—орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
—операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
—роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній платній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;
—інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво". Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.
Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови, гірші від встановлених законом, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється. До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосована санкція у вигляді тимчасового призупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності.
Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними на свій розсуд. Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власника у будь-якій платній або неоплатній формі без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених законами України.
1.3. Показники ефективності та методи оцінки виробничо-господарської діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
У ЗЕД ефективність проявляється у максимізації прибутку при мінімальних витратах, пов’язаних із здійсненням зовнішньоекономічних операцій. Загальні показники ефективності ЗЕД:
1. Зростання національного доходу країни.
2. Зростання продуктивності праці.
3. Зниження собівартості продукції.
4. Економія на сировині, матеріалах, енергії тощо.
Часткові показники ефективності ЗЕД:
1. Збільшення питомої ваги у експортному виробництві тих його видів, що функціонують на умовах угод про міждержавну спеціалізацію і кооперування виробництва.
2. Зростання рівня автоматизації виробничих процесів, пов'язаних із ЗЕД.
3. Зростання питомої ваги іноземного інвестування в загальному обсязі інвестицій.
4. Зростання кількості прогресивних форм міжнародної економічної інтеграції що діють на мікрорівні.
На практиці економічна ефективність ЗЕД розраховується по конкретному виду зовнішньоекономічних операцій. Найбільш загальним в цьому відношенні є визначення ефективності від зовнішньоторговельних операцій та найбільш, поширених форм ЗЕД.
Ефективність основних форм ЗЕД можна розрахувати, зокрема, використовуючи наступні формули:
1. Ефективність експорту = Прибуток, отриманий від експорту / Загальні витрати, пов'язані з експортом × 100.
2. Ефективність імпорту = прибуток від імпорту / витрати, пов'язані з імпортом.
3. Ефективність імпорту = (Нац. витрати пов'язані з імпортом – Витрати реальні, пов'язані з імпортом) / Витрати реальні, пов'язані з імпортом
4. Ефективність зовнішньоторговельного обороту.
ЕЗТО = ЕЕ + Е1
де, ЕЗТО - ефективність зовнішньоторговельного обороту;
ЕЕ - ефективність експорту;
Е1 - ефективність імпорту.
5. Ефективність зовнішньоторговельного обороту.
ЕЗТО = Прибуток від ЗТО / Витрати, пов'язані з ЗТО × 100.
6. Ефективність міждержавної спеціалізації виробництва (ЕМСВ).
Емсв = Со - Сі,
де, Со - собівартість продукції до укладання угоди про МСВ
Сі - собівартість продукції після укладання угоди про МСВ.
7. Ефективність спільних підприємств (ЕСП).
ЕСП = (ПрибутокСП / ВитратиСП) – (Прибуток національного виробництва (підприємств) / Витрати, пов'язані з нац. виробництвом
(діяльністю підприємства)).
8. Економічна ефективність підприємства з 100% іноземним капіталом (ЕПІК).
ЕПІК = (Прибуток від ін. капіталу / ВитратиПІК) – (Прибуток нац. виробництва підприємства / Витрати, пов'язані з нац. виробництвом (діяльністю національного підприємства)).
До методів оцінки виробничо-господарської діяльності суб'єктів ЗЕД відносяться показники ефективності діяльності фірми.
Існує два види таких показників:
І. Абсолютні показники ефективності фірм.
II. Відносні показники ефективності фірм.
І. Абсолютні показники:
1. Рентабельність фірми в абсолютному виразі (Рфав):
Рфав = Мпзр – Мпмр
де, Мпзр - маса прибутку фірми в звітному році
Мпмр- маса прибутку фірми в минулому році.
2. Зростання обсягу продажів фірми (ОПф):
ОПф= ОПзр – ОПмр
де, ОПзр - обсяг продажів фірми у звітному році;
ОПмр - обсяг продажів фірми в минулому році.
II. Відносні показники ефективності фірми:
3. Рентабельність продукції фірми у звітному році:
Рпфзр = Пфзр/Пфмр.
4. Рентабельність фірми в звітному році:
Рфзр = Пфзр/ОПфзр.
