Керуючись такими парадоксами, Ф. Кюдланд і Е. Прескотт дослідили закономірності вияву циклів ділової активності. Вони поставили ці цикли в залежність не так від макроекономічних показників, як від поведінки окремих споживачів і фірм. Вчені продемонстрували, як рішення громадян і підприємств на своєму мікрорівні впливають на макроекономіку.
Економісти-науковці пропонували багато варіантів розв'язання проблеми непослідовності політики у часі. Один із них — зміна законодавства, яка б унеможливила здійснення проінфляційної політики.
Хоча зазначений підхід може бути доцільним у ситуації за відомого майбутнього, існування певних форм невизначеності може зробити бажаною свободу дій влади при використанні інструментів грошової політики. Альтернативний спосіб обмеження можливостей суб'єкта монетарної політики полягає в тому, щоб змусити його взяти участь у міжнародній валютній системі, яка передбачає «грошову дисципліну». Прикладом такої системи може бути режим фіксованих валютних курсів або золотий стандарт.
Ще одним варіантом розв'язання цієї проблеми є забезпечення політичної незалежності монетарних органів і здійснення ними консервативної політики. В якості четвертого варіанта пропонувалося таке: чинний уряд (передбачається, що його політика визначена завчасно) вводить у дію систему стимулів для майбутнього уряду, що спонукає здійснювати послідовну політику.
Зазвичай, за умов невизначеності влада не може точно знати, як вплинуть її дії на цільові показники. Ця невизначеність істотно впливає на вибір раціональної політики. Тому і зростає значущість економічної науки, яка в останні десятиліття реально моделює соціально-економічні процеси, а також дієві рецепти «лікування» ринкової системи у роки криз, воєн та катаклізмів.
У 1982 р. Ф. Кюдланд і Е. Прескотт розробили модель реального бізнес-циклу («Час будувати і агрегувати коливання»). Вони інтегрували аналіз ділових циклів та економічного зростання за стадіями передавання короткострокових коливань приросту продуктивності у різних сферах економіки. їхня модель базується на типових передбаченнях, прийнятих для мікромоделей (максимізація корисності для споживачів та максимізація прибутку для підприємств) і сфокусована на передбачення про майбутні очікування. Вчені показали, що інвестиції і рух відносних цін передають ефект від коливань у темпах технологічного зростання у всій економіці, і це започатковує короткотермінові коливання навколо прямої довгострокового економічного зростання. Нова модель відтворила макроекономічні коливання, подібні на фактичний розвиток споживання, інвестування і динаміку ВНП. Вчені продемонстрували, як циклічні коливання породжуються флуктуаціями, що виникають з боку пропозиції.
Модель отримано на основі кількісних методів з використанням комп'ютерних технологій, що було новаторським прийомом. Адже через складність структури моделі виявилося неможливим використання економетричного підходу для оцінювання її параметрів. Тому Ф. Кюдланд і Е. Прескотт запропонували процедуру калібрування. Це означає, що значення параметрів моделі брали безпосередньо з результатів емпіричних мікроекономічних досліджень, а також розраховували на базі середніх значень макроекономічних змінних за тривалий період часу. Отже, відхилення від середніх значень, зумовлених циклічним характером розвитку економіки, до розрахунку не брали.
Калібрування є простішим (порівняно з економетричними методами) способом оцінювання, за якого значення параметрів, що розраховувалися, виходячи з фактично спостережних часових рядів, встановлюються таким чином, щоб штучно змодельовані особливості динаміки макроекономічних показників і поведінки різних господарських суб'єктів відповідали фактично спостережним чи отриманим у результаті емпіричних мікроекономічних досліджень.
Застосування процедури калібрування щодо запропонованої моделі виглядає так. Тривалість одиничного часового періоду вважалася рівною одному кварталу. Далі розраховували середні показники для економіки США за повоєнний період (ця модель призначена для описання економіки США) за такими змінними:
— середнє значення капіталомісткості, яке дає змогу обчислити середню норму амортизації (σ);
— середнє значення квартальної ставки відсотка, яке уможливлює обчислення коефіцієнта дисконтування (β);
— середня питома вага капіталу в доході, яка дає змогу знайти коефіцієнт (α) у виробничій функції;
— середня кількість годин робочого часу у вигляді питомої ваги від загального часу, прийнятого за 1, що дає змогу обчислити питому вагу відпочинку у величині корисності (γ) в логарифмічній функції корисності.
Отже, умови рівноваги фіксуються для випадку, коли всі змінні зростають з постійним темпом упродовж усього періоду, що розглядається. Значення ключового параметра технологічного розвитку zt визначаються на основі розрахунків «залишку Солоу», а потім використовуються для обрахування параметра р в авторегресійному рівнянні першого порядку і дисперсії помилки е (у роботі Е. Прескотта і Т. Кулі в 1995 р. для описання динаміки zt використовувалося значення р = 0,95 і стандартне відхилення σ = 0,7%).
