Вступ

Розділ1. Структурапарламентівдемократичнихкраїн світу

1.1 Загальніриси

1.2 Апарат

1.3Дослідницькіслужби парламентів

1.4Контрольніслужби парламентів

Розділ2. Проблемабікамералізмув Україні

Розділ3. Стислий історичнийнарис становленняпарламентаризмув Україні

Розділ 4.Структура Верховної РадиУкраїни

4.1Голова ВерховноїРадиУкраїни та йогозаступники

4.2Комітети ВерховноїРади України

4.3Тимчасовіспеціальніі слідчі комісіїВерховної РадиУкраїни

4.4Аппарат ВерховноїРади України

4.5РахунковаПалата

4.6УповноваженийВерховної РадиУкраїни з правлюдини

Розділ5.Основні функціїпарламентівсвіту

5.1Законодавчіфункції парламентів

5.2Контрольніфункції парламентів

5.3Установчіфункції парламентів

5.4Бюджетно-фінансовіфункції парламентів

5.5Внутрішньополітичніфункції парламентів

5.6Зовнішньополітичніфункції парламентів

Висновок

Додаток(схема)

Списоквикористаноїлітератури

Вступ

Парламент- це виборнийколегіальнийорган, який маєпереважніправа у сферізаконотворчості.Завдяки парламентуу країні створюються,розвиваютьсяі зберігаютьсядемократичніформи прав-ління.Рольпарламентув житті суспільствакожної країниє різною. Протеу діяльностіпарламентівсвіту є багатоспільного, щозаслуговуєна вивченняі використаннянабутого досвідув діяльностіінших законодавчихорганів.

Перш за всеслід усвідомити,що ідеалисправедливості,природнихправ і свободлюдини можутьбути втіленіу життя тількитоді, коли державабазується напринципахнародовладдяі розподілудержавної владина законодавчу,виконавчу тасудову. Ці принципи,вперше проголошеніШ.Монтеск'є іЕ.Сієсом, булизафіксованіу КонституціїСША, прийнятійу 1787році. Вони сталинаріжним каменемдля конституційкраїн Європи,що створювалисяв результатібуржуазнихреволюційXIX століття.Як показавдосвід державрозвинутоїдемократії,саме парламентиє підвалиноюдемократичнихсвобод суспільства,ефективнимиінституціями,що протидіютьузурпації владиоднією особоючи групою осіб.Парламентиє центромідеологічноїсфери, ареноюдля постійнихдебатів щодосуспільно-політичногоустрою держави,на якій партійнілідери та суспільнідіячі маютьможливістьпостійнопереконувативиборців унеобхідностізмін у відповідностідо своїх програм,щоб в результатідемократичноїборотьби отримативладу із рукнароду.

ВИСНОВОК

Підсумовуючироботу,зазначимо, щохоча парламентськийспосіб прийняттяКонституціїУкраїни певноюмірою зберігзаконодавчугілку від тогоусіченогодержавно-правовогостатусу, якийбув змодельованийпрезидентськимпроектом ОсновногоЗакону і намічавсядля прийняттяйого непарламентськимшляхом, черезреферендум,перспективаподоланняВерховною Радоюантидемократичноїтенденціїзниження їїролі в системірозподілу владі на базі новоїКонституціїпов'язана здуже великимитруднощами.Як свідчитьздійсненийаналіз, конституційнийаспект проблемив недосконалості,прогалинахта обмеженостіконституційнихгарантій розвиткуукраїнськогопарламентаризму.

Зміцненняпозицій ВерховноїРади вимагаєінтенсивних,конструктивнихта всебічнихзусиль, покликанихдобудуватита вдосконалитиправовий фундаментстановленняі розвиткупарламентськихінститутівшляхом:1) змін тадоповненьКонституції;2) розробкиі прийняттяконституційнихзаконів таінших актів;3) тлумаченняКонституції,особливо системного.Цілісна системаправовогозабезпеченнядіяльностіВерховної Радимає вибудуватиміцний засліннаступу і натискуна парламентаризм,закріпитивсебічні, суворіі повні нормативнігарантії, якіб, з одного боку,гарантувалипровідне місцезаконодавчоївлади в державномумеханізмі, аз іншого— забезпечувалиповнокровнеі ефективнезідйсненняВерховною Радоюзагальновизнанихсвітом парламентськихпрерогатив,зокрема: прийняттязаконів, бюджетната структуроутворюючасфери, парламентськийконтроль.

Інший напрямокзміцненняпарламентськихінститутівв існуючихумовах правовогополя міститьсяв практичнійплощині. І всеж таки не звертаючиуваги на недоліки,недосконалістьі прогалининормативноїбази, необхіднонаполегливоі динамічнорозгортатишироку і ефективнудіяльністьВерховної Радиу всіх сферах,що класичнопритаманніпарламентам.Конкретніпозитивнірезультатипрактичноїроботи загальнодержавногооргану народногопредставництванеодміннозмінять співвщношенняконституційноїмоделі ВерховноїРади і фактичноїна користьостанньої.

В теоретичномуплані просуванняу вирішенніскладної,багато-аспектноїі актуальноїпроблеми динамізаціїукраїнськогопарламентувикликає нагальнунеобхідністьрозгортанняі поглибленнянаукових дослідженьу цій сфері, атакож виданнявідповіднихпраць. В такомуплані дивує,що підготовленаі рекомендованадо друку вченоюрадою Інститутудержави і правамонографія"Законодавчавлада України"ніякого просуваннядо видання неодержала.

Рішення такогомасштабногозавдання, якимє становленняі розвитокукраїнськогопарламентаризму,потребує зусильвсього суспільства.В такому руслікорисним іраціональнимуявляєтьсястворенняконструктивного,широкого рухуза формування,зміцненняі розвитокпарламентськихінститутівв Україні. Вінміг би об'єднатинародних депутатів,вчених, державнихі громадськихдіячів, представниківвсіх прогресивнихверств суспільства.

Розділ 1.Структурапарламентівдемократичнихкраїн світу

1.1 Загальніриси

Парламентє представницькиморганом державиу багатьохкраїнах, вінмає іншу назву:НаціональніЗбори (Франція),Великі НародніЗбори (Китай),Верховна Рада(Україна), Бундестаг(ФРН), Ріксдаг(Швеція), Стортінг(Норвегія),Фолькетінг(Данія), Альтінг(Ісландія), Сейм(Польща), Скупщина(Югославія),Меджліс (Туреччина).

Парламентвідіграє важливуроль в управліннікраїною, уформуванніїї державноїполітики, аледля цього потрібно,щоб виконувалисятакі умови:
Парламентповинен бутиздатним доефективногофункціонування,уникати внутрішніхконфліктіві чітко дотримуватисясвого регламенту,тобто своїхвласних правилгри.
Парламентповинен володітивсебічноюінформацієюпро стан справу державі натому ж рівні,що й виконавчавлада, яка маєу своєму розпорядженнівеличезнуінфраструктуру.Такої інфраструктурипарламент матине може тому,очевидно, вінповинен отримуватиінформаціюне тільки відсвоїх служб,а й безпосередньовід виконавчоївлади.
Парламентповинен матиструктури, якіб забезпечувалипостійні комітети,парламентаріваналітичнимиматеріаламиз різних проблемдержавногобудівництва,політики, економіки,культури, освіти,медицини, новітніхтехнологій.

Парламентикраїн світує однопалатнимиабо двопалатними.Двопалатнийпарламент єприроднім дляфедеративнихдержав. Вважається,що верхня палата(сенат) представляєінтереси суб’єктівфедерації.Існують унітарнідержави здвопалатнимипарламентами.У них верхняпалата традиційноє поміркованоюі стримує революційнірішення нижньоїпалати (палатипредставників).Часто депутативерхньої інижньої палатобираютьсяза різнимиправилами. Убагатьох країнахвони обираютьсяна різні терміни.Так, у США депутатинижньої палатиобираютьсяна два роки, аверхньої— на шість.

На чолі палатистоїть голова,який в англомовнихкраїнах називаєтьсяспікером. Вінпроводитьзасідання імає одного абодвох заступників.Голова парламентуабо палатиобираєтьсядепутатами,а в деяких країнахпризначаєтьсямонархом. УСША, наприклад,головою Сенатує віце-президент,а для веденнязасідань Сенатобирає тимчасовогоголову. У багатьохкраїнах головаутримуєтьсявід голосування,не бере участіу дебатах, призупиняєчленство упартії. В ішихкраїнах, наприклад,у США, він, навпаки,представляєпартійну більшість.

У більшостікраїн парламентом,палатою керуєколегіальнийорган (президія,правління,бюро). Це, якправило, нечисленнийорган, але єкраїни, де віндуже громіздкийІталія — 16 осіб(кожна з двохпалат), Франція— 22 (Національнізбори) і 20 (Сенат).Колегіальніоргани— це робочіоргани палат,які не маютьправа прийматибудь-які рішеннязамість палатияк під час сесії,так і під часканікул.

Крім колегіальнихорганів, деякіпарламентиформують спеціальніоргани дляпідготовкипорядку денногосесії: конференціяголів (Бельгія),рада старійшин(ФРН).

Всі депутатипарламентупрацюють упостійнихкомітетахвідповіднодо свого фахуабо своїх уподобань.Комітети відіграютьпровідну рольу законотворчійроботі парламентів.

Роботу парламентіві постійнихкомітетівзабезпечуєапарат, якийможе бути доситьчисленним.Обслуговуючийперсонал комітетівскладаєтьсязі службовців-фахівцівта секретарів.Вони готуютьнеобхідніматеріали івирішують всіорганізаційніпитання.

Парламентиможуть матирозгалуженідослідницькіслужби і контрольніслужби, якізабезпечуютьпарламентарівнеобхіднимианалітичнимиматеріаламиі матеріаламипро ефективністьдіяльностівиконавчоївлади.

1.2 Апарат

Усі парламентипотребуютьпідтримкиапарату длязабезпеченняїх послугами,приміщеннямий технічнимизасобами таджереламиінформації.Існують триголовні послуги,які апарат моженадаватизаконодавцям:науково-досліднаробота, підготовкадокументаціїта адміністративнадопомога Удеяких парламентахдепутатамнадаються всітри типи послуг,в інших— лишедва з них доступні,і дуже нечастоіснує лише одинз типів послуг(як правило,адміністративнадопомога).

Майже всіпарламентисвіту маютьпарламентськібібліотеки,чимало з якихнадають науково-дослідніпослуги. У невеликихбібліотекахпрацюють лишеодні бібліотекарі,у більших, крімбібліотекарів,й інші фахівціз широкого колагалузей науки,які виконуютьдля законодавцівдослідженняі забезпечуютьїх спеціальнимианалітичнимиматеріалами.

Деякі парламентиутримуютьвеликі постійніштати працівниківапарату і можутьмати додатковийперсонал наінших рівнях.У КонгресіСполученихШтатів, наприклад,кожен сенаторі конгресменмає свій власнийапарат; коженкомітет наймаєсвій окремийапарат, причомучастина працівниківпризначаєтьсяпартійноюбільшістю, аінша частина— меншістю.

Особистийапарат

Законодавцібагатьох парламентівмають особистийапарат, якийпрацює з виборцями,обробляєкореспонденцію,збирає інформаціюз питань державноїполітики, абоконсультуєчленів парламентуз питань законодавства,представництваабо політики.

Працівниківособистогоапарату можутьприймати нароботу якконсультантиз бюро працевлаштування,так і законодавці,враховуючирівень освітикандидатів,їхній попереднійдосвід і рівеньпрофесійнихнавичок. Питанняпро прийняттякандидатівдо свого апаратуостаточновирішуютьзаконодавці.

У кожномупарламентікількістьпрацівниківособистогоапарату різнаі залежить віднаявних фінансовихресурсів.Здебільшого,це число перебуваєв межах від1 до20. Особистийапарат утримуєтьсяза рахунокпарламентських,особистих тапартійнихкоштів.

Парламентибез особистогоапарату

У деякихпарламентахапарат закріплюєтьсяза партійнимиабо парламентськимигрупами і обслуговуєлише цю групудепутатів.Послуги, якінадаютьсяапаратом партійнихгруп, можутьоплачуватисяза рахуноккоштів парламенту,особистихкоштів законодавця(або тих і інших),партійнихкоштів абобудь-якогоіншого законногофінансовогоджерела.

Незалежновід чисельностіпарламентуі наявних фінансовихресурсів функціїапарату в ньомуможуть активновиконуватидобровольці.Серед добровольцівзвичайно можнапобачити студентів,молодих науковцівз університетівабо партійнихактивістів.Добровольцівприваблює такаробота тому,що вона вважаєтьсяпочесною тапрестижною.Це дає їм досвідзаконодавчоїроботи і поліпшуєперспективислужбовогозростання.

Апараткомітетівзаконодавчогооргану

Комітетичасто маютьсвої власніапарати. Професійніпрацівникиапарату комітетівздійснюютьаналіз політичноїстратегії,надають допомогу,сприяють прискореннюроботи комітетів.У деяких парламентахпрацівникиапарату комітетіввиконуютьадміністративніта науково-дослідницькіфункції, готуютьдокументацію(Польща). В іншихпарламентахсекретаріатиможуть виконуватиодну (як правило,адміністративну)або дві (звичайноадміністративнуй з підготовкидокументації)функції.

Кількіснийсклад апаратукомітетів дужерізний залежновід країни.Наприклад, упарламентіАвстрії комітетине мають постійнихапаратів. Замістьцього коженкомітет маєсекретаря, якийпрацює неповнийробочий тиждень.У Конгресі СШАапарат кожногоз постійнихкомітетівСенату налічуєвід 22до 153осіб. У Палатіпредставниківкількіснийсклад апаратукожного з комітетівналічує від30 до 140осіб, становлячив середньому70 у кожномукомітеті. УФранції, Німеччиніта Швеції коженкомітет маєапарат кількістюЗ-б працівників,однак і ці показникиз року в рікміняються.

У багатьохзаконодавчихорганах апараткомітетів єчастиноюадміністративногоперсоналупарламенту(Австрія). У цихпарламентахкерівник апаратунаймає кадридля апаратівкомітетів. Вінших парламентахкомітети формуютьцілком окреміапарати (Німеччина).Як правило,питання прийняттяна роботу новихпрацівниківапарату вирішуєтьсяголовою комітету.Інколи працівникиапарату наймаютьсявідділом кадрів(СловацькаРеспубліка).У цьому випадкуостаточнерішення пронаймання працівниківапарату приймаєкерівник відділукадрів. У деякихпарламентахапарати комітетівформуютьсяіз самих членівкомітетів,інакше кажучи,сам комітетвирішує, хтобуде працівникомапарату.

Професійнапідготовкаапарату

Для підвищеннякоефіцієнтукорисної діїапарату впродукуванніінформаціїі передачі їїдепутатампарламент можеорганізуватипрограми професійноїпідготовкипрацівниківапарату. Програмипрофесійноїпідготовкидопомагаютьновим працівникамапарату набутизнання з конкретнихпитань поточноїпарламентськоїроботи, а отже,роблять роботуапарату більшефективною.

Професійнапідготовкане повиннаобмежуватисялише апаратом.Законодавцямтакож слідзнати, як ефективноскористатисяпослугамиапарату. Томупроведенняустановчихзасідань длязаконодавців(щодо того, яквони могли бефективнокористуватисяпослугамиапарату), можезробити їхнюроботу більшпродуктивною.

Керівникапарату

Звичайно,адміністративнийперсоналпідпорядковуєтьсякерівниковіапарату удвопалатномупарламенті,кожна палатанайчастішемає власногокерівникаапарату, якийнаглядає заадміністративнимперсоналомі консультуєз процедурнихі законодавчихпитань.

У більшостіпарламентівкерівник апаратує ключовоюфігурою у наданніапаратом послуг.Завдання керівникаапарату— дбатипро те, щоб депутатимали у своємурозпорядженнівсі засоби, якімогли б допомогтиїм виконуватисвої обов’язки.Керівник апаратуконтролює всіадміністративніі секретарськіслужби, у томучислі бібліотеку,службу постачання,забезпеченняприміщеннямиі бухгалтерію.

Звичайно,керівник апаратумає знання йдосвід, якідають йомувладу й впливу парламентіТому його призначеннямає особливезначення дляпарламентськоїпрактики. Наприклад,у Великобританіїкерівник апаратупризначаєтьсямонархом, уФранції— парламентськимибюро, в Ізраїлі—головою і заступникомголови парламенту,у Німеччині— головамиРади. У небагатьохкраїнах керівникпарламентськогоапарату призначаєтьсяурядом.

Адміністративнийперсонал

В усіх парламентахсвіту існуєадміністративнийперсонал. Йогообов’язкамиє зберіганняпротоколів,ведення фінансовихсправ, управліннякадрами (набір,підвищенняпо службі,підтриманнядисципліни,розподіл обов’язківі т. д. ), консультуванняголовуючогоі членів парламентуз питань парламентськоїпроцедури.Адміністративнийперсонал такожпіклуєтьсяпро забезпеченнязаконодавцівприміщеннями,засобами зв’язку,транспортом.У парламентахз обмеженимифінансовимиресурсами абоу парламентах,де законодавціне мають особистогоапарату, адміністративнийперсонал можетакож виконуватинауково-дослідніроботи і готуватидокументацію.

На закінченняслід зауважити,що у парламентахсвіту існуютьрізні формиорганізаціїроботи апарату.Кожен парламентшукає і запроваджуєсвою власну,єдину у своємуроді системуорганізаціїапарату. Особливостіцієї системизалежать відчисельногоскладу парламенту,наявних фінансовихресурсів, цілейта пріоритетівзаконодавчогооргану.

Так, КонгресСША складаєтьсяз 535 осіб, користуєтьсяпідтримкоюі допомогоюапарату чисельністюбільше як 27 000чоловік. Хочай трапляютьсянарікання нанадмірну роздутістьапарату Конгресу,насправдінайбільш обізнаніспостерігачідоводять, щоапарат Конгресунеобхіднийі здебільшогоналежним чиномвикористовується.

1.3 Дослідницькіслужби парламентів

До структурипарламентівбагатьох країнвходять дослідницькіслужби, основнимзавданням якихє сприяннязаконодавчомупроцесу. Ціслужби забезпечуютькомітети іокремих депутатівнеобхіднимиматеріалами,інформацієюта аналітичнимидослідженнями,на яких базуютьсяполітичнірішення депутатів.

Прикладомефективноїдослідницькоїслужби парламентуможе бутидослідницькаслужба КонгресуСША. До цієїслужби, якадопомагаєКонгресовіу законотворчійроботі, приєднаніще три організації:

бюджетнаслужба Конгресу,яка надає йомуінформацію,пов’язану збюджетом, витратамита їх ефективністю,
служба загальногообліку ВонадопомагаєКонгресовіу питанняхнагляду ікоординаціїдіяльностіуряду, а такожпроводитьнезалежніаудиторськіперевірки,дослідженнята оцінкуфедеральнихпрограм,
службатехнологічнихдосліджень,яка готує дляКонгресу матеріализ питань запровадженнянових технологій

У наведенихвище дослідницькихслужбах працюєбільше як6 000 працівників.Конгресовадослідницькаслужба маєрічний бюджет45 млн. дол. і щорокувідповідаєна близько500000 запитів відконгресменів,комітетів іпрацівниківапарату. Службанадає відповідіу формі доповідей,бюлетнів,бібліографій,інформаційнихповідомлень,семінарів,аудіо та відеозаписів,інформаціїз автоматичноїбази даних іконсультаційтелефоном.Конгресовадослідницькаслужба є позапартійноюорганізацією

Дослідницькаслужба Конгресу,яка є підрозділомБібліотекиКонгресу,безпосередньообслуговуєКонгрес, маєчисленнийпрофесійнийта допоміжнийапарат, що немає нічогоспільного ізсамостійнимиорганізаціямиСенату і Палатипредставників.

