Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективного використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10—15 і більше відсотків.
Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4—6% і модернізувати 6—8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.
До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, киснево-конвертерного методу виплавляння сталі в чорній металургії; використання різних каталізаторів, високих температур і тиску — у хімічній промисловості; обробка металу тиском, точні методи литва — у машинобудуванні тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття й тиску під колошником домни забезпечує зростання виробництва чавуну майже на третину.
Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування. За свідченням спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно й технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20—30%.
Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних потужностей, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження кількасот підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить 5—6 років. Проте технічно та економічно обґрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників нових потужностей і виробничих об’єктів на підприємствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної — за один рік і навіть швидше.
За умов ринкової економіки система господарювання в цілому повинна передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебувають тільки на стадії становлення й розвитку. Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Розділ 2. Визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства
2.1. Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства
Показник наявності основних виробничих фондів: на балансі підприємства, знаходиться основних виробничих фондів на суму 6,20 млн.грн. Вартість ОВФ на кінець року визначається за формулою 2.1.1:
Бвк = Бвп + Бпв - Бвв (2.1.1)
де Бвк - балансова вартість ОВФ на кінець періоду,
Бвп - балансова вартість ОВФ на початок періоду,
Бпв - балансова вартість ОВФ, що поступили на підприємство,
Бвв - балансова вартість ОВФ, що вибули з підприємства.
Тоді, Бвк = 6,2 + 0,5 - 0,5 = 6,2 млн. грн.
Бвр = (Бвп + Бвк)/2, (2.1.2)
Бвр= (6,20+ 6,20)/2 = 6,20 млн. грн.
Показник технологічної структури основних виробничих фондів:
Активна частина: 82,26 %. Пасивна частина: 6,2-5,1=1,1 млн. грн. або пасивна частина – 17,74 %.
Так як активна частина основних виробничих фондів підприємства (82,26 %) значно перевищує пасивну (17,74 %) можна стверджувати, що дане підприємство промислового призначення. Технологічна структура основних виробничих фондів досить досконала, що забезпечує їх ефективне використання.
Коефіцієнт зносу: (2.1.3)
Кзн = (6,20 – 5,40) /6,20 = 0,13
Даний коефіцієнт свідчить про те, що основні засоби вже зносилися на 13%, тобто перенесли частку вартості на новостворену продукцію. Але, основні виробничі фонди повинні знаходитись ще в стані використання своєї повної потужності.
Коефіцієнт придатності:
(2.1.4)
Кпр = 1 – 0,13 = 0,87
Даний коефіцієнт свідчить про те, що залишкова балансова вартість основних виробничих фондів складає 87 % від первісної. На новостворену продукцію ще треба перенести вартість основних засобів на 87 %
2.2. Показники, що характеризують рух основних виробничих фондів підприємства:
Коефіцієнт вибуття: (2.2.1)
Кв = 0,50 : 6,10 = 0,081
Отже 8,1% основних виробничих фондів, що були на балансі підприємства, вибули внаслідок їх фізичного чи морального зносу, в результаті реалізації зайвих основних фондів або в результаті стихійного лиха.
Коефіцієнт надходження: (2.2.2)
Кн = 0,50 : 6,2 = 0,08
Проаналізувавши даний показник можна сказати, що в результаті господарської діяльності для заміни вибувших основних фондів та збільшення оснащеності підприємства основними фондами на баланс підприємства поступило 8 % (від загальної кількості) основних виробничих фондів.
Коефіцієнт оновлення: (2.2.3)
Кон = 0,45 : 6,2 = 0,073
Цей коефіцієнт показує, що частина модифікованого нового обладнання введеного в експлуатацію у звітному періоді від загальної вартості основних фондів, становить 7,3 %.
Період оновлення: (2.2.4)
Тон = 6,2 : 0,45 = 14 років
Період оновлення ОВФ складає 14 років. Коефіцієнт інтенсивності оновлення:
Кіон = 0,073 : 0,081 = 0,9
За даними розрахунку видно, що інтенсивність оновлення основних фондів становить 0,90.
Тривалість обороту (2.2.6)
Тоб = 6,20 : ( 6,2 * 0,084) = 11,9
Отже, тривалість оброту ОВФ становить 11,9 роки.
Коефіцієнт оборотності (2.2.7)
Коб = 6,20 * 0,084 : 6,20 = 0,084
Отже, у процесі виробництва буде відшкодовуватись 8,4% вартості ОВФ.
2.3. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами
Фондозабезпеність виробництва: (2.3.1)
Фо = 6,20 : 8,10 = 0,77
За результатами розрахунку можна стверджувати, що підприємство має в наявності 0,77 грн. основних виробничих фондів для виробництва одної гривні продукції. Необхідно збільшувати обсяг основних фондів підприємства.
Механозабезпеченість: (2.3.2)
Мз = 5,10 : 8,10 = 0,63
Таким чином на одиницю виробленої продукції припадає 0,63 активної частини основних фондів (станків, обладнання тощо).
2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами.
Фондоозброєність праці: (2.4.1)
Для того, щоб визначити фондоозброєність праці необхідно спочатку визначити середньоспискову чисельність робітників, що працюють в найбільш чисельну зміну. Визначимо скільки в загальному припадає робітників на одного працівника 310/400=0,775. Тоді робітників в першу зміну буде; 200*0,775=155.
Фп = 6200 : 155 = 40 тис. грн./чол.
Даний показник показує оснащеність працівників основними фондами.
Вданому випадку на одного працівника припадає 40 тис. грн. Зростання показника призведе до зростання кількості виготовленої продукції робітником, а тим самим буде підвищуватись продуктивність праці. Але ефективним виробництво буде вважатися за умов, що продуктивність праці буде рости швидше за фондоозброєність праці.