7. Визначте суть технологічного процесу, як головної складової виробничих процесів
Виробничий процес – це сукупність взаємопов'язаних процесів праці, а інколи і природних процесів, у результаті яких матеріали та напівфабрикати перетворюються в готову продукцію.
Основна частина виробничого процесу – це технологічний процес, який містить дії по зміні предметів праці. Його головним елементом є технологічна операція – частина технологічного процесу (без налагодження обладнання), виконана на одному робочому місці, над одним і тим же предметом праці одним або групою робітників чи без участі робітника в умовах автоматизованого виробництва.
Налагодження – це підготовка обладнання для виконання технологічної операції. Воно охоплює:
1) установку пристосування;
2) перемикання швидкості;
3) подачу;
4) настройку температури та інші.
Технологічні операції поділяються на основні та допоміжні.
Основні – з допомогою яких змінюються форма, розміри, властивість, розміщення деталей,
Допоміжні операції – це переміщення виробів з одного робочого місця на друге, складування виробів та інші.
8. Охарактеризуйте форми організації виробництва
Тип організації виробництва – це категорія, яка характеризує обсяг і рівень спеціалізації обладнання, а також регулярність та стабільність випуску продукції. Розрізняють 3 класичних типи виробництва; масове, серійне, одиничне.
Масове – виробництво з неперервним виготовленням продукції обмеженої номенклатури на вузькоспеціалізованих робочих місцях.
Серійне – виробництво обмеженої номенклатури, що повторюється через певні проміжки часу (серія, партія деталей чи виробів) на широкоспеціалізованих робочих місцях. Різновиди серійного виробництва:
крупносерійне, сервдньосерійне, дрібносерійнв.
Одиничним виробництвом називають виготовлення широкої номенклатури в одиничних кількостях, яке повторюється через невизначені проміжки часу (або зовсім не повторюється на неспеціалізованих робочих місцях).
9. Обґрунтуйте методику розрахунку ефективності відтворення використання основних фондів і потужностей
Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший – показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий – показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів
Необхідно розрізняти дві форми оновлення основних Фондів – екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних Фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних Фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці.
Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).
Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме:
• коефіцієнт змінності роботи устаткування – відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;
• напруженість використання устаткування (виробничих площ) – випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);
• коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування – відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.
З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ найбільш застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування.
10. Визначить сутність і значення податків у системі державної економічного регулювання
Головним джерелом доходів держави є податки.
Податки – обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня платниками податків у порядку та на умовах, визначених законодавством.
Податкова система – сукупність чинних у країні податків, форм, принципів та методів їхньої побудови, а також інститутів та організацій, що забезпечують вилучення їх, здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства
Податки – один із найважливіших важелів державного регулювання економіки. Через податкову політику держава може стимулювати (обмежувати) обсяги національного виробництва, ступінь ділової активності, виробництво суспільних благ. Переважна більшість суспільних зручностей оплачуються за рахунок податків. Водночас податки спотворюють кінцеві результати процесу розподілу ресурсів і деформують структуру виробництва.
Бюджетно-податкове регулювання пов'язане з функціонуванням державних фінансів, формуванням державного бюджету та державними витратами і спрямоване на реалізацію цілей соціально-економічного розвитку країни.
11. Охарактеризуйте економічні функції держави
Особливості економічного, державного регулювання діяльності підприємств
Першочерговою функцією держави є функція регулювання економіки, тобто втручання держави у процеси формування стратегії і тактики розвитку народного господарства у цілому та окремих підприємств.
Кетою ДРЕ є досягнення найбільш ефективного, економічного, наукового та культурного розвитку країни.
Регулювання економіки здійснюється економічними та адміністративними методами.
До економічних відносять: податкову систему; інвестиційна політика держави; експортно-імпортна політика держави та інше.
Адміністративні методи:
– встановлення фіксованих і регульованих цін; •f надання дотацій підприємства.
Принципи ДРЕ:
– мінімальне втручання державних органів у економічні процеси;
– вплив органів державної влади на розвиток соціально-економічних процесів за допомогою встановлених державою економічних регуляторів та нормативів.
Реалізація даних методів та принципів ДРЕ відображаються у виконанні державою таких економічних функцій: / створення необхідної правової бази;
– розробка і сприяння в здійсненні стратегії економічного розвитку народного господарства; регулювання інноваційних процесів та інвестиційної діяльності;
– перерозподіл централізованих доходів, стабілізація економіки та соціальний захист населення.
– моніторинг і регулювання процесів охорони і відтворення навколишнього середовища.
Формами ДРЕ діяльності підприємств є:
– макроекономічне планування, яке полягає у розробці та науковому обґрунтуванні цілей, пріоритетів, пропорцій і структур соціально-економічного розвитку;
– фінансова та кредитна політика держави;
– система оподаткування суб'єктів господарювання.
12. Розкрийте сутність і функції процесу управління
система:
• по-перше, складається з двох або більшої кількості
елементів;
• по-друге, кожний елемент системи має властиві
лише йому якості;
• по-третє, між елементами системи існують зв'язки, за допомогою яких вони впливають один на одного;
• по-четверте, система не може існувати поза часом і простором. Система має часову сутність (її склад може бути визначений у кожний даний момент), а також свої межі та навколишнє середовище.
Перша особливість підприємства як системи полягає в тім, що підприємство – це відкрита система, яка може існувати лише за умови активної взаємодії з навколишнім середовищем
Інша особливість підприємства як системи: воно є штучною системою. Очевидною характеристикою будь-якого підприємства є поділ праці.
Розрізняють дві форми поділу праці: горизонтальну та вертикальну. Перша – це поділ праці через поділ трудових операцій на окремі завдання.
Управління, яке (в широкому розумінні) є діяльністю, спрямованою на координацію роботи інших людей (трудових колективів), також є складною системою. Диференціація та координація управлінської праці, формування рівнів управління здійснюються за допомогою вертикального поділу праці.
функції управління – об'єктивно зумовлені загальні напрями або сфери діяльності, сукупність яких забезпечує ефективне кооперування спільної праці.
Виокремлюють кілька функцій управління:
– функцію планування – процесу визначення мети діяльності, передбачення майбутнього розвитку та поєднання колективних (індивідуальних) завдань для одержання очікуваного загального результату.
– Організація – це процес формування структури системи, розподіл завдань, повноважень і відповідальності між працівниками фірми для досягнення загальної мети її діяльності.
– Мотивація – це, власне, причина, яка спонукає членів трудового колективу до спільних погоджених дій, аби забезпечити досягнення поставленої мети.
– контролююча функція.
Ці чотири основні функції тісно зв'язані між собою в єдиному процесі управління. Незадовільне планування чи недосконала організація, так само як і слабка мотивація праці або поганий контроль, негативно впливають на результати діяльності фірми в цілому.
З урахуванням цього важливо наголосити, що управління підприємством відображає сукупність взаємозв'язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування й досягнення цілей підприємства.