Олігополія (стр. 1 из 4)

Мiнiстерство освiти і науки Украiни

Розрахункова графічна робота

з предмету «Мікроекономіка»

на тему: Олігополія.

Перевірив Викопав студент

викладач групи

спеціальність

_______________ «Економіка підприємства»

(підпис)

Київ 2007

Зміст

І. Теоретична частина. Олігополістична структура ринку і підприємства.

1. Олігополія, її сутність, розповсюдження і причини існування.

2. Основні моделі олігополістичного ціноутворення.

3. Олігополістична і економічна ефективність. Можливості державного регулювання при олігополії.

ІІ. Розрахункова частина.

Завдання №1.

Завдання №2.

Список використаної літератури.

І. Теоретична частина. Олігополістична структура ринку і підприємства.

1. Олігополія, її сутність, розповсюдження і причини існування.

Олігополія - це ринкова структура, при якій в реалізації якого-небудь товару домінує дуже мало продавців, а поява нових продавців утруднена або неможлива.

Олігополістичний ринок характеризується не багаточисельністю, тобто коли на ринку функціонує небагато фірм. Так, коли ми чуємо “Велика трійка”, “Велика четвірка”, “Велика шестірка”, то очевидно, що галузь є олігополістичною. Наприклад, олігополія включає алюміневу промисловість, в якій три фірми мають тенденцію до панування на ринку; при олігополії 10 чи 15 бензозаправок можуть мати приблизно рівні частки ринку нафтопродуктів в місті середніх розмірів.

Олігополії можуть бути або однорідними, або диференційованими, тобто в олігополістичній галузі можуть випускати стандартизовані або однорідні продукти. До стандартизованих продуктів олігополістичної галузі можна віднести – цемент, гіпс, свинець, технічний спирт, мідь, цинк, сталь та ін. З іншої сторони, фірми, які випускають споживчі товари: автомобілі, шини, миючі засоби, кукурудзяні та вівсяні пластівці, багато побутових електроприладів, є диференційованими олігополіями.

Причини існування олігополій (чому в певній галузі може існувати тільки декілька фірм?):

- ефект масштабу – багато фірм починають свою діяльність із невисоких технологій та при малих масштабах. Проте, із часом “кмітливі” фірми “розростаються”, а менш енергійні залишаються позаду Так, в США спочатку було біля 80 фірм по випуску автомобілів, на даний момент існує три, а саме “Дженерал моторз”, “Форд” і “Крайслер”, які контролюють 90% автомобільного ринку США. Ефект масштабу може бути досить складним бар’єром для вступу в галузь, так як для того, щоб ввійти в галузь, необхідно вкласти міліарди доларів.

- інші причини (бар’єри): володіння патентами та контроль над стратегічною сировиною надзвичайно важливі в хімії, електроніці, алюміневій промисловості; додатковим фінансовим бар’єром для вступу можуть бути витрати на рекламу.

Також для олігополії характерним є ефект злиття. Для злиття можуть сприяти різні причини. Основна причина полягає в тому, що об’єднання двох чи більше конкуруючих фірм може суттєво змінити (збільшити) їх ринкову частку і дати можливість новій і більш крупній виробничій одиниці добитися більшого ефекту масштабу. Іншою причиною є ринкова влада, досягнення якої сприяє злиттю. Так, наприклад, збільшення розміру фірми, до яркого приводить злиття, може дати їй перевагу “крупного покупця” та дозволить фірмі вимагати та добиватися більш низьких, ніж раніше, цін (витрат) від постачальників ресурсів.

Між фірмами в олігополістичній галузі існує певна взаємозалежність. Припустимо, існує три фірми А, Б і В, кожна з яких володіє 1/3 часткою ринку певного продукту. Якщо А зменшує ціну, то її частка ринку відповідно зростає. Відповідною буде і реакція фірм В і Б. Б і В можуть або спустити ціну до ціни рівня А, або ще нижче, ніж А, тим самим розпочинаючи цінову війну. Тобто, це означає, що ні одна із фірм в олігополістичній галузі не наважиться спустити ціну, не прорахувавши всі можливі варіанти поведінки своїх конкурентів. при встановленні ціни олігополіста найважливішими є дані про витрати і об’єм попиту, а також до цього слід додати реакцію зі сторони конкурентів (неопреділений фактор).

Слід підкреслити, що взаємозалежність фірм, внаслідок небагаточисельності в галузі, і як необхідність для фірми передбачати та прораховувати можливі відповідні дії конкурентів внаслідок зміни її цінової політики є унікальними властивостями олігополій. Більша кількість фірм при чистій конкуренції та монополістичній конкуренції, а також відсутність конкурентів при чистій монополії виключають можливість існування взаємозв'язку в цих ринкових структурах. Тобто, можна відмітити, що олігополія існує, коли кількість фірм в галузі така мала, що кожна при формуванні своєї цінової політики повинна приймати до уваги реакцію зі сторони конкурентів.

2. Основні моделі олігополістичного ціноутворенн.

