Міністерство освіти і науки України
Одеський державний економічний університет
Доповідь
з дисципліни „Господарське законодавство”
на тему:
„Інвестиційний клімат України:проблеми та шляхи їх подолання.”
Виконали студентки
37 групи ФЕУВ
Каманіч О.Д.
Пасюк К.В
Омелянчук О.С.
Викладач: Тесля Л.В.
Одеса
2005
АКТИВІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ В РАМКАХ ПРОЕКТУ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Досягнення стабільного соціально - економічного розвитку в Україні потребує нарощування інвестиційних ресурсів, послідовного збільшення частки капітальних вкладень у ВВП, поліпшення структури інвестиційних джерел та оптимізації напрямів їх вкладення.
З цією метою Уряд має забезпечити стимулювання процесів нагромадження й ефективного використання інвестиційних ресурсів відповідно до визначених пріоритетів економічного зростання, зокрема перспектив інноваційного розвитку. Передумовою для цього має стати макроекономічна стабільність, що сприятиме акумулюванню внутрішніх і зовнішніх ресурсів через підвищення довіри інвесторів до економічної політики та зменшення рівня ризику інвестування.
Інвестиційний клімат в Україні знаходиться у прямій залежності і з виправленням деформацій у відносинах власності, забезпеченням надійного державного захисту приватної власності, інтересів ділових партнерів, інвесторів та кредиторів, стимулюванням приватної ініціативи. Водночас ми маємо постійно дбати про зміцнення позицій національного капіталу (фінансового,банківського, промислового), його концентрацію та централізацію. Потрібно виходити з того,що лише великий національний капітал у союзі з малим та середнім бізнесом можуть стати основою реальної суверенності національної економіки,її базовою конструкцією.
На сучасному етапі розвитку економіки України потреба в залученні іноземних інвестицій обумовлена низкою причин, зокрема, вони мають поповнити обмежені внутрішні заощадження та забезпечувати фінансування як окремих підприємств, так і галузей національного виробництвам також необхідністю імпорту капітального обладнання для модернізації і реструктуризації економіки, що сприятиме майбутньому економічному зростанню та розвитку. Крім того, вони мають використовуватись для фінансування дефіциту поточного рахунку платіжного балансу,який характерний для країн з перехідною економікою.
Тобто, Україна розглядає прямі іноземні інвестиції як засоби для забезпечення необхідних розмірів фінансових ресурсів із метою здійснення великих інвестиційних проектів, а також, як засоби, що дозволяють компенсувати нестачу внутрішніх джерел для покриття необхідних витрат, і тим самим прискорити процес перетворення економіки країни.
Залучення прямих іноземних інвестицій дозволяє підприємствам України поліпшити своє положення на технічному і технологічному рівнях та зобов'язує їх застосовувати нові і прогресивні методи роботи і управління виробництвом, що сприяє збільшенню продуктивності і стимулюванню інноваційних процесів.
Крім того, співробітництво з іноземними компаніями надає можливість українським виробникам мати нові ринки збуту своєї продукції за межами митної території України. У свою чергу,розвиток експортних операцій дозволяє розширювати виробництво й одержувати максимальні прибутки від господарської діяльності.
Незважаючи на те, що Україна з перших днів незалежності реалізує послідовну відкриту політику, направлену на входження у світове співтовариство, обсяг іноземних інвестицій, залучених в економіку Україци залишається одним із найнижчих серед країн з "перехідною" економікою.
За даними Держкомстату на 1 січня 2000 року в економіку України іноземними інвесторами було внесено 3,248 млрд. долл. США прямих інвестицій. За даними Європейського банку реконструкції і розвитку в розрахунку на одного громадянина України в 1999 році припадало 65 доларів прямих інвестицій (у США - 1000 долл. США на душу населення, Чехії • 400, Естонії • 320, Польщі • 110). Серед 26 країн із перехідною економікою по сукупних об'ємах прямих інвестицій Україна займає 24 місце.
Отже, іноземні інвестори поки що не дуже зацікавлені в довгостроковому вкладені коштів та співпраці з Україною. Основні причини, що обумовлюють таке ставлення іноземних інвесторів до інвестицій в Україну, можна об'єднати в дві групи на макро-та мікрорівні.
На макрорівні: стан економіки, законодавство та принципи його регулювання, політична та економічна нестабільність,відсутність системи поширення інформації, яка була б легкодоступною для вітчизняних і закордонних підприємців та охоплювала широкий спектр питань щодо можливості інвестування в Україну.
