Серед інших важливих факторів формування сприятливого інвестиційного клімату можна назвати наступні, котрі в своїх працях, визначають такі економісти: Грабенко О.В. [21,31], Губський Б.В. [24,45]:
· Вивіз грошей за кордон. Як вже зазначалося, курс валют один з основних економічних ризиків інвестора, який існує в усьому світі, за винятком єврозони. Між тим, Національний банк України, намагаючись захистити курс гривні, ввів значну кількість обмежень на переказ грошей за кордон та з-за кордону. Гірше те, що ці обмеження щодня змінюються і дуже часто повідомляються комерційним банкам факсом у короткий відрізок часу. Не треба доводити, як це підриває впевненість інвесторів і зменшує їх бажання щодо інвестування.
· Трудове законодавство. Інвестор, який наймає новий штат, хоче знати принципи поведінки з працівниками у разі згортання бізнесу і обсягів своїх зобов’язань. Чи може він скоротити штат, чи повинен забезпечити людей робочими місцями до їх пенсійного віку? Чим важче звільнити людей з робочих місць, тим обережнішим буде інвестор при найманні працівників. Українське трудове законодавство зберігає комуністичні тенденції захисту прав працюючих, і, що дивно, дуже мало іноземних інвесторів висловлює скарги з цього приводу.
· Непрозорість бізнесу. Дуже ненадійними є щорічні доповіді про баланс прибутків і витрат, що їх надають українські компанії (до того ж, їх важко одержати). Для запровадження у банках були створені західні облікові стандарти, але й досі вони залишаються невідомими багатьом бізнесменам. Звичайно, це стримує прагнення іноземних інвесторів співпрацювати з українськими компаніями. Більше того, в Україні чимало ділових операцій ґрунтується на особистих стосунках між керівництвом компаній і банків, які (операції) рідко бувають узаконеними.
· Високий рівень злочинності. Злочинність загрожує безпеці, добробуту, здоров'ю і навіть життю людей. В економічному плані вона є серйозним фактором, який впливає на поведінку інвестора. Він вимушений турбуватися про охорону, оплату захисту тощо. Зрозуміло, що створення безпечного середовища для бізнесу є важливим завданням уряду.
· Втручання уряду у справи бізнесу. Незважаючи на обіцянки розвивати ринкову економіку, український уряд постійно втручається у справи бізнесу. Це особливо помітно у банківській галузі, де здійснюється вплив на банки:
- щодо надання позик компаніям (особливо державним), які зазнали труднощів;
- щодо придбання в уряду облігацій позики при конвертації цих облігацій у довгострокові і менш прибуткові форми надання кредиту уряду.
Ключовими умовами, які можуть спонукати іноземного інвестора до діяльності в Україні, є:
· рівноправність між місцевими та іноземними компаніями;
· чесні умови конкуренції (однакове “поле для гри”);
· антимонопольне (антитрастове) законодавство, гарантоване урядом і судом .
Отже, очевидно, що інвестування (особливо за кордон) — справа ризикована. Певні види ризику, властиві бізнесу (наприклад конкуренція), є здоровими, так як стимулюють нововведення, прогрес і процвітання. Інших видів ризику зусиллями уряду або інших організацій можна позбутися, забезпечивши сприятливіший інвестиційний клімат в Україні.
Для збільшення інвесторів Україні насамперед потрібно проаналізувати та усунути перешкоди на шляху іноземного інвестування. Це сприятиме розквіту України.[45,102]
Компанії при інвестуванні у ту чи іншу країну враховують також і вторинні фактори:
· співробітництво в якомога більшій кількості країн;
· рівень конкуренції;
· рівень ставок ввізного мита або транспортних витрат.
Однак за всіх умов вони не інвестуватимуть, якщо не очікуватимуть на прибуток, до того ж порівняно вищий, ніж у іншій країні. Навіщо компанії інвестувати в Україну, якщо вона здатна заробити більше, скажімо, у США, Німеччині або Польщі? Отже, Україна конкурує на ринку інвестицій з іншими світовими країнами. І навіть коли в Україні будуть створені добрі умови для інвестування, вони можуть виявитися не досить сприятливими порівняно з іншими країнами. І цей чинник потрібно брати до уваги.
Компанії, які планують інвестувати в Україну, розуміють, що інвестування — це завжди дуже ризикований бізнес, і тому його слід правильно оцінити. Ризик, з яким стикаються компанії-інвестори, класифікують за трьома групами: комерційний; додатковий (в разі інвестування за кордон); зумовлений особливостями інвестиційного клімату у певній країні (зокрема в Україні).
На ступінь комерційного ризику впливають такі моменти:
· попит на продукт;
· платоспроможність покупців;
· поведінка конкурентів;
· можливість вивезення своєї продукції з України в інші держави.
Зазначені проблеми турбують будь-якого інвестора.
