Водночас лише заборонні заходи з боку країн ЄС та країн-кандидатів не розв’яжуть проблеми викорінення нелегального працевлаштування українських громадян на їхніх територіях.
Зрозуміло, що в близькому майбутньому Україна не зможе самотужки кардинально скоротити безробіття і значно підвищити життєвий рівень населення. Тому пропозиція нелегальної робочої сили з України існуватиме і стимулюватиме попит на неї з боку тіньового сектора економіки країн ЄС.
Очевидно й те, що для подолання нелегальної трудової міграції недостатньо зусиль самої лише України (хоча, безперечно, вони мають бути визначальними). Потрібно спільно з ЄС та країнами-кандидатами комплексно розв’язувати цю проблему: від допомоги у створенні робочих місць в Україні - до легалізації трудових міграційних потоків шляхом збільшення відповідних квот. У середньостроковій перспективі необхідне укладення угод України з ЄС щодо трудової міграції і соціального захисту українських працівників за кордоном.
Посилення боротьби з нелегалами в розширеному євроклубі, встановлення на його кордонах антиміграційних бар’єрів у вигляді жорсткого прикордонного і візового режимів (якщо не буде активізовано спільних зусиль та збільшено допомогу Україні) можуть значною мірою перекласти тягар цієї транснаціональної проблеми на нашу країну.
Україна може перетворитися на державу-накопичувач нелегалів, що дестабілізуватиме її внутрішню ситуацію. Відтак виникне зона нестабільності безпосередньо на кордонах Європейського Союзу.
Боротьба ЄС з нелегалами потребує не встановлення бар’єрів на західному кордоні України, а впорядкування, власне, усіх кордонів на схід від Європи та передусім - східних і північних кордонів України, через які потрапляє в Україну основний транзитний потік нелегалів.
Запровадження візового режиму може вплинути на свободу пересування українських громадян і на рівень їхнього добробуту (через можливе скорочення прикордонної торгівлі) не саме собою.
Візовий режим перетинання кордонів, процедури прикордонного контролю, заходи з усунення нелегальної міграції - звичайна міжнародна практика. Але в ситуації України впровадження віз поєднується з проблемами внутрішнього характеру: низьким рівнем життя громадян, що вимушує їх, зокрема, до демпінгу на ринку праці, участі в кримінальному бізнесі тощо; недостатньою правовою культурою (поведінка наших громадян за кордоном - тема окремої і не дуже приємної розмови).
Зокрема цим пояснюється прагнення країн ЄС і країн-кандидатів відгородитися від України бар’єром віз і жорстких процедур прикордонного контролю. Тому необхідна передумова мінімізації негативного впливу цих заходів ЄС на українських громадян - у першу чергу приведення у відповідність до стандартів Євросоюзу внутрішньої соціально-економічної ситуації в Україні.
По завершенні нинішнього етапу розширення ЄС західні кордони України стануть східними рубежами Євросоюзу. Це якісно нова політична ситуація, яка значною мірою визначатиме як характер контактів з нашим європейським партнером, так і перспективи подальшого розвитку України.
В інтересах ЄС - забезпечити мир і стабільність поблизу своїх кордонів, мати своїми сусідами стабільні, демократичні та економічно розвинені держави з прогнозованою і дружньою зовнішньою політикою. Тому слід очікувати зростання політичного тиску ЄС на Україну, насамперед у напрямі зміцнення демократичних інституцій, забезпечення прав людини, свободи ЗМІ, посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією у владних структурах.
Очевидно, цей тиск найбільше відчуватиметься протягом наступних місяців, з огляду на наближення парламентських виборів в Україні. Від їх прозорості, демократичності, відповідності європейським стандартам залежатимуть подальші відносини ЄС з Україною і загалом перспективи європейської інтеграції країни.
Рух ЄС до українських кордонів на тлі розвитку Спільної європейської політики безпеки і оборони дасть змогу нашій державі взяти активнішу участь у зміцненні безпеки на континенті. Саме у сфері безпеки Україна вже сьогодні може зробити реальний внесок у забезпечення стабільності в зоні інтересів ЄС - по лініях миротворчості, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, стратегічних транспортних перевезень тощо.
Вступ до ЄС держав, із якими Україна має традиційно добрі відносини, та отримання ними відповідних квот у керівних органах Союзу може сприяти просуванню українських інтересів у ЄС, дозволить використовувати напрацьовані механізми регіонального співробітництва для поглиблення контактів з Європейським Союзом.
Слід наголосити на ще одній важливій обставині. Розширення ЄС супроводжується поглибленням співпраці Євросоюзу з Росією. Отже, рух України до Європи, крім іншого, зумовлюватиметься рівнем і характером її відносин з РФ. Це означає, зокрема, необхідність поглиблення економічного співробітництва з Росією для зміцнення національної економіки - як основи реалізації власних політичних цілей у Європі.
Загалом, наближення ЄС до українських кордонів об’єктивно зміцнює вплив європейської спільноти на Україну. В політичному плані цей процес можна розглядати як позитивний - такий, що сприяє запровадженню в Україні європейських стандартів. Водночас трансформація ЄС може породити чимало проблем для України.
