59. Об’єктивні основи формування доходів населення.
Доходи потрібні для того, щоб їх застосоввувати. Грошові надходження людей знаходять наступне застосування: 1) певна їх частина виплачується у вигляді податків до бюджету держави; 2) основна їх частина, як правило, використовується на придбання споживчих товарів та послуг; 3) якась їх частина перетворюється на заощадження, які можуть приймати різні форми.
Основною формою доходів населення заробітна плата – ціна, що виплачується за використання праці. Важливо розрізняти грошову (номінальну) заробітну плату від реальної. Номінальна зарплата – це сума грошей, що одержує працівник за годину, день, місяць. Реальна зарплата виражається в сумі товарів і послуг, які працівник може придбати на свою грошову зарплату.
Існують доходи, які реалізують власність на землю, капітал, майно. Доходи від власності відіграють важливу роль у мотиваційному механізмі трудової діяльності.
Величина реальних доходів залежить не лише від розмірів грошових доходів, а й від рівня цін на предмети споживання і тарифів на послуги. Необхідно також враховувати наявність безробіття, тривалість робочого дня, соціальний захист особи тощо. Показники реальних доходів населення найповніше характеризує рівень добробуту народу через сімейні доходи. Є досить різноманітні джерела доходів: оплата праці, надходження із суспільних фондів споживання, доходи від кооперативної діяльності, доходи від особистого підсобного господарства, доходи від індивідуальної трудової діяльності.
60. Податки і соціальні виплати.
Податки – це обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни. Податки можна класифікувати так:
- за формою оподаткування – прямі і непрямі;
- за об’єктом оподаткування – на доходи від споживання і на майно;
- залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки – загальнодержавні та місцеві;
- за способом стягнення – розкладні та окладні.
Найбільшого значення набула класифікація податків на прямі та непрямі. Прямі – встановлюють безпосередньо щодо платників, це податки на їхні доходи та майно. Непрямі – це податки на споживання, тобто на товари та послуги. Прямі податки містять: особистий прибутковий податок, податок на прибуток корпорацій, на соціальне страхування і на фонд зарплати, майнові податки, в томуу числі податки на власність.
Соціальні внески справляються з метою формування фондів соціального страхування – пенсійного, з безробіття тощо.
Соціальні виплати включають в себе: програму пенсійного забезпечення, програму соціального забезпечення на випадок хвороби, соціальну підтримку інвалідів, підтримання малозабезпечених осіб похилого віку, грошові виплати родинам, де матері зайняті малими дітьми; значну соціальну програму представляють державні заходи в галузі зайнятості тощо.
61. Підприємство як суб”єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.
Підприємство являє собою організаційно обособлену та економічно самостійну ланку економіки, яка виготовляє продукцію, виконує роботи або надає послуги. Кожне підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, систему звітності, банковський рахунок, товарний знак тощо.
Всі підприємства за ознакою їх цілей функціонування та характеру діяльності можна класифікувати на такі:
- комерційні (характер їх діяльності засновується на отриманні прибутку);
- некомерційні ( в цілях їх діяльності немає отримання прибутку).
Також за формою власності підприємства класифікують як:
- приватні ( засновуються на власності майна окремих громадян, з правом використання робочої сили);
- колективні (засновані на власності на майно трудових колективів);
- державні (майно належить державі);
- змішані (спільні) (створені на основі об”єднання майна різних власників).
Особливий інтерес являє класифікація по правовому статусу:
- одноосібні;
- кооперативні;
- арендні;
- господарські товариства.
В залежності від характеру інтергації та ступеню відповідальності:
- повні (всі учасники несуть відповідальність);
- з обмеженою відповідальністю ( має уставний фонд, учасники несуть відповідальність в розмірі своїх вкладів);
- командитні (поряд з членами повну відповідальність мають і засновники);
- акціонерні (поділ уставного капіталу на акції).
По чисельності робітників:
- малі;
- середні;
- великі.
Також підприємтсва бувають промислові, с/г, будівельні, транспортні, торгові, посередницькі, лізінгові, банковські, туристичні тощо.
62. Капітал підприємства. Масштаби підприємства. Концентрація і централізація капіталу.
