Економіка підприємств будіндустрії (стр. 1 из 4)
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ
Донбаська державна академія будівництва й архітектури
Кафедра «Економіка підприємства»
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
«Економіка підприємств будіндустрії»
(для студентів спеціальності ТБВ)
Макіївка, 2003 р.
1. Економіка виробництва як наука. Будівельний комплекс в умовах переходу до ринкової економіки
План
1. Предмет і метод дисципліни
2. Структура і зміст курсу
3. Основи ринкової економіки
Сучасна економічна наука поєднує близько 40 дисциплін і розділяє на три групи:
1) Фундаментальні;
2) Прикладні;
3) Функціональні.
Предмет – виробничі відносини людей, спрямовані на розробку, виготовлення і використання засобів виробництва з найбільшим економічним ефектом як у сфері виробництва, так і в сфері експлуатації.
Економікс – ефективне використання величезних ресурсів для задоволення зростаючих потреб.
Метою вивчення курсу є оволодіння економічними знаннями, необхідними для створення високопродуктивних засобів виробництва й ефективного їхнього використання.
2. Структура курсу:
I Виробничі фонди підприємств (основні фонди й оборотні кошти, кадри, продуктивність праці).
II Облік і керування витратами виробництва.
III Ціноутворення (кошторисне ціноутворення).
IV Фінансові ресурси підприємства.
VI Економіка створення й освоєння нової техніки.
3. Ринок – це історично сформовані господарські зв'язки між виробником і споживачем.
Функції ринку:
1) виробнича;
2) регулююча;
3) стимулююча;
4) соціальна.
Ринок підрозділяють на три види:
1) споживчий товарів і послуг;
2) факторів виробництва;
3) фінансовий.
Умови для розвитку регульованого ринку:
1) різноманіття форм власності;
2) воля підприємництва;
3) конкуренція й антимонопольні міри;
4) вільні ціни і договірні відносини;
5) рівні умови господарювання для різних типів підприємств;
6) ринки будівельних матеріалів і сировини;
7) цивілізована фінансово-банківська система;
8) гарантії іноземним інвесторам.
Різноманіття форм власності здійснюється роздержавлення і приватизацією.
Для створення волі підприємництва необхідні:
1) воля відкриття частки справи;
2) вільне наймання робочої сили;
3) воля вибору сфери бізнесу;
4) невтручання в діяльність підприємства.
Ціни перехідного періоду:
1) кошторисні;
2) договірні;
3) вільні(контрактні).
Для створення рівних умов господарювання необхідно:
1) рівні ставки оподатковування;
2) рівні орендні платежі;
3) рівні умови доступу до торгів
4) рівні умови забезпечення матеріальними і фінансовими ресурсами.
Моделі ринку:
1) Японська – високий життєвий рівень;
– низька фіксована зарплата;
– не приймаються серйозні заходи для контролю за майновим розшаруванням.
– базою є високий розвиток національної самосвідомості.
2) Шведська – сильна соціальна політика, спрямована на скорочення майнової нерівності. База моделі – високий вихідний рівень економічного добробуту.
3) Американська – заохочення індивідуальних здібностей; велике майнове розшарування мас.
2. Основні виробничі фонди промислового виробництва
План
1) Поняття і склад основних фондів
2) Оцінка основних фондів
3) Знос і амортизація основних фондів
4) Використання основних фондів
5) Джерела формування основних фондів
О.П.Ф. – це фонди підприємства, що цілком і тривалий час бере участь у виробничому процесі, а свою вартість переносять на готовий продукт поступово в міру зношування.
О.П.Ф. складається з 8 груп:
1) будинку;
2) спорудження;
3) передатні пристрої;
4) машинні устаткування;
5) транспортні засоби;
6) інструменти (тривалого використання, більше 1 року);
7) виробничий інвентар;
8) господарський інвентар.
2. Облік ОВФ виробляються в двох формах:
– натуральної;
– грошової.
Оцінка ОВФ.:
– по повній первісній вартості;
– по повної відбудовної вартості;
– по повній первісній чи вартості по повної відбудовної вартості з урахуванням зносу.
Повна первісна вартість (балансова) виражає фактичні витрати на виготовлення, придбання і монтаж устаткування, обчислені в момент введення в експлуатацію.
Оцінка ОВФ по первісній вартості виробляється для встановлення суми річних амортизаційних числень і створення амортизаційних фондів.
Повна відбудовна вартість враховує зміна цін, що відбулося з моменту
виникнення даних О.Ф. до моменту їхньої переоцінки.
Структура основних фондів підприємства – це співвідношення окремих видів основних фондів по вартості в їхній загальній сумі.
