Передача прав власності може бути застережена різними умовами відносно терміну та обсягу використання. Комплексу інформації, що передається, щодо. У відповідності з цим розрізняють декілька видів ліцензій.
| Види ліцензій
| ||
| В залежності від підстави, на якій видається дозвіл використовувати об’єкт ліцензії:
| В залежності від обсягу прав на використання ліцензії: | В залежності від характеру об’єкта, який передається за ліцензійною угодою. |
| Добровільна ліцензія; | Звичайна ліцензія; | Патентна ліцензія; |
| Примусова ліцензія. | Виключна ліцензія; | Безпатентна ліцензія. |
| Повна ліцензія. | ||
Добровільна ліцензія характерна тим, що в ній ліцензіар передає дозвіл використати об’єкт права ліцензіату на підставі договору. В якому регламентуються обов’язки кожної сторони; обсяг користування, строк, розміри і порядок виплати винагороди. Примусова ліцензія видається на підставі рішення компетентного державного органу проти волі патентовласника.
Залежно від обсягу прав на використання розрізняють звичайні, виключні і повні ліцензії. Звичайна ліцензія залишає ліцензіару право особистої експлуатації технічного рішення і можливості укладати аналогічні ліцензійні угоди з іншими ліценціатами. Виключна ліцензія передає ліцензіату права виключного користування об’єктом ліцензії. Але ліцензіар зберігає за собою право користування технічним рішенням. Повна ліцензія передбачає перехід до ліцензіата всіх прав, які випливають з патенту. Внаслідок такої угоди ліцензіар сам позбавляється права користування об’єктом ліцензії протягом зазначеного у договорі періоду.
Залежно від характеру об’єкту, який передається за договором, ліцензії поділяються на патентні та безпатентні. Об’єктом патентної ліцензії є технічне досягнення, що захищене патентом. Об’єктом безпатентних ліцензій є не захищені патентами технічні досягнення, ноу-хау, виробничий досвід тощо.
Ліцензійні угоди можуть передбачати комплексну передачу кількох патентів та пов’язаних з ними ноу-хау. Така угода включає в себе, як правило, надання ліцензіаром інженерно-консультативних послуг щодо організації ліцензійного виробництва, а також супроводжуючі поставки сировини, обладнання, комплектуючих.
За виконання об’єкту ліцензійної угоди ліцензіат сплачує ліцензіару певну винагороду. Найбільш поширені серед них : періодичні відрахування протягом дії ліцензійної угоди та одноразові виплати.
Періодичні відрахування (роялті) встановлюються у вигляді ставок до обсягу чистих продаж, до собівартості виробництва або у розрахунку на одиницю ліцензійної продукції. Одноразова винагорода за право користування об’єктом ліцензійної угоди називається пашуальною виплатою. Пашуальний платіж являє собою по суті фактичну ціну ліцензії. Він здійснюється одноразово та не залежить від майбутніх обсягів виробництва або збуту ліцензійної продукції.
Розрахунки за ліцензії можуть також здійснюватися шляхом передачі ліцензіару частки цінних паперів ( акцій, облігацій) ліцензіата. Має місце і такий вид розрахунків як зустрічна передача технічної документації, яка передбачає взаємний обмін ліцензіями, технологічними знаннями, досвідом.
Оцінка і строки зносу нематеріальних активів.
Специфіка нематеріальних активів обумовлює особливості їх оцінки та обліку. В міжнародній практиці існує кілька методів оцінки нематеріальних активів фірми : за собівартістю; за покупною вартістю; за ринковою вартістю.
В зв’язку з затвердженням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", схвалене Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України. Починаючи з 2000 року поняття “нематеріальні активи” дещо змінилось та визначається як:
“Нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.”
Вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням ( оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).Всі витрати, що пов’язані зі створенням нематеріальних активів, окремо за їх видами, збираються на окремому субрахунку бухгалтерського обліку, де і відбивається його собівартість.
Вартість нематеріальних активів може збільшуватись на суму витрат, пов'язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.
Якщо нематеріальні активи купують в процесі діяльності підприємства то вони оцінюються за їх покупною вартістю.
Якщо підприємство приймає рішення продати будь-які свої нематеріальні активи або вкласти їх в статутний фонд іншого підприємства. Виникає потреба провести оцінку їх ринкової вартості. Для цього у кожному конкретному випадку застосовується спеціальна методи.
На нематеріальні активи нараховується знос (амортизація). Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років.
При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати:
строки корисного використання подібних активів;
моральний знос, що передбачається;
правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.
Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку).
Переоцінена первісна вартість та знос об'єкта нематеріального активу визначаються як добуток відповідно первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.
Переоцінка об’єктів нематеріальних активів впливає на додатковий капітал або витрати, в залежності від дооцінки чи уцінки.
Нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибуття або внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання.
Списання нематеріальних активів оформлюється актом на списання.
3. Задача:
Фірма “Магрус” у розрахунковому році реалізувала 50 тис. одиниць продукції по ціні 20 грн. за одиницю. Змінні витрати на виготовлення продукції – 300 тис. грн, постійні – 50 тис. грн. На кінець розрахункового року фірма мала наступні показники діяльності:
· основні засоби та інші позаоборотні активи – 1000 тис. грн.;
· запаси 3 затрати – 400 тис. грн.;
· грошові кошти, розрахунки та інші активи – 100 тис. грн.
Розрахувати:
1) який обсяг продукції забезпечить підприємству прибуток на 10 % більший, ніж у розрахунковому році?
2) Як має змінитися рівень рентабельності продукції, якщо рентабельність оборотного капіталу сягатиме 50 % ?
3) Рентабельність капіталу ( сукупних активів) підприємства.
1.Який обсяг продукції забезпечить підприємству прибуток на 10 % більший, ніж у розрахунковому році?
Прибуток ( П) – кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, який визначається як різниця між виручкою і витратами.
Виручка (В) – грошові кошти, отримані підприємством за реалізовану продукцію.
Витрати (С)– сума витрат, понесених в процесі господарської діяльності.
В = N* p
Де :
N- обсяг реалізованої продукції;
Р- ціна за одиницю продукції.
В = 50 000* 20 = 1000 000 (грн.)
Витрати (С)– сума витрат, понесених в процесі господарської діяльності.
С = С зм. + С пост.
Де:
Сзм.- змінні витрати;
С пост. – постійні витрати.
С = 300 000 + 500 000 = 800 000 ( грн.)
Визначив виручку і витрати можливо визначити прибуток:
П = 1000 000-800 000 = 200 000 ( грн.)
Прибуток у розрахунковому році складає 200 000 грн.
10% від прибутку дорівнює П* 10%:
200 000* 10% = 20 000 (грн.)
Прибуток більший на 10 % , ніж у розрахунковому році сягатиме 20 тис. грн.
Оскільки при обсязі 50 тис. одиниць при ціні 20 грн. виручка складає 1000 тис. грн. , то при необхідності збільшити прибуток на 10 % без зміни витрат і ціни, необхідно збільшити виручку на 20 тис. грн. і обсяг буде дорівнювати :
х = 1020 000/20
х = 51 000
Обсяг 51 тис одиниць забезпечить підприємству прибуток на 10 % більший, який дорівнює 200 000 + 20 000 = 220 000 гривень.
П = (51 000 * 20) – 800 000 = 220 000 ( грн.)
2. Як має змінитися рівень рентабельності продукції, якщо рентабельність оборотного капіталу сягатиме 50 % ?