Фінансові ресурси господарчого суб”єкта являють собою грошові кошти, які маються в його рзпорядженні. Вони направляються на розвиток виробництва, утримання і розвиток об”єктів невиробничої сфери, споживання, а також можуть залишатись в резерві. Ці фінансові ресурси являють собою капітал в його грошовій формі. Таким чином, капітал – це частина фінансових ресурсів. Капітал – це вартість, яка приносить прибавочну вартість. Лише вкладення капіталу у господарську діяльність приносить прибуток. Капітал повинен постійно здійснювати кругообіг.
Масштаби підприємства залежать від його уставного капіталу, який являє собою суму вкладів засновників підприємства для забезпечення його життєдіяльності. В якості внесків до уставного капіталу можуть бути зроблені: будівлі, споруди, обладнання, інші матеріальні цінності, цінні папери. Чим більша їх сума, тим більшим є масштаб підприємства.
Концентрація капіталу відбувається тоді, коли великі сумі зосереджуються в одному місці. А централізація – в одних руках.
63. Кругообіг капіталу, його сталі та функціональні форми.
Загальна форма капіталу має вигляд: Д-Т-Д”, де
Д – грошові кошти, що інвестуються;
Т – товар;
Д” – грошові кошти, отримані інвестором від продажу продукції.
В операції Д-Т-Д” грошові кошти, які вкладаються у виробничо-торговий процес, не затрачуються остаточно, а лише авансуються, а після завершення кругообігу вони повертаються інвестору з додатковим прибутком.
Капітал повинен постійно здійснювати кругообіг. Чим більше за рік буде зроблено оборотів капіталу, тим більше у інвестора буде річний прибуток.
Функціональні форми: внутрішні інвестиції ( фінансові та реальні) та зовнішні інвестиції (прямі та портфельні), а також капітальні вкладення (періодичні довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів та об”єктів соціальної інфраструктури підприємства).
64. Оборот капіталу підприємства. Основний та оборотний капітал.
Капітал підприємства знаходиться в постійному обігу, адже йому надзвичайно важливо постійно розвиватись та збільшувати свій прибуток. Основний капітал підприємства - сума вкладів засновників для забезпечення життєдіяльності підприємства. Це кошти, які багаторазово використовуються в господарчому процесі. Грошові кошти, авансовані на придбання основних фондів, називаються основними коштами.
В момент введення в експлуатацію підприємству необхідно більше грошових коштів, які б забезпечили йому придбання матеріальних засобів для обслуговування процесу виробництва та реалізації продукції. Грошові кошти, авансовані на оборотні виробничі фонди та фонди обігу, складають оборотний капітал підприємтсва.
65. Суть підприємництва і умови його інування. Види та функції підприємництва.
Підприємництво – ініціатива людей в господарській діяльності, спосіб організації економічних сил;
- ініціативна, самостійна господарська діяльність людей, направлена на отримання прибутку шляхом організації та використання ресурсів з метою виробництва та реалізації товару.
Функції:
- ресурсна – реалізується в мобілізації капіталу, трудових та матеріальних, інформаційних ресурсів;
- організаторська;
- творча – пошук нових рішень.
Умови:
- наявність відповідних майнових прав на умови і результати виробництва (підприємець повинен обов”язково бути власником виробничого продукту та доходу, капіталу та землі);
- певне економічне, правове та політичне середовище;
- певна самостійність при виборі виду господарської діяльності, визначення цін, розпорядження отриманими прибутками;
- певні правові гарантії: юридичний захист, державний арбітраж, законодавче забезпечення свободи конкуренції тощо;
- повна економічна відповідальність за результати діяльності;
- етика підприємництва.
66. Валовий дохід, його суть та структура. Підприємницький дохід.
Розрахунковий прибуток обчислюють як різницю між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво. Промисловий прибуток – це доход на функціонуючий капітал, зайнятий у сфері виробництва. Торговий прибуток – відображає фінансовий результат діяльності торгівлі.
Валовий доход – це прибуток, отриманий від реалізації певної продукції з урахуванням витрат на її виробництво.
Підприємницький доход є головною стимулюючою одиницею для підприємницької діяльності. Підприємці організовують свою справу заради отримання прибутку, який також входить до доходу. Підприємницький доход вираховується як показник реалізації продукції та витрат на її виробництво, а також з урахуванням побічних витрат та виплат.