– по управлінню державними корпоративними правами та економічного аналізу;
– контролю договорів купівлі-продажу та інвестиційних зобов’язань;
– прав власності та оцінки майна;
– планування, звітності та інформатики;
– режимно-секретний;
– контрольно-ревізійний;
– юридичний;
– фінансової роботи;
– організаційної та кадрової роботи;
– взаємодії з місцевими органами влади та інформаційного забезпечення;
– господарський.
Сьогодні в регіональному відділенні працює 146 чоловік, у т.ч.120 спеціалістів – державних службовців. Середній вік службовців складає 39 років, що свідчить про наявність значного професійного досвіду. Серед службовців 68% жінки, 85% мають вищу освіту, у тому числі 32 – економічну, 9 – юридичну, 12 – мають по 2 вищі освіти, 8 – здобувають другу вищу освіту, у тому числі 3 працівника навчаються в Дніпропетровському регіональному Інституті державного управління Української Академії державного управління при Президентові України.
Основні завдання та головні напрямки діяльності регіонального відділення за період 1992 – 2001 років визначались відповідними нормативними актами. У 1992 – 1994 роках це були Державні програми приватизації, прийняті Постановами Верховної Ради. У 1995, 1996, 1999 роках Державні програми приватизації були визначені відповідними Указами Президента України. У 1997, 1998, 2000 роках прийнято Закони України про державні програми приватизації.
Величезне значення мало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, якою законодавче закріплено створення в державі ринкової економіки.
Позитивним фактором стало прийняття Закону України від 9 квітня 1999 року № 586 «Про місцеві державні адміністрації». В області традиційно мала місце плідна співпраця регіонального органу приватизації з облдержадміністрацією та місцевими органами виконавчої влади. З введенням у дію зазначеного закону взаємодія по реформуванню відносин власності набула нових змісту та якості.
Процеси, які мали місце у сфері приватизації в Україні в цілому, були також характерні й в Дніпропетровській області. В 1992 – 1997 роках, особливо характерними були неконкурентні способи продажу об’єктів приватизації. Превалювала оренда з викупом організацією орендарів або товариством покупців. У випадку приватизації через акціонування пільги, передбачені законодавством, та політична підтримка забезпечили одержання трудовими колективами контрольних пакетів акцій відповідних підприємств.
Під час проведення комерціалізації торгівлі та громадського харчування, розпочатої в 1993 –1994 рр., було забезпечено приватизацію переважної більшості підприємств цих галузей.
З початку 1995 року постійно зростала кількість об’єктів «малої» приватизації, що продавалися на аукціонах. З 1998 року конкурентні способи приватизації починають дедалі більш помітно переважати над неконкурентними. З 1996 по 1999 роки мав місце етап сертифікатної приватизації. З початку 2000 року продаж об’єктів приватизації здійснюється виключно за грошові кошти. Характерною ознакою є фактичне завершення “малої” приватизації об’єктів державної власності та високі темпи реформування у сфері АПК.
Усі закономірності та часом суперечливі процеси, які відбувалися у державі характерні для зміни форми власності в Дніпропетровській області з урахуванням особливостей нашого індустріального краю.
Розглянемо динаміку приватизаційних процесів в економіці області (додатки А, Б, В, Г, Д, Е, Є, Ж, К, Л, М) .
За темпами, динамікою, способами приватизації, процес реформування відносин власності в області, в цілому співпадає з загальнодержавними, з урахуванням специфіки регіону. Щодо якісних та кількісних показників приватизації, область посідає передові позиції в Україні. На 1.01.2004р. форму власності в області змінили 6260 об’єктів. У загальній кількості роздержавлених 4575 ( 73,1%) складали об’єкти комунальної та 1685 (26,9%) – державної форми власності. Переважна більшість об’єктів 5321 (85%) відноситься до групи А, інші об’єкти – до груп Б,В,Г 799 (12,7%), групи Д 126 ( 2% ) та групи Ж 24 (0,3%) (додатки Г, Д, Е, Є).
Під час роздержавлення об’єктів в цілому переважали способи викупу об’єкта приватизації (41,59%) та продаж на аукціоні (21,43%). Роздержавлення шляхом оренди з викупом здійснило 15,4% усіх об’єктів, що роздержавлені, продажу акцій – 10,51 відсотка (додаток Л).
Об’єкти великої приватизації (групи Б,В,Г) в основному роздержавлені способом продажу акцій ВАТ – 658 об’єктів.
В області в першу чергу процес реформування власності почався з підприємств галузей, які найбільше впливають на розвиток споживчого ринку, а саме: об’єкти торгівлі та громадського харчування (2495 об’єктів), житлово-комунального та побутового обслуговування (2194), промисловості (459 об’єктів), будівництва (262 об’єкти), сільського господарства (165 об’єктів) та інші (354 об’єкти).
