Державний фонд сприяння зайнятості населення;
- інші статті загальвиробничих витрат.
Заробітна плата працівників, що передбачається в загальвиробничих витратах, розраховується виходячи з працевитрат цих працівників і відповідної вартості людини-години.
У інвесторських кошторисах працевитрат працівників, заробітна плата яких передбачається в накладних витратах, визначається по формулі (3):
Тн.в. = Тп.в. (ДО (3)
де Тн.в. – працевитрат працівників, заробітна плата яких передбачається в загальвиробничих витратах, чел.-ч;
Тп.в. – нормативна трудомісткість робіт, що передбачаються в прямих витратах, що враховує працевитрати робітників – будівельників, монтажників і робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні, чол.-ч;
К – усереднений коефіцієнт переходу від нормативної трудомісткості робіт, що передбачаються в прямих витратах, до працевитратам працівників, заробітна плата, яких передбачається в загальвиробничих витратах (дод. 1).
При визначенні заробітної плати на стадії складання інвесторського кошторису вартість людино-години приймається в розмірі, рекомендованому Держбудом для будівництва, по п'ятому нормативному розряді на виконання робіт.
Усереднений коефіцієнт переходу від нормативної трудомісткості робіт, що передбачаються в прямих витратах, до працевитратам працівників, заробітна плата яких передбачається в загальвиробничих витратах у інвесторських кошторисах, приймаються відповідно до Додатка 1 дійсних методичних указівок.
Збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове пенсійне страхування і внески в Державний фонд сприяння зайнятості населення визначаються виходячи з норм зборів, установлених чинним законодавством, і кошторисної заробітної плати.
Кошторисна заробітна плата визначається як сума заробітної плати:
- робітників-будівельників і монтажників;
- робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні будівельних машин і механізмів;
- працівників, заробітна плата яких враховується в загальвиробничих витратах.
На стадії складання інвесторської кошторисної документації засобу на покриття інших статей загальвиробничих витрат розраховуються виходячи з нормативної кошторисної трудомісткості робіт і усереднених показників витрат по цих статтях, обчислених у грошовому вираженні на людино-годину нормативної кошторисної трудомісткості робіт, що передбачаються в прямих витратах.
Дані показники надаються Держбудом.
Засобу на покриття інших статей загальвиробничих витрат визначаються по формулі (4):