Організація матеріально-технічного забезпечення промислових підприємств (стр. 2 из 6)
4. Перевага над конкурентами здобувається не лише за допомогою цінових та якісних показників готової продукції. Перевагою в конкурентній боротьбі стають і згадані показники матеріально-технічних ресурсів (МТР) порівняно з аналогами конкурента.
Отже, усі зазначені аспекти впливу МТЗ на діяльність підприємства можуть стати позитивними лише за умов розв’язання багатьох проблем, характерних для більшості сучасних підприємств. Серед таких завдань можна виокремити основні й найбільш характерні:
а) забезпечення стабільної бази постачальників, здатних коригувати свою постачальницьку діяльність відповідно до виробничих потреб підприємства споживача. Сучасна ситуація вказує на той факт, що майже неможливо відшукати одного такого постачальника, який забезпечив би максимально вигідні умови згідно з параметрами (цінові показники; асортимент; умови оплати; здатність швидко змінювати ціну та (або) асортимент; фактор транспортування та витрат, що пов’язані з останнім);
б) організація внутрішніх процесів, що забезпечують виробничий процес та залежать від постачання (МТП). Це організація складського господарства, обліку залишків товарно-матеріальних цінностей на складах, розрахунки нормативних запасів, їх підтримання на визначеному рівні.
1.3 Основні показники та порядок розробки плану матеріально-технічного забезпечення
План матеріально-технічного забезпечення складається із двох частин:
- розрахунків потреби в матеріально-технічних ресурсах;
- балансів матеріально-технічного забезпечення.
Розрахунок потреби в матеріально-технічних ресурсах залежно від характеру матеріалів, які застосовуються, здійснюється в наступних таблицях:
- потреба в сировині й матеріалах;
- потреба в паливі й енергії;
- потреба в оснащенні.
Вихідними даними для розробки плану матеріально-технічного забезпечення є:
- плановий обсяг випуску продукції в асортименті й номенклатурі;
- прогресивні норми витрат матеріальних ресурсів;
- інформація про кон'юнктуру ринку товарів;
- аналіз витрат матеріальних ресурсів у звітному періоді;
- зміна залишків незавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду;
- плани технічного й організаційного розвитку, технічного переозброєння й реконструкції підприємства, капітального будівництва.
Потреба в матеріальних ресурсах визначається на основі балансу МТЗ підприємства з урахуванням залишків і внутрішніх джерел забезпечення.
Основні дані для визначення потреби — це узгоджені з попитом пропозиції підприємства щодо виробництва товарів і послуг та норм витрат на їх виготовлення.
У розрахунках необхідно диференціювати потребу підприєм- ства за основними напрямами витрат, беручи до уваги їхнє значення та переважання питомої ваги в загальному обсязі потреби підприємства.
Потребу в МТР розраховують різними методами, серед яких найширше застосовують метод прямого розрахунку (детермінований), що ґрунтується на прогресивних нормах витрат матеріалів та планах випуску продукції. До методів прямого розрахунку відносять подетальний, на виробничу одиницю, за аналогами, за типовими представниками, рецептурний та ін.
За подетального методу потребу в матеріалах визначають як добуток норми витрат на деталь і кількість запланованих до виробництва деталей.
Потрібно звернути увагу на те, що потреба на основне виробництво полягає насамперед у потребі у виробництві готової продукції. Нехай Пі — потреба в і-х матеріальних ресурсах для виконання виробничої програми підприємства. Тоді
(1.1)де n — кількість видів виробів, на які розраховують матеріал і-го найменування; Aj — виробнича програма з виробництва j-ї продукції, шт. (м, м2 і т. ін.); НВіj — норма витрат і-го матеріалу на виробництво одиниці j-ї продукції.
Цей метод можна також використати для розрахунку потреби в матеріалах на одиницю продукції або її частину — вузол, деталь тощо. Необхідність у таких розрахунках постає в разі масового та серійного виробництва.
За багатономенклатурного виробництва (електротехнічне, підшипникове, інструментальне тощо) потреба у виконанні виробничої програми може визначатися за типовим представником, за який беруть одиницю продукції, що з найбільшою точністю віддзеркалює середню витрату матеріалів на дану групу (партію продукції). Розрахунок потреби в матеріалі (Пм) виконують за формулою:
(1.2)де НВтп — норма витрат на типовий представник; А — програма випуску всіх виробів даної групи.
