Економічна ефективність використання оборотних активів промислових підприємств Липовецького району: стан, шляхи покращення (стр. 1 из 7)
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ
1.1 Сутність, структура та призначення оборотних активів підприємства
1.2 Джерела формування оборотних активів підприємства
1.3 Методичні підходи до оцінювання ефективності використання оборотних активів підприємства
РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВ ЛИПОВЕЦЬКОГО РАЙОНУ
2.1 Загальна характеристика діяльності промислових підприємств Липовецького району
2.2 Оцінка складу та структури оборотних активів промислових підприємств Липовецького району
2.3 Оцінка джерел формування оборотних активів підприємств
2.4 Оцінка ефективності використання оборотних активів підприємств Липовецького району
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВ ЛИПОВЕЦЬКОГО РАЙОНУ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Економічний механізм формування та ефективного використання оборотних активів викликає інтерес як у теоретиків, так і практиків. В умовах трансформаційної економіки відбувається перехід до ринкових методів господарювання та переосмислюється роль оборотних активів в управлінні промисловістю. Облік відіграє важливу роль в інформаційному забезпеченні процесу управління, оскільки є базою для формування управлінської звітності, іншими словами він є підґрунтям для прийняття управлінських рішень.
Оборотні активи підприємства набули нових істотних змін у формуванні джерел їх фінансування і, в першу чергу, за рахунок нових фінансових інструментів, що найбільш сильно вплинули на процес прийняття тактичних та стратегічних управлінських рішень. Все це і ускладнює відображення в обліку господарських операцій та пошук практичних рішень, які впливають на умови і фактори руху оборотних активів.
Доцільність обраної теми полягає у дослідженні ряду проблем які властиві економічній діяльності сучасних український підприємств. Серед них головною із яких є проблема ефективного управління оборотними активами, високий рівень ефективності використання яких в певній мірі забезпечує стійкий фінансовий стан, кредитоспроможність, інвестиційну привабливість та зміцнює фінансову безпеку господарюючого суб’єкта.
Проблеми методології, теоретичного та практичного обґрунтування питань, пов’язаних з обліком, аналізом та управлінням оборотними активами знайшли відображення у працях багатьох вітчизняних вчених. Проте, відсутня єдина методика аналізу оборотних активів підприємств, яка вимагає подальших досліджень і наукових розробок. Існує необхідність у створенні такої методики обліку та аналізу оборотних активів, яка б дозволила не тільки чітко визначити їх фінансовий стан, а й була б доступною у використанні, зрозумілою та економічно ефективною з точки зору співвідношення “вигода - витрати”. Зазначене вище ще раз підтверджує актуальність теми дослідження та практичну значимість роботи.
В обліку оборотних активів проблемними питаннями є:
– з’ясування значення категорії “оборотні активи” в обліково-економічній літературі;
– неузгодженість між економічними термінами “оборотні кошти”, “оборотні активи” та “оборотний капітал”;
– методологічні аспекти відображення оборотних активів в системі рахунків бухгалтерського обліку;
– класифікація оборотних активів як об’єктів обліку;
– методика аналізу наявності та ефективного використання оборотних активів, складання управлінської звітності тощо.
Вибір даної теми дослідження зумовлений тим, що дані обліку повинні забезпечувати можливість прийняття управлінських рішень щодо оборотних активів, а це можливо лише за умови правильного ведення обліку, що в свою чергу забезпечує достовірність облікових даних.
Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування сутності, змісту, ролі оборотних активів в господарській діяльності підприємств Липовецького району та ефективності їх використання.
Об’єктом дослідження курсової роботи є використання оборотних активів на промислових підприємствах Липовецького району. Предметом дослідження є забезпеченість підприємств оборотними активами та ефективність управління ними.