1.4 Контрольніслужби парламентів

Парламентибільшості країнмають спеціальніслужби, якіконтролюютьдіяльністьвиконавчоївлади. У Франціїконтрольніфункції виконуєЛічильна палата.Вона є незалежноюяк від уряду,так і від парламентуі допомагаєїм у перевірціналежноговиконаннябюджету. РевізориЛічильноїпалати маютьдоступ до всіхдокументів,пов’язанихз фінансовимиопераціями,до особистихархівів таконтрактів.Лічильна палата,щоб поінформуватиПрезидентареспубліки,парламент інарод, подаєщорічну доповідьпро “Закон пробюджетнерегулювання”.Вона ревізуєбудь-які установий організації.Про випадкибезгосподарностіабо порушенняфінансовихнорм доповідаєтьсячерез генеральногопрокуроракерівниковіустанови, а привипадки шахрайства— генеральномупрокурору, щобпорушити судовусправу.

У Німеччиніконтрольниморганом є Федеральнаконтрольнапалата, якаперевіряєзвітністьФедеральногоуряду щодофінансовихоперацій, атакож їх економічністьта правильність.Федеральнаконтрольнапалата є незалежноювід уряду і відпарламенту.

Контрольниморганом в Італіїє Ревізійнапалата. Вонамає не тількиконтрольніфінансовіфункції, а йфункції судовоївлади. Палатаможе проголоситинезаконнимидії будь-якогооргану. Такірішення передаютьсяпарламентовіі міністрові,якому цей органпідпорядкований.Ревізійнапалата є арбітромзаконності,тому може вивчатиматеріально-правовіаспекти суперечок.Вона надаєвисновки щодовсіх правовихпропозиційпарламенту.Ці висновкиформулюютьсяГенеральноюасамблеєю зпитань контролюі судовимиколегіямиРевізійноїпалати.

У Швеціїконтрольніфункції виконуєДержавне ревізійнеуправління(ДРУ). Під часревізій ДРУперевіряєдокументи ірезультативністьдіяльностівсіх урядовихвідомств тадержавнихпідприємств,компаній тафундацій. Кожногороку ДРУ виконуєобов’язковуревізію річнихзвітів усіхвідомств. Воновивчає всіаспекти результативностій ефективностідіяльностіцентральнихурядових органіві готує річнийзвіт із цихпитань.

У Великобританіївідповідальністьза проведенняревізій несе.Державна контрольнапалата на чоліз Генеральнимконтролером,який дає дозвілна виділеннядержавнихкоштів, оскількивін є розпорядникомвидатків казначействаі ревізоромдержавнихрахунків. Вінмає обов’язкизатверджуватизвіти всіхурядових міністерствта інших органівдержавногосектора і складаєзвіти про результатисвоїх перевірокдля Парламенту.

У США Конгресконтролюєагентства іпрограми черезрозподіл бюджетнихасигнувань.Конгрес запровадивпосади генеральнихінспекторіву більшостіфедеральнихміністерстві відомств, якіза останні 5років заощадилибільше як71 млрд.дол. і провели16000 розслідувань.Конгресомстворено1921 рокуГоловну контрольнуслужбу (ГКС).Під керівництвомГенеральногоконтролеравона перевіряєвиконавчіоргани і програмина вимогу комітетіві членів Конгресу.ГКС є провідноюконтрольноюслужбою Конгресу.Вона подаєКонгресовіщороку до1000 доповідей,де йдеться провипадки марнотратства,шахрайствав урядовихструктурахі програмах.РозслідуванняГКС закінчуютьсявнесенням новихзаконопроектів,слуханнямиу Конгресі.Керівник службипризначаєтьсяПрезидентомна єдинийп’ятнадцятирічнийтермін за погодженняміз Сенатом.

Контрольніфункції Конгресуповинні бутиурівноваженіз потребоювиконавчихорганів матисвободу дійпри виконанніпрограм. НадмірневтручанняКонгресу можезашкодитисправі. З іншогобоку, якщо Конгресбуде нехтуватисвоєю контрольноюфункцією, товиконаннязаконів залежатимецілковито відчиновниківвиконавчоївлади.

Розділ2. Проблемабікамералізмув Україні

ВерховнаРада України— однопалатнийпарламент.Закріплюючипарламентоднопалатниморганом, новаКонституціяреалізує принципспадкоємностіконституційноїрегламентації.ПопереднійОсновний Законтакож закріплюваводнопалатнуВерховну Раду.

Конституційнийсклад ВерховноїРади —450 народнихдепутатівУкраїни (ст.76): зберігаєтьсята чисельністьпарламентарів,яка закріплюваласьпопереднімголовним актом.

Народнідепутати Україниобираютьсяна основі загального,рівного і прямоговиборчого правашляхом таємногоголосуваннястроком начотири роки.Конституціязакріплюєумови, яким маєвідповідатидепутат. Насампередвін —громадянинУкраїни, якийпроживає вУкраїні протягомостанніх п'ятироків. На деньвиборів депутатмає досягтидвадцяти одногороку. Депутатомможе бути тількигромадянин,що має правоголосу.

Конституційнезакріпленообмеження: доВерховної Радине може бутиобраним громадянин,який має судимістьза вчиненняумисного злочину,якщо ця судимістьне погашенаі не знята увстановленомузаконом порядку.

Конституційневирішенняпитання просклад і структуруукраїнськогопарламентусупроводжувалосьгострими дискусіями.Мабуть, найбільшуувагу приверталапроблема: якимбути парламенту— однопалатнимчи двопалатним(бікамеральним)?

Дана проблема— новапроблема теоріїі практикиукраїнськогоконституціоналізму,її розробка— важливезавдання вітчизняноїюридичноїнауки.

В сучаснихдержавахвикористовуютьсядва вида бікамеральнихпарламентів— бікамеральніпарламентиунітарних іфедеративнихкраїн. В останніхбікамералізмпояснюєтьсябажанням забезпечитив одній палатіпредставництвоінтересівнароду в цілому,а в другій— представництвоінтересівсуб'єктів федерації.Двопалатнітьунітарнихдержав ставитьза мету обмеженнявпливу одноїпалати на політичнежиття з допомогоюмеханізмівконтролю зарішеннями, яківона приймає.

Процес підготовкиі прийняттяКонституціїУкраїни позначивсянаявністюрізних позиційщодо прийнятностідля нашої республікидвопалатногопарламенту.

Вичленовуючиструктурнийаспект конституційнихзасад побудовиВерховної РадиУкраїни, слідпозитивнооцінити туобставину, щона завершальнійстадії конституційногопроцесу, на часпарламентськогодоопрацювання,розгляду іприйняттяпроекту ОсновногоЗакону буловідкинутобікамералізм,сконструйованийпрезидентськимваріантомпроекту Конституції.Гостра боротьбаз приводу структуриукраїнськогопарламентузавершиласьпобудовоюоднопалатноїВерховної Ради.З позицій становленняі розвиткупарламентаризмув умовах Україниоднопалатнийорган народногопредставництває більш бажаним.У сучаснихукраїнськихреаліях двопалатнаструктура цьогоінституту моглаб виступатипотужним знаряддямруйнуванняпарламентуяк цілісногозаконодавчогооргану.

Опонуючиприхильникамбікамералізму,важливо проаналізуватисвітовий досвідконституційноїправотворчості.Він свідчить,що еволюціяструктурипарламентіввиявила тенденціюдо відмови відверхніх палат.У Новій ЗеландіїліквідованоЗаконодавчуРаду Парламенту(1950 р.); КонституціяДанії інституювалаоднопалатнийфолькетинг(1953 р.); в1971 р. скасовановерхню палатушведськогопарламенту;КонституціяПортугалії1976 р. передбачилаоднопалатніЗбори Республіки;аналогічнеявище характернедля грецькихконституцій1952 р. та1975 р.

А що ж країнипосткомуністичногосвіту? Як правило,тут збудованіоднопалатнізагальнодержавніоргани народногопредставництва.Але в деякихвипадках створеніабо відроджені— двопалатні(Росія, Польща,Румунія, Чехія).В цьому контексті,на мій погляд,можна простежитизв'язок міжтенденцієюпосилення владипрезидентуриі реформуваннямоднопалатногопарламентув двопалатний.Він рельєфновідображенийв РеспубліціКазахстан.Основний Закон1993 р.конституюваводнопалатнуВерховну Раду.Стрімке нарощуванняелементівтрансформуванняінститутупрезидентау надвладукардинальнозмінило організаціюдержавноїструктури, щоі було оформленоКонституцією1995 р. ВонавідкинулаоднопалатнуВерховну Раду,а інституювалаінший орган— парламент,що складаєтьсяз двох палат.

Прибічникидвопалатногопарламентув Україні чомусьне оперуютьнаведенимита іншими фактичнимиданими, якірозкриваютьтенденціювідмови післявоєннихконституційбагатьох країнсвіту відбікамералізму.Не згадується,чи замовчуєтьсятакож інша,відносно новатенденціясвітовоїконституційноїзаконотворчості.Йдеться прочітко окресленулінію основнихзаконів назакріпленнявідкритогопідпорядкуванняверхніх палатпарламентівполітиці президентіві урядів (Франція,Німеччина).

Це дуже рельєфновідображаєфранцузькаконституція1958 р. Створеннядругої палати— Сенатуне має традиційнихпідстав у Франції,яка є унітарноюдержавою. Вонопояснюєтьсяпрагненнямвиконавчоївлади вибудуватив серединіпарламентумеханізм, якийби протистоявНаціональнимЗборам, служивзнаряддямборотьби вруках президентата уряду протинижньої палати.

Конституційнезакріплюєтьсярівність Сенатута НаціональнихЗборів у галузіприйняттязаконопроектів.Ст. 45констатує, щокожний законопроектпослідовнорозглядаєтьсяв обох палатахдо прийняттяідентичноготексту («законодавчийчовник»). Якщож палати недійдуть згоди,прем'єр-міністрможе створитизмішану паритетнукомісію дляпідготовкинового текстуіз спірнихпитань. За умови,коли комісіїне вдастьсяприйняти узгодженийтекст або колицей текст небуде прийнятозгідно з передбаченоюпроцедурою,уряд післянового читанняв обох палатахможе зажадативід НаціональнихЗборів прийнятиостаточнерішення. Такимчином, Сенатбуло створеноз метою побудовив серединіпарламентуструктури,яка б протистоялаНаціональнимЗборам. ТворціП'ятої республікисконструювалиСенат як знаряддяв руках урядупроти нижньоїпалати. Сенатпотрібен виконавчійвладі для того,щоб гальмуватиприйняттянебажаних їйзаконопроектів.Разом з тим вінвиступає інструментомпроведенняурядом своїхінтересів упарламенті.

Якщо рішенняСенату не прийнятнеурядові, вінвводить узгоджувальнупроцедуру. Колиж НаціональніЗбори можутьприйнятинебажані урядовізаконопроекти,він не втручаєтьсяу стосункипалат. Навітьза умови прийняттяпалатами остаточноготексту виконавчавлада має важелівпливу на долюзакону: правопрезидентазажадати повторногорозгляду законупарламентом(ст. 10);

право президентата прем'єр-міністразвертатисядо КонституційноїРади щодоконституційностіприйнятогозакону (ст.61, 62).

Верхня палатаконституційноможе бути механізмомреалізаціїінтересів урядутакож шляхомприйняття неюзаконів, обминаючинижню палату.Такий варіантгарантує ОсновнийЗакон ФРН1949 р. Згіднозі ст. 81верхня палата— Бундасратможе прийнятизакон в обхіднижньої палати— Бундестагу.

Заперечуючиавторам, щосповідуютьбікамералізмв Україні, вартозагостритиувагу на тому,що двопалатнийзаконодавчийорган не єраціональниму складнихумовах життєдіяльностінаселення,суспільстваі держави. Асаме ці реальностісьогодні наявнів Україні.

Аналізованаантидемократичнатенденціятриває в новітнійісторії. Проце свідчитьКонституціяРеспублікиКазахстан1995 р. Верхняпалата заснованогонею двопалатногопредставницькогооргану, замістьпопередньогооднопалатного,змодельованатаким чином,що Сенат служитьпотужною перешкодоюна шляху прийняттясхваленогонижньою палатою(Мажилісом)законопроекту.

Це досягаєтьсяпередбаченимиконституцієюпроцедурниминормами, щозабезпечуютьявну перевагуверхньої палатинад нижньою.Згідно з п.4 ст.61 законопроект,схваленийбільшістюголосів відзагальноїкількостідепутатівМажилісу, передаєтьсядо Сенату, дерозглядаєтьсяу строк, що неперевищуєшістдесятиднів. Коли йогоприйнято більшістюголосів відзагальногоскладу Сенату,то він стаєзаконом і протягомдесятьох днівпередаєтьсяна підписПрезидентові.У разі ж йоговідхиленняпроект повертаєтьсядо нижньоїпалати. За умовисхваленняпроекту останньою,тепер уже більшістюв дві третиниголосів, вінзнову передаєтьсядо Сенату дляобговоренняі голосування.Повторно відхиленийпроект законуне може бутизнову внесенийу період тієїсамої сесії.

Закріпленіконституційневажелі придушеннянижньої палатидуже істотнодоповнюютьсяможливостями,які закладеніу складі Сенату,що досягаєтьсяспособом йогоформування.Відповіднодо ст. 50КонституціїСенат складаютьдепутати, обраніпо два представникивід кожноїобласті, містареспубліканськогопідпорядкуваннята столиціКазахстануна спільномузасіданнідепутатіввідповіднихпредставницькихорганів. СімдепутатівСенату, крімтого, призначаєПрезидент.

Спосіб формуваннянижньої палатикардинальновідрізняєтьсявід наведеноговище. ДепутатиМажиліса(67 депутатів)обираютьсяза одномандатнимитериторіальнимивиборчимиокругами.

Зрозуміло,що встановленийпорядок формуванняСенату міститьпотенційніможливостідля використанняїх Президентомта урядом зметою проведеннясвоїх інтересіву парламентіКазахстану.

Всуперечнегативнимтенденціямсвітовоїконституційноїзаконотворчості,що характеризуютьпіслявоєннийта новітнійбікамералізм,його впровадженняпрогнозувалосяі в Україні. Уформалізованомувигляді цевтілювалосяу деяких проектахнової Конституції.Особливо наполегливоідея двопалатногопарламентунасаджуваласяу зв'язку з проектомОсновногоЗакону в редакції24 лютого1996 р. Офіційноце був проектконституційноїкомісії, аленазва «президентський»,що утвердиласяв періодичнійпресі та виступахнароднихдепутатів,відбивала тойфакт, що з точкизору складуконституційноїкомісії перевагабула на боціПрезидента.Ця обставина,так само, як іте, що Президентбув співголовоюконституційноїкомісії, цілкомзакономірноекстраполювалисяна змісті проектуОсновногоЗакону, якийвибудовувавконституційно-правовийстатус, з одногобоку,— всевладногоглави держави,а з іншого— безпорадногобікамеральногопарламенту.

Парламент— НаціональніЗбори— фіксуваласт. 72названогопроекту Конституції,—складаєтьсяз двох палат:Палати депутатіві Сенату. Проектпередбачавгарантії іпроцедурипримату верхньоїпалати наднижньою, багатов чому аналогічніконституціямдержав, аналізяких зробленовище. Їхня сукупністьзагрожувалазруйнуваннямзаконодавчогооргану як цілісного,єдиного утвору.Сенат моделювавсямеханізмом,який забезпечувавнеможливістьподоланняпарламентомполітики Президентаі КабінетуМіністрів, щов умовах і безтого слабкогоукраїнськогопарламентаризму,наступу нанього структурвиконавчоївлади малоантидемократичнуспрямованість.

ДвопалатніНаціональніЗбори, всерединіяких —Сенат, прямоі опосередкованофактичнопідпорядкованийвиконавчійвладі, з точкизору прогнозурозвиткупарламентськихінститутівв Україні булиб неприйнятніі навіть небезпечні,про що свідчитьсвітовий досвід.

Окрім наведенихмотивів, надзвичайноважливо те, щонавіть у державах,які мають двопалатнийпарламент,останній нерозглядаєтьсяяк раціональнийі несхитнийу випадкунадзвичайнихумов. За такихумов бікамеральнийпарламент ФРНтрансформуєтьсяв однопалатнийорган, а сампроцес відмовивід однопалатногопарламентумає конституційнезакріплення.Основний ЗаконФРН встановлюєцілком чіткоі недвозначно:коли ситуаціявимагає негайнихдій у той час,як Бундестагі Бундесратскликати неможливо,парламентськіповноваженнянадаютьсяЗагальномукомітету (ст.115-а/1),115-а/2). Загальнийкомітет формуєтьсязавчасно увідповідностізі ст. 53-а/І) з депутатівБундестагута членів Бундесратуобома палатамипарламенту.

Досвід Німеччинивельми важливийдля Україничерез труднощі,які переживаєреспублікау перехіднийперіод.

Але, заперечуючиавторам, прихильникамбікамералізмув Україні, вартозупинитисяна внутрішніхумовах тапередумовах,які могли бстворити сприятливийгрунт для посиленняшкідливихнаслідків уразі реалізаціїідеї про заснуваннядвопалатногопарламенту.В такому планізаслуговуєна увагу аспектспіввідношенняпершої і другоїгілок влади,котрий у досліджуваномуконтекстіпереважнооминається.Зміст і спрямованістьцих відносинпереконливозасвідчують,що на нашомугрунті двопалатнийпарламентслугував бивипробуванимзнаряддямпридушеннявиконавчоювладою представницькогооргану народу,перетворенняйого на безвольнеі безпораднеутворення. Такаперспективазакладаласяне тільки нормамипрезидентськогопроекту Конституції.Вона булапідготовленапрактикоювзаємин законодавчоїта виконавчоїгілок владипротягом кількохроків. А післяприйняттяОсновногоЗакону і ВерховнаРада, і Президентзберегли своїповноваження,вибори новихорганів непроводилися.

Починаючиз 1992р., Президенті Кабінет Міністрівпостійно врізних формахвимагали делегуванняїм частинизаконодавчихповноважень,притаманнихВерховній Радіта закріпленихза нею конституційне.При цьому виконавчавлада незміннодосягала своєїмети, але позитивногоефекту це немало. Однак їїнаступальність,натиск наростали.Саме ця спрямованістьдругої гілкивлади булапричиною появиантиконституційногоакту, яким бувКонституційнийдоговір, укладенийміж ВерховноюРадою і Президентом.

