Проблема оцінки інвестиційної привабливості регіону (стр. 2 из 2)

8. Інвестиційні преференції: наявність вільних економічних зон, територій пільгового інвестування в регіоні.

9. Інвестиційні ризики: при їх оцінці варто взяти до уваги наступне. 1) Політичний ризик — наявність або відсутність політичної та кадрової стабільності, авторитетність місцевої влади. 2) Економічний ризик — активність регіону в реалізації економічних реформ і регуляторної політики, адекватність інвестиційних намірів стратегії економічного розвитку регіону. 3) Соціальний ризик — демографічне навантаження постійного населення, міжрегіональна та міждержавна міграції, грошові доходи населення, рівень розвитку соціальної інфраструктури в регіоні, кількість безробітного населення, криміногенна ситуація. 4) Екологічний ризик — міра забрудненості навколишнього природного середовища, наявність зон екологічного лиха.

Інвестиційні ризики є далеко не другорядним фактором, що визначає інвестиційну привабливість території. Саме сприятлива політична, економічна, соціальна та екологічна ситуація є гарантією стабільного суспільного „самопочуття” в регіоні, уникнення інвестором різноманітних втрат через обставини, які не залежать від нього і не можуть бути керованими з його боку.

Оцінку факторів, які визначаються кількісними показниками, можна здійснювати шляхом розрахунку інтегрального коефіцієнта інвестиційної привабливості. Для оцінки факторів, які не можна охарактеризувати показниками офіційної статистики (вигідність економіко-географічного положення, умови пільгового оподаткування, законодавча стабільність, інвестиційні ризики), проводиться процедура експертної оцінки з наступним рейтингуванням. Системний моніторинг інвестиційної привабливості всіх регіонів України слід здійснювати, виходячи виключно з обсягу інформації, пропонованого офіційною статистикою, абстрагуючися від суб’єктивних поглядів на її зміст. З метою ж деталізації та більш поглибленого визначення рівня інвестиційної привабливості кожного окремо взятого регіону України доцільним є проведення експертних опитувань.

З метою підвищення прикладної цінності проведеного дослідження всі перелічені фактори умовно можна поділити на 2 групи: 1) фактори об’єктивного (некеровані) і 2) фактори суб’єктивного (на які можна впливати) характеру. Такий поділ є досить умовним, оскільки об’єктивні у короткостроковій перспективі фактори є суб’єктивними у довгостроковій (наприклад, кількість портів, аеропортів, транспортних вузлів тощо). До першої групи віднесемо: економіко-географічне положення, природноресурсний і трудовий потенціали. До другої групи включимо: фактори місткості регіонального споживчого ринку, економічного, інфраструктурного та науково-технічного розвитку, наявності інвестиційних преференцій та ризиків.

Таке групування здійснено з метою забезпечення максимальної відповідності сформованої інформаційної бази факторів інвестиційної привабливості регіонів вимогам обгрунтування перспективних напрямів її підвищення. Поділ факторів на об’єктивні і суб’єктивні дозволить виявити проблемні точки перспективної програми дій щодо залучення в той чи інший регіон додаткових (чи необхідних) обсягів інвестицій. Ранжирування регіонів за співвідношенням „сприятливості” об’єктивних і суб’єктивних факторів інвестиційної привабливості дозволить актуалізувати напрями комплексної програми підвищення інвестиційної привабливості конкретного регіону, визначити її перспективну спрямованість і можливу ефективність, окреслити загальнодержавні пріоритети в регіональному розрізі.

Результатом такого ранжирування має стати віднесення регіону до групи територій з певними рівнями зазначених показників порівняно із загальнодержавними. На основі проведеного за цією методикою дослідження кожен регіон може бути віднесений до одного з 9 рангів територій за мірою інвестиційної привабливості (див. рис. 1).

об’єктивні фактори суб’єктивні фактори	відносно сприятливі	середній рівень	відносно несприятливі
відносно сприятливі	1	2	3
середній рівень	4	5	6
відносно несприятливі	7	8	9

Рис. 1 Матриця для визначення рангів регіонів України за мірою відносної сприятливості об’єктивних і суб’єктивних факторів інвестиційної привабливості території

Використана література

1. Про затвердження Методики розрахунку інтегральних регіональних індексів економічного розвитку. Наказ Держкомстату України № 114 від 15.04.2003.

2. Асаул А. Систематизация факторов, характеризующих инвестиционную привлекательность регионов // Регіональна економіка, № 2, 2004, C. 53-62.

3. Бутко М., Зеленський С., Акименко О. Сучасна проблематика оцінки інвестиційної привабливості регіону // Економіка України, 2005, № 11, С. 30—37.

4. Грицай О.В., Иоффе Г.В., Трейвиш А.Ч. Центр и периферия в региональном развитии. — М., Наука, 1991.

5. Климахіна О. Методика оцінки економічного потенціалу регіону // Економіка України, 2005, № 8, С. 38—42.

6. Морозова Т.Г. та ін. Региональная экономика: Учеб. пособие для вузов. — М., Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.

7. Поповкін В.А. Регіонально-цілісний підхід в економіці. — К., Наукова думка, 1993.

8. Стадницький Ю., Загородній А., Товкан О. Державне регулювання територіальної організації виробництва // Регіональна економіка, 2001, № 3, С. 138—150.

[1] Про затвердження Методики розрахунку інтегральних регіональних індексів економічного розвитку. Наказ Держкомстату України № 114 від 15 квітня 2003 р.

[2] Про затвердження Методики інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств і організацій. Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій № 22 від 23 лютого 1998 р.

[3] Асаул А. Систематизация факторов, характеризующих инвестиционную привлекательность регионов // Регіональна економіка, № 2, 2004, C. 53.

[4] Там само. С. 53—62.

[5] Про затвердження Методики розрахунку інтегральних регіональних індексів економічного розвитку. Наказ Держкомстату України № 114 від 15 квітня 2003 р.

[6] Бутко М., Зеленський С., Акименко О. Сучасна проблематика оцінки інвестиційної привабливості регіону // Економіка України, 2005, № 11, С. 33—34.