з конституційного права
на тему: “Конституційні засади виконавчої влади України”
1998р.
ПЛАН
1.Вступ.
2.Конституційні засади формування Кабінету Міністрів. Порядок призначення на посаду Прем”єр-міністра України.
3.Повноваження і акти Кабінету Міністрів України.
4.Відповідальність Кабінету Міністрів.
5.Висновок.
1.ВСТУП.
Конституція України, прийнята на п”ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р., є основним Законом держави і займає центральне місце в системі законодавства.
Одним з найголовніших наслідків прийняття Основного Закону незалежної України є конституювання механізму здійснення державної, в тому числі виконавчої влади на рівні його найвищих щаблів. Тим самим був позначений певний рубіж у теоретичних дискусіях і практичних пошуках щодо обрання форми державного правління, визначення статусу вищих органів держави, співвідношення державної влади і місцевого самоврядування тощо.
Водночас досягнення згаданого рубежу не означає завершення нашого державно-правового розвитку, приинення процесу теоретичного пізнання державного буття. Актуальним слід визнати осмислення проблем організації виконавчої влади і конституційного статусу органів, наділених повноваженнями у сфері цієї влади.
Зміст відповідних розділів Конституції України характеризується сприйняттям концепції дуалізму виконавчої влади. Виходячи з цієї концепції, визначено так званий двоїстий центр цієї влади, який складається з двох функціонально поєднаних суб”єктів – Президента і Кабінету Міністрів.
За таких умов, з одного боку, правовий статус уряду, який очолює Прем”єр-міністр, аж ніяк не може мати мати якесь другорядне значення, адже саме на уряд покладається основний тягар організаційної роботи з реалізації функцій і повноважень виконавчої влади. Відповідний статус Кабінету Міністрів визначений в ст.113 Конституції України.
2.Конституційні засади формування Кабінету Міністрів України. Порядок призначення на посаду Прем”єр-міністра України.
Вказане питання визначене в ст.114 Конституції України, яка наголошує:
До складу Кабінету Міністрів України входять Прем”єр-міністр України, Перший віце-прем”єр-міністр, три віце-прем”єр-міністри, міністри.
Прем”єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України.
Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за поданням Прем”єр-міністра України.
Прем”єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, схваленою Верховною Радою України.
Прем”єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших органів виконавчої влади, в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів.
Перші три частини цієї статті присвячені питанням, пов”язаним зі складом Кабінету Міністрів України та порядком його формування.
Вони дають підстави до висновку, що Прем”єр-міністр розподіляє обов”язки між своїми заступниками, керує роботою Кабінету Міністрів та головує на його засіданнях, а у відсутності Прем”єр-міністра ці обов”язки виконує Перший віце-прем”єр-міністр.
Повноваження Прем”єр-міністра відповідно до ст.115 Конституції автоматично припиняються у зв”язку з обранням нового Президента. Новообраний Президент узгоджує з Верховною Радою кандидатуру майбутнього Прем”єр-міністра. Перед внесенням на розгляд Верховної Ради кандидатура Прем”єр-міністра обговорюється у відповідних комітетах і може також розглядатися у депутатських групах (фракціях). Відповідно до діючого регламенту Верховної Ради кандидат на посаду Прем”єр-міністра виступає з доповіддю про Програму майбутньої діяльності Уряду. У разі, якщо запропонована Президентом кандидатура на посаду Прем”єр-міністра не двстала підтримки необхідной кількості депутатів, Президент представляє Верховній Раді у десятиденний строк іншу кандидатуру, щодо якої проводиться нове обговорення і голосування. Рішення про згоду народних депутатів України на призначення Прем”єр-міністра приймається таємним голосуванням. Про затвердження Прем”єр-міністра Верховна Рада приймає спеціальну постанову.
Стосовно складу Кабінету Міністрів слід мати на увазі, що він залежить від структури органів виконавчої влади, яка, у свою чергу, визначається метою та завданням діяльності цієї влади у той чи інший період. За діючим законодавством постійним органом уряду є його Президія. До її складу входять Прем”єр-міністр України, заступники Прем”єр-міністра, міністри, міністр Кабінету Міністрів.