У контекстізапереченнябікамералізмуоперуванняКонституційнимдоговоромвинятковозначуще, і наце слід звернутисерйозну увагу.Адже аналогазгаданомуактові у країнахсвіту немає.Конституційнийдоговір уособлюєне тількибезпрецедентневилучення упредставницькогооргану народу(сторони договору)закріпленихза ним ОсновнимЗаконом загальновизнанихсвітом прерогативта наділенняПрезидента(другої сторони)величезноюкомпетенцією,що включаєсфери всіхтрьох влад.Договір містивруйнівнийпотенціалзнекровленняпарламентськихінститутівне тільки начас його дії,а й на перспективу.Верхня палатаНаціональнихЗборів, за ідеєюрозробниківпрезидентськогопроекту ОсновногоЗакону, малабути знаряддям,що перешкоджалоб укоріненнюпарламентаризмутакож в умовахнової Конституції.Зміцнілі ісформованістійкі важеліпослабленнязаконодавчоївлади виконавчимиструктурами,сформованаантидемократичнатенденціяприниженняролі ВерховноїРади у механізмідержави і зростанняза її рахунокінститутупрезидента,—це передумовизапровадженнябікамералізмуі подальшевикористанняСенату дляпосиленняповноваженьПрезидентаі КабінетуМіністрів.Намічене, такимчином, реальнозагрожувалостановленнюі розвитковіукраїнськогопарламентаризму,поза яким неможуть гарантуватисясвободи особистостіі свободисуспільства.

Зазначимо,що ідея бікамералізмустосовно специфічнихумов і конкретнихреалій Українибула відкинутаМіжнароднимюридичнимфорумом «НоваКонституціяУкраїни— шлях доутвердженняукраїнськоїдержавності»,про що організаторі керівникуказаногофоруму доповідавнародним депутатамна сесії ВерховноїРади у січні1996 р. Негативнеставлення доданої проблемивиражалосятакож і в іншихформах (круглістоли, семінари,прес-конференції,публікації).

Враховуючивсебічні обставини,Верховна РадаУкраїни настадії парламентськогодоопрацюванняпроекту Конституціїі обговоренняйого на сесіївідхилила ідеюбікамералізму,закріпившив новому ОсновномуЗаконі українськийпарламентоднопалатниморганом.

Розділ 3. Стислийісторичнийнарис становленняпарламентаризмув Україні

Традиціїсучасногоураїнськогопарламентаризмусягають своїмкорінням вісторію східногословянства.І складаєтьсяз кількокихетапів становлення:

Звичаєвевіче давньоруськоїкняжої доби(VI-XIст.)
КиївськазаконодавчатрадиціяПольсько-Литовськоїдоби (XIII-XVIст.)
ГенеральнаРада козацькоїдоби (XV-XVIIIст.)
ПершаконституційнаРада за гетьманатуПилипа Орлика(XVIIIст.)
Українськийпарламентаризмчасів Австрійськоїта Російськоїімперій (кін.XIX-початокXXст.)
ЦентральнаРада УкраїнськоїНародної Республіки(початок XXст.)
ВерховнаРада УРСР (XXст.)
ВерховнаРада незалежноїУкраїни.

Проміжнимнаслідком цьогопроцесу сталаВерховна РадаУкраїни в томустані в якомувона зараз є.

Розділ 4 .Структура Верховної РадиУкраїни

4.1 ГоловаВерховної РадиУкраїни та йогозаступники

КеруєВерховною РадоюУкраїни ГоловаВерховної РадиУкраїни, якийобираєтьсянароднимидепутатамитаємним голосуванням.Голова ВерховноїРади України(Стаття88 КонституціїУкраїни):

веде засіданняВерховної РадиУкраїни;
організовуєпідготовкупитань до розглядуна засіданняхВерховної РадиУкраїни;
підписуєакти, прийнятіВерховноюРадою України;
представляєВерховну РадуУкраїни у зносинахз іншими органамидержавноївлади Українита органамивлади іншихдержав;
організовуєроботу апаратуВерховної РадиУкраїни;
проводитьзасідання Радиголів фракційі Ради голівкомітетів, наяких обговорюєтьсяпорядок деннийсесії. Остаточнопорядок деннийроботи сесіїзатверджуєтьсяна засіданніВерховноїРади.

Голові ВерховноїРади Українидопомагаютьдва його заступники,які обираютьсянароднимидепутатамитаємним голосуваннямза пропозицієюГолови.

Роботу ГоловиВерховної РадиУкраїни і йогозаступниківзабезпечуютьвідповіднісекретаріати.

4.2 КомітетиВерховної РадиУкраїни

КонституціяУкраїни, прийнята28 червня 1996 року,у частині першійта другій статті89 визначила,що ВерховнаРада Українизатверджуєперелік комітетівВерховної Ради,обирає голівцих комітетівКомітети здійснюютьпопереднійрозгляд питань,що віднесенідо повноваженьВерховної РадиУкраїни Виходячиз цих вимогКонституції,Верховна Рада5 травня 1997 рокуухвалила Постанову"Про перетворенняпостійнихкомісій ВерховноїРади Україниу комітети"

ПопередняКонституціяУкраїни передбачала,що ВерховнаРада обиралаз числа народнихдепутатівУкраїни постійнікомісії дляведеннязаконопроектноїроботи, попередньогорозгляду іпідготовкипитань, що належалидо віданняВерховної Ради,а також длясприяння проведеннюв життя законівУкраїни таінших рішень,прийнятихВерховноюРадою, контролюза діяльністюдержавнихорганів і організаційЗгідно з цієюКонституцієюпостійні комісіїбули суб'єктамиправа законодавчоїініціативиу ВерховнійРаді УкраїниНова КонституціяУкраїни цеправо за комітетамине закріпила.

Напрклад,всього у ВерховнійРаді УкраїниXIII скликаннядіяло 23комітети

з питаньправової політикиі судово-правовоїреформи,

з питаньдержавногобудівництва,діяльностіРад і самоврядування

з питаньсоціальноїполітики тапраці,

з питаньохорони здоров'я,материнстваі дитинства,

з питаньмолоді, спортуі туризму,

з питань наукита народноїосвіти

з питанькультури ідуховності,

з питаньекономічноїполітики тауправліннянароднимгосподарством

з питаньбюджету,

з питаньфінансів ібанківськоїдіяльності,

з питаньбазових галузейта соціально-економічногорозвитку регіонів

з питаньпаливно-енергетичногокомплексу,транспортуі зв'язку,

з питаньагропромисловогокомплексу,земельнихресурсів тасоціальногорозвитку села,

з питаньекологічноїполітики,

з питаньЧорнобильськоїкатастрофи,

з питаньядерної політикита ядерноїбезпеки,

з питаньзаконностіі правопорядку,

з питаньборотьби зорганізованоюзлочинністюі корупцією

з питаньоборони і державноїбезпеки,

з питаньрегламенту,депутатськоїетики та забезпеченнядіяльностідепутатів,

з питань правлюдини, національнихменшин і міжнаціональнихвідносин,

законодавчогозабезпеченнясвободи словата засобівмасової інформації,

у закордоннихсправах і зв'язкахз СНД

4.3 Тимчасовіспеціальніі слідчі комісіїВерховної РадиУкраїни

ВерховнаРада Українивідповіднодо статті 89КонституціїУкраїни у межахсвоїх повноваженьможе створюватитимчасовіспеціальнікомісії дляпідготовкиі попередньогорозгляду питань,а для проведеннярозслідуванняз питань, щостановлятьсуспільнийінтерес — тимчасовіслідчі комісії.

Організаціяі порядок діяльностіцих комісійвизначаютьсяРегламентомВерховної РадиУкраїни з урахуваннямвідмінностей,пов'язаних якз їх функціональноюспрямованістю,так і зі специфікоюметодів вирішеннязавдань, поставленихперед нимиВерховною РадоюУкраїни.

У своїй діяльностітимчасовіслідчі комісіїнезалежні, аоцінку їх роботидає лише ВерховнаРада України.Висновки комісійне е вирішальнимидля суду і слідства,вони мають лишерекомендаційнийхарактер.

Відповіднодо глави2.1 РегламентуВерховна Радаобирає із числанародних депутатівУкраїни Лічильнукомісію. ТимчасоваЛічильна комісіяпісля створеннякомітетівнабуває статусуЛічильноїкомісії і виконуєсвої функціїдо закінченняповноваженьВерховної Ради.

Крім того,відповіднодо статті10 ЗаконуУкраїни "Проприватизаціюдержавногомайна" ВерховноюРадою створюєтьсяспеціальнаконтрольнакомісія ВерховноїРади Україниз питань приватизації.Контрольнакомісія обираєтьсяна строк повноваженьВерховної Радичерговогоскликання.Народні депутати,обрані до складуКонтрольноїкомісії, неприпиняютьсвоєї діяльностів роботі постійнихкомітетів.Згідно з Положенням,що затвердженоВерховною РадоюУкраїни ЗОчервня1994 року,Контрольнакомісія здійснюєконтроль задодержаннямзаконодавстваУкраїни проприватизацію,виконаннямДержавноїпрограмиприватизації.

4.4 АппаратВерховної РадиУкраїни

Апарат ВерховноїРади Українискладають:СекретаріатВерховної РадиУкраїни (доякого входятьзагальнийсекретаріат,секретаріатикомітетівВерховної РадиУкраїни, секретаріатиГолови ВерховноїРади Україниі його заступниківта апаратдепутатськихфракцій, груп);Управліннясправами ВерховноїРади України;ІнститутзаконодавстваВерховної РадиУкраїни; ВидавництвоВерховної РадиУкраїни (Парламентськевидавництво).

Очолює апаратВерховної РадиУкраїни Керівникапарату ВерховноїРади України,який призначаєтьсяна посаду тазвільняєтьсяз посади ВерховноюРадою Україниза поданнямГолови ВерховноїРади України.Керівник апаратупідпорядковуєтьсябезпосередньоГолові ВерховноїРади України.Керівник апаратуочолює СекретаріатВерховноїРади України.

1.СекретаріатВерховної РадиУкраїни

СекретаріатВерховної РадиУкраїни є складовоючастиною апаратуВерховної РадиУкраїни. Здійснюєправове, наукове,організаційне,документальне,інформаційно-аналітичне,кадрове та іншезабезпеченнядіяльностіВерховної РадиУкраїни та їїорганів, народнихдепутатівУкраїни.

До СекретаріатуВерховної РадиУкраїни входять:

СекретаріатГолови ВерховноїРади України

СекретаріатПершого заступникаГолови ВерховноїРади України

СекретаріатЗаступникаГолови ВерховноїРади України

Управлінняорганізаційноїроботи з комітетами

Юридичнеуправління

Науково-експертнеуправління

Науково-аналітичнеуправління

Відділ зв'язківз органамиправосуддя

Відділобслуговуванняпленарнихзасідань ВерховноїРади України

Відділ контролю

Загальнийвідділ

Відділ редагуваннястенографічнихматеріалів

Відділінформаційно-бібліотечногозабезпечення

Відділ технічноїроботи з документамиПерший відділ

Управліннякомп'ютеризованихінформаційнихсистем та мереж

Відділ позв'язках з місцевимиорганами владиі самоврядування

Відділ зпитань зверненьгромадян

Відділміжпарламентськихзв'язків

Прес-служба

Відділ кадрів

Сектормобілізаційноїроботи

СекретаріатикомітетівВерховної РадиУкраїни

Апарат депутатськихфракцій, груп

Комісіяу справах колишніхпартизанівВеликої Вітчизняноївійни 1941 -1945рр. приВерховній РадіУкраїни

2. Управліннясправами ВерховноїРади України

Управліннясправами ВерховноїРади Україниє складовоючастиною апаратуВерховної РадиУкраїни. Управліннясправами очолюєКеруючийсправами, якийодночасно єзаступникомКерівникаапарату ВерховноїРади Україниз фінансовихта господарськихпитань. На Управліннясправами покладаєтьсяфінансово-господарськеі матеріально-технічнезабезпеченнядіяльностіВерховної РадиУкраїни та їїапарату, забезпеченнясоціально-побутових,житлових таінших умовдіяльностінародних депутатівУкраїни тапрацівниківапарату. Дляздійсненняцих функційу підпорядкуванніУправліннясправами знаходятьсявиробничі,господарськіта соціально-побутовіструктури, щозабезпечуютьдіяльністьВерховної РадиУкраїни, якідо складу їїпарату не входять.

Безпосередньодо Управліннясправами ВерховноїРади Українивходять

Відділбухгалтерськогообліку, фінансівта економічногоаналізу

Загальнийвідділ

Відділ правовоїроботи та взаємодіїз народнимидепутатамиУкраїни

Відділ медичного,санаторногота побутовогообслуговування

Відділ забезпеченняпротокольнихзаходів тагосподарськогообслуговування

Відділ зв'язкута телерадіосистем

Відділ будівництва,капітальногоремонту і технічногонагляду

Відділматеріально-технічногопостачання

Сектор забезпеченнякомп'ютернихпрограм і обробкиінформації

3. ІнститутзаконодавстваВерховної РадиУкраїни

ІнститутзаконодавстваВерховної РадиУкраїни енауково-досліднимприкладнимструктурнимпідрозділому складі апаратуВерховної РадиУкраїни, основнимзавданням якогоє здійсненнянауково-методичногозабезпеченнязаконодавчогопроцесу таорганізаціярозробки абопроведенняекспертизинайважливішихзаконопроектівза дорученнямкерівництваВерховної РадиУкраїни координаціянаукових дослідженьз питань формуваннянаціональноїсистеми законодавстваУкраїни

ОчолюєІнститутзаконодавствадиректор, якийпідпорядковуєтьсяГолові ВерховноїРади України,а з оперативнихпитань координаціїдіяльності— Керівникуапарату ВерховноїРади України.У структуріІнститутузаконодавстваутворюютьсятакі підрозділи

Відділ теоріїта методологіїзаконодавчоїдіяльностіі систематизаціїзаконодавства

Відділконституційногозаконодавствата державногобудівництва

Відділадміністративногота фінансовогозаконодавства

Відділ цивільногота господарськогозаконодавства

Відділ трудовогота соціальногозаконодавства

Відділ кримінальногота виправно-трудовогозаконодавства

Відділ міжнародногота порівняльногозаконодавства

Відділінформаційногота організаційно-технічногозабезпечення

Секторбухгалтерськогообліку, економікита аналізу

Договірно-правовийсектор

Редакційно-видавничийсектор

4. ВидавництвоВерховної РадиУкраїни (Парламентськевидавництво)

Парламентськевидавництвоє структурнимпідрозділомапарату ВерховноїРади Українина яке покладаєтьсявидання офіційнихдокументівпарламенту,редакційнезабезпеченняпублікаторськоїдіяльностікомітетів,інформаційниханалітичнихта науково-досліднихпідрозділівапарату ВерховноїРади України,випуск наукової,інформаційно-довідковоїта методичноїлітературиз питань державногобудівництваі правова підготовкабібліографічнихта рекламно-інформаційнихвидань

Очолює видавництвокерівник видавництва,який підпорядковуєтьсяГолові ВерховноїРади України,а з оперативнихпитань координаціїдіяльності— Керівникуапарату ВерховноїРади України

У структурівидавництвадіють такіпідрозділи

Відділ підготовкита випускуофіційнихвидань

Відділ підготовкита випускунаукових ідовідково-інформаційнихвидань

Відділ технічногозабезпеченнята економіки

Відділорганізаційно-правовогота інформаційногозабезпечення

4.5 РахунковаПалата

Одним ізструктурнихпідрозділівВерховної РадиУкраїни є Рахунковапалата.

Відповіднодо ст. 1 ЗаконуУкраїни "Прорахунковупалату":

Рахунковапалата Верховної Ради України (далі - Рахунковапалата) є постійно діючим вищим органом державного,фінансово-економічногоконтролю, якийутворюєтьсяВерховною РадоюУкраїни, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснюєсвою діяльністьсамостійно,незалежно відбудь-яких іншихорганів держави.

Рахунковапалата є юридичною особою, має свою печаткуіз своїм найменуванням і зображенням Державного Герба України.МісцезнаходженнямРахунковоїпалати є містоКиїв.

ОсновнимизавданнямиРахунковоїпалати є(ст.2Закону України "Про рахунковупалату):

організаціяі здійснення контролю засвоєчаснимвиконаннямдоходної та видаткової частин Державного бюджету України,витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштівзагальнодержавнихцільових фондівза обсягами, структурою та їх цільовимпризначенням;

здійсненняконтролю заутвореннямі погашеннямвнутрішньогоі зовнішньогоборгу України, визначенняефективностіта доцільностівидатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансовихресурсів;

контрольза фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурногорозвитку, охоронидовкілля,використаннямоб'єктів прававласності, якіне підлягаютьприватизації;

контрольза дотриманням законності щодо надання Україною позик, економічної та іншої допомоги іноземним державам, міжнародниморганізаціям,а також щодоукладання угодпро державніпозики і кредити, здійсненняконтролю завикористанням кредитів, одержаних Україною від іноземнихдержав, банківта міжнароднихфінансовихорганізацій, і позик, які не передбачені Державнимбюджетом України;

контрольза законністюта своєчасністюруху коштівДержавногобюджету України та коштів позабюджетних фондів в установахНаціональногобанку Українита уповноваженихбанках;

здійсненняконтролю за грошовою емісією, використаннямзолотого запасу, дорогоціннихметалів, каміння,наданням кредитівта здійсненням операцій по розміщенню золотого і валютногорезервів;

аналізвстановлених відхилень від показників Державногобюджету Українита підготовкапропозиційпро їх усунення, а також проудосконаленнябюджетногопроцесу в цілому;

регулярнеінформуванняВерховної РадиУкраїни, її комітетів про хід виконання Державного бюджету Українита стан погашеннявнутрішнього і зовнішнього боргу України, про результатиздійсненняінших контрольнихфункцій;

виконанняінших завдань, передбаченихдля Рахункової палати чиннимзаконодавствомУкраїни.

4.6 УповноваженийВерховної РадиУкраїни з правлюдини

УповноваженийВерховної РадиУкраїни з правлюдини керуєінституцією,яка не входитьдо структуриВерховної Ради.Це самостійнийконституційнийорган влади.Він функціонуєпри ВерховнійРаді незалежновід державнихорганів тапосадових осіб.По відношеннюдо нього ВерховнаРада виступаєяк вищий органуправлін-

ня. Його діяльність"доповнюєіснуючі засобизахисту конституційнихправ і свободлюдини і громадянина,не відміняєїх і не тягнепереглядукомпетенціїдержавнихорганів, якізабезпечуютьзахист і поновленняпорушених праві свобод" (стаття4 закону"Про УповноваженогоВерховної РадиУкраїни з правлюдини").

У Законі, якийбуло прийнятоВерховною Радою23 грудня1997 року,зазначається,що "парламентськийконтроль задодержаннямконституційнихправ і свободлюдини і громадянината захист правкожного натериторіїУкраїни і вмежах її юрисдикціїна постійнійоснові здійснюєУповноваженийВерховної РадиУкраїни з правлюдини"(стаття1).

