Інвестування як процес створення капіталу (стр. 3 из 4)
2.2 СТАН РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЙОГО ІНФРАСТРУКТУРА
Перш за все потрібно визначити, що розуміється під поняттям "інвестиційний ринок" або "ринок інвестицій". В економічній літературі стале визначення одержало таке поняття як фінансовий ринок, який складається з грошового ринку і ринку капіталів, тобто ринку фінансових ресурсів, що використовуються на споживання та нагромадження.
Термін "інвестиційний ринок" зараз широко використовується в економічній літературі і, звичайно, як заведено, це поняття по-різному тлумачать. З нашої точки зору, інвестиційний ринок формує його суб'єкт — інвестор, тобто суб'єкт господарювання, який має інвестиційні ресурси, але в той же час у якого виникає попит на додаткові інвестиції та інвестиційні товари.
Існує безліч класифікацій ринків, найбільш розроблені класифікації фінансових ринків, проте не існує єдиної принципової схеми. У примітивному розумінні фінансовий ринок капіталу — це місце зустрічі, де підприємці та фірми, які хочуть запозичити гроші, зустрічаються з тими, у кого є зайві гроші.
Інвестиційна діяльність завжди починається з ринку, оскільки заощаджень та поточних доходів потенційному інвестору, як правило, не вистачає. Крім цього, інвестор завжди намагається залучити акціонерний капітал у справу з метою зменшення ризику та розподілу відповідальності. На рисунку 2.1 наведена схема ринкових відносин, суб'єктом яких є інвестор
Рисунок 2.1 Схема ринкових відносин
Після задоволення власних потреб потенційний інвестор вивчає кон'юнктуру інвестиційного ринку. Ринок реальних активів (інколи застосовується термін "матеріальних чи фізичних активів") пропонує інвестиційні товари та послуги: нерухомість, ділянки під будівництво (іпотечний ринок); обладнання, будівельні матеріали, дослідницькі, конструкторські, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи і послуги (підрядний ринок); нові технології, ліцензії, патенти на винаходи та відкриття,
На інвестиційному ринку працює велика кількість різних посередників, які створюють його інфраструктуру ( дивись рисунок 2.2 ).
Рисунок 2.1 Інфраструктура інвестиційного ринку
Саме взаємодіями цих посередників і характеризується стан
інвестиційного ринку.
2.3 КРЕДИТ ЯК ДЖЕРЕЛО СТВОРЕННЯ КАПІТАЛУ ТА ПОЗИЧКОВИЙ ВІДСОТОК
Одним із можливих джерел фінансування капітальних інвестицій
може бути довгостроковий/середньостроковий банківський кредит.
Довгостроковий кредит становить економічні відносини між кредитором і позичальником щодо фінансування інвестиційних заходів. Загальні засади таких відносин визначаються Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Кредитор надає позичальнику кошти на визначений строк, для цільового використання та під процент. Ці відносини характеризуються рухом вартості (позичкового капіталу) від кредитора до позичальника та у зворотному напрямку з метою отримання прибутку.
Банківський кредит як джерело запозичених коштів у повному обсязі відповідає ринковим умовам господарювання. За такого способу фінансування інвестицій повною мірою спостерігається стимулюючий вплив низки економічних важелів, серед яких:
— поворотність коштів, що є дієвим засобом впливу на підприємство
щодо його зусиль зі всебічного обґрунтування проекту, своєчасного його
впровадження та ефективної експлуатації;
— платність;
— диференціація умов кредитування;
— необхідність вкладання в реалізацію інвестиційного проекту власних активів;
— контроль за окупністю капітальних вкладень.
Гроші, позичені для інвестицій, мають повернутися вкладникові з прибутком. Процент — це чистий доход (прибуток), який отримує власник
капіталу (позичкових грошей) внаслідок їхнього використання протягом
певного проміжку часу (року). Так, якщо було позичено 200 грн., а через рік
повернуто 220 грн., то процент складатиме 20 грн.
Альтернативною вартістю інвестицій є процентна ставка — ціна одиниці фінансових ресурсів, що використовується протягом року. Процентна ставка вимірюється у частках від одиниці або у відсотках. Попередньому прикладу відповідає процентна ставка 0.1 або 10%.
