Модель Хікса-Хансена та її роль в макроекономіці.
2006 р.
ПЛАН
Вступ...................................................................................................................... 3
1. Суть макроекономічного аналізу............................................................. 5
2. Економічна суть моделі Хікса – Хансена.............................................. 9
3. Обґрунтування економічної політики держави за допомогою моделі Хікса-Хансена.................................................................................................. 13
3.1 Грошово-кредитна політика............................................................. 13
3.2 Фіскальна політика............................................................................... 15
3.3 Альтернативні варіанти фіскальної політики.............................. 19
Висновок............................................................................................................ 25
Список використаної літератури............................................................... 26
Макроекономіка — це одна з наук, що вивчає економіку. Остання е складною системою. Крім макроекономіки, її вивчають багато інших економічних наук: політична економія, мікроекономіка, маркетинг, галузеві та функціональні економіки тощо. Макроекономіка як наука спирається передусім на положення та висновки економічної теорії про розвиток виробничих відносин, розширене відтворення, дію об'єктивних економічних законів та механізм їх застосування у практиці господарювання. Вона також безпосередньо пов'язана з математикою і статистикою, широко використовує методи економіко-математичного моделювання, що перетворює її у точну науку. Дає змогу перейти від кількісного до якісного аналізу економічних процесів та явищ. Макроекономіка формує наукові уявлення про функціонування економіки на національному рівні. Аналізуючи основні фактори і наслідки макроекономічного розвитку, ця наука водночас пропонує певні «рецепти», методи активного впливу на об'єкт свого дослідження. Макроекономіка виступає теоретичною основою економічної політики держави.
Макроекономічні моделі використовуються в системі макроекономічного аналізу. Цей аналіз дуже важливий для економіки будь-якої країни. Моделюючи певні процеси, ми можемо краще дізнатися про особливості певного явища, його недоліки. Основна мета даної курсової роботи – дослідити особливості застосування моделі Хікса-Хансена для обґрунтування економічної політики держави.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
· визначити необхідність та значення макроекономічного аналізу;
· виявити економічну суть моделі Хікса-Хансена;
· дослідити можливості моделі Хікса-Хансена для аналізу економічної політики держави.
Предметом дослідження є модель Хікса-Хансена.
Об’єктом дослідження виступає економічна політика держави.
Курсова робота складається із трьох розділів в яких послідовно аналізується визначена проблема.
Макроекономічний аналіз оцінює народногосподарський комплекс загалом. Він вивчає сукупні економічні величини (національний продукт і національний прибуток, сукупне споживання, сукупне інвестування). Він досліджує взаємозв'язки, що формуються між цими величинами, які виражають діяльність цілих груп господарських суб'єктів.
Макроекономічний аналіз розглядає економічні явища з глобальної точки зору. Тут доречна така метафора: він досліджує загальні аспекти лісу незалежно від складових його дерев.
Цей тип аналізу отримав розвиток за останні тридцять років під впливом знаменитї праці Джона Мейнарда Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей". Він особливо корисний при вивченні економічного зростання, динаміки загальної економічної активності і загального рівня цін.
У чому ж полягає значення макроекономічного аналізу? Хіба глобальні і середні величини, з якими він має справу, не є просто-напросто підсумовуваними показниками і середніми значеннями індивідуальних господарських одиниць? Хіба конкретні ціни, заробітна плата, різні виробництва не являють собою справжню реальність економічного життя, в той час як узагальнені показники і середні величини є швидше штучними конструкціями, що можуть виявитися неточними або брехливими?
Тому питання про те, чим цікавий макроекономічний аналіз і що можна чекати від нього, є цілком правомірним.
Розвиток макроекономічного аналізу можна пояснити декількома причинами:
- Воно пов'язане насамперед з міркуваннями економічної політики: державне втручання торкається всієї економіки або її великі сектори; воно позначається на самих різних економічних рішеннях всіх громадян - їх споживанні, заощадженнях, їх капіталовкладеннях); проблеми, що встають при цьому повинні розглядатися в рамках глобальної теорії. Іншою перевагою такої теорії є можливість використати кількісні показники при підрахунку сукупних величин за допомогою технічних інструментів національного розрахунку.
- Воно пов'язане, по-друге, з теоретичними міркуваннями. Справа в тому, що макроекономічний аналіз може брати до уваги такі факти і труднощі, які не виявляються в індивідуальному плані. Характерні особливості і поведінка якоїсь сукупності не піддаються визначенню за допомогою простого підсумовування характерних особливостей поведінки його складових елементів.
"Хоч ліс і є просто-напросто сукупністю дерев, - відмічав К. Боулдінг, - він не виявляє характеру і поведінки окремих дерев. Дерево виходить з сім'я, росте, вмирає і опадає. Збалансований ліс може рости вічно, зберігаючись незмінним в тому, що стосується віку і характеру складаючих його дерев. Коли окремі дерева ростуть, старіють і вмирають, їх замінюють нові особні і ліс залишається все тим же. У лісі спалити окреме дерево майже неможливо - завжди реальна небезпека лісової пожежі. Окреме дерево не впливає на клімат місцевості, де воно росте; ліс на нього впливає".
