Мікроекономіка (стр. 17 из 22)

Таким чином, монополізм має суперечливі соціальні і економічні наслідки.

Однак, незаперечним є те, що він підриває конкуренцію, як основу ринкового саморегулювання. Тому однієї з функцій держави в сучасних умовах є обмеження монополізму, підтримка конкурентного середовища.

Державне регулювання конкурентних відносин заключається в тому, щоб підтримувати оптимальне співвідношення монополії і конкуренції на ринку.

З цією метою в країнах існує антимонопольне законодавство, закони проти обмеження конкуренції.

Антимонопольне законодавство в Україні визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за його додержанням. Монопольним вважається таке положення підприємця на ринку, коли його доля в певно визначеному товарі складає 85% і він має можливість обмежувати конкуренцію.

Законом України “Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції”(березень 1992р.), “Про захист від недобросовісної конкуренції ”(1996р.) юридично караються всі дії підприємця, направлені на створення перешкод для доступу на ринок другим фірмам і на встановлення ним дискримінаційних цін. Контроль за виконанням антимонопольних законів здійснюють спеціальні державні органи.

В Україні такі функції виконує створений в 1992р. Антимонопольний комітет і його територіальні органи.

13.4 Цінова дискримінація

Проблема, з якою стикаються керівники фірм-монополістів, як використати свою ринкову владу найефективніше.

Одним із можливих способів збільшення прибутку для виробника є цінова дискримінація – продаж однорідного товару за різними цінами різним покупцям тоді, коли витрати однакові.

Щоб фірма-монополіст могла здійснити цінову дискримінацію, ринок повинен відповідати двом умовам:

· покупці не можуть перепродувати куплений товар;

· продавець має можливість розділити покупців на групи з врахуванням еластичності попиту на товар.

Дискримінацію першого ступеня називають продаж кожної одиниці товару за її ціною попиту. Якщо продавцю це вдається, то крива галузевого попиту стає для нього кривою граничного доходу. В цьому випадку монополія продасть таку кількість товару, як і при досконалій конкуренції. Але це вдається рідко. Частіше за різними цінами монополія продає не кожну одиницю продукції, а певні її партії. В цьому сутність цінової дискримінації другого ступеня.

P

P₁

P_m

P_c MC

MR D

Q₁ Q_m Q

Рис. 13.5 Модель цінової дискримінації другого ступеня

За галузевого попиту D поєднання P_m та Q_m (рис.13.5) забезпечує максимальний прибуток; його величина дорівнює площі нижнього заштрихованого прямокутника. Якщо монополіст зможе продати Q одиниць товару за ціни Р₁, а партію, що залишилась(Q_m – Q₁) за ціною P_m , то його прибуток зросте на площу верхнього заштрихованого прямокутника.

Цінову дискримінацію третього ступеня можна здійснити, якщо галузевий попит постає перед продавцем у вигляді окремих груп покупців (сегментів ринку).

В цьому випадку завдання монополіста – встановити такі ціни для кожної групи покупців, які максимізують загальний прибуток.

Тема 14. Олігополія

План лекції

1. Характеристика олігополії як ринкової структури

2. Максимізація прибутку в умовах олігополії

3. Характеристика та зміст моделей олігополії.

Література: [ 1, c. 277-280], [2, c. 154-161], [4, c.199-217].

14.1 Характеристика олігополії як ринкової структури

Олігополія – це ринкова структура, за якої в реалізації якого-небудь товару домінують дуже небагато продавців, а поява нових ускладнена або неможлива. Продукція на олігополістичному ринку може бути і диференційованою, і стандартизованою. Головне значення має те, що декілька фірм виробляють всю або майже всю продукцію.

Олігополію характеризують такі ознаки:

– в галузі знаходиться декілька конкуруючих фірм, через що її не можна віднести до чистої монополії;

– крива попиту кожної фірми має спадний характер, тому галузь не можна вважати досконалою конкуренцією;

– в галузі знаходиться хоча б одна велика фірма, яка вважає, що її дії не залишаться без відповідної реакції з боку конкурентів, отже ця ринкова структура відрізняється від монополістичної конкуренції.

Визначальною властивістю олігополії є те, що дії одного виробника безпосередньо впливають на дії іншого. Рішення, яке приймає олігополіст, має врахувати те, якою буде реакція інших олігополістів на прийняте рішення.

Прогнозування(передбачення) відповідної реакції конкурентів є одним із найскладніших рішень, які приймаються в олігополії, тому що на зміну тактики одного підприємства буде дуже швидка і цілеспрямована реакція з боку конкурента.

Вхід на олігополістичний ринок є складним. Стратегія обмеження доступу на ринок досягається різними способами: ціновими війнами, рекламою, стратегією інвестування, створенням торгової марки.

Тільки для олігополії характерним є явище, відоме під назвою цінових війн, коли на зниження ціни одним із конкурентів, інші разом здійснюють ще більше зниження ціни, щоб покарати порушника. В відповідь на це може слідувати реакція ще більшого зниження ціни з боку першого олігополіста. Таких знижень може бути декілька.

Внаслідок таких дій більш слабкіші в економічному плані виробники розоряються. Межею зниження ціни в олігополії є ціна конкурентного ринку.

14.2 Максимізація прибутку в умовах олігополії

Олігополія є найбільш суперечливою і найменш стійкою ринковою структурою.

З однієї сторони, олігополісти прагнуть об’єднатися, узгодити свої дії і виступати, як монополія, одержуючи при цьому певну долю монопольного прибутку. В цьому плані між олігополістами можуть бути явні і неявні змови.

Формою явної згоди, погодження дій щодо рівня цін і обсягів продажу є створення картелю. Сенс його утворення полягає в тому, що на ринку замість конкурентної рівноваги, умовою якої є рівність граничних витрат ринковій ціні (Р = МС), встановлюється монопольна рівновага, характерним для якої є рівність граничних витрат граничній виручці (МС=MR).

Модель максимізації прибутку в олігополії представлено на рис. 14.1

P

P_m

P_c MC

MR D

Q_m Q_c Q

Рис. 14.1 Встановлення монопольної ціни в картелі

За рахунок обмеження обсягу продаж з Q_c до Q_m внаслідок картельної угоди учасникам ринку вдається підняти ринкову ціну до Р_m і отримати монопольний прибуток.

Проте рівновага в Q_m не може бути довготривалою тому що:

– для учасників ринку існують суттєві стимули для порушення угоди, тому що перевищення квоти одним із учасників може дати йому при деякому зниженні ціни суттєве збільшення прибутку при умові, що інші учасники картелі дотримуються угоди;

– монопольні ціни принаджують до ринку нових виробників, що позначається на ринковій рівновазі;

– некартелізовані підприємства, що залишились на ринку, користуються ринковою ситуацією, що виникає після створення картелю, для збільшення своєї частки на ринку шляхом пропозиції за цінами нижчими, що створив картель.

14.3 Характеристика та зміст моделей олігополії

Теоретичні моделі олігополії пояснюються на прикладі, коли існує тільки два виробники або ж один і всі інші разом взяті (дуополії).