- може мінятися число підприємств в галузі(старі можуть виходити, нові входити в галузь).
В довгостроковому, як і в короткостроковому періоді, граничні витрати є важливим фактором визначення обсягу виробництва: обсяг виробництва , за якого досягається максимальний прибуток визначається аналізом граничних і середніх витрат.
В довгостроковому періоді підприємство має виробляти оптимальний обсяг продукції за умови, що ціна (граничний доход МR) дорівнює довгостроковими граничним витратам. Як і в короткостроковому періоді , підприємство має виробляти продукцію тільки в тому випадку, якщо Р<АС, то підприємство має вийти з галузі (закритися).
Д
РбQ1 Q2 Q3
Рис.11.3 Вибір обсягу виробництва довгостроковому періоді.
На рис. 11.3 короткострокові криві граничних витрат МС, граничного доходу MR і середніх витрат АС визначають позитивний економічний прибуток АВСР, при виробництві Q, продукції, який визначає той обсяг, що максимізує прибуток.
Довгострокова крива середніх витрат
АС відображає позитивний ріст масштабу виробництва до Q3, за якою забезпечується максимальний прибуток EFDP.Якщо m ціна (граничний доход, гранична виручка) зменшується, то зменшується розмір доходу і оптимальний обсяг виробництва. Мінімальною ціною, нижче якої одержати позитивний прибуток неможливо, є точка М, в якій перетинаються криві довгострокових граничних витрат
МС і довгострокових середніх витрат АС. В точці М підприємство має нульовий економічний прибуток, тобто має нормальний прибуток.Одержання нульового економічного прибутку не означає, що підприємство має залишити галузь, адже воно одержує реальний прибуток. Бажано було б отримувати позитивний економічний прибуток, але для конкурентного ринку нульовий економічний прибуток є умовою довгострокової конкурентної рівноваги ( у старих підприємств немає стимулу виходу із галузі, у нових – для входу в галузь).
Нормальний стан конкурентного ринку – це довгострокова ринкова рівновага.
Умови збереження довгострокової ринкової рівноваги:
- всі підприємства галузі максимізують прибуток;
- кожне із підприємств не має стимулів для входу або виходу із галузі, тому що кожне з них одержує нульовий економічний прибуток;
- ціна продукту така, що сукупна пропозиція відповідає сукупному попиту споживача.
Різниця між граничними витратами і середніми витратами створює надлишок виробника (на рис.11.3 – прямокутник МЕF).
Тема 12. Монопольний ринок
1. Монополія: ринкова структура і її сутність.
2. Попит на продукт монопольної фірми.
3. Визначення обсягу виробництва і ціни монополістом при максимізації прибутку.
Література: [ 1, c. 235-242], [2, c. 124-130], [4, c. 160-164].
Монопольний ринок – це ринок, де: діє один продавець (виробник); товар, який виробляє виробник є особливий, він не має замінників;
- ринок повністю закритий для входу нових виробників;
- відсутня конкурентна боротьба, встановлюється монопольна влада виробника, який може за рахунок підвищення ціни в певних межах знизити обсяг виробництва і отримати при цьому максимально можливий прибуток.
На монопольному ринку може бути ситуація, де діє один виробник і багато продавців. На такому ринку виробник може встановити ціну і ніхто не може вплинути іншою ціною на цю пропозицію товару.
Аналогічним монопольному ринку є монопсонічний ринок – ринок, в якого є лише один покупець і безліч продавців (ринок праці).
Основним бар`єрами для входження на ринок є:
- виключні права, отримані від уряду;
- патенти та авторські права;
- власність на всю пропозицію якого-небудь виробничого ресурсу;
- маштаби виробництва. Як правило, фірма-монополіст – це велике підприємство; тому для створення гідної конкуренції треба вкласти значні кошти, що для більшості конкурентів недоступно і недоцільно.
Для монополії, як для конкурентної фірми, головним принципом є максимізація прибутку. Величина прибутку монополії залежить від максимальнихобмежень, з якими стикається фірма. Як і для будь-якої іншої фірми прибуток монополіста обмежений витратами виробництва.
Другим важливим обмеженням є попит на його продукт.
Попитом для монополіста є ринковий попит, тому що він є одним виробником цієї продукції. Тому для монополіста, на відміну від досконалого конкурента, функція попиту є завжди спадною, а не горизонтальною лінією.
Як і для умов досконалої конкуренції, для монополіста існує чітко визначена залежність між обсягом виробництва продукції і максимальним значенням прибутку.
Однією з умов існування монопольного ринку є те, що на ринку функціонує лише один виробник якоїсь продукції. Тому фірма-монополіст є певна галузь виробництва.
Це призводить до того, що на монопольному ринку немає поділу на попит окремої фірми і ринковий (галузевий) попит, а також на пропозицію окремої фірми та ринкову пропозицію.
У споживача існує лише два можливих варіанти поведінки, або взагалі відмовитися від споживання цього товару чи придбати його у монополіста.
Для чистого монополіста крива попиту має спадний характер:
а) б) P Pd
d
Q Q
Рис. 12.1. Крива попиту: а) фірми-монополіста; б) конкурентної фірми.
Спадний характер кривої попиту суттєво впливає на розробку моделі поведінки монополіста на ринку при виборі обсягів виробництва. Ціна реалізації додаткової одиниці продукції для монополіста завжди перевищує граничний доход, отриманий від її продажу.
Іншими словами:
Виробник не зможе продати більше продукції без зниження ціни на неї.
Причому він буде змушений одночасно знизити ціну не тільки на додаткову одиницю товару, а й на весь обсяг продаж.
Якщо на конкурентному ринку TR=PQ, то на монопольному ринку
d (PQ)
MR=---------- MR=0, TR=max
dQTR
TRK