Проект порівняння грошової оцінки земель населених пунктів Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району (стр. 5 из 20)

В цілому, кліматичні умови району сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур. Однак необхідно широко втілювати агротехнічні заходи, направлені на збереження і накопичення вологи в ґрунті і запобігання ерозії ґрунтового покриву.

Села Вільхуватської сільської ради розташовані на схилах стародавніх балок стрімкістю до 10˚.

Підґрунтові води на забудованих ділянках залягають глибше 3 метрів.

Підстилаючи породи ґрунтів переважно леси, зустрічаються клиння двочетвертинні.

Населені пункти електрифіковані і телефонізовані. Централізоване водопостачання має тільки центральна частина сіл Вільху ватка та Устинівка.

Територія населених пунктів безпечна щодо затоплення повеневими водами. Небезпечні геологічні процеси відсутні.

Землекористування Вільхуватської сільської ради розташовані на вододілі між річками Волчья та Оскол.

Дуже виражена овражно-балочна мережа. Західна частина більш рівна.

Балки глибокі (від 10 до 45 м), широкі – 300 – 400 м.

Внаслідок різко вираженого вузковолнистого рельєфу, ґрунтотворних порід на території сільської ради сформувався різний ґрунтовий покрив.

В залежності від ґрунтових умов, рельєфу та ступеня зволоження, природні кормові угіддя характеризуються різним видовим складом травостою, продуктивністю.

Оскільки крупномасштабні обстеження ґрунтів на території населених пунктів не проводилися, інформація про їх ґрунтовий покрив відсутня. Прийнятим варіантом виходу з цього становища в умовах, що склалися, є створення орієнтовних карт ґрунтового покриву за допомогою використання наявних ґрунтових карт суміжних територій та таких допоміжних матеріалів, як топографічні карти, фото плани, а також рекогносцирувальні обстеження території. Саме за таким методичним підходом складені карти ґрунтового покриву території населених пунктів.

Ґрунтові відміни були об’єднані в агровиробничі групи ґрунтів. що знайшло своє відображення на картограмі агро виробничих груп ґрунтів

(графічні матеріали,2).

За результатами виконаних робіт складено експлікацію агро виробничих груп ґрунтів населених пунктів в розрізі сільськогосподарських угідь (додаток 1).

2.3 Характеристика земель населених пунктів

На території сільської ради розташовано 10 населених пунктів загальною площею 1270,4 га, в котрих проживає 2418 чоловік.

Коротка характеристика їх приведена нижче в таблиці.

Таблиця 2. Характеристика населених пунктів Вільхуватської сільської ради

Назва населеного пункту	Площа, га	Кількість садиб, шт.	Чисельність населення, чол..	Відстань до райцентру, км
с. Вільхуватка	554,1	517	1245	24
с. Водяне	55,6	48	133	28
с. Анискине	123,3	58	174	29
с. Зарубинка	120,0	59	177	23
с. Довгеньке	60,7	44	113	23
с. Івашкине	21,6	11	21	33
с. Устинівка	100,2	61	182	34
с. Широке	40,0	19	37	37
с. Попельне	68,0	1	1	38
с. Комісарове	126,8	39	88	38

Адміністративно-територіальним центром сільської ради є с. Вільху ватка. Тут також розміщені основні адміністративно – виробничі будівлі СВК «Вільхуватка».

Планово-картографічною основою населених пунктів є план масштабу 1: 10000, складений у 1991 році Харківським філіалом Інституту землеустрою під час розробки проекту формування території і встановлення меж Вільхуватської сільської ради та її населених пунктів та « Технічний звіт за корегування матеріалів зйомки минулих років колгоспу ім.. Ватутіна Великобурлуцького району Харківської області».

Мал. 1 Розподіл земель населених пунктів Вільхуватської сільської ради

1 - с. Вільху ватка, 2 - с. Водяне, 3 - с. Анискине, 4 - с. Зарубинка, 5 - с. Довгеньке, 6 - с. Івашкине, 7 - с. Устинівка, 8 - с. Широке, 9 - с. Попільне, 10 - с. Комісарове.

Коригування планово – картографічного матеріалу території населених пунктів проведено в 2001 році. Внаслідок коригування планово – картографічного матеріалу нанесені квартали нової забудови та особистих підсобних господарств. У межах кожного кварталу окремо відображені землі житлової забудови та землі загального користування, уточнена і доповнена мережа вулиць, перевулків та проїздів. Показані межі землевласників та землекористувачів. Визначена належність земельних ділянок до певних категорій земель.

