5) Принцип наукової обґрунтованості управління. Виходить із того, що засоби й методи управління повинні бути науково обґрунтовані й вивірені на практиці. Його дотримання можливо тільки на основі безперервного збору, переробки й аналізу різної інформації: науково-технічної, економічної, правової та ін. з використанням новітньої техніки й математичних методів;
6) Принцип ефективності управління. Припускає раціональне й ефективне використання ресурсів виробництва, випуск конкурентоспроможної продукції;
7) Принцип сумісності особистих, колективних і державних інтересів. Визначається суспільним характером виробництва;
8) Принцип контролю й перевірки виконання ухвалених рішень. Припускає розробку конкретних заходів щодо розкриття недоліків, що заважають виконанню виробничих завдань.
Перелік літератури:
1. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економічна діагностика: навч. пос. Для студентів вищих навчальних закладів. – Київ, центр навчальної літератури, 2007. – 307 с.
2. Виноградський М. Д., Виноградська А. М., Шканова О. М. Менеджмент в організації. Навч. посіб. для студ. екон. спец. вузів. – К. «Кондор» - 2002. – 654 с.
3. Шегда А. В., Економіка підприємства: Навч. посіб. – К. знання, 2005. – 431 с.
4. Мізюк Б. М., Стратегічне управління: Підручник. – друге видання. Львів. Магнолія плюс, 2006. – 392 с.