Загальний порядок формування персонального складу Кабінету Міністрів України такий. Відповідно до ч.3 ст.114 та п.10 ст.106 Конституції Президент за поданням Прем”єр-міністра призначає членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади. Слід підкреслити, що зазначені повноваження Президент здійснює на підставі пропозицій Прем”єр-міністра, який добирає відповідних кандидатів та відстоює перед Президентом свою точку зору.
Певною мірою на діяльність Кабінету Міністрів впливають повноваження Верховної Ради щодо згоди на призначення на посади та звільнення з посад Президентом Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України.
Відповідно до ст.87 Конституції Верховна Рада за пропозицією не менш як третини народних депутатів України від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Уряду та навіть прийняти резолюцію недовіри йому більшістю від конституційного складу Верховної Ради.
Президент України за поданням Прем”єр-міністра України утворює, реорганізовує та ліквідовує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.
Слід зазначити, що у більшості країн світу до складу уряду поряд з його головою входять міністри, державні міністри, міністри без портфеля. Державні міністри очолюють найбільш важливі сфери діяльності уряду і в силу цього координують діяльність деяких суміжних міністерств (як, наприклад, у Франції, Португалії). Міністри без портфеля, як правило, виконують окремі доручення голови уряду.
У більшості країн світу Конституції не визначають кількісний склад уряду, оскільки таке питання звичайно регулюється актами глави держави про призначення уряду. В деяких країнах (зокрема латиноамериканських) подібна регламентація протирічить офіційній доктрині, яка стверджує, що ніякий конституційний бар”єр не повинен стримувати зростання обсягу і форм реалізації урядової діяльності. Проте законодавство ряду країн встановлює як мінімальну, так і максимальну кількість членів уряду. До складу уряду Норвегії, наприклад, можуть входити прем”єр-міністр і не менше семи міністрів. До складу уряду Ірландії можуть входити від семи до п”ятнадцяти міністрів.
Також, виходячи із світового досвіду, доцільно було б передбачити певні вимоги, яким повинні відповідати кандидати в міністри. Можна дійти висновку, що вимоги до кандидата в міністри Кабінету Міністрів України можуть бути такі. Він має бути громадянином України за народженням або через десять років після натуралізації (як це передбачено, наприклад, законодавством Швеції, Мексики, Парагваю). Доцільно визначити є вікові обмеження – не молодше двадцяти п”яти років (як, наприклад, у Бразилії, Норвегії) і не старше, наприклад, шістьдесяти п”яти років. Звичайно, згідно з Конституцією України, кандидат у міністри повинен володіти державною мовою.
Також слід, нарешті, вирішити питання про долю міністрів, які є депутатами Верховної Ради України, оскільки законодавство країн світу вирішує це питання по-різному.
Так, у країнах з президентською формою правління, а також в Австралії, Нідерландах, Норвегії, Франції члени уряду не можуть бути депутатами. Наприклад, згідно з конституцією Франції депутат парламенту, який призначений міністром (або міністр, якого обрано до парламенту), повинні протягом місяця зробити відповідний вибір. У таких країнах, як Велика Британія, Австралія, Індія, Нова Зеландія та ін., навпаки, міністри повинні бути депутатами. Так, згідно з Конституцією Австралії жоден з міністрів не має права займати свою посаду більше трьох місяців, якщо він не є членом парламенту. В ряді країн (Данія, Ірландія, Фінляндія) міністри можуть, але не зобов”язані бути депутатами.
Було б доцільним у VI розділ Конституції України включити норму, що забороняє професійну діяльність кандидатів у міністри, зайняття ними інших посад, які оплачуються (як це передбачено законодавством Франції, Румунії, ФРН).
3.Повноваження і акти Кабінету Міністрів України.
Щодо повноважень Кабінету Міністрів України, то вони охоплюють різні сфери державного управління, а діяльність цього органу пов”язана, насамперед, з оперативним управлінням, яке здійснюється не лише в правовій формі, а й, наприклад, в організаційній.
Слід зазначити, що законодавство більшості країн світу не містить розгорнутих положень, що стосуються компетенції Уряду. Як правило, до основних повноважень уряду відносяться здійснення загального керівництва та управління справами держави, виконання законів, що стосуються уряду, складання і реалізація державного бюджету, координація діяльності окремих міністрів і відомств.