Метою парламентськогоконтролю, якийздійснюєУповноваженийє:

• захист праві свобод людиниі громадянина,проголошенихКонституцієюУкраїни, законамиУкраїни таміжнароднимидоговорамиУкраїни;

• додержаннята повага доправ і свободлюдини і громадянинасуб'єктами,зазначенимиу статті2 цьогоЗакону;

• запобіганняпорушеннямправ і свободлюдини і громадянинаабо сприянняїх поновленню;

• сприянняприведеннюзаконодавстваУкраїни проправа і свободилюдини і громадянинау відповідністьз КонституцієюУкраїни, міжнароднимистандартамиу цій галузі;

• поліпшенняі подальшийрозвиток міжнародногоспівробітництвав галузі захиступрав і свободлюдини і громадянина;

• запобіганнябудь-яким формамдискримінаціїщодо реалізаціїлюдиною своїхправ і свобод;

• сприянняправовійінформованостінаселення тазахист конфіденційноїінформаціїпро особу.

УповноваженийВерховної РадиУкраїни з правлюдини маєправо (за статтею13 Закону):

• невідкладногоприйому вищимипосадовамиособами держави,керівникамиорганів місцевогосамоврядування;

• бути присутнімина засіданняхВерховної Ради,Кабінету міністрів,КонституційногоСуду, ВерховногоСуду, суддівзагальноїюрисдикції;

• безперешкодновідвідуватиоргани державноївлади, органимісцевогосамоврядування,підприємств,установ і організаційнезалежно відформ власності;

• на ознайомленняз документами,включаючидокументиорганів прокуратуриі судів;

• вимагативід посадовихосіб органівдержавної владиі органів місцевогосамоврядуванняпроведенняперевірокдіяльностіпідконтрольнихїм підприємств,установ іорганізацій;

• запрошуватипосадових осібі громадянУкраїни дляотриманнявід них поясненьщодо обставин,що перевіряються;

• відвідуватимісця попередньогоув'язнення іустанови відбуванняпокарань засудженими,установи примусовоголікування;

• бути присутнімина засіданняхсудів усіхінстанцій;

• перевірятистан додержаннявстановленихправ людиниі громадянинадержавнимиорганами, щоздійснюютьопе-ративно-розшуковудіяльність

УповноваженийВерховної Радиз прав людинипредставляєВерховній РадіУкраїни щорічнудоповідь простан додержаннята захисту праві свобод людиниі громадянинав Україні органамидержавноївлади, органамимісцевогосамоврядування,підприємствами,установамита організаціяминезалежно відформ власності.

Розділ5. Основніфункції парламентівсвіту

5.1 Законодавчіфункції парламенту.

Розробказаконів таінших законодавчихактів є безпосереднімобов'язкомпарламентуі його діяльністю,що відбуваєтьсяпостійно. Справав тому, що постійназміна суспільнихвідносин вимагаєпостійноговдосконаленняправової системисуспільства.Тому парламентивсіх країнбезперервнопрацюють надтим, щоб їхнізакони відповідаливимогам часу.Як показуєісторичнийдосвід, представницькіоргани, обранінародом, найкращевиконуютьфункцію законотворення,хоч у деякихкраїнах (Франція,Іспанія) урядитакож маютьделегованіповноваженнявидавати законодавчіакти -ордонанси.

ПарламентиприймаютьКонституціюкраїни, вносятьдо неї зміни,приймаютьконституційніі звичайнізакони, щорічнізакони продержавнийбюджет і поправкидо них.

Законодавчийпроцес у різнихкраїнах маєсуттєві відмінності,які обумовленів першу чергуполітичноюсистемою, традиціями,правовою культурою,та економічноюситуацією вкраїні. Протезаконотворчіпроцедуриу різних парламентахмають багатоспільного. Їхпотрібно вивчатиі використовуватидля удосконаленняроботи власногопарламенту.

Етапи законотворчоїдіяльностіє зазвичайциклічними.Законопроектиспершу розглядаютьсяпарламентськимкомітетом,потім сесієюпарламенту(палата), зновукомітетом ізнову парламентом.Якщо парламентдвопалатний,то послідовністьпроходженнязаконопроектуповторюєтьсяу кожній палаті.Але тоді післярозглядузаконопроектупотрібно щеузгодити розбіжностіміж обома палатами.Якщо глававиконавчоївлади має правонакладати вето,то парламентпри використанніним цього праваповинен ще йздолати цевето, як правило,проголосувавшидвома третинамиголосів. Альтернативнимваріантом єзгода з главоюдержави.

Важливиметапом законотворенняє підготовказаконопроектів.Більшістьгромадян переконана,що законопроектиготує парламент.Насправдісуб'єктомзаконодавчоїініціативиє не лише парламент,а й інституціїта установивиконавчоївлади (президент,міністерстватощо).

Особливоважливі законопроектиу деяких країнахперед розглядому парламентідоводятьсядо відома громадянчерез засобимасової інформації.У Великій Британії,наприклад, цяпроцедуравиконуєтьсячерез публікацію"білої книги"з законопроектами,де будь-хто згромадян можепознайомитисязі змістомзаконопроектуі висловитисвої зауваженнячи пропозиції(формальніконсультації).Перед поданнямдо парламентузаконопроектрозглядаютьтакож зацікавленігрупи, партії,державна скарбниця,національніта міжнародніагентства(неформальніконсультації).

Поданнязаконопроектівдо парламентує простою процедурою.Вони без обговоренняпередаютьсяна розгляд укомітети. Керівництвопарламенту,як правило,визначає комітет,якому дає дорученняпідготуватизаконопроектдля розглядуу парламенті(палаті). Комітетпісля аналізузаконопроектуможе його відхилитиабо доповістиу парламенті(палаті).

Комітет, якомудоручено підготуватизаконопроект,узгоджує поправкиі зауваженняінших комітетіві депутатіві готує єдинийтекст законопроекту,що затверджуєтьсябільшістю йогочленів. Головаабо один з членівкомітету презентуєзаконопроекту парламенті(палаті). У такихпарламентахяк шведськийРіксдаг чиКонгрес СШАбільшістьподаних законопроектівкомітетаминавіть нерозглядається,тому що тутдепутати маютьнеобмеженеправо вноситивласні законопроекти.Наприклад,конгресменамиСША за дворічнийперіод подаєтьсяблизько20000 законопроектів.

Процедурирозгляду іголосуваннязаконопроектіву різних парламентахможуть суттєвовідрізнятисяв залежностівід партійноїструктуризаконодавчогооргану. Протекінцевим результатомє завжди прийняттяабо відхиленняязаконопроекту.

В УкраїніВерховна Радаможе прийматизакони з будь-якихпитань за виняткомтих, що приймаютьсявсеукраїнськимреферендумом(наприклад,зміна територіїУкраїни). Виключнозаконами Українивизначаютьсянаступні питання(стаття92):

• Права ісвободи людиниі громадянина;

• Набуттягромадянства,статус іноземціві осіб безгромадянства;

• Права коріннихнародів інаціональнихменшин;

• Порядокзастосуваннямов;

• Порядоквикористанняприроднихресурсів,континентальногошельфу, космічногопростору, транспорту,зв'язку;

• Основисоціальногозахисту;

• Засадизовнішніхзносин, митноїсправи;

• Засадиутворення ідіяльностіполітичнихпартій;

• Організаціяі діяльністьорганів виконавчоївлади;

• Територіальнийустрій України;

• Судоустрій,судочинство,статус суддів,організаціяі діяльністьпрокуратури,органів дізнання,нотаріату,адвокатури;

• Засадимісцевогосамоврядування;

• Основинаціональноїбезпеки, організаціяЗбройних СилУкраїни;

• Правовийрежим державногокордону, воєнногоі надзвичайногостану;

• Організаціяі порядок проведеннявиборів іреферендумів;

• Організаціяі порядок діяльностіВерховної РадиУкраїни, статуснародних депутатівУкраїни.

• ЗаконамиУкраїни встановлюються:

• Державнийбюджет і бюджетнаситема України,ситема оподаткування,податки і збори,статус національноївалюти таіноземнихвалют, порядокутворення іпогашеннядержавноговнутрішньогоі зовнішньогоборгу;

• ПорядокнаправленняпідрозділівЗбройних СилУкраїни доінших держав,порядок допускута умови перебуванняпідрозділівзбройних силінших державна територіїУкраїни;

Порядоквстановленнядержавнихстандартів;
Порядоквстановленняі захисту державнихсимволів;
Державнінагороди, військовізвання, дипломатичніранги;
Державнісвята;
Порядокутворення іфункціонуваннявільних таінших спеціальнихзон.

Пріоритетноюзаконодавчоюфункцією ВерховноїРади є внесеннязмін до КонституціїУкраїни. Законопроектпро внесеннязмін до Конституціїможе бути внесенийПрезидентомУкраїни абоне менш як третиноюконституційногоскладу депутатівВерховної Ради.Законопроектпро зміни доКонституціїприймаєтьсяна сесії більшістюголосів, а потімна наступнійсесії- конституційноюбільшістю.

Внесеннязмін до розділівІ, III, XIIIКонституціїУкраїни, щостосуютьсяоснов конституційноголаду, подаєтьсяПрезидентомабо не менш якдвома третинаминародних депутатіввід конституційногоскладу ВерховноїРади, і повиненбути затвердженимВсеукраїнськимреферендумом,який призначаєПрезидентУкраїни.

5.2 Контрольніфункції парламенту

Поряд ззаконодавчими,контрольніфункції є важливоюсферою діяльностіпарламенту.В парламентахрізних країнконтрольніповноваженняможуть бутинадзвичайнорізноманітними.Це залежитьвід ролі, якувідіграє парламентпевної країниу системі державногоуправління.

Для виконанняконтрольнихфункцій парламентповинен матидоступ до необхіднихджерел інформації.Конституціяі закони країниповинні надаватипарламентуі його комітетамповноваження,що зобов'язуютьоргани виконавчоївлади, організаціїі приватнихосіб надаватиінформаціюна запит парламентарів.

Конституціїі закони країнрозвинутоїдемократіїнадають парламентамнайрізноманітнішізасоби дляздійсненняїх контрольнихфункцій: положенняпро письмовізвіти урядовихустанов передпарламентом,можливістьвиклику державнихчиновниківдо комітетівчи парламентудля наданнясвідчень з тогочи іншого питання,депутатськийзапит, годиназапитань івідповідей,день уряду,можливістьстворенняспеціальнихконтрольнихорганів, щорічнийзвіт уряду,звіти урядупро виконанняокремих програмз різноманітнихнапрямківдіяльності,можливістьведення депутатськихрозслідуваньтощо. Правакомітетівпроводитирозслідуваннямають особливувагу для міжвладногобалансу в питаннях,що стосуютьсямарнотратства,шахрайствачи зловживанняслужбовимстановищемокремих представниківвиконавчоївлади.

Визначальнимфактором ефективногозаконодавчогоконтролюнайчастішеє ті обсягифінансовихта технічнихресурсів, щоможуть надаватисяпарламентомурядові длявиконанняурядових програм.Державне управлінняв сучаснихумовах вимагаєвисокої професійностіяк від законодавцівтак і від служб,що сприяютьдіяльностізаконодавчогооргану. Парламентськаструктурапередбачаєвикористанняцих служб длядопомогипарламентаряму виконанніконтрольнихфункцій, аледля цього необхіднависока кваліфікаціяі професійністьапарату, щозабезпечуєпарламентськийорган як технічнимизнаннями, такі досвідом.

Органи виконавчоївлади, як правило,не зацікавленіу наданні повноїінформаціїпарламенту.Тому, скажімо,в комітетахКонгресу СШАвсе частішевикористовуютьсяписьмові свідченняурядовців підприсягою. Цезначно прискорюєпроцес розслідувань.

Закони країнитакож повинніпередбачатинорми відповідальностісвідків завідмову надатиінформаціюабо за наданнянеправдивоїінформації.У багатьохкраїнах такінорми відсутні.Дуже добре цяпроцедуравідпрацьованау США. Там свідокза наданнянеправдивоїінформаціїможе бути притягнутийдо відповідальностіза неповагудо невід'ємногоправа Конгресуна отриманняінформації.Згідно зівстановленоюпроцедуроюособа, що надаланеправдивісвідченняприводитьсяпарламентськимприставом доПалати представниківчи Сенату, якірозглядаютьйого справу,після чого йогоможуть ув'язнитиу в'язниці Капітолію.Там він можеутримуватисяпротягом всьоготерміну повноваженьКонгресу покине погодитьсявиконати поставленівимоги.

Окрім процедурипритягненнядо відповідальностіна основіневід'ємногоправа Конгресув США такожзапровадженопроцедурупритягненнядо відповідальностіза злочиннунеповагу наоснові закону.Відповіднодо цієї процедуриособа, яку викликанодля наданнясвідчень чидокументівПалаті представниківчи Сенату, іяка цього незробила вважаєтьсявинною і караєтьсяштрафом у1000 доларівабо ув'язненнямна термін доодного року.

У США практикуєтьсятакож правопритягненнядо відповідальностіза неповагу,що не є образоюгідності. Цюпроцедурузастосовуєлише Сенат. Вінзвертаєтьсяу федеральнийокружний суд,який має видатинаказ щодоособи, котравідмовляєтьсяпідкоритисявикликові доСенату. Ця процедуране передбачаєкримінальногопереслідуваннявідповідноїособи.

В Українінайбільш важливіконтрольнісанкції ВерховнаРада може застосуватидо Кабінетуміністрів. Цеправо передбаченестаттею87 КонституціїУкраїни. Згідноз цим ВерховнаРада за пропозицієюне менш як однієїтретини народнихдепутатів можеприйняти резолюціюнедовіри Кабінетуміністрівбільшістюконституційногоскладу. Ця процедураможе бути застосованапарламентомне раніше ніжчерез рік післясхваленняВерховною Радоюпрограми діяльностіКабінету міністрів.

Контрольза діяльністюКабінету міністрівздійснюєтьсячерез заслуховуваннязвітів Кабінетуміністрів надні уряду чипід час парламентськихслухань з тогочи іншого питання.Контроль задодержаннямконституційнихправ і свободлюдини і громадяниназдійснюєтьсяВерховною Радоючерез УповноваженогоВерховноїРади України.Контрольбюджетно-фінансовоїдіяльностідержавнихустанов здійснюєтьсяВерховною Радоючерез Рахунковупалату.

ВерховнаРада Українитакож здійснюєконтроль задіяльністюпрокуратури.Для контролюз окремих питаньвона може створюватитимчасовіспеціальніі тимчасовіслідчі комісії.

Контрольніфункції ВерховноїРади унормованіне тількиКонституцією,а й регламентомта законом "Пропостійні комісіїВерховноїРади України".

5.3 Установчіфункції парламенту

В країнахрозвинутоїдемократіїзаконодавча,виконавча ісудова гілкивлади є незалежними.Проте ця незалежністьне є повною хочби тому, що владине є незалежнимиу призначеннісвоїх посадовихосіб. Парламенти,як і глави держав,беруть участьу призначенніпосадових осібвиконавчоївлади і суддів.Ця процедурає важливимелементомсистеми стримуваньі противаг, щовстановлюєтьсяв державі длязабезпеченнянеможливостіконцентраціївлади якоюсьз трьох незалежнихгілок.

Роль парламентуу призначенніпосадових осібвиконавчоївлади відрізняєтьсязалежно відтого, який державнийустрій існуєв країні- парламентськачи президентськареспубліка.Загалом, впарламентськихсистемахпрем'єр-міністрі кабінет можутьу будь-якиймомент бутивідправленіу відставкубільшістюголосів членівпарламенту.Там зазвичайголови урядуповинні заручитисяналежною підтримкоюз боку парламентуі політичнихпартій ще досвого призначення.Фактично цедає можливістьчленам парламентуі особливопредставникампартій більшостіотримуватиістотний впливна наступнірішення прем'єр-міністрана своїй посаді.

В президентськихсистемах головавиконавчоївлади обираєтьсяна основі загальноговиборчогоправа, перебуваєна посаді протягомвизначеноготерміну, маєможливістьбути незалежниму своїх діях,тому для балансуміжвладнихвідносин дужеважливо, щобпарламентмав певні важелівпливу на посадовихосіб виконавчоївлади, якихпризначаєпрезидент.

В ПівденнійАмериці устрійбільшості країнбазується напрезидентськійсистемі, а процесзатвердженняпарламентомкандидатурна урядовіпосади як засібпарламентськогоконтролю частовідсутній. Такасистема встановлюваласьтам на протязідовгого часуза домінуваннявиконавчоївлади, що частоспиралася напотужну підтримкуармійськихформувань.Таким чином,президентине відчувалипотреби дослухатисядо думки законодавчихорганів.

У змішанихпрезидентсько-парламентськихсистемах механізмипарламентськогоконтролю надпризначенняпосадових осібвиконавчоївлади зазвичайобмеженийокремими положеннями.Наприклад,в Німеччиніпарламентпризначаєвиконавчихосіб судовихорганів, першза все, КонституційногоСуду. Кандидатурина посади останньогопропонує Міністрюстиції, а їхзатвердженнявідбуваєтьсяв обох палатахпарламенту.Комісія з питаньвисуненнякандидатур,що допомагаєМіністровіюстиції у призначенніна суддівськіпосади судівзагальноїюрисдикції,також обираєтьсяпарламентом.

В Перу Сенатпризначає абозатверджуєпризначеннясуддів Верховногосуду, Генеральногопрокурора.Уповноваженогоу справах банківі страхування,Генеральногоревізора зперевіркирахунків, атакож вищихофіцерівзбройних сил.Судді обираютьсяна спільнихзасіданняхобох палат.

В МексиціСенат санкціонуєпризначенняміністрів,дипломатичнихпредставників,керівниківзбройних силі суддів Верховногосуду. СенатАргентини маєаналогічніповноваження.

У Швейцаріїобидві палатиспільно обираютьчленів Федеральноїради (кабінету),ЗО суддівФедеральноготрибуналу(Верховногосуду) і дев'ятьсуддів Федеральногосуду у справахстрахування.

В ПортугаліїЗбори республікиобирають десятьсуддів Конституційногосуду, а такожінших вищихсуддів, уповноваженогоз прав людини,голову Національноїради з питаньпланування,а також членіврізних державнихорганізацій.

Особливоскладною єсистема контролюКонгресу СШАза призначеннямпосадових осібвиконавчоївлади. Тут цейпроцес ставнадзвичайноважливим елементомпарламентськогоконтролю. Близько2500урядових чиновниківпідлягаютьперевірці ізатвердженнюСенатом, щоє частиноюпроцесу призначення.До них належать800 вищихпосадових осібвиконавчоївлади (міністри,їхні заступникий помічники),150 послів,800 федеральнихсуддів,200 прокурорівта керівниківсистеми судовихвиконавціві приблизно500 членіврад, що функціонуютьна непостійнійоснові. Повноваженнявідхиленнякандидатурє достатньореальним, іСенат частозастосовуєйого у випадках,коли має вагоміпідстави длясумнівів щодоадекватностізапропонованоїкандидатуривідповіднійпосаді. Затвердженічлени кабінетує підзвітнимиголові виконавчоївлади, президентукраїни. Процесзатвердженняпосадових осібу США вимагає,щоб кандидатзаповнив двідетальні анкети(одну для виконавчоївлади, яку вивчаєвідомство зпитань урядовоїетики, другудля відповідногопрофільногокомітету Сенату).Анкети заторкуютьпрофесійні,фінансові таетичні моментибіографіїкандидата.Перевіркаподаних ванкетах відомостейздійснюєтьсяФедеральнимбюро розслідувань.Після цьоговідбуваютьсяслухання навідкритомузасіданні, якіпроводитьвідповіднийкомітет Сенату.

