Аукціонна торгівля – оприлюднені торги з попереднім оголошенням стартової ціни і лоту(неподільна партія товару). Є два види аукціонів: внутрішньодержавні і міжнародні
Біржова торгівля – форма постійно-діючого оптового ринку:
- товарів – товарні біржі;
- сировини - сировинні біржі;
- цінних паперів – фондова біржа;
- валюти, золота, металів, каміння – валютна біржа;
- праці – біржа праці.
Фінансове посередництво – діяльність підприємців у сфері надання фінансових послуг:
- банки і банкові установи;
- інвестиційні компанії та фонди;
- страхові компанії.
3. Правовою формою підприємництва є договір(контракт, угода) – це форма документального закріплення партнерських зв’язків, яка обумовлює предмет договору, взаємні права та обов’язки та відповідальність сторін.
Є два види договорів:
1. Установчий – документ, який засвідчує взаємне бажання осіб (фізичних або юридичних) до заснування нового підприємства.
2. Підприємницький договір – засвідчує згоду сторін до здійснення вибраної підприємницької діяльності, форми бізнесу.
Різновид підприємницького договору:
У сфері купівлі-продажу
- договір на поставку товарів;
- договір про аукціонний продаж;
- договір продажу майна;
- договір оренди майна;
- договір лізингова угода – право на користування машинами та обладнання.
У сфері розрахунків і кредитів
- лізинговий договір – договір, який укладається між власником конкретної інновації і особою, що буде її використано плата – роялті.
- договір поручительства – угода між трьома сторонами (кредитором, боржником і позичальником), за якої поручитель зобов’язується відшкодувати позичену суму замість боржника.
Договір страхування – угода між страховиком і страхувальником, яка зводиться до оплати страхувальником виплат до страховика у випадку необхідності.
- договір страхування від нещасних випадків;
- страхування майна;
- договір медичного страхування.
Колективний договір – укладається у сфері трудових відносин адміністрації з найманими працівниками; обумовлює права і обов язки, режим праці, відповідальність і винагороди. Також можуть укладатися контракти про наймання працівників.
Підприємницькі договори мають приблизно однаковий зміст. Їх укладанню передують переговори під час яких висловлюють пропозиції та наміри сторін(оферта)
Включають:
1. Преамбули – містить інформацію про назву договору, місце і час укладання, факт укладання і повну назву сторін.
2. Основну частину:
- специфічні умови – предмет договору, якість, ціна, терміни, відповідальність сторін і застереження.
- загальні умови – фосмажорні обставини, арбітражний припис.
3. Завершальна частина – необхідні додатки, зразки, схеми, юридичні адреси сторін і підписи.
4. Підприємницька діяльність декількох суб’єктів здійснюється на основі партнерських зв’язків. Форми співробітництва залежать від особливостей бізнесу і пропозицій партнерів.
Розрізняють такі основні форми співробітництва.
1. Виробництво
- Виробниче кооперування – співпраця декількох підприємців з приводу виготовлення кінцевої продукції.
- Проектне фінансування – один партнер фінансує проект іншого, який його реалізує.
- Управління за контрактом – один підприємець передає іншому право управляти ( ноу-хау ).
- Спільне підприємство.
- Підрядне підприємство.
2. Торгівля
- Звичайні поставки
- Форвардські угоди – термінова поставка усієї партії
- Експорт товарів
- Імпорт товарів
- Про встановлення прями зв’язків.
3. Товарообмін
- Бартерні поставки – обмін товарів певної номенклатури і кількості.
- Зустрічна торгівля – поставка одних товарів взамін на інші.
- Комерційна тріангуляція – бартерні операції у яких беруть участь три чи більше сторін.
4. Фінансові відносини.
- Факторинг – взаємовідносини між підприємцями, фактор-фірмами(банками), які беруть на себе дебіторську заборгованість або борги підприємця і оперують ними.
- Комерційний трансферт – партнери придбають капітал у національній валюті за договірною ціною а потім зараховують її на рахунок покупця в національному банку країни подавця.
5. Міжнародний бізнес – взаємо корисне співробітництво міжнародних партнерів у сфері науки, техніки, виробництва, торгівлі, фінансування, інвестування.
Суб єктами міжнародної підприємницької діяльності є:
1. фізичні особи;
2. юридичні особи;
3. структурні одиниці(дочірні фірми, філії, представництва);
4. спільні підприємства.
