Аналіз рівня спеціалізації в середньому за 6 років свідчить, що в Запорізькій області склались три типи господарств:
І тип господарств – багатогалузеві господарства, в яких садівництво є додатковою галуззю, рівень спеціалізації в них до 1,0 %. Такий тип характерний для більшості господарств, які займаються садівництвом. Прикладом можуть бути сільськогосподарські підприємства Леніна і ПП “Приморський” Якимівського району, ВАТ “Весна” і СВК “Агрофірма ім. Фрунзе” Мелітопольського району, ТОВ “Калініна” Приазовського району.
ІІ тип господарств – багатогалузеві господарства, садівництво в яких є однією з провідних галузей. Рівень спеціалізації – 1-5 %. Ці господарства забезпечують високу урожайність плодово-ягідної продукції і мають високий рівень товарності. Так, у ТОВ “Маяк” Мелітопольського району рівень урожайності в середньому за 1996-2001 рр. становить 5,8 ц/га, при собівартості виробництва плодів і ягід – 340,8 грн., рівні товарності – 85%.
ІІІ тип господарств – спеціалізовані господарства, в яких садівництво являється основним джерелом надходжень прибутку. Рівень рентабельності в ДГ “Мелітопольське” в середньому за 6 років становить 46,6%, а урожайність плодів і ягід – 99,1 ц/га. На досягнення такого рівня виробництва щорічно витрачається 2500-3500 грн/га. Вирощування сортів високої якості, які відповідають вимогам споживачів, організація зберігання продукції в господарстві забезпечують прибуток в середньому 1104 грн./га.
Отже, існування водночас високорентабельного та збиткового виробництва плодово-ягідної продукції у сільськогосподарських підприємствах, які знаходяться в однакових природно-кліматичних й економічних умовах, свідчить про наявність резервів зниження собівартості виробництва плодів і ягід, та підвищення урожайності і на цій основі піднесення ефективності ведення садівництва.
Існує пряма залежність показників ефективності виробництва від обсягів виробництва плодів і ягід у господарстві (табл. 2.16)
Таблиця 2.16
Ефективність виробництва плодів і ягід залежно від обсягу виробництва плодово-ягідної продукції в сільськогосподарських підприємствах Запорізької області (в середньому за 1996-2001 рр.)
| Показники | Групи господарств за обсягами виробництва плодів та ягід на підприємство, ц | ||
| І до 500,0 | ІІ 500,1-1000,0 | ІІІ 1000,1 і більше | |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Кількість підприємств у групі | 58 | 8 | 8 |
| Валовий збір плодів і ягід, ц | 102,2 | 763,1 | 7697,2 |
| Площа насаджень у плодоносному віці, га | 35 | 101 | 190 |
| Урожайність, ц/га | 2,9 | 7,6 | 40,5 |
| Затрати праці, люд-год.: | |||
| на 1 га | 148,6 | 400,1 | 449,4 |
| на 1 ц | 50,9 | 53,0 | 11,1 |
| Виробничі витрати на 1 га, грн. | 329,4 | 837,7 | 1308,4 |
| Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн. | 113,7 | 116,3 | 37,4 |
Продовження таблиці 2.16
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Ціна реалізації 1 ц плодів і ягід, грн. | 55,5 | 68,5 | 47,9 |
| Прибуток (+), збиток (-): | |||
| всього, тис. грн. | -4,77 | -30,27 | 66,35 |
| на 1 га, грн. | -133,4 | -299,7 | 349,2 |
| на 1 ц реалізованої продукції, грн. | -58,2 | -47,8 | 10,5 |
| Рівень товарності, % | 80,4 | 83,0 | 82,0 |
| Рівень рентабельності, % | -50,3 | -26,0 | 28,1 |
Сільськогосподарські підприємства досліджуваного регіону відзначаються низьким рівнем обсягів виробництва. Лише 16 господарств із 74-х у середньому за рік одержують більше 500 ц. Так, середній рівень валового збору у другій групі становить 763,1 ц. Такий стан пояснюється не тільки невеликими площами насаджень у плодоносному віці, а й низьким рівнем інтенсифікації виробництва.
Виробничі витрати на 1 га у першій та другій групі сільськогосподарських підприємств відповідно дорівнювали 25,2 і 64,0% від витрат третьої групи, відповідно затрати праці – 33,1 і 89,0%, що стало основною причиною збитковості господарств двох перших груп взагалі і в розрахунку на 1 га.
Поряд з тим, протягом дослідного періоду спостерігається стійкий спад виробництва плодів та ягід, одною з основних причин якого є порушення технологій догляду за насадженнями. Це перш за все стосується своєчасності заходів боротьби зі шкідниками та хворобами, строків та норм внесення добрив, проведення необхідної кількості поливів, порушення строків збору урожаю, недостатнього забезпечення транспортними засобами.