Слуханняможуть бутидуже короткимиабо тривалимизалежно відступеню суперечливостікандидатурина урядовупосаду. Якщойдеться продуже суперечливікандидатури,слухання можутьрозтягуватисяна тижні і навітьмісяці. Фактичновони є парламентськимзасобом змуситипрезидентазняти кандидатуру.

Затвердженнязаконодавчиморганом кандидатів,поданих президентомна урядовіпосади відіграєважливу рольу збереженніамериканськоїполітичноїсистеми. Новообранийпрезидентшвидко переконується,що ефективнадіяльністьуряду вимагаєтісної співпраціміж законодавчоюта виконавчоюгілками влади.Крім того, оскількиу США частовиконавча йзаконодавчавлади контролюютьсярізними політичнимипартіями, товідсутністьз боку президентареальногобажання ефективноспівпрацюватиз опозиційноюпартією, а такожіз законодавчоювладою, робитьадміністраціюнездатноюефективнофункціонувати.Очевидно, щоособи, що отримуютьпризначенняна посади вуряді за допомогоюпроцедурисхваленняпарламентом,повинні більшуважно зважатина вимогизаконодавчоївлади.

В УкраїніВерховна Радамає наступніустановчіфункції відповіднодо статті85 Конституції:

• наданнязгоди на призначенняПрезидентомУкраїни прем'єр-міністраУкраїни;

• призначенняна посади тазвільненняз посад Головита інших членівРахунковоїпалати;

• призначенняна посаду тазвільненняз посади УповноваженогоВерховної РадиУкраїни з правлюдини;

• призначенняна посаду тазвільненняз посади ГоловиНаціональногобанку Україниза поданнямПрезидентаУкраїни;

• призначеннята звільненняполовини складуРади Національногобанку України;

• призначенняполовини складуНаціональноїради Україниз питань телебаченняі радіомовлення;

• призначенняна посади таприпиненняповноваженьчленів Центральноївиборчої комісіїза поданнямПрезидентаУкраїни;

• наданнязгоди на призначенняна посади тазвільненняз посад ПрезидентомУкраїни ГоловиАнтимонопольногокомітету України,Голови Фондудержавногомайна України,Голови Державногокомітету телебаченняі радіомовленняУкраїни;

• наданнязгоди на призначенняПрезидентомУкраїни напосаду ГенеральногопрокурораУкраїни; висловленнянедовіриГенеральномупрокуроровіУкраїни, що маєнаслідком йоговідставку зпосади;

• призначеннятретини складуКонституційногоСуду України;

• обраннясуддів безстрокове;

• призначенняна посаду тазвільненняз посади керівникаапарату ВерховноїРади України.

Важливоюдержавотворчоюфункцією ВерховноїРади є призначеннявиборів ПрезидентаУкраїни, якийобираєтьсягромадянамина основі загального,рівного і прямоговиборчого правашляхом таємногоголосуваннястроком нап'ять років.Верховна Радамає право такожусунути ПрезидентаУкраїни з постаз застосуваннямпроцедуриімпічментуу випадку вчиненняним державноїзради або іншогозлочину.

Відповіднодо статті92 КонституціїУкраїни ВерховнаРада може виключночерез закониунормовуватиструктуру ідіяльністьорганів виконавчоївлади, національноїбезпеки, суду,прокуратури,органів дізнанняі слідства,нотаріату,органів і установвиконанняпокарань, адвокатури,статистикита інформатики.

ВерховнаРада Українивизначаєтериторіальнийустрій України,статус столиціУкраїни, спеціальнийстатус містУкраїни.

ВерховнаРада Українимає право достроковоприпинитиповноваженняВерховної РадиАвтономноїРеспублікиКрим за висновкомКонституційногоСуду про порушеннянею КонституціїУкраїни абозаконів України.

ВерховнаРада Українизатверджуєструктуру,чисельність,функції ЗбройнихСил України,Служби безпекиУкраїни іМіністерствавнутрішніхсправ України.

5.4Бюджетно- фінансовіфункції парламенту

Бюджетно-фінансовіфункції парламентуполягають урозробці ізатвердженнінаціональногобюджету. Цеправо обумовлюєтьсяКонституцієюкраїни, регламентомпарламентуі законодавчимиактами.

Парламентприймає Бюджетнурезолюцію, якавстановлюєосновні показникиприбутковоїі видатковоїчастин бюджету.Відповіднодо прийнятоїпарламентомБюджетноїрезолюції урядрозробляєДержавнийбюджет, у якомучітко визначаєджерела і рівеньфінансовихнадходжень,а також всінеобхіднівитрати запевними категоріямиі розподілфінансів міжрегіональнимибюджетами.

Бюджет, розробленийурядом і узгодженийз бюджетнимкомітетом,подається нарозгляд парламенту.Парламент маєпевні часовімежі для йогорозгляду іприйняття.Неприйняттябюджету парламентому багатьохкраїнах призводитьдо відставкиуряду.

Складенняі затвердженнябюджету є копіткоюсправою, щопов'язана звирішеннямпитань раціональностірозподілубюджетнихкоштів за категоріямивидатків таміж регіональнимибюджетами. Вумовах дефіцитуресурсів ірозмаїття цілейполітичнихдіячів, задіянихв процесі прийняттядержавногобюджету важкодосягти оптимальностірозподілугрошей міжвідомствами,установами,регіонами тощо.

Державнийбюджет складаєтьсяу відповідностідо бюджетноїсистеми країни,системи оподаткування,рівня податківі зборів, засадстворення іфункціонуванняфінансового,грошового,кредитногота інвестиційногоринків, порядкуутворення іпогашеннядержавноговнутрішньогоі зовнішньогоборгу, а такожпорядку випускута обігу державнихцінних паперів.

Організаціядержавнихнадходженьі видатківчерез бюджетнадає можливістьпарламентуздійснюватипостійнийконтроль діяльностіуряду.

5.5 Внутрішньополітичніфункції парламенту

Внутрішньополітичніфункції парламентувизначаютьсяконституцієюдержави. Вониобумовлюютьсятими повноваженнямипарламенту,які надаютьсяйому для забезпеченняполітичних,економічних,соціальних,культурнихі екологічнихправ громадян.

ВерховнаРада Українимає в цій сферінаступніповноваження:

• затвердженнязагальнодержавнихпрограм економічного,соціального,національно-культурного,науково-технічногорозвитку, охоронидовкілля;

• затвердженняпереліку об'єктівправа державноївласності, щоне підлягаютьприватизації;

• визначенняправових засадвилученняоб'єктів праваприватноївласності;

• прийняттявідповіднихзаконів щодооснов соціальногозахисту, формиі виду пенсійногозабезпечення,засад регулюванняпраці і зайнятості,шлюбу сім'ї,охорони дитинства,материнства,виховання,освіти, культури,охорони здоров'я,екологічноїбезпеки.

5.6 Зовнішньополітичніфункції парламенту

Парламентможе мати суттєвийвплив на веденняміжнароднихсправ країною.В обсяг йогоповноваженьвходить визначенняосновних засадзовнішньоїполітики. Однакпарламентинепридатнідля веденняповсякденноїроботи у сферіміжнароднихвідносин, дляцього відповідніповноваженнянадаютьсяспеціальнимдержавнимустановамвиконавчоїгілки влади(наприклад,Міністерствузакордоннихсправ).

Виконавчавлада відповідаєза веденняміжнароднихсправ, бо навітьпрогнозованийперебіг подійна міжнароднійарені потребує

негайноїреакції. Міжнародніпереговори,як правило,потребуютьфахівців-дипломатіві конфіденційногообговорення.Парламент утакому режимідіяти не може.Проте він слідкуєза діями урядуна міжнароднійарені, можеобговорюватиполітику і діїуряду, і навітьініціюватисвої власнірозслідуванняз приводу міжнароднихпроблем.

До повноваженьпарламентівналежить такожратифікаціяміжнароднихдоговорів. Убільшості країнз двопалатнимипарламентамидоговоризатверджуютьсяна засіданняхнижньої палати.У Мексиці цеправо належитьСенатові, а вПеру договоризатверджуютьсяна спільнихзасіданняхобох палат. УШвейцаріїнайважливішіміжнароднідоговори повиннівиноситисяна референдумна виогу неменше50000 громадян.Інші угоди абодоговори можутьвиноситисьна референдумза рішеннямФедеральнихзборів. Питанняпро участь утаких організаціях,як ОрганізаціяОб'єднанихНацій (00Н), підлягаютьобов'язковомувирішенню черезреферендум.

Ратифікаціяміжнароднихдоговорів, якправило, здійснюєтьсяпростою більшістюголосів. Однакє й винятки.Наприклад,Сенат США, якиймає особливовеликі повноваженняу сфері ратифікаціїміжнароднихдоговорів,кожний договір,укладенийпрезидентом,повинен схвалитибільшістю удві третиниголосів. Так,після Першоїсвітової війниСенат не ратифікувавВерсальськийдоговір.

Ратифікованіміжнароднідоговори інодівимагаютьвнесення зміну діюче законодавство.Тому при розглядітаких договорівпарламентиперш за всеаналізуютьїх на відповідністьконституціїі діючомузаконодавству.При невідповідностіконституційнимнормам договірне може бутиратифікованим,що й мало місцепри розглядіВерсальськогодоговору СенатомКонгресу США.

Більшістьпарламентівстворює комітетиз закордоннихсправ, а в країнахз двопалатнимипарламентамитакі комітетистворюютьсяздебільшогокожною з палат.Ці комітетиможуть провадитирозслідуванняміжнароднихі відомчихпроблем, а такожвикликатиміністрів іпідлеглих їмпосадових осібдля свідчень.

Більшістьконституційкраїн розвинутоїдемократіїнадають урядовіправо оголошуватинадзвичайнийстан. В умовахнадзвичайногостану урядповинен матиможливостідіяти швидкобез узгодженнясвоїх дій зпарламентом.В деяких країнах,наприклад,Австрії, Мальті,Мексиці і СполученихШтатах Америки,право оголошувативійну належитьтільки законодавчомуорганові. Однакце положенняв деяких звищезазначенихкраїн можнапроцедурнеобійти. Так,США вели корейськуі в'єтнамськувійни без їхоголошенняКонгресом.Внаслідок цьогов 1973році Конгресприйняв Законпро військовіповноваження,який надавКонгресу більшихможливостейв сфері контролюза відправленнямвійськ за кордон.

ВерховнаРада Українив областізовнішньополітичнихвідносин маєнаступніповноваження:

• визначеннязасад зовнішньоїполітики;

• наданнязгоди на обов'язковістьміжнароднихдоговорів;

• денонсаціяміжнароднихдоговорів;

• прийняттязаконів прозовнішньополітичнуі зовнішньоекономічнудіяльність;

• оглошенняза поданнямПрезидентастану війниі укладаннямиру;

• схваленнярішення Президентапро використанняЗбройних СилУкраїни таінших формуваньу разі агресіїпроти України;

• схваленнярішення пронадання військовоїдопомоги іншимдержавам;

• про направленняпідрозділівЗбройних силдо інших держав;

• про допускпідрозділівінших державна територіюУкраїни;

Основа зовнішніхполітико-правовихвідносин Українизакладенау Деклараціїпро державнийсуверенітетУкраїни, якоюпроголошенорівноправністьу зовнішніхзносинах інамір статинейтральноюпозаблоковоюдержавою, якабезпосередньобере участьу загальноєвропейськомупроцесі ієвропейськихструктурахта визнає пріоритетзагальноприйнятихнорм міжнародногоправа.

Відповіднодо Деклараціїпро державнийсуверенітетВерховна Радаприйняла Постанову"Про реалізаціюДеклараціїпро державнийсуверенітету сфері зовнішніхзносин" і зобов'язалаКабінет міністрівпередбачитив Державномубюджеті статтювидатків назов-

нішньополітичнудіяльність,розробити йподати на розглядВерховноїРади проектизаконів, щомають регулюватизовнішньополітичніта зовнішньоекономічнівідносини зіншими державами,а також створитисистему підготовкикадрів дляорганів зовнішніхзносин.

З часу здобуттянезалежностіУкраїни ВерховнаРада прийняланизку законіву сфері зовнішньополітичноїі зовнішньоекономічноїдіяльності:

• Про зовнішньоекономічнудіяльність(16.04.1991р.);

• Про захистіноземнихінвестиційв Україні(10.09.1991 р.);

• Про діюміжнароднихдоговорів натериторіїУкраїни (10.12.1991р.);

• Про внесеннязмін до законуУкраїни "Проіноземні інвестиції"(14.10 1992р.);

• Про міжнароднідоговори України(22.12.1993 р.);

• Про режиміноземногоінвестування(10.03.1996 р.);

• Про вступУкраїни доМіжнародноговалютного фонду(03.06.1992р.);

• Про вступУкраїни доМіжнародногобанку реконструкціїта розвитку(03.06.1992 р.);

• Про вступУкраїни доМіжнародноїфінансовоїкорпорації(03.06.1992р.);

• Про вступУкраїни доМіжнародноїасоціаціїрозвитку табагатосторонньогоагенства погарантіяхінвестицій(03.06.1992р.);

• Про міжнароднийкомерційнийарбітраж(24.02.1994 р.).

Укладеніі ратифікованіВерховною Радоюміжнароднідоговористановлятьневід'ємнучастину законодавстваУкраїни.

ВерховнаРада Україниприєдналасядо 6міжнароднихконвенцій зпитань боротьбизі злочинністю,до конвенційі договорівз проблем екології.Верховна РадаУкраїни прийнялазакони проприєднаннядо Договорупро нерозповсюдженняядерної зброївід 1липня1968 року,Віденськоїконвенції процивільнувідповідальністьза ядерну шкоду,Генеральноїугоди про привілеїта імунітетРади Європи1949 року.

ВерховнаРада Україниплідно співпрацюєз міжнароднимиорганізаціями,такими як ОрганізаціяОб'єднанихНацій, РадаЄвропи, Організацієюз безпеки таспівробітництвав Європі (ОБСЄ),ПарламентськоюАсамблеєюЧорноморськогоекономічногоспівробітництва(ПАЧЕС), МіжпарламентськоюАсамблеєю країнСпівдружностіНезалежнихДержав (МПА)тощо.

Виконуючироботу у відповіднихкомітетахВерховної РадиУкраїни, народнідепутати маютьможливістьбрати участьу роботі міжнароднихпарламентськихасоціацій. Ціасоціаціїорганізуютьконференції,семінари, провадятьінші види діяльності,під час якихпарламентарікраїн-членівцієї оргнанізаціїотримуютьнагоду зустрічатисязі своїми колегами,знайомитисяз проблемамиодне одногой обговорюватипитання, щостановлятьспільний інтерес.Такі зустрічіможуть впливатина рішення, щоприймаютьсяВерховноюРадою.

РОЗДІЛII. ПАРЛАМЕНТИУ СИСТЕМІ ОРГАНІВДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

2.1.ПРАВОВІ ОСНОВИДІЯЛЬНОСТІПАРЛАМЕНТІВ2.1.1. Законодавчіакти, що регулюютьдіяльністьпарламентів

Парламентиє структурноскладнимиустановами,що зумовленонеобхідністюорганізаціїїх ефективноїроботи. Закониі постановив них приймаються,як правило,більшістю абоконституційноюбільшістюголосів післяобговоренняпитання. Завідсутностічітко встановленихправил за такихумов дискусіїз певних спірнихпитань ніколине привели бдо позитивногорезультату.Тому правилароботи парламентівобумовлюютьсяКонституцією,регламентом,окремимизаконодавчимиактами, чи навітьтрадиціями.

Конституціявизначає порядокформуванняпарламенту,його структуру,порядок роботи,повноваження,а також праваі обов'язкидепутатів.

Регламент- це збірникпроцедурнихправил роботипарламентупри вирішеннірізних питань:відкриттяпершої і наступнихсесій, виборикерівництва,формуваннякомітетів,слідчих і контрольнихкомісій, формуванняорганів виконавчоїі судової влади,розгляд законопроектів,розгляд бюджету,розгляд звітууряду, прийняттярішень, постановта інших законодавчихактів, здійсненняконтрольнихфункцій тощо.

Протеі в цьому випадкує винятки. ПарламентВеликої Британіїпрацює в умовахвідсутностіписаної конституції.Порядок йогороботи визначаєтьсязвичайнимизаконами, деякіправила знаходятьсяв конституційнихугодах, а єдиногодокументу- регламенту- не існує.

Основнимджерелом процедурПалати громадє постійніправила. ВониприймаютьсяПалатою і можутьбути відміненіу будь-якийчас. Крім постійнихправил приймаютьсятакож сесійніправила, якідіють під часроботи сесії.У зв'язку зприйняттямпевного законуПалата можеприйняти тимчасовеправило асіНос. Закон пропарламент1949 року встановивправила розглядуфінансовихзаконопроектіві актів делегованогозаконодавства.

103Депутатипарламентукористуютьсязбірникомправил парламентськоїпроцедури"Трактат ЕрскінаМея про право,діяльністьі звичаї парламенту".Цей трактатбуло виданов XIX століттіі він витримав20 видань.

Навідміну відВеликої Британіїв Австрії порядокроботи НаціональноїРади визначаєтьсярегламентом,що є федеральнимзаконом іприймаєтьсяконституційноюбільшістю у2/3 депутатівПалати. Задотриманнямрегламентуслідкує 5секретарів-депутатіві три депутати,які обираютьсядля наглядуза дотриманнямрегламенту.

ВІталії основидіяльностіпарламентувиписані вКонституції,де сформульованіосновні принципидіяльностіобох палат.Стаття 64Конституціїпроголошує:"Кожна Палатаприймає свійрегламентабсолютноюбільшістюголосів своїхчленів". Такимчином, регламентне є законом,але приймаєтьсяяк спеціальнийзакон з додержаннямвідповіднихнорм Конституції.Кожна палатамає свій регламент,хоча основніїх положеннязагалом співпадають.

УПортугаліїдіяльністьоднопалатногопарламенту,Асамблеї Республіки,також регламентуєтьсяКонституцією,але крім тогоще й Органічнимзаконом проАсамблею Республіки,РегламентомАсамблеїРеспублікиі законом простатус депутата.

ПарламентФінляндії маєназву Едускунта.Його діяльністьрегулюєтьсяАктом про Едускунту1928 року.

ПарламентФранції є двопалатнимі складаєтьсяз Національнихзборів і Сенату.Його діяльністьвизначаєтьсяКонституцією,Ордонансом№ 58 - 1100 від 17листопада1958 року продіяльністьпалат парламентуі регламентамиНаціональнихзборів і Сенату,а також Генеральнимиінструкціями,які приймаютьБюро кожноїз палат.

Порядокроботи ВерховноїРади Українирегулюється:

• КонституцієюУкраїни (Статтірозділу IV);

•діючим РегламентомВерховної РадиУкраїни;

• законом "Пропостійні комісіїВерховної РадиУкраїни";

• законом "Простатус народногодепутата України";

• законом "Проповедінкународногодепутата України(деклараціяпро доходи)";

• законом "Пропопередженнякорупції".