Коли всі параметри визначені і модель повністю специфікована, можна одержати числовий результат. Якщо числове рішення для функції hl і hс отримано, то обсяг виробництва та інші змінні моделі можуть бути розраховані залежно від початкової величини запасу капіталу і від значень рівня технологічного розвитку (змодельованих на основі заданого статистичного розподілу). Далі функції hl і hc використовують з метою генерування часових рядів для решти змінних моделі. Ці ряди, які вже містять циклічну компоненту, можна порівнювати з фактично спостережними даними.
Незважаючи на те що ця модель є досить витонченою, все ж вона ґрунтується на достатньо поширених дослідницьких програмах. Вченим вдалося зробити доступнішим механізм аналітичних моделей. Нині переважає думка, що, поряд з шоками з боку попиту, найважливішими факторами коливань ділових циклів є шоки з боку пропозиції (в т. ч. коливання на ринку праці та поведінку осіб, які отримують підвищену зарплату).
До появи праць Ф. Кюдланда і Е. Прескотта економічна наука не знаходила цьому пояснення. Уряди помилялися у прогнозах, а держави регулярно потрапляли в «інфляційну пастку». Вчені довели, що усі проблеми випливають із стратегічних економічних і політичних помилок. На багатьох положеннях їхніх праць ґрунтувалися:
— реформування центральних банків різних країн, яке полягає у розширенні відкритості цих інституцій, що дасть змогу знизити асиметрію інформації та ринкову невизначеність, використовувати опублікування інформації центральним банком як засіб комунікації, що координує дії економічних суб'єктів, проводити всебічні дослідження недержавними установами, а значить, суспільними зусиллями розвивати аналітичний апарат центрального банку і поступово позбуватися проблеми недосконалого знання про стан економіки та її структуру;
— формування підходу до фіскальної політики, що зосереджується на оптимальних ставках оподаткування різних товарів і факторів виробництва. Оптимальні ставки оподаткування слід вибирати так, щоб звести до мінімуму економічні диспропорції, спричинені податками, за рахунок яких покриваються урядові видатки. Розвиваючи цю ідею, Ф. Кюдланд і Е. Прескотт довели, що економічні диспропорції можна з часом звести до мінімуму, якщо протягом циклу ділової активності тримати ставки оподаткування незмінними. Це явище відоме як «згладжуючі податки» (необхідність утримувати податкові ставки сталими). Звідси випливає, що податкові надходження до бюджету за часів економічного буму мають бути вищі, ніж у період рецесії, отже, надлишок бюджету під час буму буде більшим, ніж за рецесії;
— розроблення методології досліджень кліометриків (нових економічних істориків). Застосовуючи специфікацію каліброваних моделей загальної рівноваги, вони піддають їх серйозному аналізу на чутливість. Адже здатність моделі «пояснювати» динаміку історичних показників може не залежите від специфічних особливостей, що є критичними для інтерпретації результатів, отриманих з її допомогою.
Висновок
Основною заслугою Ф. Кюдланда і Е. Прескотта є те, що вони одними з перших звернули увагу на той факт, що дискретні заходи мають не лише негайні, а й довгострокові наслідки і можуть призвести до негативних результатів у майбутньому. Тому уряди розвинутих країн, використовуючи модель реального бізнес-циклу, навчилися оцінювати очікування співвітчизників і вносити корективи у свої дії. За такого підходу йде формування відкритого суспільства. І лише зацікавлене та інформоване суспільство змушує владу вести відкриту політичну діяльність, контролює її, схвалює або обурюється, підтримує або скидає.
Список джерел
1. Абрамова, М.А. Экономическая теория / М.А. Абрамова, Л.С. Александрова. – М.: Юриспруденция, 2001. – 400 с.
2. Архипов, И.И. Экономика: учебник для вузов / И.И.Архипов, А.К. Большаков. – М.: Проспект, 2006. – 840 с.
3. Корниенко, О.В. Экономическая теория: практикум / О.В. Корниенко. – Ростов н/Д: Феникс, 2008. – 320 с.
4. Макконнел, К.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика / К.Р. Макконне, С.Л. Брю. – М.: Республика, 2003. – 486 с.
5. Микроэкономика: учебное пособие для вузов / под ред. М.И. Плотницкого.- Минск: Новое знание, 2005.
6. Мицкевич, А.А. Сборник заданий по экономике с решениями / А.А, Мицкевич. – М.: Вита-Пресс, 2001. – 592 с.