На мікрорівні: характер взаємовідносин між вітчизняними підприємцями та їх закордонними партнерами, а також із державними організаціями, відсутність досвіду роботи з іноземними партнерами, відповідних норм та стандартів, бюрократична процедура вирішення практично всіх питань.
Зокрема, аж ніяк не сприяє підвищенню інвестиційної привабливості України чинна законодавча база з її постійними змінами. Із більше як 300 нормативних актів, прийнятих різними органами законодавчої та виконавчої влади у галузі інвестиційної діяльності, немає жодного, який би не зазнав змін та доповнень.
Багато часу в іноземних інвесторів відбирає і процедура реєстрації інвестицій, оскільки їх потрібно зареєструвати в міській адміністрації, в Мінекономіки, в Мінфіні за наявності великої кількості документів.
Серед показників, що використовуються для розрахунку рейтингу інвестиційної привабливості країни є також кількість введених податків і зборів, обсяги фактичних надходжень до бюджету, заборгованість платників по податках і зборах тощо. Адже традиційно визначальним чинником у процесі прийняття рішень інвестором вважається рівень розвитку інфраструктури країни, і, у тому числі,її фінансова складова.
Рівень інвестиційної привабливості України за результатами досліджень спеціалізованих інститутів є надто низьким. Так, швейцарський Міжнародний інститут Розвитку Менеджменту щорічно публікує звіт про міжнародну конкурентоспроможність 47 країн світу. Перша трійка країн виглядала так: США, Сінгапур і Фінляндія. 47 місце серед цих країн займає Росія. Що ж стосується України,то вона навіть не потрапила в перелік цих 47 країн.
За результатами досліджень інвестиційного клімату 60-ти національних економік міжнародною організацією Economist Int.(Лондон) кращою країною для ведення бізнесу в 2000-2004 роках визнана Голландія. Україна при цьому зайняла 56-е місце, пропустивши вперед на три сходинки Російську Федерацію.
Разом з цим, хоча наша країна залишається регіоном високого ризику, вона потенційно приваблива для іноземних інвесторів, їхнє бажання вкладати капітал в нашу економіку зумовлено метою закріпитися на перспективному ринку збуту України; прагненням отримувати прибутки на довгостроковій основі; доступом до порівняно дешевих джерел сировини та ресурсів, що підвищує конкурентоспроможність продукції за рахунок економії витрат виробництва і наближеності до джерел сировини; використання відносно дешевої і кваліфікованої робочої сили, як важливого фактору зниження витрат виробництва і, відповідно, собівартості продукції.
Тому основними напрямками поліпшення інвестиційного клімату країни повинно бути:
- формування сприятливого інвестиційного іміджу через організацію та участь в міжнародних виставках, ярмарках, інвестиційних проектах, публікації в міжнародних друкованих виданнях відповідного профілю;
- сприяння розвитку інвестиційної інфраструктури (інвестиційних фондів, аудиторських та страхових компаній);
• покращання інформаційного забезпечення іноземних інвесторів про потенційні можливості інвестування;
- розробка та подання пропозицій у вищі органи державної влади України щодо вдосконалення державного регулювання сфери іноземного інвестування;
- підтримка малого підприємництва, оскільки малий та середній бізнес дозволяють використовувати інвестиційний потенціал територій, створювати конкурентне ринкове середовище, швидко реагувати на споживчі потреби і кон'юнктуру ринку, розширюють мережу видів діяльності, орієнтуються на регіональну і місцеву специфіку;
• сприяння розвитку фондового ринку з метою активізації участі іноземних інвесторів у процесах приватизації, зокрема шляхом здійснення портфельних інвестицій.
Створення сприятливого середовища для розвитку вітчизняного підприємництва, пожвавлення ділової активності та поліпшення Інвестиційного клімату в державі повинні вирішуватись також і за допомогою податкової політики.
Існуюче податкове навантаження на виробників в Україні значно вище того рівня, який застосовується в провідних зарубіжних країнах і тому назріло питання його зниження.
Звідси винятково важливе значення для формування інвестиційної привабливості країни має її податкова система.
Головною метою податкової системи будь-якої держави є об'єднання воєдино інтересів держави, виробників і громадян. Держава міцна не високим податками, а процвітаючими підприємствами. Тому, розмір податкових вилучень повинен бути таким,щоб підприємець не втратив бажання працювати, щоб податок не набув регресивного характеру.
Тому, основна увага на даному етапі зосереджена на забезпеченні зниження податкового навантаження, розширення бази оподаткування, вдосконалення практики податкового адміністрування та стимулювання інноваційно • інвестиційної діяльності.