2. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ СИСТЕМНОСТІ
Як відомо, виробничий процес – це сукупність трьох взаємопов’язаних елементів:
- трудового колективу (персоналу);
- знарядь праці;
- предметів праці.
Прийнята цілісність елементів дозволяє виявити характер зв’язків між ними. Дійсно, зв’язок між такими елементами, як знаряддя праці і предмети праці (Б), є не що інше, як технологічні зв’язки при організації виробничих процесів, які вивчаються технологією виробництва. Характер зв’язків між виконавцями і знаряддями праці (А) – предмет вивчення наукової організації праці. Сукупність же взаємозв’язків всіх трьох елементів виробничого процесу вивчається організацією виробництва.
Всі вказані підсистеми тісно пов’язані між собою. Якщо керівник підприємства впливає на одну з них (наприклад, на підсистему праці), то змінюється стан всіх інших. Саме в цьому проявляється принцип системності.
Застосування принципу системності у виробничих процесах та їх моделювання означає виконання таких процедур: виділення системи та її структуризація; визначення цілей та альтернатив розвитку системи; виділення критеріїв ефективності альтернатив; розробку моделей, що виражають зв’язки між альтернативами, цілями і витратами.Така методологія дозволяє отримати кількісну оцінку результатів та прогнозів при тій чи іншій стратегії розвитку підприємств виробничої сфери, оптимально розподілити та використати наявні у них ресурси. Принцип системності передує безпосередньому моделюванню виробничих процесів та є єдиним способом вираження якісних зв’язків, від яких залежать управлінські рішення. Розробляти управлінські рішення на перспективу найдоцільніше на основі результатів вирішення конкретних завдань з позицій принципу системності. Вирішення ж локальних завдань не повинне здійснюватись без зв’язку із системою. Реалізацією принципу системності в плануванні є програмно-цільовий підхід. Найповніше вимоги принципу системності реалізуються при застосуванні методів імітаційного моделювання.Так якщо під час реалізації визначеного плану підприємства, якщо в одному з підрозділів є відхилення від плану то є відхилення і в плані по всьому підприємстві, оскільки принцип системності тісно пов’язує підрозділи між собою, представляючи їх як єдине ціле.
ВИСНОВКИ
Виробничий процес – це сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції. Основними елементами виробничого процесу є процес праці як свідома діяльність людини, предмети та засоби праці.
Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес — сукупність дій по зміні та значенню стану предмета праці. На підприємствах здійснюються різноманітні виробничі процеси. Їх поділяють дусім за такими ознаками: призначення, перебіг у часі, інь автоматизації.
Виробничий процес і окремі його операції повинні бути раціонально організовані у просторі і часі. Для цього слід дотримуватися певних принципів при проектуванні та організації виробничого процесу. До таких принципів належать: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямо точність, безперервність, ритмічність, автоматичність, гнучкість, гомеостатичність.
Принцип системності поєднує розглянуті принципи раціональної організації виробничого процесу, пов’язуючи їх тісно між собою, як наслідок вони доповнюють один одного і різною мірою реалізуються на практиці в конкретних умовах. При проектуванні виробничого процесу, його організації треба їх враховувати, але вибирати оптимальні організаційно-технічні рішення за критерієм економічної ефективності.
Принцип системності – принцип, що передбачає взаємне узгодження усіх напрямків розглядання об’єкту, а також усунення протиріч між ними. В результаті такого підходу створюється система організації виробництва, у рамках якого усі його складові частини взаємно узгоджені і діють в інтересах ефективного функціонування усієї системи.
Принцип системності, який ще називають принципом єдності, вимагає розглядати об'єкт планування як систему, що складається зі структурних елементів з певними взаємозв'язками і єдиним напрямком розвитку. Тобто всі елементи системи орієнтовані на загальну мету.
Цей принцип передбачає координацію та інтеграцію процесів планування. Вимога координації означає, що планування діяльності підрозділів одного ієрархічного рівня (наприклад цехів, дільниць у межах цеху тощо) має бути тісно пов'язаним. Отже, планувати їх роботу слід одночасно, враховуючи існуючі взаємозв'язки. Це ж стосується і змін у планах.
Застосування принципу системності у виробничих процесах та їх моделювання означає виконання таких процедур: виділення системи та її структуризація; визначення цілей та альтернатив розвитку системи; виділення критеріїв ефективності альтернатив; розробку моделей, що виражають зв’язки між альтернативами, цілями і витратами.Таким чином принцип системності взаємопов’язує між собою всі елементи підприємства в єдине ціле, і як наслідок утворюється один надійний і ефективний механізм.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Алле М. Экономика как наука: Пер. с франц. – М., 1995.2. Чухно А.А. Економічна теорія. – К.: Вид-во “Вища школа”, 1993.3. Экономическая энциклопедия / Под ред. Л.И. Абалкина. – М.: Экономика, 1999.4. www.almamater.com.ua