3. Метод визначення ВВП за потоком витрат (метод кінцевого використання) ґрунтується на передумові, що вартість виробленого суспільного продукту дорівнює вартості реалізованого продукту. І те, що для одних економічних суб'єктів є витратою, Для інших є доходом. Наприклад, для фінансового сектору як кредитора позичковий відсоток — дохід, а для позичальника витрата. Для підприємницького сектору заробітна плата — витрата, а для домогосподарств — форма доходу і т. ін. СНР-93 виходить із того, що весь кінцевий річний продукт купується домогосподарствами, підприємницьким сектором, державою та закордонними споживачами. Тому
ВВП = С + іq +G + NE,
де С — споживчі витрати домогосподарств; іq— валові приватні інвестиційні витрати; G — витрати держави; NE — чисті витрати закордону (чистий експорт).
21. Національний дохід і його розподіл. Споживання і заощадження
За своїм змістом НД - сумарний дохід усіх жителів країни. Він відображається на рахунку "Первинний розподіл доходів", який показує, яким чином доходи, створені в одних секторах ек-ки, надходять у вигляді первинних доходів до інших секторів - отримувачів доходів. Рахунок "Вторинний розподіл і перерозподіл доходів" відображає процес перерозподілу доходів між секторами ек-ки за допомогою перерозподільчих платежів, які в СНР називають трансфертами. На стадії вир-ва НД - чиста продукція галузей матеріального та нематеріального вир-ва; на стадії розподілу (та перерозподілу) — це різні види доходів; на стадії обміну — сукупність товарів та послуг що циркулюють у сус-ві. На стадії використання реалізуються кінцеві доходи на цілі споживання та нагромадження. На Заході НД обчислюється як сума трьох величин: споживчих витрат, чистих приватних інвестицій та витрат держави на товари й послуги Чисті інвестиції — це валові інвестиції 3a мінусом амортизаційних відрахувань (очищені від останніх). Як зазначалося єдина відмінність у розмірах ВНП і ЧНП пояснюється саме цим. Створення НД відбувається у галузях матеріального вир-ва і в сфері послуг. Його розміри зростають за рахунок збільшення чисельності зайнятих і підвищення продуктивності праці. Фактори зростання НД поділяють на два типи: екстенсивні (за рахунок збільшення ресурсів) та інтенсивні (за рахунок якісного використання існуючих факторів).
Розподіл НД полягає у визначенні частки всіх учасників його вир-ва, тобто заробітної плати, прибутку, процента, ренти, дивідендів та ін.
Перерозподіл НД здійснюється через механізм ціноутворення, державний бюджет, податкову систему, внески до різноманітних фондів та ін. На підставі перерозподілу НД формуються вторинні доходи. Основними формами таких доходів є виплата пенсій, стипендій, допомога багатодітним сім’ям тощо. Перерозподіл НД здійснюється за офіційними та неофіційними каналами. Легітимний, або офіційний, перерозподіл НД фіксується в офіційній статистиці.. Масштабний неофіційний перерозподіл НД спричинений існуванням тіньової економіки.
Використання НД відбувається з подвійною метою: споживання і нагромадження. Масштаби, рівень і структура С та Н різних соц-их груп населення перебувають у залежності від процесів розподілу та перерозподілу національного доходу, врешті-решт — від закономірностей розвитку певних ек-их систем. На основі НД формуються особисті доходи (ОД). Це означає, що НД визначається у факторних цінах і дорівнює чистому НПмінус непрямі податки плюс субсидії:
НД = ЧНП - Тнч Тнч = Тн – Cб,
де Тнч — чисті непрямі податки; Тн — непрямі податки на бізнес; Сб — - субсидії бізнесу.
Окрім того, обсяг НДможна підрахувати за формулою:
НД = W + Р + іч + R.
Рівень НД, вироблений в умовах повної зайнятості, називають потенційним, або національним доходом повної зайнятості.
22. Економічний розвиток і економічні цикли. Теорії циклічних коливань
Функціонування ринкової ек-ки, як і будь-якої ек-ої с-ми, не є рівномірним і безперервним. Ек-не зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів вир-ва, тобто зниженням усієї ек-ої (ділової) активності. Циклічність - об'єктивна форма розвитку нац-ої ек-ки і світового господарства як єдиного цілого. Інакше кажучи, це закономірний рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі ек-ки в цілому до іншої. Ек-ий цикл (цикл ділової активності, або бізнес-цикл) - регулярні коливання рівня ділової активності (як правило, представленого коливаннями НД), за яких після зростання активності настає її зниження, що знову змінюється зростанням.
Сучасні ек-ні цикли, істотно відрізняються від циклів кінця XIX - першої половини XX ст.
1. У них відсутня фаза депресії як обов'язкова, але якщо падіння дуже глибоке і тривале, то фазу рецесії, називають депресією.
2. Немає чіткого розмежування між пожвавленням та піднесенням.
3. Визначається рівнодіюча тривалого ек-го зростання — тренд, коливання навколо якого утворюють цикл.
4. Змінилися й ек-ні показники у фазах циклу.
За своїм змістом циклічність досить багатоструктурна. З точки зору довготривалості виокремлюють кілька типів ек-их циклів: короткі (2-3 роки), середні (близько 10 років) та довгі (40-60 років).
