Перший етап маржиналістської революції (стр. 3 из 3)

Основне місце посідають системи, які описують рівновагу двох ринків — виробничих послуг і предметів споживання. На першому ринку роль продавців відіграють власники факторів виробництва (землі, праці й капіталу). Покупцями є підприємці, які виробляють споживчі товари. На другому ринку власники факторів виробництва та підприємці міняються місцями.

Рівновагу ринку виробничих послуг описує така система рівнянь:

де O_t , O_p, O_k— розмір пропозиції відповідно земельних послуг, трудових послуг і грошового капіталу; D_a, D_b — обсяг сукупного попиту на продукт відповідно а і b, що у станірівноваги дорівнюють обсягам їх пропозиції; a_t, a_p , a_k; b_t, b , b_k —кількість виробничих послуг, що витрачаються на виробництво одиниці продукту відповідно а і b.

Таким чином, Л. Вальрас розподілив раціональних суб'єктів на дві великі групи: з одного боку, земельні власники, грошові капіталісти й робітники, з іншого — капіталісти-підприємці. Ці групи, на думку вченого, мають спільний економічний інтерес. За умови рівноваги системи Л. Вальрас припускає можливість нульового безробіття, повного використання виробничих потужностей, чого в реальному житті не може бути. Зазначена математична конструкція має статичний характер, не враховує технічного прогресу та нагромадження капіталу.

Висновок

Характеризуючи цей етап, M. Блауг вказав на ряд помилок, яких припустились усі три творці теорії граничної корисності: K. Менгер, У. Джевонс, Л. Вальрас.. Серед них він назвав такі:

а) корисність товару розглядається як функція кількості цього товару, яка не залежить від кількості інших товарів, що споживаються;

б) "пояснення" поведінки споживача зіштовхується з подвійною опозицією (одна з них твердить, що теорія корисності походить із сумнівної і навіть неправильної психології, а друга — що психологічні аспекти поведінки споживача не причетні до об'єктивного розвитку економічного процесу, який від суб'єктивних відчуттів не залежить);

в) "добробут" зводиться до суми кількісних корисностей усіх індивідумів, які підлягають виміру, а оптимальним вважається такий розподіл ресурсів, який максимізує "добробут" саме в цьому розумінні.

Математична школа в цілому суттєво вплинула на економічну науку, примусила її більше уваги приділяти кількісному аналізу явищ господарського життя. Було закладено основи економіко-математичного моделювання економічних явищ і процесів, яке з плином часу перетворилося на один із провідних методів політичної економії.

Список використаної літератури

1. П.І. Юхименко, П.М. Леоненко „Історія економічних вчень”, навчальний посібник, друге видання, Київ – 2001 „Знання-Прес”

2. П.П. Мазурок „Історія економічних вчень у запитаннях і відповідях”, навчальний посібник, Київ – 2004 „Знання”

3. Е. Жамс „ История экономической мысли XX века”Під ред. І. Г. Блюміна. М.: 1959.

4. Ю.Г. Козак. „Современный маржинализм: Методологические вопросы критики” — Київ – 1985 „Вища школа”