4. Можливість без збитку «переключити» фактори виробництва, які використовуються, на виробництво інших товарів. У тих випадках, коли така можливість існує, еластичність пропозиції буде високою, у тих випадках, коли такої можливості немає, – низькою.
5. Наявність альтернативних ринків товару. Якщо окрім даного ринку існують й інші ринки даного товару, то при зміні ціни товару на одному з цих ринків можна перерозподілити пропозицію товару на користь того ринку, де ціна вища. Тобто наявність альтернативних ринків підвищує ступінь еластичності.
6. Структура ринку. Зміна в об'ємі пропозиції в результаті підвищення ціни великою мірою визначається тим, який цей ринок: з повною конкуренцією, з частковою або монопольний.
Розглянуті нами пропозиція і попит є двома "китами" ринкового механізму.
5. Ринкова рівновага
Тепер можна звести разом поняття пропозиції і попиту, щоб з'ясувати, як взаємодії рішень покупців про покупку і рішень виробників про продаж товарів визначають ціну товару і кількість, яка реально купується і продається на ринку.
На рис. 3 наведені одночасно крива пропозиції і крива попиту.
Рисунок 3
Здатність конкурентних сил пропозиції і попиту встановлювати ціну на рівні, коли рішення про продаж і купівлю синхронізуються, називається врівноважуючою функцією цін.
Рівноважна ціна – це така ціна, при якій об'єм попиту і об'єм пропозиції дорівнюють між собою. За цю ціну весь запропонований об'єм товару буде повністю реалізований, а всі охочі його купити зможуть зробити свої покупки.
За будь-якої вищої ціни постачальники хочуть продавати більшу кількість товару, ніж споживачі готові купити – в результаті виникає надлишок. За будь-якої нижчої ціни споживачі хочуть купити більшу кількість, ніж згодні продати виробники, про що свідчить виникаюча нестача. Розбіжності між пропозицією продавців і попитом покупців породжують зміну цін, які зрештою завершуються узгодженням між собою цих двох протилежних бажань: надлишок товару «штовхає» ціну на нього вниз, а нестача його викликає підвищення ціни. Коли за певної ціни немає ні нестачі, ні надлишку, не існує жодних підстав до того, щоб реальна ціна відхилялася від цієї ціни. Таку ціну називають ціною ринкового клірингу або рівноважною ціною. Описані процеси і називаються ціновим механізмом, а графічне зображення цього процесу – павутиноподібною моделлю.
6. Чинники, що визначають ринкову структуру
Однією з характерних рис ринкової економіки є конкуренція господарюючих суб'єктів на основі їх економічної відособленості відносинами приватної власності.
Конкуренція – суперництво між учасниками ринкового господарства за кращі умови виробництва, купівлі і продажу товарів. Конкуренція економічно стимулює НТП, вона спонукає знаходити й упроваджувати у виробництво кращі технології, раціональніше використовувати ресурси, вона економічно заохочує ініціативу товаровиробників вищими результатами їх виробничо-господарської діяльності і витісняє з виробничо-господарської сфери інертних, безініціативних шляхом їх зубожіння, розорення, банкрутства. Через ці її якості конкуренція є однією з важливих рушійних сил економічного прогресу.
Структура ринку будь-якої галузі може бути визначена або як вільно конкурентна, або як монополістична, або як частково конкурентна. Причому в останньому випадку йдеться про ще багато підструктур ринку. Чинниками, що визначають структуру ринку, є взаємини між покупцями і продавцями, а також умови цих взаємин.
1. Чисельність (кількість).
Кількість покупців і продавців є найважливішим чинником, що визначає ринкову структуру. Вона коливається від одного до багатьох тисяч як з боку попиту, так і з боку пропозиції.
2. Вагомість позицій, займаних окремими продавцями і покупцями.
Трапляються випадки, коли незалежно від кількості покупців або продавців в руках окремого покупця (продавця) знаходиться контроль за більш ніж 80% ринку, тоді як 20% ринку, що залишилися, поділяють між собою тисячі дрібних покупців і продавців. Очевидно, що тоді, коли на ринку є такий "гігант", він може диктувати свої умови. Якщо ж подібних гігантів немає, то нікому диктувати свої умови.
3. Міра свободи при вході фірм у галузь і виході з неї.
Свобода входу і виходу визначаються існуючим законодавством, технологічними та економічними особливостями галузі.
4. Ступінь інформованості покупців і продавців про стан ринку.
5. Ступінь технічної схожості товарів, що продаються різними продавцями.
7. Моделі ринку
Виділяють 4 несхожих моделі ринку.