КонституціяУкраїни визначаєосновні моментиорганізаціїроботи ВерховноїРади України,підкреслюючи,що "порядокроботи ВерховноїРади УкраїнивстановлюєтьсяКонституцієюУкраїни тазаконом "ПроРегламентВерховної РадиУкраїни".Конституціявизначає, коливідкриваютьсячергові (першийвівторок лютогоі вересня) іпозачерговісесії ("скликаютьсяГоловою ВерховноїРади на вимогуне менше третининародних депутатівУкраїни відконституційногоскладу ВерховноїРади Україниабо на вимогуПрезидентаУкраїни"), колипроводитьсязакрите засідання(за рішеннямбільшості відконституційногоскладу ВерховноїРади України).Конституціявизначає праваі обов'язкидепутатівВерховної Ради,Голови ВерховноїРади, встановлюєпорядок організаціїкомітетів,спеціальнихі слідчих комісій,порядок законодавчоїроботи, порядокприйняттябюджету і порядокконтролю завикористаннямкоштів Державногобюджету.

Регламентє одним ізнайважливішихактів, що регулюютьроботу ВерховноїРади. Він, відповіднодо вимог статті82 КонституціїУкраїни, повиненбути законом.Це дуже серйознавимога. Аджерегламент єокремим закономабо складовоючастиною законупро парламентлише у кількохкраїнах: Австрії,Естонії, Латвії,Литві, Молдові,Словенії, Фінляндії,Чехії та Швеції.В більшостіж країн регламентє внутрішнімдокументомпарламенту,а не діючимзаконом. Очевидно,що розробникиКонституціїУкраїни, враховуючипопереднійдосвід роботиВерховної Ради,намагалисяпосилити основнімоменти внутрішньоїорганізаціїїї роботи івпорядкуватиосновні моментиїї взаємодіїз структурамивиконавчоївлади, коливиписувалицю вимогу.

ПрийняттяРегламентуяк закону наділяєйого великоюсилою, але зменшуєавтономіюпарламенту.Це чітко видноіз статей Ордонансу№ 58 - 1100 про діяльністьпалат парламенту,прийнятогоурядом Франціїу 1958 році.

Узв'язку з вищенаведеним,очевидно, щонорми закону"Про регламентВерховної РадиУкраїни", щов даний часзнаходитьсяв стадії розробки,не повинні бутизанадто деталізованими.

ДіючийрегламентВерховної РадиУкраїни є доситьоб'ємним документом(194 сторінки).Сутність цьогодокументувизначає стаття1.0.2:

"РегламентВерховної РадиУкраїни маєсилу закону,який встановлюєпорядок скликанняі проведеннясесій ВерховноїРади України,її засідань,формуванняорганів державноївлади, визначаєзаконодавчупроцедуру,порядок здійсненняконтрольноїдіяльності,процедуруокремих видівдіяльностіВерховної Ради,її органів іорганізацій,народних депутатів,посадових осібта інші процедури,а також функціїорганів ВерховноїРади Українита її посадовихосіб, які випливаютьз їх повноважень,встановленихКонституцієюУкраїни."

КерівництвоВерховної Радиі депутатиповинні діятиу строгійвідповідностіз регламентом.У деяких країнах,наприклад, уКонгресі СШАзапровадженаспеціальнаслужба парламентарія,в обов'язкиякої входитьконтроль задотриманнямрегламентута запобіганняйого порушенняз боку спікераПалати. В Австріїпарламентобирає трьохдепутатів длянагляду задотриманнямРегламенту.

Закон"Про постійнікомісії ВерховноїРади України"є третім зазначеннямдокументом,який унормовуєдіяльністьВерховноїРади України(прийнято рішенняпро прийняттянового закону"Про комітетиі комісії ВерховноїРади України"і постійнікомісії перейменованоу комітети, аленовий законпоки що не прийнято).Цей закон посуті унормовуєдіяльністьробочих органівВерховної Ради.Відповіднодо нього всінародні депутатирозподіляютьсяпо комітетах,які опікуютьсязаконодавствому певній сферідержавотворенняі суспільногожиття. Депутатиподають заявипро бажанняпрацювати упевному комітетіза власнимвибором абоза рекомендацієюфракцій. Мінімальнаі максимальнакількістьдепутатів укомітетахобмежена, томурішення прочленство депутатіву певних комітетахприймає ВерховнаРада.

Утвореннякомітетіввносить допевної міридезорганізуючийструмінь уперіод організаціїкерівногоскладу парламенту.Справа в тому,що переліккомітетів іїх юрисдикціяне визначеніні Конституцієюні регламентом,тому кожнескликанняВерховна Радапочинає з того,що визначає,які комітетидоцільно утворитиі які функціїїм надати. Безсумніву, задляефективнішоїроботи слідбуло б визначитирегламентомперелік таюрисдикціюкомітетів.Важливе значеннямає і те, що призбереженнікомітетів уновому скликанніВерховної Радипри них залишаютьсяпрацюватифахівці секретаріату,які вже набулипевного досвідуроботи.

Однак,варто зазначити,що аргументина користьвстановленняпереліку комітетіві їх юрисдикціїу регламентіне є беззаперечними.З часом пріоритетидержавноїполітики можутьзмінюватися,а отже і комітетиповинні отримувативідповіднуюрисдикцію.Так, палатиКонгресу СШАкожного скликанняпереглядаютьрегламент своєїроботи і можутьзмінюватикількість іюрисдикціюкомітетів.Мабуть перелікі юрисдикціюкомітетів вартовизначити,надавши правоновообранійВерховній Радівносити певнізміни.

Закон"Про статуснародногодепутата України"є також важливиму сфері унормуваннядіяльностіВерховної Ради.Він вимагає,щоб народнийдепутат не вівніякої діяльності,окрім депутатської,і постійнопідвищувавсвою кваліфікацію.Проте ця вимогазакону дужечасто депутатамиігнорується.Особливо цемає місце тоді,коли народногодепутата призначаютьна посаду уструктуривиконавчоївлади.

Цяпроблема виникаєтакож завждиз обраннямнового парламенту.Новообранідепутати неможуть себеуявити безсвоїх попередніхобов'язків.Особливо цестосуєтьсяуспішних бізнесменів,що стали депутатами.Природно, щовони не можутьзалишити заняттясвоїм бізнесом,їх продовжуєцікавити накопиченнякапіталу.

Важливоюнормою закону"Про статуснародногодепутата України"була недоторканністьнародних депутатівУкраїни. Практичнобудь-яке порушеннягромадськогопорядку народнимдепутатомзалишалосябез покарання.ПроблеманедоторканностінароднихдепутатівУкраїни постійнодискутуваласяу пресі, а такожнароднимидепутатамиу ВерховнійРаді України.Це викликалопостійні збуренняу ВерховнійРаді і впливалона її імідж.16 квітня

2000року на Всеукраїнськомуреферендумібуло проголосованоза відмінудепутатськоїнедоторканності.

2.1.2.Деякі проблемиурегулюваннядіяльностіВерховної РадиУкраїни

Вищенаведеніакти, якимирегулюєтьсяпорядок роботиВерховноїРади, вимагаютьвнесення зміну зв'язку зприйняттямКонституціїУкраїни у1996 році. Наприклад,міжпартійністосунки уВерховнійРаді не відповідаютьнормам, закріпленихрегламентом.Закон "Пропостійні комісіїВерховної Ради"не встановлюєграничноїкількостікомітетів іїх можливуюрисдикцію.Закони щододеклараціїпро доходи іпопередженнякорупції єдекларативнимиі не змушуютьнародногодепутата чидержавногослужбовцявказуватиджерело задекларованихкоштів чи вказувативідповідністьсплати податків.

Дляпроведенняпостійногодіалогу міжзаконодавчоюі виконавчоюгілками владирегламентВерховної Радипередбачаєзвітуваннячиновниківна пленарнихзасіданнях,слухання укомітетах іписьмові відповідіна запити народнихдепутатів.Зважаючи наусталені нормиі процедури,існуючий діалогвлад не можнавважати ефективним.Можна назватикілька проблем,які варто булоб унормуватидля плідноїроботи ВерховноїРади України,базуючись надосвіді роботипарламентівсвіту:

• ввести "годинуусних запитаньі відповідей"членів уряду;

• запровадитиефективнусистему слуханьу комітетах(ця робота вжепочинає розгортатисяза допомогиПрограми сприянняпарламентуУкраїни таінших неурядовихі громадськихорганізацій);

• визначити рольфракцій узаконодавчомупроцесі;

• надати більшеповноваженьі ресурсів длярозбудовидослідницькоїслужби;

"Годиназапитань івідповідей"членів урядує ефективнимзасобом проведеннядіалогу міжгілками влади,яка з успіхомвикористовуєтьсяу багатьохпарламентах.Наприклад, упарламентіВеликої Британіїміністри щоденнопротягом однієїгодини відповідаютьна запитаннядепутатів. ЗаКонституцієюФранції кожнапалата Парламентупроводить однезасідання втиждень длязапитань івідповідейуряду. Регламентпередбачаєдві норми уснихзапитань- без дебатіві з дебатами.

Насьогодні вВерховній Радіунормованимспілкуваннямдепутатівз урядовимичиновникамиє тільки спілкуванняна "Дні УрядуУкраїни", яке,на жаль, відбуваєтьсяодин раз намісяць і у формірозлогих доповідей,а не діалогу.

Проведенняслухань у комітетахзабезпечуєне тількиефективністьзаконотворення,а й виконанняконтрольнихфункцій парламенту.Комітети парламентуопікуютьсяпроблемамипевних напрямківі часто їх юрисдикціяспівпадає зюрисдикцієюпевних міністерств,з якими комітетиповинні вестипостійнийдіалог і контролюватиїх діяльністьу межах своїхповноважень.

Відповіднодо процедурипроведенняслухань у комітетахпредставникивиконавчоївлади відповідаютьна будь-якіпитання стосовносвоєї службовоїдіяльностіі надають депутатамнеобхідніматеріалиі документи.Слухання укомітетахвідбуваютьсяу присутностізапрошенихпредставниківнаукових ігромадськихорганізацій,установ, підприємств,органів місцевогосамоврядуванняі засобів масовоїінформації.Все це створюєчітку системувзаємодії владі робить сутьїї діяльностізрозумілоюдля широкогокола громадськості.

Нажаль, сьогодніслухання укомітетахВерховної РадиУкраїни проводятьсябез визначеноїсистеми, а їхпроцедура неє напрацьованою,тому ефективністьцього заходуне дуже висока.Необхідноформалізуватипроцедуру інаполегливовпроваджуватиїї у практикуроботи комітетів.Прес-службапарламентуповинна постійноопікуватисятим, щоб громадськістьзнала про питання,які будутьрозглядатисяу комітетахі на слуханняхзадля того, щобїї представникимогли взятиучасть.

Щобнорми регламентущодо слуханьстали дійовими,слід, очевидно,передбачитисанкції допосадових осібвиконавчоївлади за неявкудо комітетуна слухання,а також за ненаданнянеобхідноїінформаціїі документівна вимогукомітету.Фракціїу парламентівідіграютьвизначальнуроль в організаціїроботи і виборікерівництвавсіх його ланок.Вони поряд зкомітетамиберуть участьу законотворчійроботі, маютьпевні можливостівпливати назаконотворчудіяльністьчерез своїхчленів, яківходять у комітетиза квотамипропорційногопредставництвафракцій. Прикладомефективноїдіяльностіфракцій у парламентіє діяльністьфракцій у БундестазіНімеччини.

Фракціїу ВерховнійРаді відіграютьважливу рольу сфері організаціїкерівних органівВерховної Ради,формуваннікомітетів,контрольнихі слідчих комісій.

Дослідницькаслужба маєособливо важливезначення дляроботи парламенту.Вона забезпечуєдепутатівнеобхіднимидовідковимиі аналітичнимиматеріалами,без яких діяльністьдепутатів неможе бути ефективною,тому що законотворчістьпарламентустосуєтьсявсіх сфер діяльностілюдини, а кожнийдепутат можебути фахівцемлише у своїйвузькій ділянці.

Прикладомефективноїдослідницькоїслужби парламентує дослідницькаслужба КонгресуСІЛА. Вона єпідрозділомБібліотекиКонгресу, маєчисельнийпрофесійнийапарат і безпосередньообслуговуєКонгрес. Доцієї служби,яка допомагаєКонгресові,приєднаніще три організації:

•Бюджетна службаКонгресу, яканадає йомуінформацію,пов'язану збюджетом, витратамита їх ефективністю.

• Служба загальногообліку. ВонадопомагаєКонгресовіу питанняхнагляду і координаціїдіяльностіУряду, проводитьнезалежніаудиторськіперевірки,дослідженнята оцінкуфедеральнихпрограм.

• Служба технологічнихдосліджень.Ця Служба готуєдля Конгресуматеріали зпитань запровадженнянових технологій.

Удослідницькихслужбах Конгресупрацює понад6000 працівників.Вони відповідаютьщороку на близько500000 запитів відКонгресменів,комітетів іпрацівниківапарату. Відповідінадаються уформі доповідей,бюлетенів,бібліографій,інформаційнихповідомлень,семінарів,аудіо- та відеозаписів,консультаційтелефоном тощо.

110

Потужноїдослідницькоїслужби у ВерховнійРаді не існує.Парламентськабібліотекане має кадрівдля виконанняаналітичнихдослідженьдля депутатів.Бюджетноїслужби у ВерховнійРаді немає, якнемає і службидля проведенняаудиторськихперевіроквиконанняурядових програм.

Дляефективноїроботи парламентунеобхіднатакож чіткайого структуризація.При цьомуструктуризаціяу вигляді простогоподілу парламентуна фракціїнічого не вирішує.Жодна фракціябез згоди іншихфракцій неможе "проштовхнути"своє рішення.Щоб проводитицілеспрямованувласну політикуфракції парламентуповинні об'єднатисяу парламентськубільшість іопозицію звизначенимиобов'язкамиі правами.

Чіткоі ефективноця проблемавирішуєтьсяу країнах здвопартійноюсистемою (США,Велика Британія).Партія, щоперемоглана виборах,утворює парламентськубільшість, апереможенапартія утворюєпарламентськуопозицію. Більшістьотримує великіправа у формуваннікерівних органівпарламентуі бере на себевідповідальністьза втіленняпевної політики.Вона може формуватиуряд (Великобританія)або даватизгоду на призначеннячленів уряду(СполученіШтати Америки).

Утворенняпарламентськоїбільшості українах збагатопартій-ноюсистемою єсправою набагатоскладнішою.Як прикладможна навестиформуваннябільшості вЕдускунтіФінляндії. Тампарламентськубільшістьпротягом багатьохроків складаєДемократичнийсоюз народуФінляндії, доякого входитьКомпартія,Соціал-де-мократичнапартія. Партіяцентру, Шведськанародна партія.Ліберальнанародна партіяі Національнакоаліційнапартія. Вониформуютькоаліційнийуряд, який ідеу відставкупри розвалібільшості, щовикликає розпускпарламентупрезидентом.

Фракціїменшості формуютьопозицію, якамає всі необхідніправа дляоприлюдненнясвоєї точкизору з будь-якихпитань, щорозглядаютьсяпарламентом,проголошуєзаяви з певнихполітичнихчи соціально-економічнихнапрямків іможе пропонуватипарламентупроголосуватиза відповіднурезолюцію.Опозиція небере участіу формуванніуряду.

УВерховній РадіУкраїни 3скликанняфракції, відповіднодо пропорційногопредставництва,сформуваликерівні органи.Розподіл фракційна парламентськубільшість іменшість невідбувся. Длятакого об'єднанняне було об'єктивнихпричин, томущо за КонституцієюВерховна Радане формує Кабінетміністрів, вінформуєтьсяпрезидентом.За цих умов всічні 2000 рокуутвориласяпарламентськабільшість, щопідтрималапрограму уряду.Після свогоствореннябільшістьзайняла керівніпосади ВерховноїРади.

2.2.ОСНОВНІ ФУНКЦІЇПАРЛАМЕНТІВ2.2.1. Законодавчіфункції парламенту.

Законодавчийпроцес у різнихкраїнах маєсуттєві відмінності,які обумовленів першу чергуполітичноюсистемою,традиціями,правовою культурою,та економічноюситуацією вкраїні. Протезаконотворчіпроцедуриу різних парламентахмають багатоспільного. Їхпотрібно вивчатиі використовуватидля удосконаленняроботи власногопарламенту.

112

ми.Якщо глававиконавчоївлади має правонакладативето, то парламентпри використанніним цього праваповинен ще йздолати цевето, як правило,проголосувавшидвома третинамиголосів. Альтернативнимваріантом єзгода з главоюдержави.

Поданнязаконопроектівдо парламентує простоюпроцедурою.Вони без обговоренняпередаютьсяна розгляд укомітети.Керівництвопарламенту,як правило,визначає комітет,якому дає дорученняпідготуватизаконопроектдля розглядуу парламенті(палаті). Комітетпісля аналізузаконопроектуможе його відхилитиабо доповістиу парламенті(палаті).

Комітет,якому дорученопідготуватизаконопроект,узгоджує поправкиі зауваженняінших комітетіві депутатіві готує єдинийтекст законопроекту,що затверджуєтьсябільшістю йогочленів. Головаабо один з членівкомітету презентуєзаконопроекту парламенті(палаті). У такихпарламентахяк шведськийРіксдаг чиКонгрес СШАбільшістьподаних законопроектівкомітетаминавіть нерозглядається,тому що тутдепутати маютьнеобмеженеправо вноситивласні законопроекти.Наприклад,конгресменамиСША за дворічнийперіод подаєтьсяблизько20000 законопроектів.

ВУкраїні ВерховнаРада може прийматизакони з будь-якихпитань за виняткомтих, що приймаютьсявсеукраїнськимреферендумом(наприклад,зміна територіїУкраїни). Виключнозаконами Українивизначаютьсянаступні питання(стаття 92):

•Права і свободилюдини і громадянина;

• Набуття громадянства,статус іноземціві осіб безгромадянства;

•Права коріннихнародів інаціональнихменшин;

• Порядок застосуваннямов;

• Порядок використанняприроднихресурсів,континентальногошельфу, космічногопростору,транспорту,зв'язку;

• Основи соціальногозахисту;

• Засади зовнішніхзносин, митноїсправи;

• Засади утворенняі діяльностіполітичнихпартій;

• Організаціяі діяльністьорганів виконавчоївлади;

• Територіальнийустрій України;

• Засади місцевогосамоврядування;

• Основи національноїбезпеки, організаціяЗбройних СилУкраїни;

•Правовий режимдержавногокордону, воєнногоі надзвичайногостану;

• Організаціяі порядок проведеннявиборів іреферендумів;

• Організаціяі порядок діяльностіВерховної РадиУкраїни, статуснародних депутатівУкраїни.

• Законами Українивстановлюються:

•Державнийбюджет і бюджетнаситема України,ситема оподаткування,податки і збори,статус національноївалюти таіноземнихвалют, порядокутворення іпогашеннядержавноговнутрішньогоі зовнішньогоборгу;

• Порядок направленняпідрозділівЗбройних СилУкраїни доінших держав,порядок допускута умови перебуванняпідрозділівзбройних силінших державна територіїУкраїни;

114

Порядоквстановленнядержавнихстандартів;

Порядоквстановленняі захисту державнихсимволів;

Державнінагороди, військовізвання, дипломатичніранги;

Державнісвята;

Порядокутворення іфункціонуваннявільних таінших спеціальнихзон.

