Отже, залежно від того, наскільки швидко та успішно сільськогосподарські підприємства будуть досліджувати ринок, виробляти якісну плодово-ягідну продукцію, організовувати постачання на ринок та реалізувати її, буде визначена подальший напрямок їх діяльності.
Удосконалення традиційних та пошук нових каналів збуту плодово-ягідної продукції є постійною турботою сільськогосподарських підприємств. Господарства збувають свою продукцію на невигідних умовах: за низькою ціною, дрібними партіями та несвоєчасно, що призводить до псування її. Керівники сільськогосподарських підприємств звикли використовувати найшвидші канали реалізації для забезпечення швидкого товарообігу. Вони не в змозі швидко реагувати на зміни ринку та вирішувати, який канал реалізації буде найефективнішим для них. Різноманітність можливих каналів збуту плодів і ягід відображена на рис. 3.2
З наведеної вище схеми видно, що найкоротшим шляхом збуту продукції є безпосередній зв’язок між сільськогосподарськими підприємствами та споживачами, тобто прямий продаж плодів і ягід на ринку та безпосередньо на підприємстві. У літній період необхідно створювати ринки плодово-ягідної продукції у великих населених пунктах та курортах, відстань до яких від сільськогосподарських підприємств має бути в середньому не більшою 50-80 км для того, щоб господарства могли відшкодувати транспортні витрати. У такій типу торгівлі повинні брати участь невеликі господарства різних форм власності в яких садівництво є додатковою галуззю.
Як свідчать результати дослідження доцільно використовувати декілька різноманітних каналів реалізації у певний час для стабільного продажу продукції, підвищення рівня товарності, підтримки конкурентоспроможності, зберігання плодово-ягідної продукції, підтримки якості плодів та ягід (табл. 3.11)
Таблиця 3.11
Розподіл каналів реалізації продукції об‘єктами ринкової інфраструктури за видами діяльності
Види діяльності | Суб‘єкти реалізації плодово-ягідної продукції | ||||
Оптові реалізатори | Обслуговуючі кооперативи | Фірмові магазини | Електронна торгівля | Роздрібні реалізатори | |
Закупівля | У сільгосп підприємства | Безпосередньо у сільгосппідприємстві | Безпосередньо у сільгосппідприємстві | Безпосередньо у сільгосппідприємстві | Є 2-ю чи 3-ю ланкою в каналах реалізації |
Продаж | Роздрібним реалізаторам | Оптовим реалізаторам, населенню | Населенню | Оптовим і роздрібним реалізаторам, населенню | Населенню |
Зберігання | + | + | + | - | - |
Транспортування | + | інколи | - | - | |
Первинна переробка | + | + | + | - | - |
Стандартизація та сортування | + | + | інколи | + | - |
Економічний ризик | бере на себе | невиконання вимог уставу кооперативу | - | + | - |
Ринкова інформація | + | переважно для членів кооперативу | - | + | - |
Канали збуту продукції відрізняються за умовами закупівлі, продажу, зберігання, транспортування, первинної переробки, сортування та надання ринкової інформації Однак, переважаючою формою при прямому каналі реалізації повинна бути закупівля плодово-ягідної продукції в сільськогосподарських підприємствах на контрактних умовах, особливо таких культур як яблука та черешні, на які припадає 60-70% від обсягу прямого продажу в сільськогосподарських підприємствах досліджуваної області. Контракти між сільськогосподарськими та комерційними підприємствами укладаються на початку року за плановою собівартістю продукції та коригується при реалізації з урахуванням поточної ринкової кон’юнктури та виробничих витрат на виробництво плодів і ягід.
Прямий продаж переважний за рахунок того, що між виробниками та споживачами плодів немає торгових посередників. Однак, такий шлях не завжди може бути ефективним.
Реалізація плодово-ягідної продукції за прямими каналами вважається вигідною, якщо обсяги реалізованої продукції великі, вона не псується при транспортуванні, ціна реалізації вища, ніж витрати виробництва.
Немаловажним каналом реалізації плодів і ягід являється їх постачання на переробку, яка забезпечує населення плодами та ягодами в зимній період. Незважаючи на заходи, які забезпечують збільшення випуску цього виду продукції, потреба в неї в Запорізькій області нині незадовільна, виробничі потужності нарощуються повільно, переробні підприємства області в основному спеціалізуються на переробці кабачків, моркви, столового буряку та інших овочів. Так, основною продукцією в ТОВ АПК «Солоха» К.-Дніпровського району є кабачкова ікра і томатна паста. У плані виробництва Мелітопольського консервного заводу на 2004 рік було заплановано лише 4000 туб соку яблуневого, по 100 туб абрикосового і сливового соків, крім того 560 туб варення, джему і повидла з вишні, черешні та абрикосу. Але навіть цього недостатньо для повного забезпечення населення області в переробній плодово-ягідній продукції.
Незважаючи на те, що постачання плодів та ягід на переробку для сільськогосподарських підприємств являється постійним каналом реалізації, особливо, якщо продукція являється невищої якості, в останні роки її збут значно зменшився. Основною причиною цього було несвоєчасна оплата за продукцію переробними підприємствами, низькі закупочні ціни на сировину та незадовільні умови поставки. В 2003 році ціна яблук Ренет Семиренка, які надходили на переробку в Запорізькій області у середньому складала 0,8-1,0 грн/кг, в той же час як сільськогосподарські підприємства реалізовували яблука на ринку та комерційним підприємствам за ціною 1,8-2,0 грн/кг, як І так і ІІ сорту. Сільськогосподарським підприємствам та господарствам населення не вигідно реалізовувати плоди та ягоди на переробку за рахунок того, що витрати, які понесені на вирощування плодів і ягід І сорту вищі, ніж закупочна ціна на них. В господарствах Запорізької області виробляється лише 15-20% продукції ІІІ сорту, яка може бути використана на переробку.
