Зміст
Вступ
1. Сутність ринку та об’єктивні умови його функціонування
2 Рентабельність - показники ефективності поточних витрат
3 Інтернаціоналізація господарського життя - закономірний процес розвитку світової економіки.
Висновки
Використана література
Вступ
Пізнанням закономірності розвитку природи займаються різні науки: філософія. політекономія, історія, фізика, хімія, біологія, тощо. Кожна наука має свій предмет і метод дослідження певних сторін навколишнього світу. Економічна теорія, подібна до кожної іншої науки, має свій специфічний предмет дослідження і використовує для аналізу цього предмета особливі засоби вивчення, сукупність яких складає її метод. Предмет і метод тісно взаємодіють між собою і визначають межі тієї галузі знань, яка представлена економічною теорією. Економічна теорія належить до наук, які вивчають закономірності розвитку суспільства. В системі цих наук вона посідає провідне місце, оскільки вивчає ті сторони суспільного життя, які зв'язані з виробництвом матеріальних і духовних благ.
Висновок про визначальну роль виробництва е результатом осмислення історичного досвіду і внутрішніх взаємозв'язків суспільного життя. В його основі лежить очевидний факт: для того щоб жила і розвивалася людина, вона повинна задовольняти свої потреби, в їжі, одязі, житлі тощо. В переважній більшості ці блага створюються в процесі виробництва. А тому вже стало аксіомою, що виробництво матеріальних благ - основа життя і розвитку людини. У результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної власності на засоби виробництва й економічного відокремлення товаровиробників суспільне виробництво набуває товарної форми. На певному етапі розвитку (капіталізм) ця товарна форма стає пануючою, а товарно-грошові відносини починають опосередковувати практично всі відносини суспільства. Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими, в літературі отримала назву “ринкової економіки”.
1. Сутність ринку та об’єктивні умови його функціонування
Ринок - складне багатогранне явище, що постійно розвивається. Його еволюція та особливості функціонування на різних етапах розвитку суспільства завжди були у центрі уваги економічної теорії. Тому закономірно, що у науковій і навчальній економічній літературі існує безліч визначень ринку. У працях А. Сміта і Д. Рі-кардо термін "ринок" не набув чіткого визначення.
Першу спробу дати наукове визначення ринку зробив французький економіст А. Курно. Він вважав, що ринок - це будь-який район, де взаємовідносини покупців і продавців настільки вільні, що ціни на одні й ті ж самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватися.
У підручнику "Економікс" ринок розглядається як "... інститут або механізм, який зводить покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів та послуг" (див.: Кзмпбелл Р. Макконнелл, Брю С.Л. Зкономикс. - М.: Республика, 1992.), інші економісти вважають ринок механізмом, за допомогою якого "... покупці і продавці взаємодіють, щоб визначити ціну і кількість товару" ( Самуельсон П.А., Нордгауз В.Д. Макроекономіка. - К.: Основи, 1995. ), що це "... набір взаємозв'язків або процес конкурентних торгів ( Хейне Пол. Зкономический образ мьшіления. - М.: Новости, 1991. ). У вітчизняних посібниках та підручниках також мають місце різні тлумачення ринку. Зокрема, в підручнику "Основи економічної теорії" за ред. акад. А.А. Чухна визначається: "Ринок є складним утворенням, що, з одного боку, являє собою сферу обміну, сукупність процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, а з іншого - забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність" ( Основи економічної теорії: Підручник / За ред. А.А. Чухна.).
На основі узагальнення існуючих визначень, на нашу думку, можна виділити наступне.
Насамперед, ринок - це обмін, організований за законом товарного виробництва та обігу.
З давніх часів ринок визначався як місце торгівлі товарами. Тому для характеристики сучасного ринку слід мати на увазі, що ринок - це економічний простір (місце, територія, зона), де відбувається обмін товарів.