3. Знос основних фондів.
ОВФ у процесі експлуатації зношуються і утрачають свої функції:
1) фізичний знос – це втрата ОВФ споживчої вартості;
2) моральний знос – зменшення їхньої вартості поза залежністю від фізичного зносу. Розрізняють моральний знос першого і другого роду.
Моральний знос першого роду викликається підвищенням продуктивності праці в галузі виробляючої О.Ф.
Моральний знос другого роду є наслідком НТП і обумовлює впровадження у виробництво більш ефективних машин і устаткування.
Фізичний і моральний знос знарядь праці частково відшкодовується шляхом капітального чи ремонту модернізації, а повне відшкодування здійснюється шляхом заміни старих машин новими.
Амортизація – це поступове перенесення вартості основних фондів на вироблену продукцію з метою нагромадження коштів для повного їх відновлення.
Грошовим вираженням розміру амортизації є амортизаційні відрахування.
Амортизаційні відрахування включаються в собівартість продукції.
Амортизаційні відрахування виконують функції:
1) Повне відновлення що вибувають О.Ф.
2) Нагромадження засобів для розширеного відтворення.
3) Стимулювання більш швидкого відновлення основних фондів.
4) Створення системи госпрозрахункових нормативів, використовуваних у розрахунках собівартості, рентабельності.
Норма амортизації – це сума амортизаційних відрахувань, нарахована за рік і віднесена до первісної вартості основних фондів.
Фосн.пер – Фл
А = * 100%Фосн.пер* Тн
Фл – ліквідна вартість
Фосн.пер – первісна стоимость основних фондів по первісної вартості.
Тн – нормативний термін експлуатації устаткування.
4. Шляхи поліпшення використання О.П.Ф.
Екстенсивне й інтенсивне використання.
Екстенсивне – використання О.Ф. у часі; вартість роботи устаткування – обчислюється відношенням суми добутку числа верстатів і їх змінності.
- число верстатів
n – змінність.
Інтенсивне використання основних фондів характеризується підвищенням вироблення продукції в одиницю часу.
Основні показники:
1) Фондовіддача – відношення обсягу випуску продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів.
fо=
2) фондовартість – відношення середньорічної вартості О.Ф. до обсягу продукції, що випускається:
;
3) Механоозброєність виробництва:
Ме =
4) Механоозброєність праці:
Факт. - фактична активність.
Мпр=
Факт – активна частина О.П.Ф.Ч – чисельність виробничого персоналу
3. Оборотні кошти промислового підприємства
План
1. Оборотні кошти, їхній склад і структура
2. Нормування оборотних коштів
3. Показники використання оборотних коштів
Оборотними коштами називають – сукупність оборотних фондів і фондів звертання, виражених у вартісній формі.
Оборотні кошти – це частина засобів виробництва, що на відміну від основних фондів, беруть участь один раз у виробничому процесі і переносять свою вартість на собівартість продукції.
Оборотні кошти випливають бути представлені у виді оборотних виробничих фондів і засобів звертання.
Під структурою О.С. прийнято розуміти співвідношення між окремими елементами цих засобів, виражених у відсотках до підсумку.
Структура О.С. залежить від характеру продукції, від особливостей технологічних процесів, тривалості виробничого циклу й ін.
Класифікація оборотних коштів по способі використання.
1) У залежності від використовуваних сфер виробництва, оборотні кошти підрозділяються на:
– виробничі фонди;
– фонди звертання.
2) По джерелах формування:
– власні;
– позикові;
– притягнуті.
3) По особливостях планування й організації:
– нормовані;
– ненормовані.
Власні О.С. містять у собі.
1) Виділені державою безповоротно засобу знову створеним підприємствам.
2) Відрахування від прибутку
3) Засобу від продажу акцій.
Позикові О.С. – короткочасні позички під сезонні понаднормовані запаси, під продукцію, що відвантажується.
Притягнуті О.С. – тимчасово використовувані в обороті.
2. Нормування оборотних фондів
Процес розробки і встановлення економічно обґрунтованих нормативів, установлення мінімуму достатніх сум оборотних коштів, що забезпечують нормальну безперебійну роботу.
Алгоритм нормування оборотних коштів.
1) Визначення норм запасу в днях по групах товарно-матеріальних цінностей. [t3]
2) Визначення одноденної витрати даного виду матеріальних цінностей. [Рдоб]
Одноденна витрата розраховується як суму витрат по кошторисі за квартал ділене на 90 днів (рік 360, місяць 30).
3) Визначаємо приватний норматив власних оборотних коштів:
N=Pдоб + tз N= Pдоб* t3