Національне відтворення (стр. 3 из 4)
3 Результати національного відтворення та показники, за допомогою яких вони виміряються
Ступінь розвитку національної економіки та національного відтворення вимірюється спеціальними показниками; вони дають загальну уяву про економічний потенціал країни, а також дають змогу порівняти розвиток окремих країн між собою. Найбільш важливими показниками є: валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), національний доход (НД), експорт, імпорт, товарообіг зовнішньої торгівлі, обсяги виробництва товарів та послуг та деякі інші.
Валовий внутрішній продукт — це продукція, що вироблена резидентами на просторі країни протягом року. Валовий національний продукт включає як суму доданої вартості, що створена в країні і складає ВВП, так і кошти, зароблені за кордоном. Показники ВВП і ВНП, звичайно, не збігаються. Розвинуті країни, що одержують значне позитивне сальдо від капіталу, вкладеного за кордоном, мають показники ВНП вищі, ніж ВВП. Проте іноді високорозвинута країна має протилежну ситуацію. Наприклад, США в 1999 р. мали показник ВНП в 8351 млрд дол., а ВВП — в 8709 млрд дол.[3]. Пояснюється це тим, що США мають величезний внутрішній ринок, який поглинає переважну кількість товарів та послуг, вироблених в країні; високий рівень життя американців стимулює імпорт, і зовнішньоторговельне сальдо США негативне; обсяг іноземних інвестицій в країну дуже великий, і, відповідно, суттєву величину ставить відплив дивідендів.
Абсолютні розміри ВВП чи ВНП в цілому характеризують економічну потужність країни, але недостатні для визначення рівня життя населення. Для цього використовується показник ВВП на душу населення.
Тільки абсолютний або тільки душовий показник ВВП повної уваги про економічний розвиток країни не дає; необхідно сполучати обидва ці показники, аналізуючи рівень розвитку. Якщо абсолютна величина ВВП характеризує, перш за все, обсяг виробленої продукції та послуг, то його відносний показник визначає рівень продуктивності праці, організацію і культуру виробництва.
Найрозвинутіші країни мають високі значення о обох показниках, як і найменш розвинуті мають обидва низьких показника. Але є специфічна група, яку складають нафтодобувні країни Перської затоки, що мають ве-ликі надходження від експорту нафти. Оскільки щільність населення тут невелика, душові показники ВВП цих країн дуже високі. Проте, на відміну від розвинутих і нових індустріальних країн, вони характеризуються незбалансованою структурою національної економіки.
Узагальнюючим показником рівня розвитку національної економіки на глобальному рівні є валовий світовий продукт (ВСП). Він виражає обсяг кінцевих товарів та послуг, що вироблені в усіх країнах світу.
Аналізуючи економіку країни, важливо знати ступінь її зовнішньоекономічної активності. Його визначають такі показники: експорт, імпорт, товарообіг зовнішньої торгівлі, відкритість економіки щодо світового ринку, частка іноземного капіталу в економіці країни, величина активів резидентів за кордоном та інші.
Експортом називається вивезення товарів та послуг за межі країни. Імпорт — довіз товарів та послуг до країни з-за кордону. Різниці між експортом та імпортом складає сальдо зовнішньоторгівельного балансу країни. Воно може бути позитивним (активним) або від’ємним (пасивним). Звичайно, уряд країни прагне до позитивного сальдо, бо це означає приплив валюти до країни. Найсприятливіші умови для цього є у розвинутих країн, чиї товари мають високу конкурентоспроможність.
Із зовнішньою торгівлею пов’язано поняття відкритості національної економіки країни, тобто ступеня її участі в міжнародному поділу праці. Вона розраховується як співвідношення між експортом країни та її ВВП. Теоретично, чим більший показник відкритості, тим глибше участь країни в міжнародних економічних зв’язках. Але досить великий цей показник мають деякі країни, що розвиваються, наприклад Арабські Емірати, Гайана та ін. Це від того, що їхні національні економіки майже цілком залежать від експорту сировини. З іншого боку, найпотужніші держави, такі як США, Японія, Франція, мають невисокі показники відкритості. Але це свідчить не про низьку “зануреність” країн у світову економіку, а про великі обсяги ВВП і наявність широкого внутрішнього ринку, що поглинає домашнє виробництво.