Хоча питома вага підприємств агропромислового комплексу в загільній кількості приватизованих об’єктів складає біля 7%, в області вже приватизовано до 90% агропідприємств державної форми власності. Головною проблемою цієї галузі є збереження певного обсягу державних підприємств АПК, приватизацію яких заборонено відповідно до рішень Верховної Ради.
В цілому по області при реформуванні власності об’єктів державної форми власності головним чином застосовувався продаж акцій відкритих акціонерних товариств (87,9%), а об’єктів, що належали до комунальної власності – викуп товариством покупців (48,1%).
Важливим механізмом приватизації стало акціонування та корпоратизація. У промисловості найбільша частка об’єктів реформувала власність шляхом продажу акцій відкритих акціонерних товариств (66% від загальної кількості роздержавлених об’єктів у цій галузі економіки). Більшість об’єктів чорної металургії (85,2% від загальної кількості об’єктів, роздержавлених у цій галузі промисловості), машинобудування і металообробки (74,8%), харчової промисловості (73,2%), промисловості будівельних матеріалів (68,3%) роздержавлена шляхом створення відкритих акціонерних товариств.
Реформовані підприємства за роки приватизації у структурі товарного виробництва переважали державний сектор за обсягами продукції (робіт, послуг) у 1,8 рази.
Значна кількість об’єктів заготівлі (96,6%), транспорту (70,7%), матеріально-технічного постачання (69,5%), будівництва (69,2%) змінила форму власності також через продаж акцій відкритих акціонерних товариств.
З 1993 по 2003 роки приватизовано 126 об’єктів незавершеного будівництва. Здійснювалося це в основному шляхом продажу їх на аукціоні (77,8%). Роздержавлення об’єктів незавершеного будівництва дозволяє створити нові робочі місця у різних сферах виробництва, сприяє вирішенню проблем забезпечення житлом, поліпшується екологічна ситуація та значно покращується зовнішній вигляд міст та сіл Дніпропетровської області. Крім того, приватизація об’єктів незавершеного будівництва сприяє забезпеченню надходження коштів до Державного бюджету України. При цьому слід зазначити, що з урахуванням специфіки регіону понад 1000 “довгобудів” було приватизовано у складі цілісних майнових комплексів.
Щодо об’єктів групи Ж, то їх приватизацію в області розпочато з 1998 року. Раніше об’єкти соціально-культурної сфери приватизувалися як об’єкти групи А. З урахуванням специфіки об’єктів, а також необхідністю збереження рівня обслуговування населення, завдання по групі Ж визначаються в обмежених обсягах.
Процесом приватизації більш всього охоплені об’єкти таких видів економічної діяльності, як оптова й роздрібна торгівля, включаючи торгівлю транспортними засобами та послуги з їх ремонту (2173 об’єкти), операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги користувачам (1626), колективні, громадські та особисті послуги (660), промисловість (362), готелі та ресторани (310), будівництво (261 об’єкт).
Після приватизації, колективної форми власності набули 4918 об’єкти (78,6% від загальної кількості реформованих), об’єктами приватної власності стали 1341 об’єкти (21,4%), до власності міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав перейшов 1 об’єкт.
У структурі обсягів промислової продукції, виробленої підприємствами, які змінили форму власності, продукція підприємств обробної промисловості становила майже три чверті (72,6%), добувної – майже чверть (24,4%), підприємств з виробництва і розподілення електроенергії, газу та води – 3 відсотка.
Реформовані підприємства у структурі товарного виробництва переважали державний сектор за обсягами продукції (робіт, послуг) у 1,8 рази.
Роздержавленими підприємствами, які складають 13,3% від усіх, що звітують по області, використано 7864,1 тис.тонн палива в умовному вимірі, що становило 42,1% від загального обсягу споживання палива по області.
Як і в минулі роки, основним джерелом інвестицій в основний капітал підприємств, які змінили форму власності, залишаються власні кошти – 99,1% від усіх освоєних капітальних вкладень.
У звітному періоді значну частку (39,9% від усіх капітальних вкладень по області) освоєно реформованими підприємствами в обробній промисловості. Водночас, питома вага інвестицій в основний капітал таких підприємств у розвиток окремих виробництв була ще вищою. Так, на підприємствах з виробництва машин та устаткування вона становила 88,5%, транспортного устаткування – 81,6%, з виробництва гумових та пластмасових виробів – 72,9 відсотка.
Більше половини (60,3%) від усіх вкладень освоєно роздержавленими підприємствами з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води.
Капітальні вкладення реформованих підприємств значно переважали обсяги, освоєні підприємствами державної та комунальної форм власності, в таких видах економічної діяльності, як харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів (у 230,4 рази); оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами (у 223,3 рази); виробництво машин та устаткування (у 194,1 рази).
Таким чином, в головному завдання державної політики в сфері реформування відносин власності в регіоні виконано. Створено вагомий дієвий блок недержавної власності, який вже зараз визначає стан справ в економіці регіону.