Оскільки х-на риса циклічності - це рух ек-ки не по колу, а по спіралі, то вона є формою прогресивного її розвитку. У теорії цикл трактується як період розвитку ек-ки від початку однієї кризи до наступної. Ек-ий цикл включає такі фази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення, яке знаходить своє остаточне відображення у новій кризі. Прояви ек-их циклів можна побачити за рядом ознак — показників ек-ої активності, основними з яких є: рівень завантаженості вир-их потужностей; сукупні обсяги вир-ва; загальний рівень цін; зайнятість населення (безробіття) та рівень його доходів; прибутки та курси акцій найбільших корпорацій; динаміка попиту на товари тривалого користування; інвестиції у нове будівництво тощо.
Криза - різке порушення існуючої рівноваги внаслідок диспропорцій, що зростають. Відбувається скорочення попиту на товари, а також виникає надлишок їх пропозиції. Депресія - фаза циклу, яка виявляється в застої вир-ва. На цій фазі відбувається просте відтворення, виробництво не збільшується, проте й не зменшується. Пожвавлення розпочинається з незначного зростання обсягу вир-ва (у відповідь на зростання попиту) і помітного скорочення безробіття. Поступово обсяг вир-ва досягає попереднього найвищого рівня й ек-ка вступає у фазу піднесення.
Піднесення (зростання) - така фаза циклу, коли обсяг вир-ва перевищує обсяг попереднього циклу і зростає високими темпами. Будуються нові підприємства, підвищується зайнятість, активізується попит на капітальні й споживчі блага, доходи та прибутки, зростають ціни й процентні ставки, прискорюється обіг капіталу.
22 Варто розрізняти два типи криз: кризи надвиробництва і кризи недовиробництва
Особлива роль у розробці теорії довгих хвиль належить рос. вченому Кондратьєву. За цією теорією, НТП розвивається хвилеподібне з циклами у 50-60 років. Матеріальною основою довгих хвиль в ек-ці є структурне техніко-технологічне оновлення капітальних благ та підвищення профес.-кваліфік. рівня працюючих. В структурі довготривалих циклів Кондратьєв виокремив два етапи, або дві фази розвитку, - висхідну і спадаючу. Висхідна фаза довгого циклу - період довгочасного піднсення науково-технічного та ек-го розвитку суспільства, який триває 25-30років. Спадаюча фаза довгого циклу - період зміни базисних техніко-технологічних засад виробничої системи, триває 20-25 років і для нього х-ні перебудовчі процеси ек-ої структури, адекватної технологічному оновленню.
Теорії циклічних коливань XIX ст.(причини):
1) сусп-го вир-ва (Неможливість збуту одних товарів залежить від недостатнього обсягу вир-ва товарів у інших галузях; Порушення пропорційності в сус-му вир-ві; Землеробство з властивими йому циклічними коливаннями зумовлює циклічні коливання в промисловості; Періодичне збільшення плям на сонячному диску; Основна суперечність капіталізму — між суспільним х-ом вир-ва і приватно-капіталістичною формою привласнення, що виявляється як суперечність між вир-вом і споживанням та між організацією вир-ва в межах окремої фабрики й анархією в межах нац-го вир-ва); 2) обміну (Спекулятивні операції на товарному та грошовому ринках); 3) розподілу (Бідність спричиняє недостатній попит і породжує кризи. Причина бідності — в обмеженості ресурсів та в здатності людей непомірне стрімко розмножуватись; Нагромадження багатства та розширення вир-ва, що не можуть з належною швидкістю пристосовуватись до швидких змін у попиті; Зростання в НД частки найманих працівників і зменшення частки капіталістів та підприємців, що спричиняє тенденцію до зниження прибутку та до пошуку капіталом вищого прибутку за кордоном); 4) Екстернальні (зовнішні) (Природні явища; війни; зміни політичного та суспільного устрою; відкриття нових земель, ресурсів, родовищ золота; зміни в темпах приросту населення і його міграція; науково-технічні відкриття та нововведення; психологія (песимістичні та оптимістичні очікування)); 5) Інтернальні (внутрішні) (Перенагромадження осн капіталу. Розширення та згортання банківського кредиту Диспропорції між рухом заощаджень та інвестицій у галузях І підрозділу, а також між організацією вир-ва в межах окремого п-ства чи синдикату і неорганізованістю всього нац-го вир-ва); 6) змішані (На прикладі дитячої іграшки "конячки-гойдалки" показує вплив зовнішніх шоків, які можуть бути достатніми чи недостатніми за силою, щоб спричинити коливання іграшки (ек-ої с-ми), залежність коливань від природи самої іграшки (ек-ої с-ми), яка може бути чи не бути чутливою до зовнішніх впливів).
23. Господарський механізм в системі регулювання суспільного виробництва
ГМ є структурним елементом ек-ої системи, що складається із сукупності форм і методів регулювання ек-их процесів та суспільних дій господарюючих суб'єктів на основі використання ек-их законів ринку, державних ек-их важелів, правових норм та інституційних утворень. Сутність ГМ проявляється через його функції. До основних з них у політико-ек-ій системі належать такі: реалізація відносин пануючого типу власності; сполучення і взаємодії продуктивних сил і вир-их відносин в ек-ій структурі суспільства; узгодження й забезпечення руху ек-их інтересів; розв’язання суперечностей; формування “поля” взаємодії між механізмом дії і механізмом використання ек-их законів. Реалізація цих функцій в ек-ій практиці відбувається на основі таких основних принципів формування і функціонування ГМ, як: ефективність, збалансованість, системність, соціальна спрямованість. Структура ГМ зумовлена його об’єктивною природою і вир-ми відносинами з їх глибинною сутністю – пануючим типом власності й адекватними ек-ми законами.