Очевидно, що характер та рівень співробітництва України з розширеним ЄС, загалом перспектива української євроінтеграції - насамперед залежатимуть від внутрішніх трансформацій в Україні, від створення умов для стабільного демократичного розвитку, піднесення вітчизняної економіки.
Україна прийняла рішення про європейський напрямок своєї зовнішньоекономічної політики, дотримання якого очікується і в майбутньому після останнього розширення ЄС. Тепер ЄС-27 посідає місце найбільшого торговельного партнера України, замінивши Росію Сьогодні як Україна, так і ЄС зацікавлені у підтримці та розвитку міцних, передбачуваних, прозорих і відкритих торговельних відносин.
ЄС вважає, що ключовою передумовою інтеграції України в європейський економічний простір є успішне завершення внутрішніх реформ, що тривають нині в державі.
У 2007 році загальний обсяг двосторонньої торгівлі між Україною та ЄС досяг 34,7 млрд. євро причому цей показник постійно зростає з часу економічної кризи 1998 року. У період між 2000 та 2007 роками обсяг торгівлі товарами між країнами зріс більш, ніж утричі: експорт збільшився з 5,5 млрд. євро до 22,4 млрд. євро, а імпорт - з 4,8 млрд. євро до 12,4 млрд. євро. Частка України у зовнішній торгівлі товарами ЄС зросла більш, ніж удвічі за цей же період. У 2007 р. на Україну припадало 2% експорту та 1% імпорту країн ЄС, і Україна була 16 найбільшим торговельним партнером ЄС-27
Значна частина українських товарів, що ввозиться на ринок ЄС, користується перевагами Генеральної системи преференцій. Нова система преференцій ЄС, що діє з 1 січня 2006 р., передбачає позитивні новини для країн-бенефіціарів (включаючи Україну) щодо стабільності, передбачуваності та простоти. Частка імпорту товарів з України, які підпадають під ГСП, значно зросла з 2000 р., а частка використання ГСП досягла 72,5% всіх товарів, які підпадали під відповідну систему у 2006 р. Україна займає 12 позицію серед бенефіціарів ГСП з обсягом відповідного імпорту в розмірі 1,73 млн. євро. Преференційний імпорт диверсифікований і включає такі товарні позиції, як хімікалії, рослинні олії, мінерали, чорні метали, машинне та механічне обладнання.
Що стосується прямих іноземних інвестицій (ПІІ), то їхнє надходження з країн ЄС було на низькому рівні до 2005 року (дещо більше 224 млн. євро у 2004 році), коли компанії з ЄС зробили дві великі покупки у сталеливарній та фінансовій галузях. У результаті чистий притік ПІІ з країн ЄС-25 у 2005 р. сягнув 5,3 млрд. євро і обсяги ПІІ продовжують зростати. Згідно з даними Держкомстату України, сукупний обсяг ПІІ в Україну з країн ЄС склав 15 млрд. євро на 1 січня 2008 р., що становить 2.3 загального обсягу ПІІ в Україні. Покращення інвестиційного клімату, зокрема через більш ефективне виконання положень уже прийнятого законодавства, та завершення процесу реформ мають важливе значення для залучення більших інвестицій в Україну.
Одразу після підписання протоколу про приєднання України до СОТ 18 лютого 2008 р. у Києві були розпочаті переговори (Комісаром ЄС з питань торгівлі Пітером Мандельсоном та Президентом Країни Віктором Ющенко) про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.
Розширення ЄС у травні 2004 і січні 2007 рр. року виявилося сприятливим для розвитку українсько-європейських відносин завдяки загальному зниженню рівня зовнішнього захисту нових членів ЄС після приведення їхніх тарифів у відповідність до тарифів Співтовариства та завдяки поширенню на них спільного торговельного режиму і правил єдиного ринку. Усунення внутрішніх кордонів і гармонізація нормативно-правової бази та стандартів між членами ЄС означає вільний рух товарів і послуг. Розширення дало українському бізнесу прямий доступ до єдиного великого гармонізованого ринку ЄС, який охоплює понад 500 мільйонів чоловік. Спрощення та стандартизація є особливо корисними для малого та середнього бізнесу, адже саме для них витрати на дотримання торговельних процедур завжди є пропорційно вищими.
1. Аніловська Г. Інтеграція України у світове господарство. // Фінанси України. - 2006. - №1.
2. Вовчак В., Висоцький К., Літошенко Н., Дубінчак О. Україна на шляху до ЄС. Передумови інтеграції: загальні питання // Україна на шляху європейської інтеграції. Науково-практичний збірник матеріалів. - К.: Мінекономіки України, CDG, 2007. - С.40-49.
3. Вплив розширення ЄС на Україну // Національна безпека і оборона. - 2005. - №11. - С.9-41.
4. Зінчук В. "Нова" Європа борозни не зіпсує? // Високий Замок, 15.07.2008. Електронна стаття з серверу http://www.wz. lvіv.ua.
5. Розвиток взаємної торгівлі країн Європейського Союзу в умовах поглиблення інтеграційних процесів: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.05.01/В.П. Пісоцький; Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. - К., 2000. - 20 с. - укp.
6. Шемет Т.С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред.А. А. Мазаракі. - К.: Київ. нац. торг. - економ. ун-т, 2000. - 336 С.