Показник відкритості України — 27 %, що взагалі характеризує достатню відкритість нашої країни на зовнішні ринки; проте вона формується в основному за рахунок експорту продукції недостатнього ступеня обробки (руди, чорні метали)[4].
Є також показник, що характеризує імпортозалежність крани (співвідношення між імпортом країни та її ВВП). Цей показник звичайно високий в країнах, що розвиваються, і помірний або низький — в розвинутих.
Інтенсивність зовнішньоекономічних зв’язків країни характеризується не тільки обсягами товарообігу, але й міжнародним рухом факторів виробництва, до яких належать робоча сила, капітал і технології.
Задача 1
Заплановані такі місячні показники ринкового попиту та пропозиції на товар А
| Ціна, грн/шт | 12,0 | 11,0 | 10,5 | 9,5 | 9,0 | 8,5 | 8,0 | 7,0 |
| Пропозиція, тис.грн | 10,0 | 9,0 | 8,0 | 6,5 | 6,0 | 5,5 | 5,0 | 4,0 |
| Попит, тис.грн | 3,0 | 4,0 | 4,5 | 5,0 | 6,0 | 7,3 | 8,8 | 10,2 |
1. Зобразіть на одному графіку криві попиту та пропозиції і покажіть на осях координат величини очікуваної ціни та обсягу продаж.
Рис. 1
Очікувана цина то обсяг продажу знаходиться як місце перетину кривих попиту та пропозиції. Згідно з умовами нашого завдання очікувана ціна продажу буде 9 грн/шт.; очікуваний обсяг продажу — 6 одиниць товару.
2. Податок на додану вартість зростає. Покажіть за допомогою пунктирної лінії на графіку, побудованому відповідно до вказівок у завданні 1, можливі наслідки для попиту.
Ріст податку на додану вартість змінє тільки криву пропозиції. Вона має буде рухати вправо, як це показано на рис. 2
Рис. 2
Нова рівноважна ціна Р2 зросте порівнянню зі старою Р1 (9 грн./шт.), а попит — відповідно впаде і стане менше, ніж 6 одиниць товару.
Задача 2
Авіакомпанія розглядає можливість організувати додаткові щоденні рейси з міста А в місто В. Вона має оцінити кількість пасажирів, які будуть користуватися цим рейсом. Які витрати слід, а які не треба враховувати, щоб вирішити, чи буде очікувана виручка достатньою, щоб цей рейс приносив прибуток?
Витрати виробництва — це те, у що обходиться створення продукту підприємству. Витрати виробництва благ — це загальноекономічна категорія. Процес виробництва являє собою продуктивне споживання факторів виробництва заміщення яких є необхідною умовою процесу відтворення.
Економічні витрати включають явні й неявні витрати. Явні витрати називають ще розрахунковими витратами. Це — платежі за залучені вхідні фактори, здійснені прямими грошовими внесками на ринку факторів, бо сам виробник не володіє цими ресурсами. Такі платежі за ресурси включають витрати на електрику, паливо, сировину, працю тощо.
Деякі ресурси, що використовуються у виробничому процесі, перебувають у безпосередньому володінні самої фірми. Наприклад, фізичний обсяг капітальних благ, власником яких є виробник. Виробник володіє також управлінськими навиками й фінансовими ресурсами. Оскільки ці ресурси є власністю виробника, то йому потрібний певний неявний фактор витрат за використання цих ресурсів. Прикладом неявних витрат є використання власником некупованих ресурсів (земля, капітал) у своїй діяльності.
Загальні витрати в короткостроковому періоді часу дорівнюють сумі постійних і змінних витрат. Змінні витрати змінюються залежно від величини обсягу виробництва продукції (послуг). Постійні витрати не залежать від кількості виробленої продукції (наданих послуг).
Тому в нашому разі треба враховувати ті витрати, що ще водночас явними та змінними. Це — витрати на придбання нових або на амортизацію старих літаків, на додаткове технічне обслуговування парку машин, на додаткову зарплатню персоналу, який буде працювати в нових рейсах, закупівлю пального та інших матеріалів, на рекламу нових рейсів тощо. В перелік тих витрат, що не треба враховувати в даному разі є капітальні витрати на утримування капітальними спорудами, витрати на зарплатню основної частини персоналу, на обслуговування раніш отриманих банківських кредитів тощо.
Загальні висновки
Національна економіка – це економічно й організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами.