Ідеї Р.Коуза послужили джерелом серйозного зрушення в сучасному економічному аналізі, породивши кілька нових напрямів теоретичної думки. Праці нобелівського лауреата надали могутнього імпульсу розвиткові теорії організації, економічної історії, юриспруденції, а тому мають величезне значення в міждисциплінарному контексті. Вони стимулювали розробку нового відгалуження в науці, об'єктом якого є сув'язь "закон та економіка".
Досягти визначних відкриттів Р.Коуз зміг завдяки невпинній цілеспрямованій дослідницькій роботі, коли методично кожен новий одержаний результат додавався до попередніх, наче цеглинка до цеглинки у руках вправного каменяра. Вчений терпляче прямував шляхом наукового пізнання. Знадобився чималий час, щоб осягнути значення його праць, тепер уже визнаних класичними. Цікава подробиця: його твір "Проблеми соціальних витрат" за індексом цитування лідирує серед економічних статей, опублікованих у повоєнний період.
ВИСНОВКИ
На основі всього вище сказаного можна зробити наступні висновки:
1. Неоінституціоналізм – сучасний соціально-інституціональний напрям, представлений численними теоріями різноманітного інституційного спрямування.
2. Основними ознаками неоінституціоналізму є: критичний аналіз ортодоксальних теорій, спроба інтегрувати економічну теорію з іншими суспільними науками, прагнення вивчати не стільки функціонування системи, скільки її трансформацію, аналіз економічних відносин з позицій суспільних інституцій, вимоги посилити суспільний контроль над бізнесом, визнання необхідності втручання держави в економіку.
3. Найбільш відомі представники неоінституціоналізму - У. Ростоу, Дж. К. Гелбрейт, Р. Хейлбронер, А. Тоффлер (США), Ж. Еллюль, Ф. Перру, П. Массе (Франція), Г. Мюрдаль, Ж. Акерман (Швеція), Р. Дарендорф (Німеччина) та ін.
4. Засновником неоінституціоналізму вважається Р. Коуз, якого у 1991 році удостоєно Нобелівської премії за відкриття і роз’яснення значення вартості укладання угод та майнових прав для інституціональної структури економіки та її функціонування.
5. Р. Коуз зробив значний внесок у вивчення проблеми визначення прав власності. Коуз висунув гіпотезу про те, що якщо права власності чітко визначені, а трансакційні витрати малі, то ринок сам може усунути зовнішні ефекти без державного втручання, зацікавлені сторони самі знайдуть прийнятне рішення.
6. Неоінституціональна теорія не обмежилась визнанням неповноти реально існуючих прав власності, а піддала порівняльному аналізу різноманітні правові режими — спільної, приватної та державної власності.
7. Ідеї Р. Коуза послужили джерелом серйозного зрушення в сучасному економічному аналізі, породивши кілька нових напрямів теоретичної думки. Праці нобелівського лауреата надали могутнього імпульсу розвиткові теорії організації, економічної історії, юриспруденції, а тому мають величезне значення в міждисциплінарному контексті.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Історія економічних учень: Підручник: У 2 ч. – Ч. 2 / За ред. В.Д. Базидевича. – 2-ге вид., випр. – К.: Знання, 2005. – 567 с.
2. Історія економічних учень: Підручник / Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко, А.М. Поручник та ін.; За ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко. – К.: КНЕУ, 2001. – 564 с.
3. Історія економічних учень: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л.Я. Корнійчук, Г.Ю. Кириллова, Н.О. Титаренко, С.Б. Погорєлов. – К.: КНЕУ, 2002. – 284 с.
4. Історія економічних учень: навчальний посібник. / Юхименко П.І., Леоненко П.М. – К.: Знання-Прес, 2002. – 514 с.
5. Ковальчук В., Сарай М. Економічна думка в історичному аспекті: Навчальний посібник. – Тернопіль: ТАНГ – «Астон», 1999. – 268 с.