У товаровиробників, у яких індивідуальна вартість товару збігається із суспільною, відбувається нормальний процес відтворення. Ця група становить у суспільстві більшість і, для того щоб не збанкрутіти, вона має застосовувати досконаліші засоби виробництва і підвищувати кваліфікацію своїх працівників.
Отже, закон вартості сприяє розвитку виробництва. Водночас він стимулює прогрес виробництва, оскільки економічними методами позбавляє товарне господарство від неефективних підприємств. А це, в свою чергу, впливає на розвиток суспільних потреб, пришвидшуючи науково-технічний і суспільний прогрес.
4. ВПЛИВ ЗАКОНУ ВАРТОСТІ НА ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО
Товарне виробництво як форма ведення господарства зазнає впливу дії тих законів, які йому властиві, в тому числі дії закону вартості Дія закону вартості проявляється в тому, що вартість товару визначається суспільно необхідними затратами праці і обмін товарів здійснюється відповідно до суспільно необхідних затрат праці на ці товари.
Тобто, обмін одного товару на інший відбувається за принципом еквівалентності.
В розвинутому товарному виробництві обмін товарів відбувається за цінами, що склалися на ринку.
Закон вартості - це закон утворення цін, а ціна, як ми вже знаємо, це грошовий вираз вартості.
Всі ці положення відносяться до будь якого товарного виробництва.
Але дія закону вартості має певні особливості залежно від того, на яку форму власності спирається виробництво і який спосіб виробництва обслуговує товарне виробництво.
В капіталістичному товарному виробництві . основою якого є приватна власність на засоби виробництва, закон вартості виступає як стихійний регулятор виробництва і як стихійний рушій розвитку продуктивних сил.
Як стихійний регулятор капіталістичного виробництва закон вартості свою регулюючу роль здійснює через ціни. Під впливом попиту і пропозиції ціни можуть відхилятися в ту чи іншу сторону від вартості, хоча сума цін всієї маси товарів обов'язково дорівнює їх вартості. Відхилення цін від вартості робить відповідний вплив на виробництво. При падінні попиту на товари знижуються ціни на них, тобто відхиляються вниз від вартості товарів. Внаслідок цього виробництво даних товарів скорочується.
І, навпаки, підвищення попиту на товари обумовлює підвищення цін на них і штовхає на розширення їх виробництва.
Розширення чи звуження виробництва в окремих галузях веде до збільшення чи зменшення в цих галузях засобів виробництва і робочої сили.
Так за допомогою закону вартості, через відхилення цін від вартості стихійно регулюється розвиток суспільного виробництва.
Механізм дії закону вартості як стихійного рушія розвитку продуктивних сил проявляється таким чином. Ціни за якими товаровиробники реалізують свою продукцію на ринку, відповідають суспільно необхідним затратам праці. Товаровиробники, які здійснюють виробництво більш досконалими засобами виробництва, затрачають на виробництво продукції менше часу, ніж суспільно необхідний час. Тому при реалізації продукції вони збагачуються. Це штовхає інших товаровиробників підвищувати продуктивність праці шляхом удосконалення техніки і технології виробництва, організації праці тощо.
Для наочності приведемо такий приклад. Скажімо, в галузі, що виробляє автомобілі є три групи підприємств:
1. в одній з них на виробництво одного автомобіля затрачають 300 годин праці;
2. в другій групі - на виробництво такого же автомобіля затрачають 400 годин праці;
3. в третій групі - 500 годин праці.
Більшість автомобілів виробляється в групі, де затрати на один автомобіль становлять 400 годин праці.
Тоді й суспільно необхідна праця, яка визначає вартість, буде десь біля 400 годин праці.
При цьому в найкращих умовах будуть ті підприємства, де затрати пращ становлять 300 годин на автомобіль. Від виробництва кожного автомобіля вони одержать ще додатковий прибуток, рівний 100 годинам середньосуспільної пращ.
Між усіма групами підприємств буде вестися конкуренція, яка штовхатиме відстаючих на удосконалення виробництва, на скорочення затрат праці. Поряд з цим скорочуватимуться суспільно-необхідні затрати праці, знову виникатиме конкуренція, знову удосконалення і так безперервно.
При цьому стихійна дія закону вартості викликає такі наслідки:
· розорення дрібних товаровиробників в результаті того, що вони не змогли вистояти в конкуренції з великими товаровиробниками.
· оскільки в умовах капіталістичного товарного виробництва праця будь-якого товаровиробника не завжди може виступити частиною суспільної праці, тобто оскільки приватна праця виробника не завжди може бути визнана суспільною, то дія закону вартості може приводити до марнотратства суспільної праці: товари виробили, а попиту на них немає.