Пріоритетноюзаконодавчоюфункцією ВерховноїРади є внесеннязмін до КонституціїУкраїни. Законопроектпро внесеннязмін до Конституціїможе бути внесенийПрезидентомУкраїни абоне менш як третиноюконституційногоскладу депутатівВерховноїРади. Законопроектпро зміни доКонституціїприймаєтьсяна сесії більшістюголосів, а потімна наступнійсесії -конституційноюбільшістю.

Внесеннязмін до розділівІ, III, XIII КонституціїУкраїни, щостосуютьсяоснов конституційноголаду, подаєтьсяПрезидентомабо не менш якдвома третинаминародних депутатіввід конституційногоскладу ВерховноїРади, і повиненбути затвердженимВсеукраїнськимреферендумом,який призначаєПрезидентУкраїни.

2.2.2.Контрольніфункції парламенту

Порядз законодавчими,контрольніфункції є важливоюсферою діяльностіпарламенту.В парламентахрізних країнконтрольніповноваженняможуть бутинадзвичайнорізноманітними.Це залежитьвід ролі, якувідіграє парламентпевної країниу системідержавногоуправління.

Длявиконанняконтрольнихфункцій парламентповинен матидоступ до необхіднихджерел інформації.Конституціяі закони країниповинні надаватипарламентуі його комітетамповноваження,що зобов'язуютьоргани виконавчоївлади, організаціїі приватнихосіб надаватиінформаціюна запит парламентарів.

115

ламентом,можливістьвиклику державнихчиновниківдо комітетівчи парламентудля наданнясвідчень зтого чи іншогопитання, депутатськийзапит, годиназапитань івідповідей,день уряду,можливістьстворенняспеціальнихконтрольнихорганів, щорічнийзвіт уряду,звіти урядупро виконанняокремих програмз різноманітнихнапрямківдіяльності,можливістьведення депутатськихрозслідуваньтощо. Правакомітетівпроводитирозслідуваннямають особливувагу для міжвладногобалансу в питаннях,що стосуютьсямарнотратства,шахрайствачи зловживанняслужбовимстановищемокремих представниківвиконавчоївлади.

Органивиконавчоївлади, як правило,не зацікавленіу наданні повноїінформаціїпарламенту.Тому, скажімо,в комітетахКонгресу СШАвсе частішевикористовуютьсяписьмові свідченняурядовців підприсягою. Цезначно прискорюєпроцес розслідувань.

Законикраїни такожповинні передбачатинорми відповідальностісвідків завідмову надатиінформаціюабо за наданнянеправдивоїінформації.У багатьохкраїнах такінорми відсутні.Дуже добре цяпроцедуравідпрацьованау США. Там свідокза наданнянеправдивоїінформаціїможе бутипритягнутийдо відповідальностіза неповагудо невід'ємногоправа Конгресуна отриманняінформації.Згідно зівстановленоюпроцедуроюособа, що надаланеправдивісвідченняприводитьсяпарламентськимприставом доПалати представниківчи Сенату, якірозглядаютьйого справу,після чогойого можутьув'язнити ув'язниці Капітолію.Там він можеутримуватисяпротягом всьоготерміну повноваженьКонгресу покине погодитьсявиконати поставленівимоги.

116

Окрімпроцедурипритягненнядо відповідальностіна основіневід'ємногоправа Конгресув США такожзапровадженопроцедурупритягненнядо відповідальностіза злочиннунеповагу наоснові закону.Відповіднодо цієї процедуриособа, яку викликанодля наданнясвідчень чидокументівПалаті представниківчи Сенату, іяка цього незробила вважаєтьсявинною і караєтьсяштрафом у1000 доларів абоув'язненнямна термін доодного року.

УСША практикуєтьсятакож правопритягненнядо відповідальностіза неповагу,що не є образоюгідності. Цюпроцедурузастосовуєлише Сенат.Він звертаєтьсяу федеральнийокружний суд,який має видатинаказ щодоособи, котравідмовляєтьсяпідкоритисявикликові доСенату. Ця процедуране передбачаєкримінальногопереслідуваннявідповідноїособи.

ВУкраїні найбільшважливі контрольнісанкції ВерховнаРада можезастосуватидо Кабінетуміністрів. Цеправо передбаченестаттею87 КонституціїУкраїни. Згідноз цим ВерховнаРада за пропозицієюне менш як однієїтретини народнихдепутатів можеприйняти резолюціюнедовіри Кабінетуміністрівбільшістюконституційногоскладу. Ця процедураможе бутизастосованапарламентомне раніше ніжчерез рік післясхваленняВерховноюРадою програмидіяльностіКабінету міністрів.

Контрольза діяльністюКабінету міністрівздійснюєтьсячерез заслуховуваннязвітів Кабінетуміністрів надні уряду чипід час парламентськихслухань з тогочи іншого питання.Контроль задодержаннямконституційнихправ і свободлюдини і громадяниназдійснюєтьсяВерховноюРадою черезУповноваженогоВерховноїРади України.Контрольбюджетно-фінансовоїдіяльностідержавнихустанов здійснюєтьсяВерховноюРадою черезРахунковупалату.

ВерховнаРада Українитакож здійснюєконтроль задіяльністюпрокуратури.Для контролюз окремих питаньвона можестворюватитимчасовіспеціальніі тимчасовіслідчі комісії.

Контрольніфункції ВерховноїРади унормованіне тількиКонституцією,а й регламентомта законом"Про постійнікомісії ВерховноїРади України".

117

Установчіфункції парламенту

Вкраїнах розвинутоїдемократіїзаконодавча,виконавча ісудова гілкивлади є незалежними.Проте ця незалежністьне є повноюхоч би тому,що влади не єнезалежнимиу призначеннісвоїх посадовихосіб. Парламенти,як і глави держав,беруть участьу призначенніпосадових осібвиконавчоївлади і суддів.Ця процедурає важливимелементомсистеми стримуваньі противаг, щовстановлюєтьсяв державі длязабезпеченнянеможливостіконцентраціївлади якоюсьз трьох незалежнихгілок.

Рольпарламентуу призначенніпосадових осібвиконавчоївлади відрізняєтьсязалежно відтого, який державнийустрій існуєв країні -парламентськачи президентськареспубліка.Загалом, впарламентськихсистемахпрем'єр-міністрі кабінет можутьу будь-якиймомент бутивідправленіу відставкубільшістюголосів членівпарламенту.Там зазвичайголови урядуповинні заручитисяналежною підтримкоюз боку парламентуі політичнихпартій ще досвого призначення.Фактично цедає можливістьчленам парламентуі особливопредставникампартій більшостіотримуватиістотний впливна наступнірішення прем'єр-міністрана своїй посаді.

Впрезидентськихсистемах головавиконавчоївлади обираєтьсяна основі загальноговиборчогоправа, перебуваєна посаді протягомвизначеноготерміну, маєможливістьбути незалежниму своїх діях,тому для балансуміжвладнихвідносин дужеважливо, щобпарламентмав певні важелівпливу на посадовихосіб виконавчоївлади, якихпризначаєпрезидент.

ВПівденнійАмериці устрійбільшостікраїн базуєтьсяна президентськійсистемі, а процесзатвердженняпарламентомкандидатурна урядовіпосади як засібпарламентськогоконтролю частовідсутній.Така системавстановлюваласьтам на протязідовгого часуза домінуваннявиконавчоївлади, що частоспиралася напотужну підтримкуармійськихформувань.Таким чином,президентине відчувалипотреби дослухатисядо думки законодавчихорганів.

Узмішанихпрезидентсько-парламентськихсистемах механізмипарламентськогоконтролю надпризначенняпосадових осібвиконавчоївлади зазвичайобмеженийокремимиположеннями.Наприклад,в Німеччиніпарламентпризначаєвиконавчихосіб судовихорганів, першза все, КонституційногоСуду. Кандидатурина посади останньогопропонує Міністрюстиції, а їхзатвердженнявідбуваєтьсяв обох палатахпарламенту.Комісія з питаньвисуненнякандидатур,що допомагаєМіністровіюстиції упризначенніна суддівськіпосади судівзагальноїюрисдикції,також обираєтьсяпарламентом.

ВПеру Сенатпризначає абозатверджуєпризначеннясуддів Верховногосуду, Генеральногопрокурора.Уповноваженогоу справах банківі страхування,Генеральногоревізора зперевіркирахунків, атакож вищихофіцерівзбройних сил.Судді обираютьсяна спільнихзасіданняхобох палат.

ВМексиці Сенатсанкціонуєпризначенняміністрів,дипломатичнихпредставників,керівниківзбройних силі суддів Верховногосуду. СенатАргентини маєаналогічніповноваження.

УШвейцаріїобидві палатиспільно обираютьчленів Федеральноїради (кабінету),ЗО суддівФедеральноготрибуналу(Верховногосуду) і дев'ятьсуддів Федеральногосуду у справахстрахування.

ВПортугаліїЗбори республікиобирають десятьсуддів Конституційногосуду, а такожінших вищихсуддів, уповноваженогоз прав людини,голову Національноїради з питаньпланування,а також членіврізних державнихорганізацій.

кандидат заповнивдві детальніанкети (однудля виконавчоївлади, яку вивчаєвідомство зпитань урядовоїетики, другудля відповідногопрофільногокомітету Сенату).Анкети заторкуютьпрофесійні,фінансові таетичні моментибіографіїкандидата.Перевіркаподаних ванкетах відомостейздійснюєтьсяФедеральнимбюро розслідувань.Після цьоговідбуваютьсяслухання навідкритомузасіданні, якіпроводитьвідповіднийкомітет Сенату.

Слухання можутьбути дуже короткимиабо тривалимизалежно відступеню суперечливостікандидатурина урядовупосаду. Якщойдеться продуже суперечливікандидатури,слухання можутьрозтягуватисяна тижні і навітьмісяці. Фактичновони є парламентськимзасобом змуситипрезидентазняти кандидатуру.

В Україні ВерховнаРада має наступніустановчіфункції відповіднодо статті85 Конституції:

• надання згодина призначенняПрезидентомУкраїни прем'єр-міністраУкраїни;

• призначенняна посади тазвільненняз посад Головита інших членівРахунковоїпалати;

• призначенняна посаду тазвільненняз посади УповноваженогоВерховної РадиУкраїни з правлюдини;

120

• призначеннята звільненняполовини складуРади Національногобанку України;

• призначенняполовини складуНаціональноїради Україниз питань телебаченняі радіомовлення;

• надання згодина призначенняна посади тазвільненняз посад ПрезидентомУкраїни ГоловиАнтимонопольногокомітету України,Голови Фондудержавногомайна України,Голови Державногокомітету телебаченняі радіомовленняУкраїни;

• надання згодина призначенняПрезидентомУкраїни напосаду ГенеральногопрокурораУкраїни; висловленнянедовіриГенеральномупрокуроровіУкраїни, щомає наслідкомйого відставкуз посади;

• призначеннятретини складуКонституційногоСуду України;

• обрання суддівбезстрокове;

• призначенняна посаду тазвільненняз посади керівникаапарату ВерховноїРади України.

Важливоюдержавотворчоюфункцією ВерховноїРади є призначеннявиборів ПрезидентаУкраїни, якийобираєтьсягромадянамина основізагального,рівного і прямоговиборчогоправа шляхомтаємного голосуваннястроком нап'ять років.Верховна Радамає право такожусунути ПрезидентаУкраїни з постаз застосуваннямпроцедуриімпічментуу випадку вчиненняним державноїзради або іншогозлочину.

Відповіднодо статті92 КонституціїУкраїни ВерховнаРада може виключночерез закониунормовуватиструктуру ідіяльністьорганів виконавчоївлади, національноїбезпеки, суду,прокуратури,органів дізнанняі слідства,нотаріату,органів і установвиконанняпокарань,адвокатури,статистикита інформатики.

Верховна РадаУкраїни визначаєтериторіальнийустрій України,статус столиціУкраїни, спеціальнийстатус містУкраїни.

Верховна РадаУкраїни маєправо достроковоприпинитиповноваженняВерховної РадиАвтономноїРеспублікиКрим за висновкомКонституційногоСуду про порушеннянею КонституціїУкраїни абозаконів України.

Верховна РадаУкраїни затверджуєструктуру,чисельність,функції ЗбройнихСил України,Служби безпекиУкраїни іМіністерствавнутрішніхсправ України.

2.2.4. Бюджетне- фінансовіфункції парламенту

Складення ізатвердженнябюджету є копіткоюсправою, щопов'язана звирішеннямпитань раціональностірозподілубюджетнихкоштів закатегоріямивидатків таміж регіональнимибюджетами. Вумовах дефіцитуресурсів ірозмаїттяцілей політичнихдіячів, задіянихв процесі прийняттядержавногобюджету важкодосягти оптимальностірозподілугрошей міжвідомствами,установами,регіонамитощо.

2.2.5. Внутрішньополітичніфункції парламенту

Верховна РадаУкраїни маєв цій сферінаступніповноваження:

• затвердженняпереліку об'єктівправа державноївласності, щоне підлягаютьприватизації;

• визначенняправових засадвилученняоб'єктів праваприватноївласності;

2.2.6. Зовнішньополітичніфункції парламенту

Парламент можемати суттєвийвплив на веденняміжнароднихсправ країною.В обсяг йогоповноваженьвходить визначенняосновних засадзовнішньоїполітики. Однакпарламентинепридатнідля веденняповсякденноїроботи у сферіміжнароднихвідносин, дляцього відповідніповноваженнянадаютьсяспеціальнимдержавнимустановамвиконавчоїгілки влади(наприклад,Міністерствузакордоннихсправ).

негайної реакції.Міжнародніпереговори,як правило,потребуютьфахівців-дипломатіві конфіденційногообговорення.Парламент утакому режимідіяти не може.Проте він слідкуєза діями урядуна міжнароднійарені, можеобговорюватиполітику і діїуряду, і навітьініціюватисвої власнірозслідуванняз приводуміжнароднихпроблем.

До повноваженьпарламентівналежить такожратифікаціяміжнароднихдоговорів. Убільшостікраїн з двопалатнимипарламентамидоговоризатверджуютьсяна засіданняхнижньої палати.У Мексиці цеправо належитьСенатові, а вПеру договоризатверджуютьсяна спільнихзасіданняхобох палат. УШвейцаріїнайважливішіміжнароднідоговори повиннівиноситисяна референдумна виогу неменше 50000громадян. Іншіугоди або договориможуть виноситисьна референдумза рішеннямФедеральнихзборів. Питанняпро участь утаких організаціях,як ОрганізаціяОб'єднанихНацій (00Н), підлягаютьобов'язковомувирішеннючерез референдум.

годження своїхдій з парламентом.В деяких країнах,наприклад,Австрії, Мальті,Мексиці і СполученихШтатах Америки,право оголошувативійну належитьтільки законодавчомуорганові. Однакце положенняв деяких звищезазначенихкраїн можнапроцедурнеобійти. Так,США вели корейськуі в'єтнамськувійни без їхоголошенняКонгресом.Внаслідокцього в 1973році Конгресприйняв Законпро військовіповноваження,який надавКонгресу більшихможливостейв сфері контролюза відправленнямвійськ за кордон.

Верховна РадаУкраїни в областізовнішньополітичнихвідносин маєнаступніповноваження:

• визначеннязасад зовнішньоїполітики;

• надання згодина обов'язковістьміжнароднихдоговорів;

• денонсаціяміжнароднихдоговорів;

• прийняттязаконів прозовнішньополітичнуі зовнішньоекономічнудіяльність;

• оглошенняза поданнямПрезидентастану війниі укладаннямиру;

• схваленнярішення пронадання військовоїдопомоги іншимдержавам;

• про направленняпідрозділівЗбройних силдо інших держав;

• про допускпідрозділівінших державна територіюУкраїни;

• Про зовнішньоекономічнудіяльність(16.04.1991р.);

• Про захистіноземнихінвестиційв Україні(10.09.1991 р.);

• Про дію міжнароднихдоговорів натериторіїУкраїни (10.12.1991р.);

• Про внесеннязмін до законуУкраїни "Проіноземніінвестиції"(14.10 1992р.);

• Про міжнароднідоговори України(22.12.1993 р.);

• Про режиміноземногоінвестування(10.03.1996 р.);

• Про вступУкраїни доМіжнародноговалютногофонду (03.06.1992р.);

• Про вступУкраїни доМіжнародногобанку реконструкціїта розвитку(03.06.1992 р.);

• Про вступУкраїни доМіжнародноїфінансовоїкорпорації(03.06.1992р.);

• Про міжнароднийкомерційнийарбітраж(24.02.1994 р.).

Укладені іратифікованіВерховноюРадою міжнароднідоговористановлятьневід'ємнучастину законодавстваУкраїни.

Верховна РадаУкраїни приєдналасядо 6 міжнароднихконвенцій зпитань боротьбизі злочинністю,до конвенційі договорівз проблем екології.Верховна РадаУкраїни прийнялазакони проприєднаннядо Договорупро нерозповсюдженняядерної зброївід 1 липня1968 року, Віденськоїконвенції процивільнувідповідальністьза ядерну шкоду,Генеральноїугоди про привілеїта імунітетРади Європи1949 року.

126

Верховна РадаУкраїни плідноспівпрацюєз міжнароднимиорганізаціями,такими якОрганізаціяОб'єднанихНацій, РадаЄвропи, Організацієюз безпеки таспівробітництвав Європі (ОБСЄ),ПарламентськоюАсамблеєюЧорноморськогоекономічногоспівробітництва(ПАЧЕС), МіжпарламентськоюАсамблеєюкраїн СпівдружностіНезалежнихДержав (МПА)тощо.

Виконуючироботу у відповіднихкомітетахВерховної РадиУкраїни, народнідепутати маютьможливістьбрати участьу роботі міжнароднихпарламентськихасоціацій. Ціасоціаціїорганізуютьконференції,семінари, провадятьінші видидіяльності,під час якихпарламентарікраїн-членівцієї оргнанізаціїотримуютьнагоду зустрічатисязі своїми колегами,знайомитисяз проблемамиодне одногой обговорюватипитання, щостановлятьспільний інтерес.Такі зустрічіможуть впливатина рішення, щоприймаютьсяВерховноюРадою.

2.3. ВІДНОСИНИМІЖ ЗАКОНОДАВЧОЮІ ВИКОНАВЧОЮГІЛКАМИ ВЛАДИ

2.3.1. Парламентиу системі органівдержавноївлади країнрозвинутоїдемократії

Парламентивідіграютьвизначну рольу системі державногоуправління.Саме вонизабезпечуютьі гарантуютьдемократичнийустрій.

Парламентимають різнийвплив на діївиконавчоїі судової влад,а отже і насуспільно-політичнежиття країни.Це обумовленоположеннямиконституціїдержави, а саме,тими повноваженнями,які наданіпарламентуу системі державногоуправління.Як було зазначеновище, демократичнісуспільствазнають триформи державногоправління:парламентськареспубліка,президентськареспублікаі парламентсько-президентськареспубліка.