Щоб розглянути сутність олігополістичного ціноутворення необхідно розглянути чотири різні моделі:

Ціноутворення в умовах олігополії пропозиції

Олігополія пропозиції виникає тоді, коли галузевий попит як сукупний попит безлічі покупців задовольняється невеликим числом виробників. Оскільки на частку олігополіста доводиться значна частина галузевої пропозиції, що дозволяє йому впливати на ціну, то крива попиту на продукцію олігополії, як і на монополізованому ринку, має негативний нахил. Специфічним чинником ціноутворення на олігопольному ринку є те, що при виборі точки на своїй кривій попиту олігополіст разом з эластичностью попиту і динамікою витрат виробництва бере до уваги можливу реакцію своїх конкурентів. Так, в простому випадку дуополії коли на ринку є лише два продавці (А і В)(РA РB), і объемів їх випуску (QA QB). Якщо дуополисты при заданому галузевому попиті, представленому функцією Р = P(Q) = P(QA + QB) як інструмент конкуренції використовують об'єм випуску, дотримуючись однакової ціни: ра = рв = P то прибуток фірми є функцією двох змінних: p(QAQB)=P(QAQB) QA TC(QA). Умовою її максимізації є рівність:

dpA / dqA = dpA / dqA + dpB / dqB * dqB / dqA = 0 (2.1.)

Параметр dqB/dqA називається коефіцієнтом реакції, який показує, наскільки змінюється випуск фірми В при зміні випуску фірми А на одиницю. Як правило, у момент ухвалення рішення про об'єм випуску фірмі невідоме дійсне значення коефіцієнта реакції, і вона вимушена спиратися на його очікуване значення. Коли конкуренти ведуть “війну цін”, то функція прибутку приймає вигляд pA = pA (PAPB), а умова її максимизації:

dpA / dPA = dpA / dPA + dpB / dPB * dPB / dPA = 0 (2.2.)

В цьому випадку об'єктом прогнозування для фірми стає параметр dPB / dPA.

Характер у відповідь дій одного з конкурентів на дії інших залежить від багатьох об'єктивних і субєктивных обставин. Моделі ціноутворення на олігополістичному ринку повинні містити певний алгоритм взаємозалежності стратегій суперників. Цим пояснюється існування великого числа теорій ціноутворення на ринку олігополії, що розрізняються концепціями формування очікувань олігополіста відносно поведінки конкурентів. При моделюванні поведінки олігополістів широко використовуються інструменти теорії ігор.

Ціноутворення за лідером

Одній з форм|форма| неявної угоди конкурентів дотримуватися єдиної ціни на ринку гомогенного блага є|з'являтися,являтися| ціноутворення за лідером. На відміну від моделі Штакельберга в даному випадку лідер встановлює не об'єм|обсяг| свого випуску, а ціну на свою продукцію. Як лідер виступає|вирушати| домінуюча за об'ємом виробництва фірма|фірма-виготовлювач|, що має, як правило, нижчі середні витрати|затрата|, ніж аутсайдери. Лідер встановлює ціну, прибуток, що максимізував його, а всі інші фірми|фірма-виготовлювач| — аутсайдери сприймають ціну лідера як екзогенний параметр. Аутсайдери тим самим опиняються в положенні|становище| конкурентної фірми|фірма-виготовлювач|, крива пропозиції|речення| якої співпадає|збігатися| з|із| висхідною ділянкою кривої граничних. Тому лідер, вибираючи ціну, знає, який об'єм|обсяг| продукції запропонують аутсайдери за встановленою|установлений| ним ціною. Отже, для визначення попиту на свою продукцію лідерові потрібно з|із| ринкового попиту відняти пропозицію|речення| аутсайдерів. У графічному вигляді|вид| лідер зображений|змальований| на рис.3. Крива попиту, яка предстає|з'являтися| перед лідером, утворюється в результаті|унаслідок,внаслідок| горизонтального віднімання кривої сукупної пропозиції|речення| аутсайдерів Sa| з|із| кривій галузевого попиту D: при Р >= P1| аутсайдери задовольнять ринковий попит без лідера, а при Р < Р0| аутсайдери підуть з ринку, залишаючи важ попит лідерові.

Рис. 2.1. Ціноутворення за лідером на ринку гомогенного блага

Точка перетину|пересічення| кривих граничної виручки і граничних витрат|затрата| лідера визначає ціну pl|, яка встановиться на даному ринку. За цією ціною аутсайдери запропонують Qa|, а лідер — ql| од|. продукції. По побудов|шикування|і qa| + qb| = Q, тобто pl| |з'являтися,являтися|є рівноважною ціною.

Для представлення алгебри ціноутворення за лідером приймемо, що галузевий попит характеризується формулою Q^D| = а - bР|, функція загальних|спільний| витрат|затрата| всіх аутсайдерів має вид ТСA| = 0.25QA^2, а лідера — ТСl| = a + lql|, де qa,ql| відповідно випуск аутсайдерів і лідера.

Аутсайдери визначають об'єм|обсяг| своєї пропозиції|речення| з|із| рівності Р = Мса|, тобто Р = 0.5QA. Отже, їх функція пропозиції|речення| має вид QA^S| = 2Р|. Тоді функція попиту на продукцію лідера представляється формулою QL^D| = q^d| -QA^S = а - bP| - 2Р| = а - P(b + 2). Відповідно функція ціни попиту на продукцію лідера має вид Р = (а - QL|)/(b + 2). Отже, загальна|спільний| виручка лідера визначається по формулі TRL| = (аQL| - QL^2|)/(b+2|), а гранична виручка: MRL| = (а - 2QL|)/(b+2). З|із| рівності mrl| = МСL| визначається об'єм|обсяг| випуску лідера: