Таким чином, говорити про те, що потрібно захищати національного товаровиробника, - це повний теоретичний і категоріальний нонсенс. Тому що як тільки виробник став товаровиробником, його вже не потрібно захищати, бо продукт праці тільки тоді стає товаром, коли він знайшов свого покупця. Якщо він не знайшов свого покупця і споживача, то немає і товаровиробника. Це - абсолютна істина. Існування терміна "захист і підтримка національного товаровиробника", введеного в період правління певних урядів з 1995 року, свідчить про те, що до влади в Україні прийшли абсолютно безграмотні у теоретичному плані люди.
Теза про захист національного товаровиробника мала свій розвиток в країнах третього світу, які обрали шлях соціалістичної орієнтації з 70-х років. Це була модель імпортозаміщення. Хто не знає цього, тому варто прочитати ці книжки. Ця модель вела до повної ізоляції будь-якої країни. Наприклад, вона застосовувалась у Танзанії, на Мадагаскарі й у Бірмі і сьогодні ці країни є найбільш стагнуючими і недорозвинутими. Вони не змогли вписатися в систему міжнародного розподілу праці. Проте якраз у 70-ті роки отримала розвиток інша концепція - вписування в міжнародний розподіл праці, тобто концепція дуже швидкого розвитку експортного сектора. До неї вдалися так звані нові індустріальні країни і звідси з'явилися тигри, звідси з'явилися ці латиноамериканські чудеса і т. ін. Але, на жаль, ми в Україні змушені розвиватися по спіралі, по тій само спіралі, яка була характерна для колишнього СРСР: саме ті, хто відповідає за теоретичне обґрунтування і розробку політики на макроекономічному рівні, на жаль, не знають законів світової економіки [11].
Отже, коли ми питаємо про те, чи була в Україні лібералізація торгівлі, то відповідь може бути одна: ніякої лібералізації в Україні не було. В Україні з радянських часів не було ринку, тому коли мені наводять цифри з радянського періоду і кажуть про якесь там виробництво і т. ін., то це, вибачте, смішно, бо відомо, яка тоді була статистика. Вона повністю була викривлена, вона не давала жодної реальної цифри. Окрім того, в Радянському Союзі ніколи не було ринку товарного виробництва. Було виробництво продуктів, які нікому були не потрібні і ні до чого практично не придатні. Це була самоїдська економіка, якщо її можна назвати економікою. Тому порівнювати ці два періоди - той етап, на якому зараз знаходиться Україна, і тодішній, коли вона була колонією в радянській імперії, - абсолютно безглуздо.
Ми повинні підтримувати не національного товаровиробника, а національного споживача. А національний споживач голосує за той чи інший продукт праці своїми грошима. Гроші - це теж товар. Отже, слід підтримувати того виробника, хто виробляє гроші. Бо якщо він не виробляє гроші як загальний еквівалент, який є товаром над усіма товарами, то тоді такий виробник не потрібен, оскільки процес відтворення може існувати тільки за рахунок грошей.
Україна сьогодні стикнулась із величезною проблемою, оскільки в зовнішній, формальній економіці вона грошей немає. Вони всі знаходяться або в задзеркаллі, або в тіньовій економіці, або вивезені за кордон. Всі ж знають, що поза банками в Україні сьогодні знаходиться 50% від всієї гривневої маси. Сьогодні відомо, що 10 млрд. доларів - це та валюта, яка перебуває в цьому американському еквіваленті і знаходиться в обігу всередині країни. Сьогодні відомо, що 30 млрд. доларів знаходяться за межами Україною.
Що ж можна тут вдіяти? Потрібно з'єднати три частини економіки - паразитарну державну економіку, яка працює не на товар, а на те, щоб задовольняти потреби певних осіб, і тому на сьогоднішній день нічого не виробляє; здорову й ефективну неформальну економіку, так звану тіньову, яка на сьогоднішній день працює якраз за законами ринкового середовища. І ще нам потрібно підняти на поверхню третю частину економіки, так звану бартерну, яка виступає в натуральній формі. Там продукт праці не приймає грошової форми. Оце і є три економіки, які сьогодні існують в Україні. Питання полягає в тому, яким чином їх об'єднати. Об'єднати можна одним шляхом - за допомогою повної лібералізації всієї підприємницької діяльності в Україні, а не тільки торгівлі ...
... Не треба підтримувати національного товаровиробника. Потрібно, щоб податки платив той, хто купує. І він, сплачуючи податок, буде вирішувати, потрібен йому цей продукт праці чи не потрібен. Замість існуючих 37 податків слід ввести всього 4.
Перший податок - 5% на купівлю. Але це не податок з продажу, а податок на купівлю. Половина його залишається в місцевому бюджеті, половина - йде на центральний бюджет. Цих грошей вистачить на те, щоб виконати всі соціальні програми. Другий податок - 10% на доход з фізичної особи, але тільки за основним місцем роботи, причому тільки за 40 годин робочого часу, як зазначено у трудовому законодавстві. Третій податок - пенсійний - становитиме 10% від заробітної плати. Ці кошти мають нараховуватися на відкриті індивідуальні депозитні пенсійні рахунки на кожну особу. Якщо найманий працівник, то половину має сплачувати він, а половину - його підприємство. Ті, хто використовує ці гроші, мають нараховувати на цей рахунок 10% річних. Для цього створюються 12 спеціальних інвестиційних фондів, які мають право використовувати ці гроші. І четвертий податок - на землю. Кожен громадянин України має отримати земельний сертифікат. Вводиться прогресуючий податок на землю - залежно від того, яка кількість у тебе землі, як ти її використовуєш і яка ціна цієї землі. Якщо землі більше 100 гектарів, береться податок 10% від доходу. І вводяться так звані імпортні мита на товари. От і все.
