6. Прибуток підприємства – основне джерело задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальна роль прибутку проявляється насамперед у тому, що кошти, перераховані до бюджетів різних рівнів в процесі оподаткування, слугують джерелом реалізації різноманітних загальнодержавних і місцевих соціальних програм, що забезпечують «виживання» окремих соціально не захищених членів суспільства. Крім того, ця роль виявляється в задоволенні за рахунок одержаного прибутку підприємства частини соціальних потреб його персоналу.
7. Прибуток – основний механізм захисту підприємства від загрози банкрутства. Така загроза може виникнути і в умовах прибуткової господарської діяльності підприємства, але за інших рівних умов підприємство набагато успішніше виходить з кризового стану при високому потенціалі утворення прибутку. За рахунок капіталізації одержаного прибутку може бути швидко збільшена частка високоліквідних активів, підвищена частка власного капіталу при відповідному зниженні об'єму використовуваних позикових засобів, сформовані відповідні резервні фінансові фонди. [9, 215].
Характеризуючи роль прибутку в ринковій економіці, слід зазначити, що, на думку багатьох економістів, ця роль не завжди позитивна, оскільки окремі види прибутку служать джерелом лише особистого збагачення окремих категорій громадян, не приносячи користі суспільству в цілому. Це стосується таких його видів, як прибуток, одержаний від спекулятивних комерційних операцій, від невиправдано високих цін у зв'язку з монопольним станом на ринку, від «тіньової» діяльності підприємств.
Виконання плану прибутку є одним з кінцевих показників, роботи підприємства. Розмір прибутку в основному залежить від об'єму реалізації продукції та її собівартості.
1.2 Розрахунок прибутку
Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльності суб’єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.
У виробничій сфері є особливості в розрахунках прибутку від реалізації продукції промисловими і сільськогосподарськими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами транспорту. У сфері послуг побутують особливості визначення прибутку від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами торгівлі.
На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції та економічний (аналітичний) метод. Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються.
Для розрахунку необхідні такі вихідні дані: 1.Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації. 2.Собівартість одиниці продукції. 3.Ціна одиниці продукції (ціна виробника). При використанні даного методу всі розрахунки ґрунтуються на прямому підрахунку виручки від реалізації за оптовими цінами підприємства (без ПДВ) та собівартості продукції на весь асортимент, тобто за формулою:
Пт.п = ∑Аі∙ Ці – Аі∙Сі, [6]
Аі - кількість продукції і-го виду в натуральних одиницях вираження; Ці – ціна одиниці продукції і-го виду; Сі – собівартість одиниці продукції і-го виду.
Підприємства, що займаються експортною операцією, при нарахуванні прибутку з виручки від реалізації продукції виключають транспортні тарифи.
Цей метод розрахунку застосовується за відносно невеликого асортименту продукції. Метод достатньо точний, але надто трудомісткий, коли реалізується великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів.
Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на 1 грн. продукції.
Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наст. періоді.
Факторний метод. На величину прибутку можуть впливати такі фактори:
1. Залежні від роботи підприємства (внутрішні):
-зростання обсягу продукції (вплив прямо пропорційний);
-зниження собівартості продукції (вплив обернено пропорційний);
-підвищення якості.
Внутрішні фактори можна розділити на виробничі та невиробничі, а виробничі в свою чергу включають екстенсивні й інтенсивні фактори.
Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу.
Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через “якісні” зміни: підвищення продуктивності обладнання і його якості, використання прогресивних видів матеріалів, модифікацію технології їх обробки, прискорення оборотності оборотних засобів, підвищення класифікації і продуктивності праці персоналу, зниження трудомісткості й матеріаломісткості продукції, удосконалення організації праці і ефективніше використання фінансових ресурсів.
До невиробничих факторів відносять постачальницько-збутову і природоохоронну діяльність, соціальні умови праці і побуту.
2. Незалежні від роботи підприємства (зовнішні) – фактор цін, тарифів, процентів, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій, зміна природних умов.
Пофакторний метод має переваги перед методом прямого розрахунку, оскільки він дає можливість конкретно встановити напрямки зростання прибутку, виявити його резерви.
У вітчизняній бухгалтерсько-аналітичній практиці, щоб обчислити прибутковість підприємства, зіставляють прибуток з витратами підприємства (собівартістю) або з вартістю виробничих фондів підприємства (основних фондів і оборотних засобів). Такі порівняння (в процентах) характеризують рентабельність (дохідність).
Економічний (аналітичний) метод може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції, собівартості продукції, рівня оптових цін і рентабельності продукції, асортименту та якості продукції.Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді. Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності: - визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції; - порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;
- виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді; - розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується;
Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період.
Базовий прибуток - це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: змін6а оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.
Загальна величина прибутку визначається:
П = ВД – ВВ – А; [8]
де ВД – валовий дохід підприємства;
ВВ- валові витрати виробництва — це загальна сума витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства;
А- амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів підприємства.
При більш детальному розгляді формула матиме такий вигляд:
Пб = (Д1 – В1) + (Д2 – В2) +(Д3 – В3) – А; [8]
де В1, В2, В3, - витрати виробництва від реалізації продукції (послуг), від позареалізаційних операцій, від іншої реалізації відповідно;
Д1,2,3 – відповідно валовий дохід від цих операцій. Тобто:
Пб = Пр+ Ппр.+ Пін.; [8]
де Пр – прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг);
Ппр. - прибуток від позареалізаційних операцій;
Пін - прибуток від іншої реалізації.
1. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) є основною складовою загального балансового прибутку.
Пр = ВД – Sвир. – ПДВ – АЗ;
де Sвир. – витрати виробництва на виготовлення продукції і зарплати працівників (повна собівартість виробництва);
ПДВ – податок на добавлену вартість;
АЗ – акцизний збір.
2. Прибуток від позареалізаційних операцій визначається як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій, і витратами на їх виконання.
Ппр. = Д – Sпр.; [8]
де Sпр. – витрати на виконання позареалізаційних операцій.
3. Прибуток від іншої реалізації обчислюється як різниця між ціною продажу і ціною придбання матеріальних цінностей та майна підприємства.
Пін. = Цприд. – Цпрод. ; [8]
де Цприд. і Цпрод. – ціна продажу і ціна придбання відповідно.
4. Загальний прибуток визначається за такою формулою:
Пб = åД1,2,3 – ЗП; [8]
де åД1,2,3 – сумарна величина доходу підприємства, ЗП – зарплата працівників підприємства.