В умовах капіталістичного товарного виробництва неминуче розвивається таке специфічне явище, як панування речей над людьми. Пояснюється воно тим. що при товарному виробництві, заснованому на приватній власності на засоби виробництва, суспільні, виробничі відносини між людьми здійснюються через речі, набувають форми відносин між речами, тобто виробничі відносини людей оречевлюються.
Скажімо, кожний відособлений товаровиробник наперед не знає чи визнає суспільство його працю, втілену в якомусь товарі, корисною, чи не визнає. Він сліпо працює на ринок, для якого характерними є і коливання цін і конкуренція. І тут на ринку, товаровиробник залежить безпосередньо не від другої особи, а від речей - товарів. Саме від товарів залежить, продасть виробник свої товари чи ні, по яких цінах і яку суму грошей одержить за них
Виходить, що замість того, щоб люди панували над речами, речі панують над людьми.
Це специфічне явище, об'єктивно існуюче в товарному господарстві, К. Маркс назвав токарним фетишизмом
Факт панування в капіталістичному суспільстві речей над людьми це об'єктивна сторона товарного фетишизму.
Проте, крім цієї сторони, є ще суб'єктивна сторона фетишизму, яка полягає в тому, що самі товаровиробники, або приписують речам-товарам і грошам надприродні властивості, обожнюють їх, поклоняються їм, або твердять, що суспільні властивості притаманні речам від природи і носять вічний характер.
Суб'єктивна сторона товарного фетишизму може бути переборена в процесі наукового пізнання об'єктивної дійсності.
Об'єктивна сторона товарного фетишизму, тобто панування речей над людьми, не може бути усунена доти, доки не буде ліквідована її основа - капіталістичне товарне виробництво .
Товарний фетишизм - категорія історична . В умовах патріархальної селянської сім'ї чи у феодальному мастку для нього не було місця Селянин, працюючи на поміщика, давав в його розпорядження або свою працю безпосередньо, або продукти праці.
Тут відносини були цілком ясними. Лише капіталістичне товарне виробництво привело до появи товарного фетишизму . Соціалістичне усуспільнення виробництва приводить до зникнення товарного фетишизму.
ВИСНОВКИ
В ході написання даної курсової роботи ми детальновивчили, що таке вартість, як вона формується, від чого залежить її величина, що таке закон вартості, його сутність та яким є його значення в економічній науці.
Тепер можна сказати, що питання про величину вартості має велике практичне та теоретичне значення. Так як вартість являє собою уречевлену у товарі абстрактну працю, то величина вартості товару визначається кількістю праці, витраченого на його вироблення. Кількість праці вимірюється робочим часом – годинами, днями та т.і. Тому величина вартості товару визначається кількістю робочого часу, витраченого на виробництво.
При цьому величина вартості товару визначається наступними факторами:
1.Рівнем продуктивності праці. Продуктивність праці виражається у кількостіспоживчих вартостей, створених за одиницю часу. Тому величина вартості одиниці товару оберненопропорційна до рівня продуктивності праці. Величина вартостізагальної маси товарів не залежить від продуктивності праці. Необхідно зазначити, що суспільна вартість товару змінються лише у тому випадку, коли більш висока продуктивність праці захопить більшість підприємств, що виготовляють даний товар.
2.Рівнем інтенсивності праці. Вона визначається витратами праці за одиницю часу. При зростанні інтенсивності праці за рівні проміжки часустворюється різна величина вартості. Більш інтенсивна праця створює за одиницю часу більшу кількість продукції та більшу вартість, ніж менш інтенсивна. Зростання інтесивності праціхарактеризується збільшенням ефективності як конкретної, так і абстрактної праці.
3.Рівнем складності праці. Проста праця – це праця некваліфікована, яку здатна виконати будь-яка людина, без попередньої підготовки. Складна праця – це праця кваліфікована, для виконання якої необхідне попереднє навчання якої-небудь спеціальності.
Дане твердження було покладено в основу трудової теорії вартості, яка була розроблена англіською класичною школою. Її представниками були Адам Сміт, Давид Рікардо, Уіль’ям Петті. Подальший розвиток, даний напрям отримав у працях Карла Маркса. В основі його вченя також лежала трудова теорія вартості. Маркс у своїх працях розробив теорію додаткової вартості. На думку Маркса, додаткова вартість виступає у вигляді видатків вартості продукту над сумою вартості елементів його виробництва. По своїй суті, додаткова вартість – це та частина вартості, яка створюється найманими робітниками понад вартість їх робочої сили та являє собою неоплачену працю, яку капіталіст залишає собі.