В результаті проведення робіт складено план населених пунктів 1: 10000 (графічні матеріали,1), визначені площі земель різних категорій та угідь (додаток 2)

Склад земель у межах населеного пункту у розрізі форм власності та угідь за результатами корегування планового матеріалу та інвентаризації земель відображено у додатку 3. З вказаної таблиці випливає, що основна частина земель населеного пункту перебуває у державній власності.

1 – сільськогосподарські;2 – забудовані землі; 3 – ліси; 4 – болота; 5 – без рослинного покриву; 6 – під водою; 7 – кладовища.

Мал. 2 Розподіл земель Вільхуватської сільської ради за вгіддями

2.4 Кадастрова оцінка

Критеріями кадастрової оцінки являються критерії економічної оцінки і бонітування ґрунтів. Бонітування ґрунтів – це порівняльна характеристики якості ґрунтів за їхніми основними природними властивостями, які мають сталий характер і суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно - кліматичних умовах. [1ст.189] Вона встановлює відносну придатність ґрунтів за основними чинниками природної родючості для вирощування сільськогосподарських культур, виділяючи агровиробничі групи ґрунтів, будується за об'єктивними ознаками і властивостями, які мають вирішальне значення у розвитку та рості сільськогосподарських культур. Бонітування ґрунтів є логічним продовженням комплексних обстежень земель і передує їх економічній оцінці. Основна мета бонітування полягає у визначенні відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто встановленні, у скільки разів один ґрунт кращий або гірший від іншого за своїми природними і стійко набутими властивостями.

Критеріями бонітування ґрунтів є їх природні діагностичні ознаки й ознаки, набуті в процесі тривалого окультурювання, які корелюють з урожайністю основних зернових, технічних та інших культур, а при бонітуванні кормових угідь - з продуктивністю сінокосів і пасовищ. Це означає, що критеріями бонітування ґрунтів можуть бути тільки ті природні діагностичні ознаки, які найбільше впливають на урожайність сільськогосподарських культур.

Для визначення показників якості ґрунтів і розрахунку балів часткового бонітування беруть три з перших чотирьох показників. Решта показників властивостей ґрунтів використовується як поправні коефіцієнти. Збираючи дані про властивості ґрунтів під багаторічними насадженнями, необхідно також фіксувати глибину підстилання щільними породами або пісками.

Критеріями визначення загального рівня родючості ґрунтів виступають, як правило, властивості ґрунтів, які тісно корелюють з урожайністю культур, незважаючи на дію інших чинників (погоди, рівня забезпеченості ресурсами, культури землеробства тощо). Отже, завдання залягає в знаходженні еталонного ґрунту з високою урожайністю й оптимальною характеристикою властивостей. З його максимальною потенціальною і ефективною родючістю порівнюється родючість всіх інших ґрунтів.

Об’єкт має цілу серію природних показників, які створені природою і можуть бути змінені в процесі в процесі використання земельних ресурсів. Основним показниками об’єкту є:

- ґрунтовий покрив;

- механічний склад;

- вміст гумусу K,Na,F, Mg,Pl.

В якості елементу бонітету виступає агровиробнича група. Агровиробнича група - це сумарний показник декількох ґрунтових видів близьких один одному за запасом поживних речовин та агротехнічними властивостями.

Другим критерієм бонітування являється запаси поживних речовин.

Третім – кадастровий гектар – розрахунковий показник з урахуванням якості ґрунтів.

Четвертий – механічний склад.

П’ятий – негативність вираженості процесу кислотності, еродованості, перезволоження

Однакові групи ґрунтів при бонітуванні повинні одержати однакові показники бонітету. Щоб визначити ці показники, складається шкала бонітування ґрунтів, яка являє собою систему цифрових даних, що відповідають певним значенням природних показників на різних групах ґрунтів. При бонітуванні ґрунтів потрібно складати дві оціночні шкали: о першу, основну - за властивостями ґрунтів і другу - за урожайністю сільськогосподарських культур або продуктивністю кормових угідь.

Показники бонітування ґрунтів відображають порівняльну оцінку їх якості, яка визначається за об'єктивними ознаками і властивостями, що корелюють з урожайністю сільськогосподарських культур.