Слід ввести імпортне мито на товари, що шкодять здоров'ю і довкіллю. Коли мені говорять, що імпортні товари низької якості, вибачте, це смішно. Один раз може людина проколотися і купити товар низької якості. Більше такого товару вона вже не купить, бо їй шкода своїх грошей. Єдине - мабуть, повинна бути така служба, куди я можу повідомити, що в такому-то місці я придбав такий товар. Але це не те, що ці комітети по захисту прав. Як тільки когось починають захищати, це значить, що мене хочуть обов'язково пограбувати. Або взяти той же комітет по стандартизації - це просто смішно, він же не потрібен. Зараз його як якусь акулу створюють.
Слід ввести експортне мито на сировину. Сировину вивозити по низьких цінах немає сенсу, і країна, яка не може переробляти її, є взірцем безладдя на державному рівні.
Слід зняти всі перешкоди для розвитку підприємництва, а для цього треба встановити повідомчий принцип реєстрації підприємства. Якщо я хочу створити приватне підприємство, я зайду в нотаріальну контору або зі своїм партнером, або сам і зареєструю його там, а потім відправлю повідомлення і копію статуту в районний суд і в податкову інспекцію.
Податкова адміністрація ліквідується. Тільки в 6 країнах, з яких 4, що розвиваються, існує об'єднання податківців з поліцейськими силами. Це повне безглуздя.
Слід зняти всі перепони для інвестиційної діяльності. Відомо, що кредити у всьому світі коштують від 5% до 15% річних залежно від того, якою є країна - стабільною чи нестабільною. У нас сьогодні ви не знайдете цих кредитів нижче за 25%. Навіть зарубіжні фонди, які у нас працюють, підняли рівень до 25% річних, щоб отримати річні кредити на інвестиційний чи ще якийсь проект.
Скажіть, будь ласка, чи складно все це зробити? Абсолютно не складно. Таким чином, на сьогоднішній день нам потрібно здійснити абсолютно конкретні речі для того, щоб не ставилися навіть такі питання - лібералізація торгівлі та шляхи підтримки національного товаровиробника. Нам потрібно створити ринкове середовище, де будуть діяти об'єктивні економічні закони. Нам потрібно перейти до нормальної моделі капіталізму, але не державно-монополістичного зразка, а до народного капіталізму. Головна відмінність цих двох моделей полягає у тому, що в результаті створення державно-монополістичної моделі капіталізму створюється вузьке коло кланової ієрархії, яка перетворюється на правлячу касту. За моделлю народного капіталізму створюються умови для формування потужного середнього класу, який буде складати 65-70% населення. У першій моделі держава прислуговується цій кастовій олігархії для реалізації її інтересів, як це ми бачимо. У другій моделі держава виступає як незаангажований суддя-рефері, який створює рівні умови і правила гри для всіх учасників цієї гри. Тоді не треба буде нічого приховувати, тоді тіньова економіка підніметься на поверхню.
За нашими дослідженнями і за дослідженнями Світового банку, 30% учасників тіньової економіки заявили, що вийдуть на поверхню через 3 місяці після введення такої системи, 30% - через рік, а ще 30% - через 3 роки. Лише 10% сказали - не піднімуться. Достатньо, якщо через 3 місяці 30% тіньової економіки підніметься на поверхню. Таким чином, зникне грунт для корупції і хабарництва, бо не буде чого ділити, не буде можливості привласнювати монопольний прибуток. Оце і буде лібералізація, оце і буде повна підтримка.
Жаліло Ярослав Анатолійович, зав. відділом соціально-економічної стратегії та економічної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень:
„Хотілося б висловити загальну підтримку всім тим промовцям, які брали участь у цьому обговоренні, тому що лібералізація зовнішньої торгівлі - це, дійсно, дуже потужний стимул для того, щоб національна економіка шляхом підвищення конкурентних умов для суб'єктів економіки піднімала свій технологічний рівень, взагалі підвищувала рівень задоволення потреб споживача.
Але я не можу погодитися з думкою, висловленою попереднім доповідачем з приводу того, що кінцевою метою торгівлі є споживання. Справа в тому, що якщо дивитися на процес торгівлі з точки зору макроекономіки, то ми побачимо, що фактично торгівля - це один з етапів, одна з фаз відтворення капіталу. І тому якщо продукція, вироблена товаровиробником, не буде реалізована, то відповідно товаровиробник не одержує вкладених в свою справу грошей і не може продовжувати цикл виробництва з усіма наслідками, які з цього витікають. Таким чином, у цьому разі відбувається зупинка виробництва, у цьому разі люди, зайняті на виробництві, не одержують доходів. А якщо люди не одержують доходів, то знижується попит на вітчизняному ринку, відповідно знову-таки зменшується рівень реалізації товарів, тобто розпочинається циклічний процес.