В Канаді главадержави(Генерал-губернатор)призначаєтьсякоролевоюВеликобританії,у Великобританіїглавою державиє монарх. Цідержави маютьпарламентськуформу правління.У них кабінетиміністрів іпарламентконтролюютьсяоднією партієюабо коаліцієюпартій. Парламентобирає прем'єр-міністра,який одно-

ВИСНОВОК

Підсумовуючиггцмдіту,зазначимо, щохоча парламентськийспосіб прийняттяКонституціїУкраїни певноюмірою зберігзаконодавчугілку від тогоусіченогодержавно-правовогостатусу, якийбув змодельованийпрезидентськимпроектом ОсновногоЗакону і намічавсядля прийняттяйого непарламентськимшляхом, черезреферендум,перспективаподоланняВерховноюРадою антидемократичноїтенденціїзниження їїролі в системірозподілу владі на базі новоїКонституціїпов'язана здуже великимитруднощами.Як свідчитьздійсненийаналіз, конституційнийаспект проблемив недосконалості,прогалинахта обмеженостіконституційнихгарантій розвиткуукраїнськогопарламентаризму.

Зміцненняпозицій ВерховноїРади вимагаєінтенсивних,конструктивнихта всебічнихзусиль, покликанихдобудуватита вдосконалитиправовий фундаментстановленняі розвиткупарламентськихінститутівшляхом: 1)змін та доповненьКонституції;2) розробки іприйняттяконституційнихзаконів таінших актів;3) тлумаченняКонституції,особливо системного.Цілісна системаправовогозабезпеченнядіяльностіВерховної Радимає вибудуватиміцний засліннаступу і натискуна парламентаризм,закріпитивсебічні, суворіі повні нормативнігарантії, якіб, з одного боку,гарантувалипровідне місцезаконодавчоївлади в державномумеханізмі, аз іншого —забезпечувалиповнокровнеі ефективнезідйсненняВерховноюРадою загальновизнанихсвітом парламентськихпрерогатив,зокрема:

прийняттязаконів, бюджетната структуроутворюючасфери, парламентськийконтроль.

Такий підхіддо заповненняконституційнихпрогалин нетільки можливий,але й реальний.Прикладом вдосліджуваномуконтексті можеслужити ФранцузькаРеспубліка.Адже в умовахавторитарноїКонституції1958 р. еволюціяП'ятої республікидещо пом'якшилаавторитарніриси напівпрезидентськогорежиму. Про цесвідчить

те, що післяде Голля помітнопосилилисьде-факто політичніпозиції парламенту¹⁵.Як стверджуєфранцузькийдослідникдержавностіП'ятої республіки,практика подолаланавіть конституційнузаборону наприйняттяпарламентомзаконів позазакритим перелікомпитань, окреслених— ст. 34 Конституції."Сьогодні малощо залишилосьвід принципу,який визначавсферу, що резервуваласьзаконом,— пишепроф. Ф. Ардан.—РозробникиКонституції1958 р. намагалисьобмежити сферу,в рамках якоїпарламент мігби здійснюватисвою законотворчість,але зрештоюжодна із зацікавленихсторін не сталавимагати неухильноговиконання їхволі"¹⁶. Т Убільш широкомуплані проблемирозвиткуукраїнськогопарламентаризмуяк важливоговіддзеркаленняі водночаспідтримкисвободи суспільствапов'язуютьсяз парламентськимправом.

Юридична теорія,державно-правовапрактика, атакож правосвідомістьсуспільствасьогодні, здається,одностайносприймаютьідею щодо існуванняв Україні новоїнаукової іправової матерії.Але різні аспектиданої проблемипродовжуютьдискутуватись,відбуваєтьсяпошук рішень,пов'язаних змісцем парламентськогоправа в загальнійсистемі українськогоправа, співвідношеннямконституційного(державного)і парламентськогоправа. Найбільшможливим уявляєтьсябачення парламентськогоправа в якостіпід-галузіконституційного(державного)права.

Становленняі динамізаціяпарламентськогоправа, посиленняйого позитивноговпливу на формуванняі еволюціюпарламентськихінститутів,підвищенняефективностиїх діяльностіна сучасномуетапі і в прогностичномуплані висуваютьнагальну потребукодифікаціїпарламентськогозаконодавства.При цьому визначенняпарламентськогоправа підгалуззюконституційного(державного)права аж ніякне міняє висновокщодо потребикодифікаціїпарламентськогозаконодавства.Адже правовісистеми зарубіжнихдержав маютькодекси у більшвузькіх сферах¹⁷.

Здійсненнякодифікаціїпарламентськогоправа диктуєгостру необхідність,по-перше, розробкиконцепціїданої кодифікації.По-друге, радикальногореформуваннядіючих актів,що регламентуютьсуспільнівідносини усфері парламентськогоправа з метоюприведенняїх у відповідністьз ОсновнимЗаконом. По-третє,підготовкинових правовихформ, спрямованихна регулюванняорганізаціїта функціонуванняпарламентськихінститутів.

При цьому сліднаголосити,що реалізаціяКонституціїз точки зорупобудовизаконодавчогозабезпеченнядіяльностіВерховної

Ради обумовлюєпроведенняширокого фронтуробіт по створеннюнових законодавчихактів. Під такимкутом зоруназвемо тількинизку правовихформ, побудоваяких безпосередньозафіксованау розділіIV Конституції— "ВерховнаРада України"(правда, конкретнінайменування,на жаль, незакріплені),або витікаєіз змісту даногорозділу: законпро несумісністьдепутатськогомандату з іншимивидами діяльності(ст. 78, 81); законпро запит народногодепутата України(ст. 86); законпро УповноваженогоВерховної РадиУкраїни з правлюдини (ст.101), закон прорегламентВерховноїРади та інші.

*/********************************************************************

Л.13. УПОВНОВАЖЕНИЙВЕРХОВНОЇ РАДИЗ ПРАВ ЛЮДИНИ

Посада уповноваженогоз прав людини(омбудсмена)існує в багатьохкраїнах світу.Вона впершебула введенау Швеції в1809 році. Основноюфункцією обмундсменатоді був наглядза правосуддям.Тепер у переважнійбільшостікраїн основноюфункцієюом-будсменівє контроль задіяльністюадміністрацій,тобто органіввиконавчоївлади.

Уповноваженийз прав людинине втручаєтьсяу справи судуі органів місцевогосамоврядування.Він не можевидавати приписичи анулюватирішення адміністративнихорганів.

В Англії, наприклад,омбудсмен маєправо викликатислужбовціввиконавчоївлади і надатиїм відповіднірекомендаціїщодо захиступорушеногоправа. Відповідно,Посереднику Франції іНароднийзахисник вІспанії здійснюютьнагляд за діямидержавноїадміністрації.Вони маютьправо доступудо документів,дають рекомендаціїщодо справедливоговирішенняскарг, можутьпорушуватисправу провідповідальністьбудь-яких посадовихосіб. В деякихкраїнах (Фінляндія,Польща) омбудсменможе оскаржуватидії недержавнихорганів, опротестовуватирішення суду.

УповноваженийВерховної РадиУкраїни з правлюдини керуєінституцією,яка не входитьдо структуриВерховноїРади. Це самостійнийконституційнийорган влади.Він функціонуєпри ВерховнійРаді незалежновід державнихорганів тапосадовихосіб. По відношеннюдо нього ВерховнаРада виступаєяк вищий органуправлін-

ня. Його діяльність"доповнюєіснуючі засобизахисту конституційнихправ і свободлюдини і громадянина,не відміняєїх і не тягнепереглядукомпетенціїдержавнихорганів, якізабезпечуютьзахист і поновленняпорушених праві свобод" (стаття4 закону "ПроУповноваженогоВерховної РадиУкраїни з правлюдини").

У Законі, якийбуло прийнятоВерховноюРадою 23 грудня1997 року, зазначається,що "парламентськийконтроль задодержаннямконституційнихправ і свободлюдини і громадянината захист правкожного натериторіїУкраїни і вмежах її юрисдикціїна постійнійоснові здійснюєУповноваженийВерховної РадиУкраїни з правлюдини" (стаття1).

Метою парламентськогоконтролю, якийздійснюєУповноваженийє:

• додержаннята повага доправ і свободлюдини і громадянинасуб'єктами,зазначенимиу статті 2цього Закону;

• запобіганняпорушеннямправ і свободлюдини і громадянинаабо сприянняїх поновленню;

• поліпшенняі подальшийрозвитокміжнародногоспівробітництвав галузі захиступрав і свободлюдини і громадянина;

• запобіганнябудь-яким формамдискримінаціїщодо реалізаціїлюдиною своїхправ і свобод;

• сприянняправовійінформованостінаселення тазахист конфіденційноїінформаціїпро особу.

УповноваженийВерховної РадиУкраїни з правлюдини маєправо (за статтею13 Закону):

• невідкладногоприйому вищимипосадовамиособами держави,керівникамиорганів місцевогосамоврядування;

234

• бути присутнімина засіданняхВерховноїРади, Кабінетуміністрів,КонституційногоСуду, ВерховногоСуду, суддівзагальноїюрисдикції;

• безперешкодновідвідуватиоргани державноївлади, органимісцевогосамоврядування,підприємств,установ іорганізаційнезалежно відформ власності;

• на ознайомленняз документами,включаючидокументиорганів прокуратуриі судів;

• вимагати відпосадових осіборганів державноївлади і органівмісцевогосамоврядуванняпроведенняперевірокдіяльностіпідконтрольнихїм підприємств,установ іорганізацій;

• запрошуватипосадових осібі громадянУкраїни дляотриманнявід них поясненьщодо обставин,що перевіряються;

• відвідуватимісця попередньогоув'язнення іустанови відбуванняпокараньзасудженими,установи примусовоголікування;

• бути присутнімина засіданняхсудів усіхінстанцій;

УповноваженийВерховної Радиз прав людинипредставляєВерховній РадіУкраїни щорічнудоповідь простан додержаннята захиступрав і свободлюдини і громадянинав Україні органамидержавноївлади, органамимісцевогосамоврядування,підприємствами,установамита організаціяминезалежно відформ власності.

3.14. РАХУНКОВАПАЛАТА

В більшостікраїн світупарламентамиутворені спеціальніструктури, якіпокликаніконтролювативитрачаннягрошей державою.Ці структуриє незалежнимивід законодавчоїі виконавчоївлади інституціямиабо підвладніпарламенту.

Справа в тому,що громадяникраїни платятьподатки у виглядігрошей, якістають державними.У США, наприклад,надходженнядо бюджету в1999 році становили1624 млрд. дол. Дляефективногофункціонуваннясистеми державногоуправлінняці гроші повиннівитрачатисяраціонально,під контролемнезалежнихструктур.

В Україні такоюструктуроює Рахунковапалата. Воназдійснює контрольза використаннямкоштів Державногобюджету Українивід імені ВерховноїРади (стаття98 КонституціїУкраїни). ПротеРахунковапалата не єорганом ВерховноїРади. Це самостійнийконституційнийорган, діяльністьякого регулюєтьсязаконом.

Рахунковапалата контролюєДержавнийбюджет, державнібюджетні іпозабюджетніфонди, внутрішніі зовнішніпозички. Рахунковапалата визначаєзаконність,ефективністьі доцільністьвикористаннякоштів.

Контрольно-ревізійнадіяльністьРахунковоїпалати направленана контрольвикористанняі проходженнякоштів, починаючиз Державногобюджету і закінчуючиконкретнимвикористаннямна підприємствіпромисловості,установі освіти,науки, медицини.

Рахунковапалата маєсправу з державнимказначейством,постійно отримуєінформаціюпро проходженняплатежів. Вонаслідкує запропорційністюфінансуваннястатей бюджету,пропорційністюфінансуванняголовнихрозпорядниківкоштів, якихв Україні247.

Рахунковапалата аналізуєі контролюєвсе, що пов'язанеіз формуванням,обслуговуваннямта погашеннямдержавноговнутрішньогоі зовнішньогоборгу України.,проблемамиповерненнякредитів, утому числі ікредитів підгарантію уряду.

Рахунковапалата раз наквартал робитьаналіз виконанняДержавногобюджету і подаєматеріали уВерховну Раду.Вона здійснюєекспертизута аналіз проектуДержавногобюджету нанаступний рік.

Рахунковапалата -один з важливихінститутівдемократичногосуспільстваУкраїни.

236

КонституціяУкраїни 1996р. вперше в історіїукраїнськоїконституційноїправотворчостіінституціювалаєдиний загальнонаціональнийпредставницькийі законодавчийорган України— ВерховнуРаду України— парламент(ст. 75).

Парламент— невід'ємнийатрибут кожноїдемократичноїдержави і єзагальнонаціональнимпредставницькиморганом владикраїни, якийобираєтьсянаселенням(корпусом виборців),а інколи частковопризначається.Це — загальновизнанеположеннясвітовогоконституціоналізму.

В якостідержавно-правовогоінститутупарламент маєбагатовіковуісторію. Йоговиникненнясягає XII—XIIIст. Першимибули англійськийпарламент таіспанськікортеси. Історіясучасногопарламентупочинаєтьсяз епохи буржуазнихреволюцій, іза всі часипарламент буві залишаєтьсянайважливішоюформою опосередкованогоздійсненнянародом належноїйому влади.Іншого механізмусвітова цивілізаціяне винайшла.

Парламентаризм— фундаментальнацінність світовоїцивілізації.Ось чому неможливопереоцінитизначення такоїісторичноїконстатації,як визначенняВерховної РадиУкраїни парламентом.Конституюваннязагальнонаціональногопредставницькогооргану українськогонароду парламентом— необхіднапередумоваі водночасгарантіястановленняі розвиткупарламентськихінститутівв Україні якна сучасномуетапі, так іна майбутнє.Важливістьі необхідністьпроведеннякурсу на їхзміцненняобумовленатим, що парламентаризмє одним ізстрижневихпоказниківі водночаспідтримкоюсвободи людиниі свободисуспільства,демократичногорозвитку країни.

Звідси випливає,як важливо іактуальносьогодні осмислитипроблемижиттєдіяльностіукраїнськогопарламенту.Аналіз відповідноїпроблематикисприятимерозвитковітеоретичногозабезпеченняреспубліканськогопарламентаризму,реалізаціїКонституції,а також допоможеподальшомурозширеннюі зміцненнюправовогофундаментуорганізаціїі діяльностіВерховноїРади, її органіві депутатів,удосконаленнюі динамізаціїпарламентськоїпрактики.

ВСТУП

Парламент- це виборнийколегіальнийорган, якиймає переважніправа у сферізаконотворчості.Завдяки парламентуу країні створюються,розвиваютьсяі зберігаютьсядемократичніформи прав-ління.Рольпарламентув житті суспільствакожної країниє різною. Протеу діяльностіпарламентівсвіту є багатоспільного, щозаслуговуєна вивченняі використаннянабутого досвідув діяльностіінших законодавчихорганів.

Перш за всеслід усвідомити,що ідеалисправедливості,природнихправ і свободлюдини можутьбути втіленіу життя тількитоді, коли державабазується напринципахнародовладдяі розподілудержавноївлади на законодавчу,виконавчу тасудову. Ціпринципи,вперше проголошеніШ.Монтеск'є іЕ.Сієсом, булизафіксованіу КонституціїСША, прийнятійу 1787 році. Вонистали наріжнимкаменем дляконституційкраїн Європи,що створювалисяв результатібуржуазнихреволюційXIX століття.Як показавдосвід державрозвинутоїдемократії,саме парламентиє підвалиноюдемократичнихсвобод суспільства,ефективнимиінституціями,що протидіютьузурпаціївлади однієюособою чи групоюосіб .Парламентиє центромідеологічноїсфери, ареноюдля постійнихдебатів щодосуспільно-політичногоустрою держави,на якій партійнілідери та суспільнідіячі маютьможливістьпостійнопереконувативиборців унеобхідностізмін у відповідностідо своїх програм,щоб в результатідемократичноїборотьби отримативладу із рукнароду.

У цьому планідіяльністьВерховної РадиУкраїни дещовідрізняєтьсявід діяльностіпарламентівкраїн розвинутоїдемократії.Якщо в останніхборотьба йденавколо вдосконаленняіснуючих суспільнихвідносин, покращенняекономічногота екологічногостану державитощо, то у ВерховнійРаді ідеологічнідебати спрямованіна становленнянових суспільнихта владнихвідносин вумовах широкомасштабнихполітичних,економічнихта соціальнихперетворень.Однією з характернихрис цього процесує намаганняпредставниківлівих партійповернутисядо старогосуспільноголаду.

До 1996 рокуВерховна РадаУкраїни працювалазгідно з Конституцією1978 року, до якоїперіодичновносилисязміни, щобвідобразитизміни політичногота суспільногохарактеру, щовідбувалисяна той час вУкраїні. 28червня 1996року ВерховнаРада в результатінапруженихдебатів схвалиланову КонституціюУкраїни, якавизначиламісце парламентув державномууправлінніі його повноваження.

Дана книга єаналітичнимвикладом досягненьі прорахунківу процесістановленніпарламентаризмув Україні наоснові діяльностіВерховної РадиУкраїни задев'ять років(1991-1999). Для кращогорозуміннядинаміки розвиткуі становленняВерховної Радияк парламентуавтори використовуютьпорівняльнуметодологіюв контекстіосновних моментівдіяльностіпарламентівкраїн розвинутоїдемократії,в яких парламентськапрактика розвиваласьі вдосконалюваласьна протязібагатьох століть.

Книга починаєтьсяз історичногоогляду становленняпарламентаризмуу світі загаломі становленнязаконодавчоївлади в Українізокрема/ДіяльністьВерховноїРади, парламентськихкомітетів танародних депутатіваналізуєтьсяу порівнянніз відповіднимиінституціямипарламентівкраїн розвинутоїдемократіїз метою використанняв Україні їхбагаторічногодосвіду. Звичайно,зарубіжнийдосвід не можебути зразкомдля прямогозапозиченняі бездумногокопіювання,однак застосуванняпорівняльногоаналізу дозволяєйого сприйняттяй використаннядля розвиткуВерховної Радияк одного зосновних елементівсистеми державноївлади в Україні.

Основою длянаписаннякниги сталиматеріалиПрограми сприянняпарламентовіУкраїни, перекладеніна українськумову ВікторомПоліщуком,Абрамом Волошиним,ВалентиномДавидовим,Зіною Кравець,ЛюдмилоюЛісковською,Оленою Скрипкою,а також статтідо окремихтем, які надалиспівробітникиуніверситетуштату ІндіанаТревор Браун("ЕволюціяКонгресу США"),Едуард Рахімкулов("Процес прийняттязакону пробюджет", "Парламенті регіони"),Ірина Хмелько("Апарат парламентів"),ВолодимирПігенко ("Проблемиутворенняпарламентськоїбільшості","Роль Главидержави узаконодавчомупроцесі") іСвітлана Свєтова("Роль депутатіву процесі лобіюван-

Схема управління Верховної Ради України

Парламенты Украины и демократических стран мира

1.1 Загальніриси

1.2 Апарат

1.3Дослідницькіслужби парламентів

Розділ2. Проблемабікамералізмув Україні

Розділ5.Основні функціїпарламентівсвіту

Висновок

Вступ

ВИСНОВОК

1.2 Апарат

Особистийапарат

Парламентибез особистогоапарату

Апараткомітетівзаконодавчогооргану

Професійнапідготовкаапарату

Керівникапарату

Адміністративнийперсонал

1.3 Дослідницькіслужби парламентів

1.4 Контрольніслужби парламентів

Розділ2. Проблемабікамералізмув Україні

ВСТУП