Нарешті, ринок - це сукупність конкретних економічних відносин між продавцями та покупцями у процесі куплі-продажу товарів і послуг. Ринкові відносини, як і вся система виробничих відносин, мають своїм ядром відносини власності. У процесі купівлі-продажу відбувається реалізація відносин власності, їх відтворення. В такому аспекті ринок виступає як економічна категорія.
Найістотнішим у ринкових відносинах є те, що вони регулюються об'єктивними законами ринку, зокрема, і в першу чергу - законом вартості, законом попиту та пропозиції, законами грошового обігу.
Ринок опосередковує виробництво й споживання, перебуваючи під їх впливом та впливаючи на них. На ринку можуть з'явитися лише ті результати людської діяльності, які задовольняють потреби споживачів. Саме тут з'ясовуються реальні потреби суспільства. Ринок показує виробникам, що виробляти і в якій кількості. Нарешті, на ринку визначається вартість результатів людської діяльності.
Тобто, ринок - це комплексне поняття, яке включає в себе одночасно сферу обміну товарів, економічний простір, де відбувається обмін товарів, систему товарно-грошових відносин, що складаються в процесі обміну товарів.
На підставі викладеного вище можна стверджувати, що ринок - це особлива соціально-економічна структура, основними функціями якої є обмін продуктами між відособленими товаровиробниками і реалізація зворотного зв'язку між виробництвом і споживанням.
Розглянемо основні елементи і ланки сучасного ринку.
Насамперед, це повна самостійність ринкових суб'єктів, тобто можливість вільно розпоряджатися своїм майном, продуктом, доходом від своєї праці. Економічна самостійність і незалежність товаровиробників реалізується за рахунок різних форм власності.
Найважливіший для ринкової економіки - споживач. Через купівлю товарів і послуг споживачі керують виробництвом та збутом. Хоча, в умовах сучасної ринкової економіки переважне значення не завжди належить споживачам і виробникам. Певний вплив має і держава.
Ринкова економіка - це такий економічний лад, за якого господарськими процесами керують з допомогою цін. Отже, вільні ціни - це принцип ринкової економіки.
Важливим фактором ринку є повноцінно функціонуюча конкуренція. За визначенням західних економістів, основу конкуренції складає широке розсіювання влади, яке регулює використання цієї влади і обмежує можливості зловживання нею.
До важливих характеристик ринку належить його структура, що визначається суб'єктами та об'єктами ринкових відносин. Суб'єктами ринку виступають практично всі учасники суспільного виробництва, а саме: споживачі (підприємці, наймані працівники, дрібні товаровиробники, студенти, учні, пенсіонери), виробники продукції, постачальники ресурсів (власники Цих ресурсів). В умовах сучасної змішаної економіки серед важливих суб'єктів ринкових відносин знаходиться держава.
Об'єктами цих відносин є всі результати суспільної діяльності, тобто: матеріальні продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання, послуги, житло і т.д.); інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї); робоча сила; цінні папери (акції, облігації); валюта, позичкові капітали; земля та інші природні ресурси тощо.
2. Рентабельність-показник ефективності поточних витрат
Основними показниками мікроекономічної ефективності є рентабельність виробництва. Термін “Рентабельність” походить від нім. Rentabel - той, що дає прибуток доцільний з господарської точки зору.
Рентабельність - характеризує прибутковість чи збитковість виробництва за певний проміжок часу.
Розрізняють рентабельність виробництва та рентабельність продукції. Рентабельність виробництва визначається як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів.
Рентабельність продукції визначаеться як відношення прибутку від реалізації продукції до її повної собівартості.
Основними шляхами підвищення рентабельності є зниження собівартості продукції; підвищення якості, зниження втрат трудових та матеріальних ресурсів,
Оптимальне використання обладнання, режим, економії тощо.
Рентабельність ( Рс ) можна визначити двома шляхами. Ефекитвність поточних виробничих витрат можна визначити шляхом співвідношення прибутку ( П ) до собівартості ( С б ). Рс = П/Сб * 100 %