Смекни!
smekni.com

Економічна діагностика діяльності Дослідно-експериментального заводу УкрНДІВЕ (стр. 13 из 15)

І ц 2003/2002 = 1998,75 / (750*(10100-10000) + 700*(11110-11500)) = 1998,75 / -198 = -10,09

І ц 2004/2003 = 2723,75 / (800*(11615-10950) + 750*(12625-12800)) = 2723,75 / 400,75 = 6,7966

Таким чином, у результаті зміни ціни у 2003 році прибуток склав -100,9% від 2002 року, а у 2004 році збільшився на 579,66%.

Г) Визначимо вплив зміни витрат на виробництво на зміну прибутку:

Ів2003/2002 = -198 / (750 * (10100-9800) + 700*(11110-10000)) = -198 / 1002 = - 0,1976

Ів2004/2003 = 400,75 / (800*(11615-10000) + 750 * (12625-11500)) = 400,75 / 2135,75 = 0,1876

Таким чином, у результаті зміни собівартості продукції прибуток підприємства у 2002 році склав –19,76% від 2002 року, тобто зменшився на 119,765, а у 2004 році в порівнянні з 2003 роком зменшився на 81,24%.

Зробимо перевірку:

Іпр2003/2002 = 1,31 * 0,9374 * (-10,09) * (-0,1976) = 2,45

Іпр2004/2003 = 1,069 * 0,995 * 6,7966 * 0,1876 = 1,36

Знайдемо відхилення прибутку за рахунок факторів: 2003 рік:

Іпр = 1998,75 – 816 = 1182,75 (тис. грн.)

Іоб = (816 тис. * ((750*10100 + 700*11110) / (500*10100 + +600*11110))) - 816 тис. = 252,96 (тис. грн.)

Іа = 1002 -1068,96 = -66,96 (тис. грн.)

Іц = 1998,75- (-198) = 2196,75

Ів = -198 – 1002 = -1200 (тис. грн.)

Перевірка: Іпр = 252,96 –66,96 + 2196,75 – 1200 = 1182,75 (тис. грн.)


Таким чином, у 2003 році прибуток був на 1182,75 тис. більшим, ніж у 2002 році. За рахунок зміни обсягів реалізації прибуток збільшився на 252,96 тис. грн., за рахунок зміни асортименту – зменшився на 66,96 тис. грн., за рахунок зміни ціни на піскачі прибуток збільшився на 2196,75 тис. грн., за рахунок зміни витрат – зменшився на 1200 тис. грн.

2004 рік:

Іпр = 2723,75 – 1998,75 = 725 (тис. грн.)

Іоб = 1998,75тис. * ((800*11615 + 750*12625) / (750*11615 + 700*12625)) - 1998,75 тис = 137,913 (тис. грн.)

Іа = 2135,75 – 2136,66 = -0,91 (тис. грн.)

Іц = 2723,75 - 400,75 = 2323 (тис. грн.)

Ів = 400,75 - 2135,75 = -1735 (тис. грн.)

Перевірка: Іпр = 137,91 – 0,91 + 2323 – 1735 = 725 (тис. грн.)

Таким чином, прибуток у 2004 році був більшим за прибуток у 2003 році на 725 тис. грн. За рахунок зміни обсягів реалізації прибуток збільшився на 137,913 тис. грн., за рахунок зміни асортименту – зменшився на 0,91 тис. грн., за рахунок зміни цін на пускачі – збільшився на 2323 тис. грн., за рахунок зміни собівартості пускачів прибуток підприємства у 2004 році в порівнянні з 2003 роком зменшився на 1735 тис. грн.

Таким чином, прибуток ДЕЗ УкрНДІВЕ у 2003 році в порівнянні з 2002 роком збільшився на 1182,75 тис. грн. або на 145%, а у 2004 році в порівнянні з 2003 роком прибуток збільшився на 725 тис. грн. або на 36%.

Фінансовий аналіз ДЕЗ УкрНДІВЕ проводить за допомогою Системи автоматизованого управління фінансово-економічною діяльністю «Парус». Корпорація «Парус», що завоювала авторитет і визнання як постачальник високоякісного програмного забезпечення для автоматизації процесів управління, насамперед - в області фінансово-економічної діяльності. Дана система має широкі функціональні можливості, що відповідають потребам реальних бізнес-процесів і враховують особливості різних галузей. В основі Системи лежать такі основні принципи, як використання засобів ефективної обробки і захисту даних; можливість інтеграції із системами і додатками інших виробників; модульний принцип побудови програмного комплексу для досягнення етапності впровадження, оптимальності в наступному його розвитку відповідно до зростаючих потреб підприємства.

2.8 Діагностика економічної безпеки підприємства

Під економічною безпекою треба розумі і й такий стан соціально-технічної системи підприємства, котрий дає змогу уникнути зовнішніх загроз і протистояти внутрішнім чинникам дезорганізації за допомогою наявних ресурсів, підприємницьких здібностей менеджерів, а також структурної організації та зв'язків менеджменту. Необхідно зауважити, що традиційно термін уживався в юридичній практиці для позначення системи прав зі збереження ресурсів і результатів їх продуктивного використання. Однак з економічного погляду таке трактування поняття не є вичерпним, а сам механізм збереження не входить до системи управління підприємством.

Головна мета управління економічною безпекою — забезпечення найефективнішого функціонування, найпродуктивнішої роботи операційної системи та економічного використання ресурсів, забезпечення певного рівня трудового життя персоналу та якості господарських процесів підприємства, а також постійного стимулювати нарощування наявного потенціалу та його стабільного розвитку.