Регулювання міжнародного бізнесу здійснюється різними органами:
1. Вищим законодавчим органом України(ВРУ)
2. Центральним виконавчим органом України(Урядом, КМУ)
3. Національним Банком
4. Міністерством економіки і зовнішньо-економічних зв язків і Міністерством фінансів
До міжнародного бізнесу також причетні: міжнародні організації(МВФ, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, БМР, ЮНЕСКО, ЮНІДО)
Найбільш розповсюдженими формами міжнародної підприємницької діяльності є :
1. здійснення окремих зовнішньо-економічних операцій(експорт, імпорт, лізинг)
2. Міжнародна корпорація
3. спільні підприємства
4. територіально-виробничі, прикордонні райони(вільні економічні зони, міжнародний консорціум, корпорації).
3: КОПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА. ОСНОВНІ ЗАСОБИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ІХ ВИКОРИСТАННЯ.
1. Поняття ресурсів підприємства їх склад і класифікація.
2. Вартісна оцінка ресурсів підприємства.
3. Основні засоби(фонди): суть, склад, класифікація.
4. Види вартісної оцінки основних засобів.
5. Амортизація, зношення і спрацювання основних засобів.
6. Показники використання основних засобів на підприємстві.
1. Для ведення діяльності кожне підприємство формує ресурси – сукупність матеріальних і нематеріальних грошових цінностей і робочої сили, які можуть бути використані у процесі виробництва і усієї господарської діяльності. Для формування ресурсів підприємство вкладає капітал(власний, позичений і залучений)
Ресурси підприємства – це те, чим підприємство може розпоряджатися, його економічні потенціали, який не завжди може використовуватися.
Наприклад: підприємство може мати будівлі, які простоюють або здані в оренду.
Склад ресурсів:
Ресурси підприємства діляться на чотири групи: матеріальні, нематеріальні, трудові і фінансові.
Більш детально враховуючи особливості використання ресурси можна поділити так:
1. Просторові – це будівлі, споруди, земельна ділянка, під їзні шляхи.
2. Технічні – машини, обладнання, інструменти, сировина, товари, паливо.
3. Технологічні – це технології, ліцензії патенти, ноу-хау .
4. Інформаційні – доступ до джерел інформації, ЕОМ, програми, бази даних і ін. інформація, яка є комерційною таємницею.
5. Кадрові ресурси – чисельність працівників, склад та їх якісні характеристики (вік, стать, кваліфікація, ділові якості).
6. Комунікації – засоби зв язку, способи передачі інформації.
7. Фінансові – грошові кошти, цінні папери, інвестиції.
8. Інформація про ресурси міститься у балансі, у технічній документації, паспортах обладнання у статистичній та оперативній звітності.
Ресурси підприємства (капітал), які використовуються і приносять дохід називаються активними . Склад активів підприємства можна зобразити так:
Основні засоби – будівлі, споруди, машини та ін.
Оборотні засоби: сировина, товари, гроші.
Інше майно соціального призначення: виробництво будівлі, дитсадки, будівлі відпочинку, їдальні та ін.
Об єкти промислової власності: винаходи, промислові зразки, фірмові знаки.
Об єкти інтелектуальної власності: авторські права, суміжні права.
Нетрадиційні об єкти: ноу-хау , раціоналізаторські, комерційна таємниця.
2. Враховуючи різноманітний склад ресурсів їх завдань в єдине ціле за допомогою вартісної оцінки.
Використання трьох видів вартісної оцінки:
1. Балансова вартість – визначається на основі балансу підприємства, який складається щоквартально.
ОЗ – основні засоби
ОбЗ – оборотні засоби
ФОП – фонд оплати праці(5 разів на рік)
Оборотні засоби розраховуються аналогічно.
2. Ринкова вартість – визначається за цінами, по яких окремі складові ресурси можуть бути продані на ринку.
3. Економічна (капіталізована) вартість – вона враховує не вартість капіталів підприємства, а суму доходів, яку приносить підприємство.
КВ – капіталізована вартість
Д – доходи, середньорічна сума
К – позичка – сума кредитів включена підприємством
% - процентна ставка за користування кредитом
r – ставка капіталізації, яка показує частину капіталізації доходу економічної вартості підприємств. Вимірюється у %, середньому по галузі в даній формулі береться у вигляді коефіцієнта.
Економічна вартість як правило розраховується тоді, коли треба визначити: ліквідувати підприємство чи зберегти, реорганізувати, якщо економічна -вартість:
- ліквідаційна вартість
Усі види вартісної оцінки підприємства дають поняття про його розміри, склад капіталу і визначає доцільність фінансового підприємства.
3. Основні засоби – це сукупність засобів виробництва, які довготривалий час беруть участь у виробництві; зберігають свою натурально-речову форму і свою вартість переносять на господарську продукцію, поступово частинами в міру амортизації.