І Боулдінг робить висновок стосовно економіки: "Немає жодної іншої науки, де небезпека узагальнення індивідуального досвіду була б так велика, як в економіці. Саме велике джерело помилок економічної думки пов'язане, можливо, з тією трудністю, яку, як бачимо, випробовує людський розум, намагаючись уявити собі замкнену систему як єдине ціле, і з виникаючою на цій основі тенденцією застосувати до суспільства і до економіки загалом висновки, що виникають з індивідуального досвіду".
Є немало прикладів того, що отримало назву "макроекономічних парадоксів". Так, яка-небудь фірма або галузь промисловості може збільшити свою продукцію, переманивши до себе працівників більш високими, ніж у їх конкурентів, заробітками; при повній зайнятості промисловість країни не може збільшити загальну зайнятість. Зменшивши заробітну плату своїм робітником, яка-небудь фірма може знизити свої ціни і збільшити об'єм свого продажу. Якщо ж заробітну плату своїм працівникам зменшать всі фірми, їм не вдасться збільшити об'єм свого продажу, оскільки загальне зменшення заробітної плати знижує національний прибуток і, відповідно, сукупний попит. Індивідуум може зберігати, не інвестуючи, або інвестувати без попереднього зберігання або не пов’язуючи свої накопичення з рівнем інвестування; однак для економіки загалом заощадження ідентичні інвестуванню.
Не треба, однак, приховувати небезпеки, які можуть таїтися в макроекономічному аналізі. Сама велика з цих небезпек пов'язана з більш або менш значною різнорідністю елементів, створюючих сукупну величину. Остання може бути значущою при умові, що її компоненти однорідні: "Якщо до хмарочоса додати шість яблук, то сума, що отримується може мати якесь значення тільки для сюрреалиста". Подібно цьому, те або інше середнє значення цікаве тільки тоді, коли воно представницьке; для цього треба, щоб частотний розподіл елементів, для яких виводиться середнє значення, не мав дуже великого розкиду.
Ось чому нерідко виявляється необхідним враховувати при макроекономічному аналізі не тільки розмір сукупних величин, але і їх структуру. Сам аналіз буде тим більше плідним, чим більше вдасться розікласти агреговані величини на деяке число більш дрібних величин, з тим щоб скоротити неоднорідність, зберігши при цьому можливість оперувати системою загалом. Крім того, намагаючись пояснити певні макроекономічні зв'язки на основі теорії поведінки окремих господарських суб'єктів, важливо уміти згрупувати господарські одиниці, чия поведінка може бути визнана приблизно схожою.
Модель Хікса – Хансена це модель взаємозв'язку товарного і грошового ринків. Дана модель уперше була запропонована британським економістом Дж.Р. Хіксом у 1937 р. у статті "Містер Кейнс і класики". Більш широке поширення одержала після виходу у світ книги А. Хансена "Грошова теорія і фіскальна політика" (1949).
Модель Хікса – Хансена містить у собі елементи "кейнсіанского хреста" і теорії переваги ліквідності Дж.М. Кейнса. Сучасні економісти в модель включають фінансовий ринок у цілому, тобто ринки грошей і цінних паперів. Перша частина моделі - крива ІS - "інвестиції - заощадження" покликана відбити умову рівноваги на товарному ринку, друга крива LM - "ліквідність - гроші" (L - попит на гроші, М - пропозиція грошей на грошовому ринку) - умови рівноваги на грошовому ринку. Умовою рівноваги на ринку товарів служить рівність інвестицій і заощаджень, а на грошовому ринку - рівність між попитом на гроші і їх пропозицію. Ці дві частини моделі зв'язує процентна ставка, рівноважна величина якої відбиває динаміку економічних процесів. Рівновага на кожнім із двох ринків - товарному і грошовому - установлюється не автономно, а взаємозалежно. Зміни на одному з ринків незмінно спричиняють відповідні зрушення на іншому.
Модель Хікса – Хансена являє собою графік, системою координат якого служать рівень національного доходу (вісь х) і значення процентної ставки (r) - вісь y. Її автори виходять з того, що інтенсивність інвестиційного процесу визначається граничною ефективністю (тобто прибутковістю) капіталу. Отже, інвестувати має сенс тільки тоді, коли гранична ефективність капіталу перевищує ставку банківського відсотка (тобто прибутковість заощаджень). Виходить, обсяг інвестицій можна вважати функцією банківського відсотка: І = І(r). Чим нижче рівень процентної ставки, тим за інших рівних умов вигідніше робити додаткові капіталовкладення і навпаки. У кейнсіанскій моделі умовою рівноваги на товарному ринку є рівність сукупних заощаджень і інвестицій - І = S. Заощадження ж, відповідно до "основного психологічного закону" визначаються рівнем національного доходу, тобто S = S (Y). Таким чином, виходить функція ІS; тобто І (r) = S (Y). Якщо розглянути ще і грошовий ринок, то там рівновага настає, коли попит на гроші (L) збігається з їх пропозицією (M). Ця величина приймається як задана.