За відсутності норм потреба в матеріалах на плановий період може бути знайдена методом динамічних коефіцієнтів, тобто виходячи з фактичних витрат за минулий період та індексів програми виробництва та норм витрат матеріалів за формулою
(1.3)де ВМф — фактичні витрати певного матеріалу минулого періоду; Іа — індекс програми виробництва; Ін — індекс норм витрат матеріалів.
У таких галузях, як металургійна, харчова, виробництво будівельних матеріалів, скляна для визначення потреби в матеріальних ресурсах використовують метод рецептурного складу. Спочатку розраховують обсяг придатної продукції, необхідної для виконання виробничої програми, ливарні заготовки, скломасу за формулою
(1.4)де Ппр — продукція, придатна для оброблення; ВЧj — чорнова вага j-го виробу (деталь); Аj — програма виробництва j-х виробів.
Потребу в кожному конкретному компоненті, який входить до складу шихти, визначають на підставі рецептури, що зазначає відсотковий склад кожного компонента сировини та планового виходу придатної продукції й обчислюється так:
(1.5)де Кі — компонент; ПВк — питома вага конкретного компонента в шихті, %; Ппл — плановий вихід придатної продукції, %.
Потрібну кількість палива на технологічні та енергетичні цілі знаходять прямим розрахунком на підставі норм витрат умовного палива, які встановлено на одиницю продукції або робіт:
(1.6)де Рі — потреба в і-му виді палива в натуральних одиницях; Аj — план виробництва j-ї продукції; НВуп — норма витрат умовного палива на виконання одиниці j-го виду робіт (одиниці продукції); КЕ — калорійний еквівалент і-го палива.
Під час освоєння випуску нових видів виробів потребу в матеріалах розраховують за аналогами. У цих випадках використовують норми витрат матеріалів на аналогічні вироби.
Потребу в ресурсах для створення запасу незавершеного виробництва (Пнзв) обчислюють за формулою:
(1.7)де 
, 
— обсяг незавершеного виробництва по j-му виду продукції, у який входить і-й ресурс на кінець і початок планового періоду, натур. од.
Потребу в комплектуючих матеріалах, які потрібні для випуску продукції й не виробляються підприємством, визначають згідно зі специфікаціями конструкторсько-технологічної документації.
Потребу в допоміжних матеріалах (інструмент, запасні частини тощо) розраховують за нормами витрат на одиницю продукції, вид робіт.
В остаточному вигляді план забезпечення — це розгорнутий баланс, який відображає всю потребу в матеріальних ресурсах за напрямами споживання та джерелами її покриття, з урахуванням наявних запасів на складах. Баланс розробляють як у натуральному, так і грошовому вираженні.
Баланс МТЗ підприємства охоплює потребу в матеріалах:
· на виробництво продукції Рп;
· упровадження нової техніки Рн.т;
· ремонтно-експлуатаційні потреби Рр.-е;
· утворення залишків незавершеного виробництва Рнзв;
· утворення перехідних запасів Рз.
Джерелами покриття цієї потреби можуть бути:
· очікувані залишки на початок планового періоду Зо;
· матеріали в незавершеному виробництві на початок планового періоду Знзв;
· мобілізація внутрішніх ресурсів Мвн;
· придбання і завезення матеріалів зі сторони Зс.
Отже, матеріальний баланс можна подати в такому вигляді:
(1.8)Наведений баланс МТЗ слугує інструментом логістичного управління рухом матеріальних ресурсів на промислових підприємствах.
2. Організація матеріально-технічного зебезпечення промислових підприємств
2.1 Вибір постачальника та планування поставок матеріальних ресурсів
Залежно від системи забезпечення й особливостей руху матеріальних ресурсів від постачальників до споживачів розрізняють транзитну та складську форми МТЗ.
Транзитна форма займає значну частину в загальному обсязі постачань, вона більш економічна, має відносно високу швидкість постачань. Вибір транзитної форми постачань продиктовано насамперед обсягом споживаних ресурсів і встановленою для нього транзитною чи замовленою нормою постачань.
За цієї форми МТР постачаються споживачу безпосередньо від виробника. При цьому є можливість скоротити витрати на розвантажувальні операції та на зберігання продукції на складі.