Сільськогосподарські підприємства, що спеціалізуються на вирощуванні плодово-ягідної продукції, або садівництво в яких є однією з основних галузей, можуть створювати власні торгівельні підприємства, такі як фірмові магазини з продажу сільськогосподарської продукції, в тому числі плодів та ягід. Таке підприємство створює ринок, на якому виробник та продавець продукції виступають в одній особі. Даний канал реалізації дозволяє швидко доставляти плодово-ягідну продукцію, уникаючи проміжних ланок у структурі товарної продукції, й успішно конкурувати з іншими сільськогосподарськими підприємствами на споживчому ринку.
Реалізація сільськогосподарської продукції у фірмових магазинах тільки набуває розвитку. З одного боку, організація такої торгівлі потребує додаткових капіталовкладень, з іншого – є одним з ефективних каналів реалізації. Прикладом може бути діяльність СВК “Фрунзе” Веселівського району Запорізької області. Фірмова торгівельна мережа кооперативу налічує 6 магазинів, один з яких розташований в районному центрі Веселе та п‘ять – у місті Мелітополі. Господарство реалізує продукцію тільки власного виробництва, у тому числі плоди. У період збору плодів фірмові магазини реалізують 5 т черешні, 3 т сливи, 5-6 т яблук, 2 т персику та абрикосу, що в середньому становить 70-80% від реалізованого обсягу продукції в господарстві, що свідчить про необхідність розвитку фірмової торгівлі в інших сільськогосподарських підприємствах досліджуваної області.
Прикладом ефективної діяльності фірмової торгівлі є магазин №81 розташований у м. Мелітополь, який щоденно обслуговує 3-5 тис. покупців. Частка плодів в асортименті продукції займає 10-15%. За ІІІ квартал 2003 року було реалізовано 22 т плодів на суму 10 тис. грн., що становить 6,1% від загальної виручки магазину. Вважаємо що, основні переваги торгівлі полягають у наявності достатнього асортименту продукції та більш нижчих цінах порівняно з іншими торгівельними закладами, що привертає увагу населення и активізує торгівлю. В магазині підтримується низький рівень торгівельної націнки – 10-15%, що сприяє збільшенню попиту та підвищенню обсягів реалізації.
Основною плодовою культурою в магазині є яблука, ціни на які встановлюються СВК “Фрунзе” з урахуванням попиту населення та пропозиції в регіоні на поточний момент. У IV кварталі 2003 р. ціни на яблука коливались від 1,0 до 2,0 грн. і в середньому становили 1,6 грн., що на 30-40% нижче від ціни на пропоновані вітчизняні яблука на місцевому ринку. Організація фірмової торгівлі в СВК “Фрунзе” забезпечила збільшення показників ефективності виробництва в даному господарстві за 1998-2003 роки майже у 3-4 рази (табл. 3.12).
Таблиця 3.12
Ефективність виробництва плодової продукції
в СВК “Фрунзе” Веселівського району, 1998-2003 рр.
Показники | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
Площа насаджень в плодоносному віці, га | 2 | 46 | 54 | 54 | 38 | 83 |
Валовий збір плодів, ц | 1360 | 80 | 2418 | 6403 | 2631 | 15611 |
Урожайність, ц/га | 61,8 | 5,0 | 44,8 | 118,6 | 69,2 | 160,9 |
Затрати праці: | ||||||
на 1 га, люд.-год. | 909,1 | 478,3 | 740,7 | 1333,3 | 2078,9 | 915,7 |
на 1 ц, люд-год. | 14,7 | 275,0 | 16,5 | 11,2 | 30,0 | 4,9 |
Виробничі витрати на 1 га, грн. | 3577,3 | 956,5 | 2557,4 | 6037,0 | 9368,4 | 5951,8 |
Виробнича собівартість 1 ц плодів, грн. | 57,9 | 550 | 57,1 | 50,9 | 135,3 | 31,6 |
Ціна реалізації 1 ц плодів, грн. | 41,1 | 73,2 | 49,5 | 74,1 | 74,4 | 57,8 |
Прибуток (+), збиток (-): | ||||||
всього, тис. грн. | -14,1 | -30,7 | -13,7 | 312 | -1 | 174 |
на 1 га, грн. | -640,9 | -667,4 | -1446,3 | 58,3 | 26,3 | 2096,4 |
Рівень рентабельності, % | -25,0 | -85,5 | -14,9 | 196,2 | -0,6 | 26,7 |
Рівень товарності, % | 75,6 | 88,8 | 65,3 | 99,3 | 80,2 | 91,4 |
Обсяг реалізації плодів у фірмовій торгівлі, ц | 561 | 23 | 1305 | 4890 | 1870 | 13422 |
Частка виручки від реалізації у фірмових магазинах у загальному обсязі, % | 64,1 | 32,8 | 63,6 | 61,4 | 57,9 | 83,4 |
Після скасування держзамовлення на плодово-ягідну продукцію втрачені зв‘язки між сільськогосподарськими товаровиробниками та споживачами, колишні КСП позбулися постійного каналу збуту продукції, що стало однією з передумовою зниження прибутку та рентабельності продукції. Господарства були не в змозі знайти нові вигідні канали.