Модель чистої конкуренції
Для того, щоб на ринку існувала чиста або повна конкуренція, мають дотримуватися такі умови:
- на ринку є безліч виробників і покупців;
- жоден виробник або покупець не може істотного впливати на стан ринку;
- всі фірми, які торгують на даному ринку, виробляють стандартизовані товари, схожі один на одного;
- на шляху вільного входу і виходу фірм відносно даної галузі немає перешкод. Більш того, нові в цій галузі фірми знаходяться в рівному положенні з тими, які вже діють на цьому ринку, тобто існує рівність усіх виробників;
- кожен покупець і продавець має повну інформацію про стан ринку – що, де і за скільки продається і купується;
- транспортабельність товару також є обов'язковою умовою. Це необхідно, щоб будь-який продавець міг відвезти свій товар куди завгодно;
- ресурси, які використовуються під час виробництва даного товару, можуть безперешкодно прямувати на виробництво інших товарів.
У цій моделі, зважаючи на вищезгадані умови, жоден покупець або продавець не може впливати на ціну товару, оскільки частка ринку, що знаходиться у кожного покупця або продавця, нікчемно мала. При спробі встановити ціну вище ринкової покупець купить цей товар у іншого продавця, оскільки він добре інформований про стан подій на ринку. Встановлювати ціну нижче ринкової не має сенсу, оскільки це означає втрату можливих доходів.
Таким чином, будь-яка фірма-виробник вважає ринкову ціну фіксованою і вирішує питання тільки про те, в якому обсязі вона має виготовити товар.
В умовах повної конкуренції в короткостроковому періоді можна одержати надприбуток, і ця галузь стає привабливою для інших підприємців. Вони без особливих зусиль можуть почати в цій галузі свій бізнес з тим, щоб одержати свою частку надприбутків. Що ж до довгострокового періоду, то надприбуток одержати не може ніхто. Насправді, будь-який підприємець одержує тільки нормальний прибуток, який визначається як прибуток, достатній для того, щоб він не залишив цей бізнес. Населення купує товари за мінімально можливу ціну.
Проте при всій її привабливості повна конкуренція насправді не існує. Існують лише близькі до цього ринки товарів. Якщо ще раз звернути увагу на умови даного ринку, можна зрозуміти, що виконати їх у повному обсязі практично неможливо. Особливо це стосується інформації. Сьогодні існують ринки товарів, які можна вважати близькими до ринку повної конкуренції. Насамперед до таких ринків відносяться світові ринки нафти, газу та інших сировинних товарів, фондові й товарні біржі. Останнім часом до ринку повної конкуренції стали відноситися і ринки сільськогосподарської продукції індустріально розвинених країн.
Монополія
Для того, щоб фірма вважалася монополістом, вона повинна бути в даній галузі єдиним продавцем.
Будь-який монополіст може диктувати свої умови на ринку або за ціною, або за об'ємом товару, що продається. Зазначимо, що якщо фірма є монополістом, це зовсім не означає, що вона може пропонувати свій товар за будь-яку ціну. Це, передусім, пов'язано з тим, що абсолютно незамінних товарів не існує. Крім того, навіть якщо якийсь товар дійсно нічим не може бути замінений, не можна виручити від його продажу грошей, якщо їх немає у потенційних споживачів. І останнє: те, що товар незамінний, ще не робить його абсолютно необхідним.
Отже, товар монополіста можуть купити, а можуть і не купити, і багато що в цьому випадку залежить від ціни товару. Кожному рівню ціни товару відповідає певний об'єм попиту, діє закон попиту.
Причини виникнення монополії можуть бути законодавчого, географічного, природного характеру. Законодавство може забезпечити якійсь фірмі, приватній або державній, виняткові права в галузі. Існують також випадки, коли одна фірма має повний контроль над джерелом сировини або виняткові права на технологію. Добрий приклад цьому – центральні банки кожної країни, які володіють винятковими правами на емісію грошей. Крім того, якщо в якійсь галузі фірми укладуть між собою угоду за ціною товару або за об'ємом випуску, всі вони разом взяті тим самим стають монополістом.
Монополістична конкуренція
Основні характеристики:
- наявність багатьох продавців і покупців;
- фірми виготовляють різні товари, але кожен з них може бути цілком і повністю замінений іншим (причому без жодного збитку для споживача);
- фірми мають можливість безперешкодного входу на ринок і виходу, нові фірми можуть на рівних конкурувати з фірмами, які давно торгують на даному ринку;
- можливо, що має місце повна інформованість про стан ринку, проте це не є обов'язковою умовою;
- кожна фірма має можливість у межах якогось діапазону призначати ціну на свій товар.
Відмінність між товарами різних фірм може полягати в назві, упаковці, розмірах, також можуть мати місце незначні технологічні відмінності. Ціни на товари різних фірм дещо відрізняються. Тому буде точніше сказати, що кожна фірма не "призначає", а "шукає" якнайкращу для себе ціну на свій товар.