5. Рентабельність фірми в звітному році:
Рфзр = Пфзр/А,
де, А - активи фірми в звітному році (основний + оборотний капітал).
6. Рентабельність основного капіталу (ОК) фірми:
Рок = Пзр/ОКзр.
7. Рентабельність власного капіталу (ВК) фірми:
Рвк = Пзр/ВКзр.
8. Середня норма рентабельності фірми:
(П1+П2+...+Пп) / (А1+А2+...+Ап)
де, П - чистий прибуток за відповідний період часу;
А - балансова вартість активів фірми за винятком амортизації на кінець року, що розглядається;
п - кількість років.
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ РОЗРАХУНКІВ ЕКСПОРТНИХ ТА ІМПОРТНИХ ЦІН СУБ’ЄКТАМИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ
Міжнародна торгівля є важливою складовою макроекономічного регулювання будь-якої держави. Характерною тенденцією сучасного розвитку світової економіки є постійне зростання досить високими темпами обсягів міжнародної торгівлі товарами і послугами. Ці темпи в багатьох випадках були випереджаючими за темпи зростання основних макроекономічних показників. Так, за даними МВФ, лише у 2000 році в порівнянні з попереднім роком обсяги виробництва продукції у промислово розвинених країнах в поточних цінах зросли на 4,7%, тоді як обсяги зовнішньої торгівлі товарами в них збільшилися на 6,7%.
Динаміку експортно-імпортних процесів визначають багато факторів, серед яких особливе місце належить цінам на товари (послуги). Надійна і достовірна інформація щодо рівня і динаміки цін широко використовується у повсякденній діяльності зовнішньоторговельних організацій, товаровиробників, імпортерів та експортерів товарів і послуг, органів державного управління, що координують зовнішньоекономічну діяльність. Ці питання є дуже актуальними для України, яка лише з 1992 року стала повноправним суб'єктом міжнародних економічних відносин і в даний час проводить цілеспрямовану політику щодо подальшої інтеграції у світову економічну співдружність.
Проблеми дослідження зовнішньоторговельних цін в умовах переходу на ринкові механізми господарювання отримали рівне відображення у вітчизняній і зарубіжній (СНД) науково-методичній літературі. Проте здебільше висвітлювалися окремі аспекти цієї проблеми. Аналіз цього досвіду з позицій комплексного, системного підходу виходячи із реалій розвитку економіки сучасної України в повній мірі ще не проводився.
З економічної літератури відомо, що ціна є багатофункціональним економічним явищем, провідною ринковою категорією. За зміною ціни часто випливають серйозні соціальні, економічні, а також політичні наслідки. Тому у всебічній та об'єктивній статистичній інформації про ціни, у глибокому аналізі закономірностей та тенденцій їх зміни зацікавлене усе суспільство, у тому числі органи державної влади, маркетингові і збутові служби окремих підприємств та організацій.
Сутність ціни, її економічна природа проявляється у подвійній ролі, яку відіграє ціна на ринку. Вона, насамперед, є:
— індикатором, що відображає політику та кон'юнктуру ринку (співвідношення попиту та пропозиції, торговельний та економічний ризик, ступень конкуренції на ринку тощо);
— регулятором ринку, за допомогою якого здійснюється вплив на попит та пропозицію, структуру та місткість ринку, купівельну спроможність гривні, обертання товарних запасів тощо. Водночас обмеження використання ресурсів набуває значення регулятора ціни і є мотивацією для виробництва.
Проблеми цін і ціноутворення належать до найбільш складних розділів економічної теорії, особливу роль вони відіграють у ринковій економіці.
Аналіз цін і факторів ціноутворення не обмежується розгляданням внутрішніх цін, а також цін на національних ринках. Оскільки світова економіка з часом стає дедалі більш відкритою, широкого розвитку набувають процеси світової інтеграції, збільшуються обсяги торговельно-економічних зв'язків між різними країнами, у тому числі й між Україною та закордонними державами, самостійною важливою проблемою стає розгляд і аналіз зовнішньоторговельних цін, що діють на світових ринках товарів та послуг.