Економічне вчення Б'юкенена (стр. 4 из 4)

Так, Ro< Ri < R2, а тому загальні суспільні втрати найменші за Ro, а найбільші — за R2. Тому завданням економічної політики є досягнення кривої байдужості, розташованої найближче до точки беззбитковості (С).

Оптимальне політичне рішення зобразимо на рис. 3, ввівши до карти кривих байдужості бюджетне обмеження, яке позначимо прямою ВВ. Ця пряма показує межу багатьох допустимих значень інфляції і випуску.

Із рівняння (9а) випливає обмеження, згідно з яким зміни інфляції та випуску мають знаходитись вище прямої ВВ. Рівновага матиме місце в точці дотику прямої ВВ до кривої байдужості, розташованої найближче до центра (С) рис. 3.

Рис. 3. Рівновага в точці дотику кривої байдужості та прямої обмеження

На рис. 3 точка Е — точка рівноваги. Тут функція втрат досягає свого мінімального значення серед множини допустимих значень.

Як показує рис. 3, в точці Е випуск скорочується (AQ < 0), а інфляція скоротиться менше ніж на 4 %, тобто вона не досягне загальнопланового нульового рівня. Це означає, що в цьому випадку суперечність між двома цілями через неможливість їх одночасної реалізації, з причини недостатності засобів (інструментів), спричиняє певні втрати обсягу випуску заради зменшення рівня інфляції.

Якби політики вирішили повністю реалізувати ціль, пов'язану з подоланням інфляції, то, як зрозуміло із рис. 3, економіка понесла б значно більші втрати обсягу випуску, які досягли б рівня AQ, що значно б збільшило загальні соціальні втрати.

Цей приклад показує важливість компромісів у економічній політиці.

Висновок

На основі сказаного можна зробити такі висновки:

по-перше, суспільство може мати досить багато цілей, але вони не мають висуватись водночас як цілі економічної політики;

по-друге, між цілями існує певна субординація, адже є цілі, які суперечать одна одній, або мають один інструмент реалізації і тому не можуть досягти свого оптимуму за одночасної реалізації;

по-третє, чітке розмежування функцій між ринком і державою зменшує кількість цілей державної політики, що, навіть за незмінної кількості інструментів, полегшує їх реалізацію;

по-четверте, при здійсненні економічної політики суперечливо впливають на цілі й самі інструменти.

Наприклад, держава має за мету досягти збільшення обсягу виробництва на AQ. Для цього з урахуванням мультиплікатора держава збільшує державні витрати (AG), завдяки чому зростає сукупний попит (AD), а також обсяг виробництва (Q) і доходу (У). Але разом з тим, збільшуючи державні витрати (G), держава мусить збільшити податки (Г), що зменшить споживчий попит домогосподарств (С) та інвестиційний попит підприємницького сектору (J), а отже, зменшить і сукупний попит (AD), обсяг виробництва (Q) і доходу (Y). Отже, теорія і практика здійснення економічної політики складні, суперечливі і потребують глибоких знань, виваженості та постійної готовності до змін.

Список використаних джерел

1. Базилевич В.Д., Попов В.М., Базилевич К.С., Гражевська Н.І. Економічна теорія: політекономія. — К.: Знання-Прес, 2008. — 719 с.

2. Білик В.О., Саблук П.Т. Економічна теорія. — К.: ННЦ ІАЕ, 2004. — 560 с.

3. Галушка З. ., Комарницький І.Ф., Нікіфоров П.О. Економічна теорія. — Чернівці: Рута, 2007. — 300с.

4. Гальчинський А.С., Єщенко П.С. Економічна теорія. — К.: Вища школа, 2007. — 503c.

5. Мочерний С.В. Економічна теорія. — К.: Видавничий центр "Академія", 2008. — 640 с.

6. Чистякова В.М., Литвинова О.Н., Коломийчук В.С. Економічна теорія: 100 основних питань: експрес-довідник. — Т.: ТДМУ "Укрмедкнига", 2008. — 128c.