Для досягнення мети поставлені наступні завдання:
1. обґрунтувати концептуальні підходи щодо сутності та значення оборотних активів та джерел їх фінансування;
2. узагальнити класифікаційні ознаки оборотних активів у розрізі їх типів з метою визначення критеріїв визнання оборотних активів як об’єктів обліку та аналізу;
3. провести аналіз забезпеченості підприємств оборотними активами та ефективності їх використання;
4. розробити практичні рекомендації щодо покращення використання оборотних активів відповідно до вимог системи управління.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ
1.1 Сутність, структура та призначення оборотних активів підприємства
За характером участі у діяльності підприємства його активи, тобто вся сукупність використаного для здійснення діяльності майна, ділиться на необоротні та оборотні. Відмінність між необоротними і оборотними активами визначається тривалістю циклу використання активів у виробництві продукції. Для необоротних активів характерне збереження речової форми в ході виробничого процесу протягом тривалого часу, зношуються вони повільно і оборот їх явно не спостерігається. До оборотних активів відноситься та частина майна, яка використовується протягом одного виробничого циклу і повністю переносить свою вартість на вартість продукції, що виробляється, змінюючи свою натурально-речову форму.
Серед публікацій останніх років досить мало таких, які б були повністю присвячені дослідженню сутності понять “оборотні активи”, “оборотні кошти” та “оборотний капітал”, а поняття в переважній більшості публікацій розглядаються у контексті управління та контролю.
Проаналізувавши поняття “оборотні активи” в різних літературних джерелах, можна виділити чотири підходи економістів до трактування сутності даного поняття:
1) це сукупність оборотних фондів та фондів обігу;
2) це оборотні засоби підприємств, що відображаються в активі їх бухгалтерського балансу;
3) це активи, що використовують в одному операційному циклі, обороті, або будуть перетворені на гроші протягом одного року;
4) це гроші, запаси, борги третіх осіб, короткострокові фінансові вкладення.
Серед вчених найбільше прихильників першого та другого підходу.
Згідно п.4 П(С) БО «Баланс» оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом дванадцяти місяців з дати балансу [1].
Склад оборотних активів підприємства згідно з П(С)БО 2 «Баланс» подано на рисунку 1.1.
 |
Рисунок 1.1 - Склад оборотних активів підприємства
Отже, виробничі запаси – це комплексна група, що включає сировину, основні матеріали, куповані напівфабрикати, паливо, тару, запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети.
Векселі одержані – це заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), інші активи, виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.
Дебіторська заборгованість – це заборгованість покупців або замовників за продані товари чи надані послуги, заборгованість фінансових і податкових органів перед підприємством, сума нарахованих дивідендів, процентів чи роялті, що підлягають надходженню, тощо.
Поточні фінансові інвестиції – це фінансові інвестиції на строк, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).
Грошові кошти та їх еквіваленти – це кошти у касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів.
Інші оборотні активи – це оборотні активи, які не можуть бути включені до наведених вище оборотних активів.
Оборотні активи підприємства у вартісній оцінці отримали на практиці назву оборотних засобів.
Оборотні засоби підприємства – це сукупність грошових коштів підприємства, вкладених в оборотні виробничі фонди і фонди обігу з метою забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції [2].
Як вже зазначалось, оборотні кошти авансуються в оборотні фонди та фонди обігу, поєднання яких є економічною сутністю оборотних коштів, покликаних забезпечити безперервність усього процесу відтворення, в ході якого фонди обов’язково проходять усі стадії від виробництва до споживання.
Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва. Вони матеріалізуються в предметах праці (сировині, матеріалах, паливі та ін.) та частково в засобах праці у вигляді малоцінних швидкозношуваних предметах та втілюються у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виробництва, також вони представлені витратами майбутніх періодів, які необхідні для встановлення нового обладнання, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості, з освоєнням нових виробництв та агрегатів та ін.
Інший елемент оборотних коштів – фонди обігу. Вони не приймають безпосередньої участі в процесі виробництва, їх призначення полягає в забезпеченні ресурсами процесу обігу, в обслуговуванні кругообігу засобів підприємства та досягненні єдності виробництва та обігу. Фонди обігу знаходять своє відображення в готовій продукції та грошових коштах.
Але під фондом в обліковому значенні необхідно розуміти такі категорії пасиву, яким в активі протиставляються засоби найрізноманітнішого призначення, закріплені за підприємством. До оборотних виробничих фондів належать виробничі запаси, незавершене виробництво, МШП, брак у виробництві, напівфабрикати, тварини на вирощуванні та відгодівлі, витрати майбутніх періодів, а до фондів обігу – готова продукція на складі, товари, грошові кошти, дебіторська заборгованість [3]. Тобто оборотні кошти є фінансовою категорією, опосередковуючою ланкою між оборотним капіталом та оборотними фондами, фондами обігу, а в обліку – оборотними активами.