Спеціальні, додаткові ризики, що виникають при інвестуванні в іноземну країну, дуже важко оцінити, але їх обов’язково слід враховувати. Йдеться, наприклад, про відмінності менталітету і культури різних країн. Злиття нідерландських і бельгійських банків виявилося неможливим саме через відмінність менталітету і культури голландців та бельгійців, незважаючи на те, що банківські справи обидві країни вели голландською мовою. У більшості випадків мовна проблема є додатковим ускладненням.
Специфічною економічною проблемою інвестування за кордон є ризик, пов’язаний з коливанням курсів валют. Наприклад, компанія інвестує в доларах, гульденах або євро, а прибутки з українських інвестицій отримуватиме в гривнях. Але виникає питання: якою буде різниця у курсі гривні до основних валют на той момент, коли інвестор захоче отримати хоча б дивіденди? Заходом певного запобігання ризику коливання курсу валют стало введення євро в країнах Європейського Союзу. Однак в усіх інших країнах цей вид ризику залишається: в одних більший, в інших менший.
Інвестори зважають і на ризик, пов'язаний із інвестиційним кліматом, тобто регулятивною структурою і бізнес-кліматом у країні. В цьому аспекті Україна програє країнам Західної Європи, США, Канаді, меншою мірою країнам Центральної Європи. Саме у цій сфері український уряд і парламент мають поліпшити становище, бо нестабільність правової структури, непередбачуваність податкового тягаря — це чинники високого ризику для інвестора, які не сприяють інвестуванню у нашу країну.
Економічні реформи – третій вагомий фактор формування сприятливого економічного середовища. Нелегко провести економічні реформи і досягти оздоровлення. Адже одна з ключових вимог відновлення економіки - це інвестиції. Тобто, з однієї сторони економічні реформи – запорука пом'якшення умов інвестування клімату, з другої, - економічні реформи вимагають інвестицій. Динаміка основних показників економіки України, що з одного боку обумовлюють обсяги інвестицій, а з іншого є їх наслідками наведено в табл.1.2.
Таблиця 1.2.
Динаміка основних економічних показників в Україні[100]
Показник | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 |
Валовий внутрішній продукт (USD мільярд) | 50,1 | 64,9 | 84,1 | 106,1 |
Зростання валового внутрішнього продукту, % | 9,6 | 12,1 | 2,6 | 7,1 |
Валовий внутрішній продукт на душу населення (USD) | 1,049 | 1,367 | 1,759 | 2,206 |
Інфляція , % | 8,2 | 12,3 | 10,3 | 11,6 |
Бюджетній баланс (% з валового внутрішнього продукту) | -0,2 | -3,2 | -1,8 | -2,1 |
Офіційно зареєстроване безробіття % | 3,5 | 3,5 | 3,1 | 2,7 |
USD/ГРН обмінний курс (середня величина) | 5,33 | 5,32 | 5,13 | 5,05 |
Іноземні прямі інвестиції (USD мільярд) | 1,4 | 1,7 | 7,5 | 6,3 |
Зовнішній борг (USD мільярд) | 10,7 | 12,1 | 11,7 | 10,3 |
При проведенні аналізу основних показників діяльності держави, ми пропонуємо розглянути ВВП в динаміці (табл.1.2.)(ВВП з 2003року 50,1млрд.USD збільшився до 106,1млрд.USD). Це свідчить про покращення рівня економічного зростання в державі. Також один з найголовніших показників економічного зростання є показник офіційно зареєстрованого безробіття: на Україні спостерігається зниження цього показника з 3,5% у 2003році до 2,7% у 2006році.
Інвестиційний бум на початку 2007 року став одним з основних факторів, що визначив високу динаміку реального зростання ВВП (7,7 відсотка у січні-липні 2007 року, 7,9 відсотка у січні-червні 2007 року).
За нашими оцінками обсяги валового нагромадження основного капіталу у І півріччі 2007 року реально збільшились порівняно з аналогічним періодом 2006 року на 22-25 відсотків, а обсяги його основної складової [100](близько 81 відсотка) – інвестицій в основний капітал – перевищили минулорічні показники за даними Держкомстату на 32,2 відсотка)(Рис.1.3.).
При цьому, якщо досить значне зростання ВВП, промисловості та інших видів економічної діяльності протягом першої половини 2007 року, в тому числі, пов’язано із ефектом низької порівняльної бази минулого року, то зростання інвестиційної компоненти ВВП не містить статистичного ефекту і викликано суто економічними факторами.
Рис. 1.3 Зростання інвестицій в основний капітал, у % до відповідного періоду попереднього року[100].
По-перше, за останні роки під впливом швидкої (агресивної) трансформації зовнішнього середовища змінилась мотивація ведення бізнесу в Україні. Якщо раніше стратегічної потреби у власників інвестувати прибутки у модернізацію виробництва не існувало (рівень конкурентної боротьби був низьким, а конкурентоспроможність товарів підтримувалась, в тому числі, за рахунок заниженої вартості енергоносіїв), то сьогодні формування жорсткої конкуренції на зовнішньому та внутрішньому ринках, активізація процесів злиття та поглинання, постійне підвищення вартості газу «змусили» вітчизняних виробників інвестувати кошти (як власні, так і залучені) в оновлення морально та фізично застарілого обладнання.