Система економічної безпеки підприємства традиційно включає такі складові :

1) інтелектуальну і кадрову;

2) інформаційну;

3) техніко-технологічну;

4) фінансову;

5) політико-правову та екологічну:

6) силову.

Для аналітичної оцінки кожної з них слід визначити спектрі можливих загроз (ризиків) та оцінити ймовірність і наслідки їх реалізації. За умов невизначеності існує, сказати б, суперечність між теоретично досконалим і практично можливим підходами. Теоретично досконалий підхід полягає в тому, щоб урахувати всі, можливі варіанти сценаріїв руху грошових потоків. Однак практично це здебільшого неможливо зробити, бо доведеться враховувати надто багато альтернатив.

Суть основного завдання полягає в процедурі проведення таких розрахунків, котрі навіть у разі їх неповної адекватності уможливлювали б отримання достатньо надійних результатів, на які можна спиратися за вибору господарської альтернативи. Крім цього, слід особливо наголосити, що механізм створення економічної безпеки має базуватися на внутрішньосистемних характеристиках підприємства, тобто сама соціально-економічна система має включати «вбудовані» механізми запобігання зовнішнім і внутрішнім загрозам.

Загалом, усі ризики підприємницької діяльності можна класифікувати наступним чином:

1. За сферами виявлення:

1.1. Економічний — ризик, пов'язаний зі змінами економічних факторів у ході реалізації інвестиційного проекту.

1.2. Політичний — ризик виникнення різноманітних адміністративно-законодавчих обмежень інвестиційної діяльності, які пов'язані зі зміною інвестиційної політики держави.

1.3. Соціальний — ризик страйків, здійснення під тиском робітників незапланованих соціальних програм та інші аналогічні види ризиків.

1.4. Екологічний — ризик виникнення екологічних катастроф і різних стихійних лих (землетруси, лісові пожежі, повені і под.), котрі негативно впливають на інвестиційний проект,

1.5. Інші – ризик рекету, крадіжок майна, нечесності партнерів тощо.

2. За формами інвестування:

2.1. Ризики реального інвестування — ризики, пов'язані з помилковим вибором місцезнаходження об'єкта будівництва, порушення графіків поставок необхідних матеріалів, комплектувальних деталей за проектами, суттєвим зростанням цін на інвестиційні товари, неправильним підбором підрядчиків та з іншими факторами, що знижують ефективність інвестиційного проекту.

2.2. Ризики фінансового інвестування — цю групу ризиків пов'язано з непродуманим вибором фінансових інструментів для інвестування, фінансовими труднощами чи банкрутством окремих емітентів, непередбаченими змінами умов інвестування і т. п. Ризики інвестицій у фінансові інструменти мають таку структуру: а) ризики втраченого зиску; б) ризики зниження дохідності, а саме:

- відсоткові ризики;

- кредитні ризики;

- біржові ризики;

- селективні ризики;

- ризики втрати ліквідності;

- ризики банкрутства.

3. За джерелами:

3.1. Системний ризик — на цей вид ризику наражаються всі учасники інвестиційної діяльності і форм інвестування. Він значною мірою визначається зміною стадій економічного розвитку країни чи кон'юнктурних циклів розвитку інвестиційного ринку та іншими аналогічними факторами, на які інвестор не може вплинути, добираючи об'єкти інвестування.

3.2. Несистемний ризик — цей вид ризику притаманний конкретному об'єкту інвестування чи діяльності конкретною інвестора. Він може бути пов'язаний з некваліфікованим менеджментом проекту, посиленням конкуренції на певному сегменті інвестиційного ринку, нераціональною структурою інвестиційних ресурсів та іншими аналогічними факторами, негативним наслідкам, яких значною мірою можна запобігти за допомогою ефективного управління інвестиційним процесом.

Для інтегральної оцінки рівня економічної безпеки можна рекомендувати методику, що базується на використанні традиційних показників, темпів їх зміни та ймовірності реалізації специфічних ризиків. Процедура проведення розрахунків складається з таких етапів:

1. Визначення нормативного рівня показників кожної складової економічної безпеки (наприклад, фінансову складову можна охарактеризувати системою показників фінансової стійкості; інформаційну — показниками ефективності інвестицій в інформаційні технології, ефективності володіння інформацією, показниками новизни інформації тощо).

2. Визначення системи цільових показників, сформованої на попередньому етапі, на поточний період, а також визначення темпів їхньої зміни (вибір того чи іншого показника здійснюється керівництвом підприємства на базі корпоративної стратегії розвитку).

3. Визначення системи ризиків, якими переобтяжена діяльність підприємства, їх перегрупування за складовими та оцінка ймовірності їх реалізації (формування спектра можливих загроз за кожною складовою).

4. Визначення порівняльних індексів за кожним показником у розрізі складових економічної безпеки підприємства (під порівняльним індексом слід розуміти співвідношення фактичного значення кожного показника з його нормативним (середньогалузевим значенням).

5. Визначення рівня економічної безпеки для кожної складової.

6. Визначення загального показника економічної безпеки даного підприємства:

Еб = Fф.с * Fт-т.с * Fі-к.с * Fінф с * Fек.с * Fп-пс * Fс.с


де Fф.с.-- оцінка фінансової складової;

Fт-т.с — оцінка техніко-технологічної складової;

Fі-к.с — оцінка інтелектуальної та кадрової складової;

Fінф с — оцінка інформаційної складової;

Fек.с — оцінка екологічної складової;

Fп-пс — оцінка політико-правової складової;

Fс.с — оцінка силової складової економічної безпеки.

На підставі цих розрахунків аналізують чутливість загального показника реалізації найімовірніших загроз та визначають коефіцієнти еластичності за кожною складовою. Потім формують систему організації економічної безпеки підприємства з урахуванням складових, що мають найбільший вплив.