Обсяг виробництва плодів і ягід є вагомим фактором підвищення показників ефективності, таких як прибуток на 1 га реалізованої продукції і рівень рентабельності. У процесі дослідження встановлена пряма залежність цих показників від зміни валового збору. Так, у південному Степу виробництво плодів і ягід сільськогосподарських підприємств прибуткове, якщо його обсяги перевищують 1000 ц за рік. В основному всі господарства, які одержали валовий збір менше 1000 ц були збитковими, або одержали річний прибуток не більше 10 тис. грн. за рік.
Слід наголосити, що економічна ефективність залежить не тільки від обсягів виробництва і показників рівня інтенсифікації, а й від ціни реалізації та рівня товарності. Так, у господарствах третьої групи СВК “Дружба” (Мелітопольського району), СВК “Фрунзе” (Веселівського району) при середніх обсягах валового збору відповідно 1307,5 і 1970,5 ц та рівня товарності 83,2 і 84,4%, прибуток на 1 га становить 171,6 та 915,2 грн. Основною причиною перш за все стала висока ціна реалізації продукції, яка відповідно дорівнювала 70,7 і 63,2 грн./ц. Низький рівень товарності в господарствах свідчить про резерви підвищення обсягів реалізації продукції за рахунок удосконалення каналів збуту, розвитку інфраструктури, підвищення якості, а на засадах цього конкурентоспроможності продукції в сільськогосподарських підприємствах.
Отже, вплив негативних економічних наслідків позначився на зниженні рівня урожайності в досліджуваному регіоні, особливо в сільськогосподарських підприємствах, а внаслідок цього зменшення обсягів виробництва плодів усіх видів плодово-ягідних культур. Аналіз ефективного виробництва визначив чітку тенденцію між концентрацією і спеціалізацією галузі, обсягами виробництва та зменшенням затрат праці та собівартості продукції, збільшенням прибутку на 1 га, рівня товарності і рентабельності виробництва. Одночасне існування збиткових і прибуткових господарств вказує на значні резерви підвищення ефективності виробництва плодово-ягідної продукції в сільськогосподарських підприємствах Запорізької області.
2.3 Ефективність реалізації плодово-ягідної продукції
Одним із суттєвих факторів ефективності виробництва плодово-ягідної продукції являється формування сфери реалізації. Декілька років тому ринок продукції садівництва не був актуальним для конкретно взятого господарства, так як практично весь обсяг плодів і ягід закуповувався державою і велика частина прибутку від їх реалізації поступала державним заготівельним та переробним організаціям. наряду з цим, більшість господарств, які зупинились перед свободою вибору, вже сьогодні зіштовхуються з гострою проблемою збуту плодово-ягідної продукції.
Одержуючи урожай, але не знаходячи споживача на цю продукцію навіть спеціалізовані господарства не можуть вести не тільки розширене, але й просте відтворення. Тому, першочерговою метою товаровиробника є активний пошук ринків збуту.
Необхідно зосередити увагу на тому аспекті, що в умовах перехідної економіки основними виробниками плодово-ягідної продукції в дослідженому регіоні залишаються господарства населення, що спричиняє труднощі як у виробництві плодів та ягід, так і їх реалізації. Фактично таке виробництво призначене насамперед для самозабезпечення домогосподарств і, по суті, майже не впливає на функціонування ринку плодово-ягідної продукції, практично не пов‘язане із забезпеченням сировиною переробної промисловості.
Однією з основних причин незадовільного забезпечення регіонального ринку плодами та ягодами є не тільки спад виробництва, а й низька товарність плодово-ягідної продукції (рис. 2.4)
Середній рівень товарності за 6 років становить 87,2%. Основною причиною такого стану є несвоєчасна реалізація вирощеної продукції, внаслідок чого її псування, неможливість більшості господарств знайти ефективні канали збуту. Слід вказати на протилежну тенденцію рівня товарності й обсягів реалізації продукції. Тобто рівень товарності збільшується не за рахунок зростання обсягів виробництва і реалізації продукції, а тільки за рахунок підвищення частки обсягів реалізації. Обсяги реалізації продукції у 2002р. в порівнянні з 2001 р. зменшилися на 19,4%, водночас рівень товарності зріс на 35,1%; а при зниженні рівня товарності на 39,7% у 2000 р. в порівнянні з 1999 р. обсяг реалізації продукції збільшився майже удвічі.
Перш за все це означає, що сільськогосподарські підприємства можуть реалізувати лише певну, визначену частину виробленої продукції. Господарства не здатні реагувати на економічні умови, створені на ринку, а саме зміну цін, попиту і пропозиції.