Розрізняють номінальну та реальну процентні ставки. Номінальна ставка показує, на яку величину сума, що її позичальник повертає кредитору, перевищує величину отриманого кредиту. Реальна ставка виражається в грошових одиницях постійної споживчої спроможності і визначається як номінальна ставка, скоригована на рівень інфляції. За умов досконалої конкуренції існує тенденція до встановлення єдиної процентної ставки. В реальних умовах діапазон ставок досить широкий, що обумовлено терміновістю і розміром позики, діючою системою оподаткування, структурою ринку капіталу тощо.
Отже, домашні господарства або інші ринкові суб'єкти забезпечують фінансовими ресурсами або капіталами тих, хто хоче купити реальні капітальні блага. Норма процента с ціною, яку банк або інший фінансовий посередник платить позикодавцю за використання грошей протягом деякого періоду часу. Процентну ставку виражають як деякий процентний дохід за рік у процентах.
Прийняття підприємцем рішення про придбання капітальних ресурсів ґрунтується на порівнянні очікуваного доходу, який він отримає від використання даного капітального товару, і витрат на його придбання та експлуатацію.
Капітальні блага можуть приносити дохід протягом деякого періоду. Поточна, або дисконтована, вартість довгострокового активу обчислюється так: визначається, скільки потрібно вкласти грошей сьогодні за наявної процентної ставки, щоб отримати майбутній дохід від цього активу. Для безстрокового (довічного) володіння, наприклад, таким активом, як земля, що приносить N грошових одиниць доходу кожного року від цього моменту аж до вічності, поточна вартість землі РV обчислюватиметься за формулою
РV = N / і. (2.1)
де і — ринкова процентна ставка, %.
Якщо сума майбутнього доходу FV через n років відома, величина
коштів, які потрібно вкласти сьогодні, розраховується за формулою
РV = FVn / (1 + i)n. (2.2)
У цьому випадку i є ставкою дисконту, величина якої може бути прийнята як процентна банківська ставка. У випадку використання позичкових коштів потрібно порівнювати внутрішню норму окупності r і процентну ставку i.
Підприємства, намагаючись максимізувати прибуток, інвестують тоді, коли доходи на інвестиції вищі від ринкової процентної ставки. Якщо процентна ставка вища від норми прибутку на інвестиції, то підприємство не інвестуватиме. В ідеальних конкурентних умовах рівновага досягається тоді, коли конкуренція серед підприємств збиває дохід на інвестиції до рівня ринкової ставки процента.
Графічний аналіз доходу на капітал у найпростішому випадку (всі реальні капітальні блага однакові, економіка знаходиться у стаціонарному стані) можна проілюструвати за допомогою рисунку 2.2:
r, iD S
10 E 
KРисунок 2.2 Визначення ставки відсотку і доходу у короткостроковому періоді
 |
r, iD S1
Е*
KРисунок 2.3 Рівновага на ринку капіталу у довгостроковому періоді
Попит на капітал є похідним і виводиться з граничної продуктивності капіталу. Крива попиту D на рисунку 2.2 має низхідний характер. Інвестиції у попередньому періоді створили деяку величину капіталу, показану вертикальною лінією пропозиції S. У точці Е, де перетин лінії попиту і пропозиції, величина капіталу відповідає потребам підприємства. Однак рівновага у точці Е спостерігається тільки у короткостроковому періоді, тому що за такої високої ставки домашні господарства продовжуватимуть заощаджувати. На рисунку 2.3 подано ілюстрацію того, як процентні ставки визначаються у довгостроковому періоді. Нагромадження капіталу продовжується, тому лінія пропозиції є не вертикальною, а висхідною. Тривала рівновага у точці Е* спостерігається тоді, коли величина фінансових активів, якою люди хочуть володіти у довгостроковому періоді, відповідає величині капіталу, яку підприємства хочуть мати за даної відсоткової ставки.
3 ПРОЦЕС ІНВЕСТУВАННЯ
Відповідно до Закону України “Про інвестиційну діяльність”, інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій [6 ].
Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути:
> будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства;
> цінні папери;
> цільові грошові вклади;
> науково-технічна продукція;
> інтелектуальні цінності;
> інші об'єкти власності та майнові права.
Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких, не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права й інтереси громадян, юридичних осіб і держави.